Четверговий з’їзд "Голосу": останній шанс домовитись чи останній день Помпеї?

Автор: Євген Кузьменко

Що очікує "Голос" на з’їзді 29 липня? Наразі сказати важко – за ці два роки партія перетворилася на найменш передбачуваного мешканця зоопарку української політики. "Голос" невпинно трясе від скандалів та звинувачень – і четверговий форум цілком може стати черговою ареною для чвар.

"Мені їх жалко, але видається, що цей з’їзд буде як останній день Помпеї, - сказав "Цензору" відомий політик – представник однієї з "сусідніх" опозиційних партій. – До речі, багато хто вже чекає, коли "Голос" розвалиться – щоб підібрати найкращі кадри".

Напередодні з’їзду наше видання поспілкувалось із двома помітними фігурами у конфліктуючих партійних таборах – головою парламентської фракції "Голос" і членом політради партії Ярославом Железняком та нардепом фракції "Голос", колишньою головою партії Юлією Клименко. Як і варто було очікувати, з більшості питань їхні погляди кардинально розійшлися…

ЮЛІЯ КЛИМЕНКО: "ДУМАЮ, ЦЕЙ З’ЇЗД БУДЕ АБСОЛЮТНОЮ ПРОФАНАЦІЄЮ"

- Ви належите до тієї частини фракції (і партії "Голос"), яку її нинішнє керівництво кличе "опозиціонерами".

- Опозиціонери в опозиційній фракції.

- Якщо далі йти за цією логікою, на четверговому з’їзді опозиція має спробувати взяти владу у партії. За рахунок чого плануєте це зробити?

- По-перше, я абсолютно не вірю, що можна змінити Рудик…

- Чому?

- Тому що не змінені статут і правила проведення з’їзду. Тобто представляти будь-які осередки буде одна людина. Наприклад, осередок, де є 300 партійців, як у Львові, буде представляти одна людина. І Одеський осередок, де є дві людини, - теж представлятиме одна людина. За останній час вони відкрили достатньо осередків (фактично фіктивних) або взяли під контроль наявні осередки (такі, як Чернівецький, Дніпропетровський), поставивши туди керувати своїх помічників.

- І скільки взагалі з’явилося нових осередків?

- Не можу вам сказати, тому що це закрита інформація. Ми не знаємо, ані скільки нових партійців, ані скільки нових осередків. Це свідоме розмиття кількості фіктивних осередків де-факто, які не проводять свою діяльність. Або заміна голів існуючих осередків на своїх лояльних людей, які будуть піднімати руки, голосувати. Тобто це вчергове профанація фейковим з’їздом.

- Можливо, і міняють на лояльних, але це все ж таки члени партії. Та і політичну боротьбу ніхто не скасовував.

- Це не політична боротьба. Політична боротьба - коли ти борешся ідеями і контентом, кількістю членів, ще чимось. А це – рейдерська бюрократична метушня. Вже не одна партія таким чином була фактично рейдернута, в тому числі і партія "Голос"... Тому я вважаю, що, наприклад, Львівський осередок, де є близько 300 членів-партійців, має представляти точно не одна людина. Тому і пропорційність повинна бути зовсім інша. Не може осередок, який нічого не робить (наприклад, Одеський, який є формальним), представляти одна людина. Це при тому, що і осередок, який представляє великі області, Західну Україну - теж має один голос.

Тому я не маю ніяких очікувань з приводу цього з’їзду. Думаю, це буде такий же фіктивний з’їзд, як і попередній. На жаль, не буде лібералізовано статут, який дозволяє іншим членам партії, крім Кіри Рудик, брати активну участь у політичному житті партії. Впевнена, що Кіра Рудик сама себе переобере своїми помічниками - і це знову продовжуватиметься. Фактично це буде мертва партія. Але ми зробили офіційного листа від від 11 народних депутатів - і внесли свої кандидатури на голову партії.

- І кого запропонували?

- Пана Ярослава Юрчишина і пана Ярослава Рущишина. Обидва будуть представляти свої програми на з’їзді. Я сподіваюсь, вони будуть включені в порядок денний як можливі кандидати на голову партії.

- Щодо статуту. З тієї сторони стверджують що взагалі-то цей "диктаторський" статут партії було затверджено ще за Святослава Вакарчука, якому такий орднунг здавався цілком природнім і прийнятним. Тому із самого початку статут було виписано так, що голова партії міг УСЕ. Оці всі "голова партії самостійно формує політичну раду", "голова партії може зупинити будь-яке рішення", і так далі… Але ж, вступаючи до "Голосу", ви всі визнавали статут і закладені в нього правила гри. І тоді вас цей "диктаторський" статут влаштовував. То чому, питають люди у тому таборі, ви маєте претензії до Рудик, а не до Вакарчука і до самих себе?

- Дивіться. До самих себе ми теж маємо претензії. Тому що якби не частина членів партії, ані Рудик, ані Железняка не було би на керівних посадах. Так, безумовно, Рудик привів і призначив де-факто Вакарчук. Але я вам хочу відповісти з приводу статуту. Ні, статут не був таким. Тому що як людина, яка реєструвала цей статут, я точно знаю, що там не було монопольної влади тільки керівника партії. Вона, ця монопольна влада з’явилася в 2020 році, влітку. Тоді на (знову ж таки напівфіктивних) зборах Кіра Рудик під соусом того, що потрібно іти консолідовано, ієрархічною структурою на місцеві вибори, - фактично забрала всю абсолютно владу для себе. Розмова була; ви можете підтвердити це в інших колег, які були присутні. Мене там не було Але ця розмова була між депутатами, між членами фракцій - про те, що ми даємо Рудик карт-бланш на пів року, щоб пройти місцеві вибори… Я була проти, але мої колеги думали, що іншого варіанту немає.

- Так, і що далі?

- Далі ми пройшли місцеві вибори і забули змінити статут. Тобто домовленість була така, що статут буде змінено одразу після місцевих виборів. На жаль, цього не відбулось. Первинний статут – так, він був достатньо централізованим.

- Під Вакарчука?

- Він насправді не був під Вакарчука; цей статут ми не встигали змінити, тому що були дострокові вибори. Ми очікували, що вибори будуть у жовтні, а вони сталися у липні. А ви знаєте, що коли ти входиш в дострокові парламентські вибори, ти вже юридично нічого змінити не можеш. Але домовленість між членами партії і між тими, хто йшов, була така, що ми лібералізуємо статут після того, як проходимо цей парламентський етап. Власне кажучи, про це і йшлося.

Потім почалися місцеві вибори. А потім всі забули змінити статут - бо так було вигідно. Є одна людина, яка контролює абсолютно все.

- Та сторона каже, що ті передвиборчі зміни були косметичні і глобально на повноваження голови партії ніяк не впливали.

- Це були не косметичні зміни, це була абсолютно централізована концентрація влади в одних руках.

- Наведіть кілька прикладів.

- Наприклад, положення про те, що політрада не має права де-факто ухвалити жодного рішення. Тобто політрада ухвалює якесь рішення (скажімо, не затвердити бюджет партії на 2020 рік). А голова партії каже: а я з цим не згодна, тому я накладаю вето. І приймає бюджет. Так само з політичними рішеннями. Політрада ухвалює одні рішення – а керівник партій каже: ні, я з цим не згодна, ось вам вето - і так далі. Тобто зосередження абсолютно всіх механізмів в одних руках – це, в принципі, неправильно в будь-якій організації. Я вже не кажу про політичну партію, яка де-факто повинна будуватися на партійцях і ідеях. Якщо немає партійців і ідей, то цей скелет нікому не треба.

- Знаєте, я спілкувався з "голосівцями" з обох таборів. От цитата про вас, Юлю, з того боку: "Кричати про статут, який начебто перероблюється під диктаторку Рудик, почала Юлія Клименко. Чому? Тому що з першого дня, коли Слава Вакарчук сказав, що замість нього буде Кіра Рудик, не може цього терпіти, бо вважає себе одним із засновників проєкту; вважає, що Слава її підставив, і взагалі – терпіти не може Кіру Рудик з першого дня".

Розумію, що ці слова для вас неприємні…

- Ні, абсолютно.

- …але усе-таки – що з усього цього правда? Ви дійсно вважаєте, що мали би бути головою партії?

- Ні, не вважаю. Я навіть не претендувала на голову партії. Якби я подавалася на голову партії, це можна було би мені пред’являти такі претензії. А коли я не претендую на голову партії, то яка мені, за великим рахунком, різниця?

- Може, ви хочете бути сірим кардиналом?

- Знаєте, я можу бути сірим кардиналом і без посади. Але хочу вам сказати, що була категорично проти призначення Кіри Рудик в такий спосіб. Тому що ситуація, за якої приходить Святослав Вакарчук і каже, ось вам Кіра Рудик, а через 15 хвилин виходить до медіа і говорить, що він складає з себе повноваження керівника партії, а далі виходить з парламенту, навіть не обговорюючи це з нами…

- А хіба не було засідання, де б він все вам розповів?

- Ні, не було. Він просто поставив нас до відома, що Кіра Рудик тепер буде головою партії. Сказав, що це тимчасово, що вона буде виконувати адміністративні функції.

- Але ж, як відомо, немає нічого більш вічного, ніж тимчасове…

- Абсолютно. І так, я не можу терпіти Кіру Рудик - з однієї простої причини. Не тому, що у мене до неї є персонально якісь питання. А тому що ця людина фактично вбила партію і, я думаю, що ця людина насправді зробила зло не тільки для цієї партії, а і також для наступних невеликих неолігархічних партій. Тому що щоразу, коли буде приходити нова партія, всі їм будуть казати: ага, ви будете, як "Самопоміч" і "Голос". Тому я вважаю, що, з точки зору закриття невеликим демократичним партіям шляху в політику і дискредитації самої ідеї, Кіра Рудик зробила велике зло. Це основна у мене до неї претензія. Ніяких персональних претензій у мене немає. Я не претендую на голову партії. Ви можете подивитися, що навіть у поточному листі, який ми направили, я не претендую на голову партії.

- Яка зараз ситуація у фракції? Железняк продовжує бути її головою?

- Юридично ми направили листа про те, що ми дійсно ухвалили  на фракції 11 голосами рішення про те, щоб звільнити Железняка з цієї посади. Крім того, ми направили листа про те, що, в принципі, Железняк не може обіймати цю посаду, оскільки він є першим заступником комітету з податків, а закон про комітети чітко визначає, що перші заступники, заступники і секретарі не можуть бути керівниками фракцій.

Тобто юридично не може обіймати цю посаду  жодним чином.

- Повернімося до з’їзду. Як, за вашими очікуваннями, розподіляться сили? Як поводитиметься впливова Львівська організація?

- Я думаю, що впливова Львівська організація з одним голосом не буде мати жодного впливу.

- Це формально. Але ж загалом вони активно вимагають для себе більших можливостей.

- Вимагають - але на цей момент їхні вимоги особливо ніхто не бере до уваги. Я думаю, що цей з’їзд буде абсолютною профанацією.

- Якщо опозиції у партії не вдасться здобути владу, або значно змінити розклад сил у керівництві – що далі. У вас і ваших колег є варіант Б? Можливо, формування нової партії?

- Не знаю. На цей момент ми навряд чи будемо формувати окрему нову партію: це не має ніякого сенсу. Думаю, ми будемо активну продовжувати свою роботу як народні депутати. І навряд чи будемо брати активну участь в розбудові фіктивної партії.

Ми йдемо далі. Разом з моїми колегами-депутатами створили групу "Справедливість", також з регіональними осередками постійно на контакті. Погоджуємо між собою позиції, в тому числі політичні. Це єдине, що можна зробити в цих рамках. А говорити про нову партію, нові вибори і новий захід в парламент - мені здається, зараз дуже-дуже далеко.

- У протилежному таборі вас усіх звинувачують у інфантильному егоїзмі: мовляв, ваш підхід – це, висловлюючись російською – "не доставайся же ты никому!". Кажуть, що вас не турбує те, що протягом всього цього протистояння добивається і так понівечена репутація партії. Це так чи ні?

- Я вважаю, що цій партії нема що втрачати. Це моя персональна думка. Насправді я навіть не уявляю, які зусилля треба докласти, щоби цю партію витягнути з тої ситуації, куди загнали її Кіра Рудик і Ярослав Железняк.

- А знаєте, як кажуть у народі: "злазь з коня, не муч скотину"? Може, варто, не гаючи часу, розпочати новий проєкт?

- Не знаю. Буде потреба - будемо починати. Немає проблем в організації партії. Проблема є одна: дискредитація. Те, чим займаються Рудик і Железняк, - це насправді дискредитація на користь олігархів і самої ідеї існування невеликих нових політичних партій. Я як людина достатньо прагматична і цинічна - не вірю в те, що все це було зроблено тільки тому, що Рудик не розуміла, що вона робить. Завжди треба шукати, кому це вигідно.

ЯРОСЛАВ ЖЕЛЕЗНЯК: "КОЛЕГИ, РОЗУМІЮЧИ, ЩО ДАЛЕКО НЕ ВСІ ОСЕРЕДКИ СПРИЙМАЮТЬ ЇХНЮ ПОЗИЦІЮ І ПУБЛІЧНУ КРИТИКУ, НАМАГАЮТЬСЯ НАПЕРЕД ЗНЕЦІНИТИ РЕЗУЛЬТАТ"

- Четверговий з’їзд "Голосу" має стати ареною боротьби за владу між двома таборами всередині партії. Готуєтеся до того, що Кіру Рудик і вас намагатимуться усунути з керівних постів?

- Я все ж таки сподіваюсь, що з’їзд буде конструктивним, незалежно від того, у кого які амбіції або цілі від нього. Я точно не хочу бачити на з’їзді чвари. Мені здається, за останні пів року їх більше, ніж достатньо. Є якісь правила, за якими працює партія, як і будь-яка демократична структура. Ці правила закріплені і в статуті, і в законі про партії. І відверто всі минулі з’їзди проходили достатньо дружньо.

- Дружньо? Хіба останній з’їзд відбувався не зі скандалами?

- Я точно не можу сказати, що зі скандалами. Я прийшов у кінці - на частину, де обговорювали стратегію партії. Після цього був легкий кава-брейк, де всі сміялися, обговорювали. Якщо хтось не був задоволений чимось, це нормально. В демократії завжди так буває, не всі задоволені. Якщо всі задоволені, це диктатура. Дуже схоже на деякі країни, які в тому числі нас оточують… Тому ще раз: я сподіваюсь, що ми поговоримо про результати і плани на майбутнє; сподіваюсь, що буде доповідь голови політради партії. Колеги вимагають розгляду кадрових питань? Чудово. Я знаю, що у нас нарешті з’явився кандидат інший на голову партії. Ярослав Юрчишин, щонайменше, надіслав нарешті лист.

- Наскільки я розумію, буде висуватися і Ярослав Рущишин.

- Якщо він буде, то так. Це, напевно, добре. Різні регіони дотримуються різних думок. Приїжджають, виступають - це ж нормальна складова.

- Я правильно розумію, що від кожної регіональної організації ухвалювати рішення буде одній людині?

- Саме так і прописано, інакше і бути не може. Більш того, так проходили всі останні 4 або 5 з’їздів, які були у нашої партії за історію її існування.

- З цього приводу процитую нардепку від "Голосу" Олександру Устінову зі звинуваченнями на вашу адресу:

Що має на увазі пані Устінова, коли каже про партійні осередки, які пані Рудик "наклєпала за останній місяць"? Скільки осередків у партії з’явилося за останні 3 місяці? І чи не є це бюрократичний прийом у боротьбі за владу?

- Мені здається, що мої колеги маніпулюють. Відверто говорячи, я не буду платити тією ж монетою. Мені здається, це неправильно.

Тепер по пунктах. Усі осередки мають право зібрати конференцію і приїхати на з’їзд. Незважаючи на те, яке у них ставлення до мене, до Кіри, до колег, які представляють критиків нашої позиції, і таке інше. Точно не треба узагальнювати всіх. Є декілька осередків. Хтось з них змінили свою позицію. Хтось, навпаки, її висловлять на з’їзді. В тому числі і Саша Устінова, яка є керівником Вінницького осередку. Якщо її осередок проведе конференцію і вибере її, то вона приїде і буде виступати (якщо буде в Україні). Або хтось інший, хто буде делегатом, представлятиме цю позицію.

Тепер про голосування на з’їзді. Де в осередках з’явилися нові керівники? По-перше, у кримському осередку. Рішення про його створення було прийнято партією ще до місцевих виборів торік. Відбулася конференція, його представлятиме делегат від кримськотатарського народу. Рустем Умєров активно цим займається і це добре. Інші осередки? Луганський осередок очолив Василь Попатенко – але пробачте, це не помічник Кіри! Це людина, яка давно працює з нами в "Голосі" і є учасником бойових дій, точно є порядною людиною. Там є команда.

Взагалі, якщо б колеги знайшли час і поїхали  регіонами, вони б побачили команди. Миколаївський осередок був відкритий - але ж Зоя Ярош, яка його очолила, з Миколаєва. Подивіться їхню фейсбук-сторінку, там велика кількість людей, справді класний осередок!

Чи можуть ці нові керівники в регіонах вплинути на голосування? Якщо ми говоримо про кадрові питання, то вони приймаються 3/4 голосів. Та кількість осередків, які я зараз перерахував, - вона все одно не впливає на той результат, який мав би бути, якщо б ми хотіли щось зробити. Більше того, якщо ми говоримо про осередки, чому говориться так, ніби це люди, яким ви можете щось наказати. Там самостійні самодостатні люди, які мають можливість приїхати, послухати, ухвалити рішення. Прийняти одну чи іншу позицію – це їхній вибір. У нас немає тут ніякого впливу. Навпаки, якщо б ми хотіли якось зберегти себе, то гралися б тим, що зменшували кількість осередків. А в цьому випадку, партія, розуміючи всі ризики, іде на своє розширення, тому що ми розбудовуємося. Тому мені здається, що колеги в цьому випадку, розуміючи, що далеко не всі осередки сприймають їхню позицію і публічну критику і припускаючи, що результат може бути не на їхню користь, намагаються його наперед знецінити та делегітимізувати або не визнати цей результат. Чи це нормально чи ні? Це їхнє право. Я не можу жодному народному депутату, дорослій людині забороняти щось говорити або ні.

- Багато рішень у партії ухвалюється політрадою, яка нараховує 7 осіб. Але якщо проаналізувати склад політради, то особисто я дивлюся - і бачу, що всі люди в політраді лояльні до вас і до Рудик.

- По-перше, дякую за тезу, що всі рішення ухвалюються політрадою. Так, справді, будь-які рішення в нашій партії завжди ухвалюються політрадою. І колеги - навіть ті, хто зараз серед запеклих критиків (і Ярослав Юрчишин, і Сергій Притула), напевно, точно пам’ятають, як вони були членами політради і як всі рішення - в тому числі і щодо місцевої кампанії, політичні рішення - завжди ухвалювалися колегіально. Я не пам’ятаю жодного рішення, яке б Кіра сама ухвалювала. Навіть там, де у неї є на це право. Це просто така практика.

Тепер щодо складу політради. Є Віктор Євпак. У нього була достатньо критична позиція, згадайте заяву його організації щодо Кіри. Є львівська організація, звідти Ростислав Добош, який теж мав достатньо критичні зауваження. Є Інна Совсун, у якої з багатьох питань дуже часто розходиться думка навіть зі мною, або з Кірою. Є Андрій Осадчук. Є моя позиція…

- Але ж у політраді немає жодної людини з того табору, який можна вважати опозиційним.

- Ще раз, як мінімум 2 місця в Політраді зараз можна віднести до опозиції. Тут дуже дивна інтерпретація. Більш того, є рішення, які ухвалюються колегіально, з перевагою в 1-2 голоси в різних іпостасях. Але є і багато рішень, які ми зупиняємо, потім спілкуємось, ще раз доводимо позиції, а після цього - ухвалюємо. Останній приклад був щодо статуту. Питання порушив Ростислав Добош. Ми перенесли на тиждень, обговорили всі пункти – і після того тільки вислали на всі регіони. Якщо не помиляюсь, це було 16 липня. Воно так працює. Тому говорити про те, що Кіра або якась група осіб самостійно ухвалює рішення – це неправда. Це підтверджують всі протоколи, і будь-яка людина, яка була присутня на хоча б одному засіданні політради, могла побачити різну дискусію.

- Якщо винести за дужки Ваш політес про те, що Ви сподіваєтесь на конструктивний з’їзд, - як плануєте стримувати натиск опозиції?

- Ніяк. Навіщо стримувати натиск опозиції? Це ж добре, якщо є люди, які не погоджуються.

- Вони чітко наголошують на тому, що їхнє завдання - вас переобрати.

- Окей, у них для цього є всі демократичні процедури.

- Наскільки я розумію, ви продовжуєте вважати себе головою фракції? Бо у тому таборі це заперечують, стверджуючи, що вас було переобрано.

22 липня прийшла відповідь від Регламентного комітету. Вона чітка та однозначна: зміни Голови фракції "Голос" не відбулось через недостатню кількість голосів та порушення процедури.

Колегам потрібно було 14 голосів на кадрові рішення. Є сайт Верховної Ради, де це можна перевірити. І є положення про фракцію. Все, питання закрите.

Але коли ти спілкуєшся з ними особисто, то пояснюєш їм: ви ж знали, що нічого не вийде. І вони говорять: так ми це розуміли, але думали, що так тебе розкачаємо. На жаль, кажу, ви, напевно, зробили зле для чергового рейтингу партії. Але добре, що ви хоча б визнаєте, що самі припустилися помилки.

- А як ви трактуєте норму з закону про комітети, згідно з якою, ви як один з керівників парламентського комітету, не можете очолювати фракцію?

- Там є чітке роз’яснення голови регламентного комітету. Факт в тому, що на момент обрання першим заступником, а це було два роки тому, я не був головою фракції. Це факт. Я був заступником. Ретроспективно вона не діє. І є дуже непоганий приклад з Максимом Бурбаком, головою фракції "Народного фронту" в минулому скликанні. Якщо не помиляюсь, він був якраз першим заступником транспортного комітету. І там було знову ж таки роз’яснення регламентного комітету, чому це не ретроспективна норма. Тому в цьому випадку, я знаю, що колеги намагалися це використати. Мені здається, що краще б вони вивчили теорію і практику перед тим, як  робити такі звинувачення.

Але є ще один важливий момент, на який я б хотів звернути вашу увагу. Бо журналісти чомусь не питають – а наскільки ви як фракція ефективні в парламенті? Можу відповісти: за оцінками "Слова і Діла" відсоток виконаних обіцянок партії "Голос" - 17% (за нашими оцінками, він більший, але ок – будемо орієнтуватися на незалежні джерела). Це другий показник ефективності в парламенті! Після монобільшості. Найменша фракція, партія, яка переживає не найлегший період свого становлення – має такий добрий показник. Партія влади, яка на першому місці лише на три відсотки більше виконала своїх обіцянок. Уявіть – партія влади, яка має монобільшість і всі інструменти впливу. І маленька фракція, яка дає такий дуже серйозний результат. Давайте про це теж розповідати, а не тільки про чвари та непорозуміння.

Тільки за останню сесію було прийнято багато моїх законів, Рустема Умєрова щодо Кримської платформи, законопроєкти Олега Макарова, Романа Костенка. В останній тиждень були проголосовані закони Інни Совсун – про кисневі станції, Лесі Василенко – про скорочення екологічних викидів і інші. І це результат роботи, а не скандалів.

- Повернімося до з’їзду. Вакарчук на ньому буде?

- Мені невідомо. Мені здається, що неправильно Славу втягувати в цей процес. Він як ідеологічний лідер втрутиться в процес, коли буде перейдено якісь межі в ідеології.

- Скільки делегатів планується на з’їзді?

- Точно не скажу, 50-60, десь так буде.

- Що буде на порядку денному?

- Звіти: політради, Кіри Рудик як голови партії, також - питання довіри, кандидати, підсумки півріччя, стратегія на наступні пів року. Представлення нового статуту. Новий статут дуже сильно розширює повноваження регіонів. Створюється окремий орган – Рада регіонів, яка якраз спрямована на те, що

- …скоординувати діяльність між регіонами?

- І скоординувати, і відверто говорячи, дати їм повноваження визначити певні цілі. Всі регіони працюють набагато краще, коли є синергія.

- Цікаво, що ви дійшли до цього висновку аж на другий рік існування партії.

- Місцеві вибори закінчилися, комісії були створені десь в січні цього року. І знов-таки, ніхто не говорить про те, що у них немає формальної координації в регіоні. Це все є. Але зараз це наступний крок, який ми бачимо логічним. В цьому випадку це хороша еволюція, яку ми закріплюємо в статуті.

Весь порядок денний, напевно, я перерахував, можливо, ще якісь питання додадуться. Він уже розісланий по регіонах.

- Ярославе, минулого разу в інтерв’ю я спитав Вас про зв’язки з Дмитром Разумковим. Пам’ятаю Вашу тоді реакцію: та що ж мене увесь час пов’язують з Разумковим?!

- Останні 5 інтерв’ю всі запитують про це…

- Усі запитують. І взагалі-то важко втриматись, милуючись ось такими іміджевими фото.

Разом з тим. Подейкують, що з Разумковим – це у вас такий запасний аеродром. Кажуть навіть, що під майбутній партійний проєкт у вас є віртуальний офіс; напрацьовуються певні ідеологічно-організаційні сенси… Більш того, до фінансування цього можливого проєкту начебто причетний пан Ахметов. Це так чи ні?

- Якщо можна дозволити непарламентську лексику…

- Давайте. Ми завжди вітаємо непарламентську лексику.

- Це повна фігня. Справді ви мене вразили. Це більш нове. Нещодавно у Яніни Соколової було дуже схоже запитання - але без віртуального офісу. Давайте покроково. Перше. Ахметов. Скажіть мені, будь ласка, якщо ми як партія співпрацюємо з Ахметовим, чому ж тоді 15 липня ми проголосували за всі законопроєкти про екологію, які серед іншого (і в першу чергу) спрямовані проти холдингу Ахметова?

Більше того. Скажіть мені, будь ласка, якщо я, або люди, які зі мною пов’язані, співпрацюємо, або плануємо партію, яка буде фінансуватися Ахметовим, - то чому я був єдиним депутатом, який подав законопроєкт, який стосується виключно підняття ставок на ренту? Це ж алогічно. Я розумію, що я з Маріуполя, і тут можна знайти зв’язок. Але я, на жаль або на щастя, дуже довго не живу в рідному місті.

Пункт два. Ніякої партії з паном Разумковим я не планую і не планував. Якщо б це було (скажімо, в моїй голові), то я би тут не був під час літніх канікул, в офісі партії. Можете спитати колег, я тут кожен день! Я точно не був би головою фракції - і взагалі намагався якось би відійти від ситуації.

Пункт три, щодо фотографії з Разумковим. Я не відкрию вам таємниці, що я великий фанат тріатлону і за останні 5 років на фейсбуці, крім робочих фото, ви завжди мене можете побачити у двох іпостасях. Я бігаю і я їжджу на велосипеді. Можу, до речі, перерахувати, скільки депутатів, з якими я бігаю, можна побачити на фейсбуці. Дмитро Разумков – один з тих 5 депутатів, які, я знаю, їздять на велосипеді. Олег Кулініч, Юрій Камельчук - їздять на велосипеді, Я їжджу, Андрій Ніколаєнко, і, говорять, Тарута круто їздить. Чув, він майстер спорту, щось таке.

Можете оцінювати фото, як хочете. Але тут той випадок, коли ці блакитні шпалери – це чисто блакитні шпалери. Чи вірю я, що Діма проїхав 100 км? Так, вірю, тому що у мене доступ до спортивного застосунку, де є його показники, тому вважаю, що була погана затія, бо ж дуже спекотно було. Бог підтвердить, я йому зателефонував і сказав: слухай, 5 годин на сонці це не корисно для здоров’я.

І пункт 4. Віртуальні офіси – навіщо? Це ж ніяк не в’яжеться з логікою процесу, у якому ми можемо займати достатньо різні позиції. Чи нормальні у мене з ним людські дружні стосунки? Так я ж і не приховую. У мене з більшістю колег нормальні людські стосунки. Сподіваюсь, це взаємно. Це ок для людини, яка навіть у політиці завжди залишається людиною…

Євген Кузьменко, "Цензор.НЕТ"

Фото: Наталія Шаромова, "Цензор.НЕТ"