Командир ДУК ПС Андрій Стемпіцький: На межі з Кримом наші хлопці координують свої дії з бійцями ЗСУ і в разі повномасштабної агресії РФ приймуть на себе перший удар.

Автор: Михайло Ухман

Добровольчий рух – це стихійне явище чи уже доросле дітище, яке в будь-який момент може дати відсіч ворогу? Про це і не тільки говорили з командиром Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор" Андрієм Стемпіцьким.

Весняне загострення на фронті, яке було цієї весни, не на жарт сколихнуло Україну. Кожного дня від заходу до сходу країни точилися розмови на кшталт: "Нападе Путін? Що далі робити?" Що цікаво: говорили люди, які до того іноді впритул не помічали бойових дій на сході України і деякі навіть вважали росіян – "братами".

Збройні сили України перебували в підвішеному стані. Навіть представники теперішньої влади, які вважали, що можуть "подивитися в очі Путіну і побачити там мир", зрозуміли свою помилку. Люди панікували, ніхто не розумів, чого чекати від завтрашнього дня.

Проте знайшлися ті хлопці, які замість панікувати, почали мобілізовуватися і готуватися до відкритої війни з московським окупантом. До липня 2014 року – це було силове крило "Правого сектора". Із середини літа 2014 року – це Добровольчий Український Корпус "Правий сектор", який не входить до жодного силового відомства нашої країни, проте активно співдіє на фронті зі Збройними силами України та веде боротьбу з російськими окупантами.

"НЕ ТІЛЬКИ БОЄЦЬ ДУК ПС ПОВИНЕН МАТИ ВІЙСЬКОВІ ЗНАННЯ ТА ВМІННЯ, КОЖЕН УКРАЇНЕЦЬ ПОВИНЕН МАТИ ЕЛЕМЕНТАРНІ ВІЙСЬКОВІ НАВИЧКИ"

- Під час нещодавнього загострення на фронті, коли росіяни зібрали величезну кількість техніки та своїх військових біля наших кордонів, ДУК ПС оголосив мобілізацію. Які дії мали бути наступними?

- Тобто, ми допускаємо, що розпочинається загострення, далі – відкрита агресія і пряме вторгнення російської армії? Після мобілізації, якби військова ситуація загострилася, то багато людей виявило б бажання долучитися до лав ДУК ПС, тому наші мобілізаційні пункти є у всіх обласних центрах країни.

Головний Штаб ДУК ПС розробив порядок дій нашої організації під час військового загострення: збір людей на визначених базах, відповідна співбесіда, вивчення особових даних, вишкіл. Тому що, по-перше, потрібно зважати на ту агентуру, яку до нас постійно намагаються заслати. По-друге, потрібно врахувати професійний рівень людей, хто де воював, хто служив в армії, які професійні навички мають, якими знаннями володіють. Наступний крок – формування нових підрозділів або поповнення нині діючих підрозділів.

- Тобто є можливість забезпечити людей у разі чогось? Тренувальними базами і – найголовніше – зброєю. Щоб вони мали можливість воювати проти окупанта.

- З 2014 року ми використовуємо всі можливості для здобуття матеріально-технічного ресурсу та засобів для боротьби. Так само, ми маємо досвід розгортання навчальних центрів буквально за декілька днів, де готові приймати сотні людей, а інструктори проводити навчання з майбутнім нашим особовим складом… І не тільки так, ми плануємо боротися проти ворога.

Розумієш, я вважаю, що не тільки боєць ДУК ПС повинен мати військові знання та вміння, кожен українець повинен мати елементарні військові навички. У нашій країні іде війна, тому воювати повинна вся нація. Бо найгірше для нашої країни було зроблено в минулі роки – це певне розмежування, що війна іде десь там, далеко, на сході. Якась частинка хлопців там воюють, вони виконують свій обов’язок, а всі інші тут мирно живуть.

Звичайно, мирно жити треба, але політика держави повинна бути спрямована на те, щоб люди розуміли: країна в стані війни. Ворог перебуває не тільки по лінії фронту, окупант скрізь. Московити просовують свої ідеї – в духовній площині, культурі, мистецтві, ЗМІ.

Особи, які відкрито працюють на російського агресора, створюють проросійські організації, партії. Влада не достатньо бореться з колаборантами, їм дають можливість висловлювати свою, ворожу до України, думку на різних токшоу, в ефірах. Відповідно, частина населення вірить у цю російську брехню, а це розділяє наше суспільство. Я певен, що росіяни ретельно планували поділ всередині нашої країни, і їм це певною мірою вдалося. Саме тому нам потрібно протистояти їм по всій країні, збройно, культурно, духовно.

- Ваша заява була доволі гучна, багато людей відреагували. В інтернеті виникали питання, чому люди мають іти в Добровольчий Український Корпус, а не в офіційну армію.

- Тут є один дуже важливий момент. Ми не становимо жодної конкуренції армії, насправді. І не стоїть питання, що людина не повинна піти в ЗСУ, а повинна прийти до нас. Наше завдання мобілізувати людей, які з певних причин не можуть піти до лав ЗСУ, або не хочуть туди йти, не мають бажання, але готові воювати за незалежність, територіальну цілісність України. Тому завдання ДУК ПС змобілізувати всіх, хто має бажання захищати Україну. Тобто, ми надаємо їм можливість реалізувати своє конституційне право на захист Батьківщини, якщо вони не мають можливості робити це в ЗСУ або інших силових структурах. Для цього відкриті ми – ці люди можуть прийти до нас.

- Під час цього загострення кілька керівників обласних центрів на різних теренах нашої країни оголошували про створення загонів територіальної оборони. Це викликало також неоднозначний шквал критики та обговорення. Зокрема командувач ЗСУ Хомчак заявив, що він проти того, щоб обласні центри створювали такі загони. Яка ваша думка щодо цієї ситуації?

- Тут я погоджуюся з Хомчаком, що не треба створювати ніякі нові добровольчі підрозділи, достатньо йти просто в лави ДУК ПС, який має досвід війни з окупантом – практично 8 років. Це я жартую (сміється).

Чомусь у головах наших людей, в тому числі багатьох генералів, сидить ця думка, що не можна створювати загони самооборони. Але коли йде війна, коли відбувається швидкий наступ ворога, а цього разу росіяни врахують помилки 2014 року, такі підрозділи життєво необхідні.

Враховуючи те, що мобілізація до ЗСУ, як і саме їхнє розгортання затягнеться, потрібна будь-яка допомога офіційним структурам. Весь народ повинен воювати, тому що ворог наш набагато чисельніший.

- Тобто йдеться про партизанську війну?

- Серед іншого, якщо буде така потреба: партизанська, диверсійна, розвідувальна, звичайно ж, за допомогою добровольчих структур. Ніхто не каже, що добровольці повинні замінити ЗСУ, або відіграватимуть ключову роль. Але вони повинні закрити ті всі "пробіли", які зараз існують, і максимально підсилити ЗСУ, їхню ефективність у боротьбі. Тому поганого у створенні добровольчих підрозділів нічого немає, це перше. Друге: яким чином заборонити? Невже хтось думає, що можна змінити генетику українців, можна змінити наші військові традиції, коли українці завжди самоорганізовувалися для свого захисту. Ніхто не може заборонити українцям згуртуватися в підрозділи для самозахисту своїх сімей, міст, держави, бо комусь захочеться це заборонити.

- Вас часто можна побачити на фото з генералом Кривоносом, колишнім кандидатом у президенти, який зараз намагався подати у ВР законопроєкт про територіальну оборону. Ваша думка щодо цього закону? Ви співпрацюєте з ним у цьому напрямку?

- Розпочнімо з того, що генерал Кривонос намагався подати свій законопроєкт через депутатів, але з цього нічого не вийшло. Зараз ми маємо на розгляді законопроєкт, поданий командою Зеленського, про основи національного спротиву, якщо я не помиляюся.

Знайомі з паном генералом ми давно, і певна співпраця в питаннях територіальної оборони відбувається вже довший час. Звичайно, немає нічого досконалого, і законопроєкт генерала Кривоноса теж не є ідеальним, як і всі інші. Але він доволі продуманий, там враховані всі аспекти в обороні держави: місце територіальної оборони, його складова і можливість громадян, які не в ЗСУ, долучитися до територіальної оборони своєї держави.

Той законопроєкт, який зараз подано на розгляд Зеленським у ВРУ,  дуже сирий. Мені здається, що він робився поспіхом, на коліні, і багато моментів там не враховано. Наприклад, територіальна оборона не є масовою, щоб усі українці могли долучилися, і громадський сектор зокрема. У президентському законопроєкті територіальна оборона є одним з родів військ у ЗСУ. Хочеш бути в теробороні – підписуй контракт. Це один з моментів. Насправді в цьому законопроєкті багато недоліків.

Використовуючи нагоду, хочу звернутися до влади, до ініціаторів цього законопроєкту, щоб провели громадські слухання, залучили різносторонніх спеціалістів, попри якісь політичні вподобання. Адже питання стоїть не в політичних амбіціях, а в захисті нашої Батьківщини. Не треба думати так: "Вони не з нашої політичної сили, тому їхня думка непотрібна". Питання стоїть у фаховості, адже, якщо люди зможуть давати якісні зауваження і це покращить закон, чому цим не скористатися?

- А чому та сама влада, на вашу думку, не звернула уваги на аналогічні закони, які діють закордоном, наприклад у Литві, Швеції. Чому не беруть приклад у них, а знову наступають на ті самі радянські граблі?

- Думаю, що краще це було б у них запитати. Але дуже погано, коли політичні ігрища торкаються оборонних або військових сфер. Якби було менше політики, менше сприймання того, що будь-яку думку, що доноситься не з команди Зеленського, іншими людьми, треба "зарубати", ми б мали справді народний законопроєкт. Це взагалі робота не одного чи двох місяців. Насправді – це мала би бути комплексна робота, зокрема і з залученням досвіду інших країн. Проте цього не відбулося. Єдиний позитив – на восьмий рік війни нарешті дійшли до питання територіальної оборони.

- Під час крайнього військового загострення, крім Добровольчого Українського Корпусу, про можливість мобілізації і створення добровольчих батальйонів та походу на фронт говорили представники батальйону "Донбас", ОУН, УДА … Чи готовий ДУК ПС співпрацювати чи, можливо, об’єднуватися безпосередньо в зоні бойових дій проти російського окупанта із цими підрозділами, які не ввійдуть до ЗСУ?

- ДУК ПС готовий приймати добровольців у свої лави, навіть якщо вони з інших добровольчих підрозділів. Слово "об’єднуватися" не зовсім підходить для війни і військових формувань. Можна говорити про координацію дій, можна говорити про співдію, можна говорити про об’єднання зусиль на певних ділянках фронту. Про це можна говорити, це правильно і так повинно бути. А слово "об’єднуватися" підходить більше до політичної сфери, там, де відбувається політична боротьба.

"ЯКЩО БУДЕ ЗДАЧА ДЕРЖАВНИХ ЧИ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ, ПС БУДЕ ТАМ, ДЕ Є ЗАГРОЗА"

- Ви є командиром ДУК ПС – бойового крила "Правого сектора". Сама політична сила втратила рейтинг порівняно з 2014 роком. Чи планується боротьба за так зване політичне життя? За відновлення і включення ПС у боротьбу на рівні з іншими політичними силами?

- На це питання мав би відповідати голова партії "Правий сектор". Як ти зауважив – я командир ДУК ПС, проте хотів би роз’яснити, що таке "Правий сектор".

Це національно-визвольний рух, який складається із Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор", політичної партії "Правий сектор" і молодіжної структури - Правої молоді. Три структури об’єднані в один монолітний Рух. Якщо ми говоримо про політичну партію ПС, то тут рейтинги проти 2014 року навряд стали нижчими. Вони стабільні всі роки. Тому що загальнонародна любов і рейтинги – це дві різні речі. Ти ж не переконаний, що партію, яка на попередніх виборах здобула тридцять відсотків голосів, так масово і сильно люблять люди? Бійців ДУК ПС, які воюють восьмий рік за свою країну, люди щиро люблять, підтримують, поважають.

Рейтинг робиться за допомогою політтехнологій. Якщо говорити про загальне сприйняття ПС українцями на війні, Майдані – це одне. Рейтинг на виборах – зовсім інше. У нас немає зараз таких ресурсів, як у тих партій, що перемагають на виборах. І найголовніше – ми на повну силу ще не пробували займатися політичною діяльністю. Для нас на першому місці – боротьба з ворогами України, а не чиновницькі портфелі. Проте наголошую, що голова політичної парті "Правий сектор" скаже набагато більше, ніж я.

- Час від часу в ЗМІ з’являються новини, що восени готуються протести проти дій чинної влади. Люди не задоволені відсутністю реформ, повним провалом зовнішньої політики… Масла у вогонь підлила новина про можливі вибори в Донецькій та Луганській областях, а вже тоді виведення російських військ за територію України. Чи готовий "Правий сектор", як національно-визвольний рух за Україну, долучитися до цих протестів?

- Цей рік у нас почався з накопичення сил російської армії на кордонах України. Пік інформаційної атаки охопив Україну весною цього року, а згодом все "затихло". Насправді загроза нікуди не ділася, тому що нікуди російські війська не відійшли. Просто наші ЗМІ знову оминають тему російської загрози. Непотрібно забувати про проблеми, які в нас виникають через полюс тяжіння Білорусі до Росії. Я підозрюю, що восени питання входження Білорусі в Росію буде остаточно вирішене і російські війська будуть повністю стояти по нашому північному кордоні аж до Польщі. Тому, по-перше, не треба забувати про цю загрозу і – найголовніше – що та кількість коштів, ресурсів, що витрачена на перекидання цілих військових угрупувань і техніки на наші кордони, утримання їх там місяцями відбувається не просто зради гри м’язами. Мовляв, вони просто пробують залякати Зеленського. Думаю, що на меті в росіян зовсім інші речі, не виключено – військове вторгнення, ризики якого збільшуються восени. Найкращий час для такого наступу, як ми уже знаємо, росіяни обирають, коли всередині країни є смута і колотнеча.

Часто влада саме про це наголошує: "Не робіть нічого, адже Путін нападе". Проте вони повинні пам’ятати, якщо буде здача державних чи національних інтересів, ПС буде там, де є загроза. Питання тут в іншому: чи варто брати участь у протестах, які ініціюються політиками заради боротьби за політичне корито? Дуже помиляються ті, хто намагається використати наших хлопців, які "нібито нічого не розуміють", у своїх інтересах. Великою спокусою є для багатьох здійснити радикальні заходи руками націоналістів-добровольців, а потім усі проблеми і негаразди перекинути на них.

Наголошую, тільки в разі реальної загрози для нашої країни ми виходитимемо на вулиці і будемо брати на себе відповідальність. Наше завдання як українських націоналістів – це збереження держави і розвиток  української нації.

- Колись у вас була зустріч із генералом Сергієм Наєвим, який був на той момент командувачем ООС і, судячи з повідомлень ЗМІ, йшлося про військову співпрацю. Чи відбуваються подібні переговори на цьому напрямку тепер?

- Наголошую на тому, що ДУК ПС не є конкурентом ЗСУ і не є якоюсь непідконтрольною на війні силою, яка діє на свій розсуд, з якою треба вести переговори щодо взаємодії. Це якась нав’язана ворогами матриця про "Правий сектор". Що стосується війни, там від самих початків і до сьогодні будь-яка участь у бойових діях скоординована із ЗСУ. По-іншому бути не може, тому що на війні не може бути "отаманщини".

Колись справді велися переговори про входження ДУК ПС в ЗСУ. Проте вони не дійшли до логічного завершення, адже ми не змогли знайти спільну формулу нашого перебування в силових структурах. ДУК ПС – це не просто взвод, рота, яку потрібно кудись інтегрувати. Це величезна система, яка за вісім років була створена та розпрацьована великою кількістю людей, волонтерів, громадських діячів. Понад сто людей віддали своє життя, воюючи в лавах ДУК ПС. Це не та структура, яку можна ввести в бригаду – і вона розчиниться. Це яскрава сторінка новітньої історії України. Тому державі, представникам влади треба знайти спосіб зробити так, щоб ДУК ПС якнайбільше користі приніс у боротьбі з ворогами.

Тому не переговори, а координація між нами відбувається практично на всіх рівнях. Нас не треба мотивувати боротися за Україну, ми не є якимось бандформуванням. Ми відкриті, до нас усі можуть прийти, приїхати, побачити.

Бійці ДУК ПС – це воїни, які займаються військовою справою. Підрозділи, які перебувають на фронті, – не займаються політикою, не їдуть робити революції в Києві і тому подібне. Це бійці, які разом із ЗСУ борються і знищують ворога. Тому нам немає про що вести переговори. Переговори ведуться, коли є різні цілі в держави і в нас. У цьому випадку у всіх одна мета – збереження держави і знищення ворога.

- На кордні з Кримом, як можна побачити в соціальних мережах, активно діє ДУК "Правий сектор". Чим це зумовлено? Ви бачите загрозу наступу росіян з боку тимчасово окупованого Криму?

- По-перше, не кордон, кордон може бути лише між державами. У цьому випадку – це можна назвати лінією розмежування, між нашою територією і тимчасово окупованою територією. У цьому районі стоїть наш підрозділ – 12-та окрема сотня швидкого реагування, яка виконує певні завдання: розвідка та швидке реагування на антиукраїнські дії.

Там дуже складний район, де проживає багато сепаратистської наволочі, тому потрібно бути готовим до будь-якого розвитку подій. Наголошую, що наші хлопці координують свої дії з бійцями Збройних сил України і в разі повномасштабної агресії з боку російських окупантів, вони приймуть на себе перший удар.

- На тимчасово окупованих територіях у Донецькій області, Луганській та Криму російський агресор приділяє дуже багато часу "інформаційному зомбуванню" української молоді, яка змушена жити там. Відповідно, за сім років війни, ми маємо молоде покоління, яке далеке від "любові" до України. У нас такі заходи дуже пасивні, в більшості шкіл, закладах вищої освіти намагаються оминати тему війни, типу, "навіщо психологічно ранити дітей". Як плануєте із цим явищем боротися?

- Російські терористи дають автомати українським дітям, яким виповнилося 16-17 років, котрі змушені проживати на тимчасово окупованих територіях. Терористи роблять наголос, типу, "діди воювали – і ми продовжуємо воювати проти фашизму".

У нас на загальнодержавному рівні цього не відбувається. Більшість шкіл, ЗВО – далекі від війни. Деякі директори шкіл кажуть, що не потрібно говорити про війну, бо це боляче, навіщо травмувати дітей? Що може ДУК ПС запропонувати молоді?

Нині немає потреби, щоб діти зі зброєю в руках були на передовій. Є дорослі дядьки, юнаки, яким вистачає сил боротися з ворогом. Ми ж навчаємо дітей, які ростуть, – практично любити свою Батьківщину, розуміти де є ворог, розуміти, як ворог діє і як йому протидіяти. Це є святий обов’язок усіх, хто має якийсь досвід, знання і вміння. Тут якраз потрібна ідеологія і практичні навички, чого навчають у молодіжному крилі нашого Руху "Права молодь". На різних вишколах у нас розповідають і навчають, як поводитися під час нестандартних ситуацій: поводження з різноманітними мінно-вибуховими пристроями, які можуть бути будь-де в зоні бойових дій і від яких гине багато дітей; надання первинної медичної допомоги – це взагалі кожній людині не завадить знати.

Ми розповідаємо про сучасну війну, адже діти стають дорослими і вони повинні розуміти, що їх чекає у майбутньому.

Неправильно, коли діти живуть у небезпеці, а ми їм говоримо, що в нас все гаразд.

Взагалі, на державному рівні має бути розроблена і затверджена чітка програма, котра наших дітей підготує до всіх життєвих викликів. Ми готові допомогти державі в цьому.

- Проводилася якась логістика, статистика, скільки ДУК ПС може змобілізувати бійців у разі потреби за короткий термін?

- Не хочу говорити будь-які цифри, тому що ця інформація буде корисною для ворога. У нас є все: розуміння, як мобілізувати, навчати, як формувати в підрозділи, як управляти підрозділами. Як робити логістику, ротацію. Це все у нас практично відпрацьоване.

- Чи готові ви, якщо вибори відбудуться найближчим часом, особисто йти в депутати, щоб там своїм авторитетом, знаннями пробивати ідеї ПС та відстоювати інтереси добровольців?

- Я – людина, яка в націоналістичній боротьбі з 17 років. Будь-яке своє особисте життя, планування життя в мене завжди тісно переплетене з організацією, в якій я перебуваю. Нині це – "Правий сектор". Якщо буде рішення активу ПС, що це потрібно зробити – я піду цим шляхом. Особисто моя думка – маючи певний досвід і знання, я можу реалізовувати себе за межами депутатства. У нашій країні депутатство – це якась ціль, для мене – один з небагатьох інструментів, з допомогою яких можна реалізовувати нашу ідею і здійснювати боротьбу. Тому, якщо буде потреба, звичайно, піду боротися на політичному поприщі. Зараз я знаю свій потенціал, можливості, досвід, знання, вони на інших напрямках боротьби принесуть більше користі для нашої організації і всієї України загалом.

- 17 липня Добровольчий Український Корпус відзначав сім років з дня створення…

- Користуючись нагодою і цим інтерв’ю, хочу привітати передовсім тих бійців, які зараз на фронті. Це бійці 1-ї окремої штурмової роти ДУК ПС під командуванням друга Да Вінчі; 3-ї окремої стрілецької роти ДУК ПС під командуванням друга Гонти. Звісно ж, вітаю усіх наших воїнів, які в різні часи воювали в різних підрозділах "Правого сектора".

Я вітаю наші родини. Я дякую родичам тих, чиї сини, чоловіки, брати загинули за Україну. Я дякую волонтерам і всій українській нації. Всім нам – здоров’я, Божої опіки, наснаги і великого бажання перемогти в цій одвічній боротьбі із силами зла, які представляє сучасна російська імперія.

Слава Україні!

Михайло Ухман, Цензор.НЕТ