"Грош ціна вашим показам і вашому каяттю": Репортаж із судового засідання у справі Кирила Тлявова

Автор: Тетяна Безрук

Два роки тому п’ятирічний Кирило Тлявовов грався разом із братом та другом на вулиці, поруч зі своїм будинком, у Переяславі. Невдовзі діти побачили, як Кирило впав на землю. Батьки відвезли хлопчика в лікарню. Лише згодом вони дізналися, що в дитину поцілила куля. За три дні Кирило помер, а ще за пів року справу щодо його вбивства передали до суду, де вона і досі слухається.

На лаві підсудних четверо обвинувачених: двоє експоліцейських Іван Приходько та Володимир Петровець, їхній знайомий Дмитро Кривошей та син одного із поліцейських. Будинок, який належить Петровцю та його колишній дружині, стоїть на вулиці Низинній, 15, недалеко від місця, де були діти. І того дня, як кажуть самі обвинувачені, вони стріляли на подвір’ї будинку у залізну коробку та стовп. Слідство вважає, що у хлопчика вистрілили саме звідти, а смертельний постріл здійснив Приходько, але сам експоліцейський це заперечує. Наприкінці серпня обвинувачені давали свідчення у суді і розповіли свою версію подій. Детальніше у репортажі Цензор.НЕТ.

— По-перше, я хочу висловити свої вибачення та співчуття втраті дитини. Я знаю, що ніякі вибачення і ніякі співчуття не замінять дитину і не повернуть. І таке не пробачається. Але я тримаю у руках Біблію і хочу сказати, що ніхто не знає, хто винен у цій трагедії, — говорить на початку допиту обвинувачений Іван Приходько. Експоліцейський тримає у руках маленьку зелену книгу і дивиться прямо у бік Олександри Тлявової, бабусі вбитого хлопчика. — Тому я розумію вас, як людину, яка втратила дуже близьку людину. Це важко для всіх. Важко втратити близьку людину, а дитину тим більше. Я хочу, щоб ви зрозуміли, що ми не ізверги. Ми не прийшли, не вбили дитину. Взагалі не зрозуміло, чи це по нашій вині трапилось.

Фото: Іван Приходько сидить біля адвокатів

Фото: Судове засідання у справі Кирила Тлявова

У залі суду Іван Приходько заявив, що заперечує свою провину за всіма статтями, які йому пред’явила прокуратура, і щодо "вбивства з необережності" — також. Чоловік запевняє, що в напрямку, де грався хлопчик, він не стріляв і нікого не вбивав. Того дня, 31 травня 2019 року, Приходько разом із дружиною та дітьми святкували останній дзвоник. Зустрілися із Володимиром Петровцем і згодом домовилися побачитись у місцевому закладі на автовокзалі — випити кави та замовити дітям піцу. Після цього, разом із дітьми, поїхали до будинку Петровця, який належить і його колишній дружині, їсти морозиво. Згодом, експоліцейські відвезли дітей з будинку Петровця і знову до нього повернулися.

— Коли приїхали туди, вийшли з автомобіля, я захотів попити води. Взяв ключі від будинку, зайшов у будинок, помив руки, попив. Вова залишився на вулиці. Коли вийшов на вулицю, я помітив, що Вова каже "Дивись, що було, на порозі лежало". Там лежав чохол, схожий, що чохол від зброї. Ми відкрили цей чохол, там лежала гвинтівка. Видно було, що вона якась була саморобна. Лежала коробка і в ній лежали набої. Ми дістали її. — розповідає у суді Приходько. — Я взяв зброю. Біля колеса стояла квадратна жестянка. Я два рази в неї вистрілив. І поставив її. Після цього деякий час ми ще посиділи, розмовляли.

Згодом, за словами обвинуваченого, приїхав син Володимира Петровця, щоб покосити у дворі траву (і якого батько потім попросив з’їздити за продуктами у магазин), та його знайомий Дмитро Кривошей. Як розповідає експоліцейський, Кривошей також стріляв із рушниці. "Менший Петровець приніс продукти. Ми занесли їх. Вийшли на ґанок і ще далі сиділи. Посиділи ще хвилин 10-15, потім почалася розмова: попадемо чи не попадемо в стовп. Взяли рушницю, не пам'ятаю, по одному чи по два постріли ми зробили в напрямку стовпа і все, рушницю поставили. Посиділи ще хвилин 20, зайшли в будинок, дістали продукти з холодильника, понарізали. І сіли до автомобіля".

Фото: Володимир Петровець

Після цього Іван Приходько поїхав до дружини в ломбард, забрати ключі, а від неї — купатися на Дніпро. З пляжу поїхав додому, щоб переодягнутися, і потім попрямував у кафе "Адреналін", де почав випивати. "Тоді заїхали на автовокзал, пили каву. Тут наїхали працівники поліції. Був ексначальник поліції Андрій Медуниця і ще оперативники. Почали нас крутити, нічого не пояснювали. Кажу: "Що трапилося?"  — ми ж працюємо в одному райвідділі. Мене ніхто не затримував, взагалі нічого. Приїхавши до райвідділку, я сказав, що ми нічого не приховували. Так, ми там стріляли із рушниці, на порозі лежить. Пояснили так, як було. Ми весь час були в райвідділку. Ближче до ранку нас закрили в ізолятор тимчасового тримання".

Після розповіді обвинуваченого у залі засідань вимкнулось світло.

— Я так розумію, що це наслідки вчорашнього буревію, — каже суддя Олександр Рева. За день до засідання у Переяславі пройшла злива. Недалеко від будівлі суду навіть не встигли прибрати гілки дерев, які впали через сильні пориви вітру.

Після невеликої перерви питання Івану Приходьку почав ставити його адвокат Віктор Чевгуз.

— Вказано, що ви здійснили постріли в напрямку будинку № 46 на вулиці Героїв Дніпра, де знаходились неповнолітні. Перше питання: чи було видно з ґанку будинку, де ви знаходились, будинок 46 по Героїв Дніпра?

— По-перше, туди я взагалі не стріляв. Там нічого не було видно, там кущі, велике насадження.

— Епізод "необережне вбивство Кирила Тлявова". Ви здійснювали постріли в будинок № 46 на Героїв Дніпра?

— Я туди постріли не здійснював.

— Ми досліджували, що на вашому зимовому светрі знайдені залишки пороху від пострілів вогнепальної зброї. 31 травня 2019 року, з 13 до 16 години, в чому ви були одягнені?

— Я був одягнений у сині джинси і сіру футболку. Ще квадрат чорний посередині, щось таке.

— Ви говорили, що їздили потім ввечері переодягатися. Коли ви переодяглися і зняли футболку, а вдягли светр?

— Ввечері, вже темніло.

— Як ви можете пояснити, що досудове слідство, при проведенні балістичної експертизи, встановило на вашому светрі сліди пострілів?

— Робилося все на скору руку і так керівництво штурмували, що вони навіть не розбираючись в купу. Видно, як вони зібрали і докази всі, і проведена справа, з купою помилок, ніхто не питав навіть, в якій одежі ми були. Нас розділи і в коробку запакували.

— Коли в ДБР допити були, адвокати були?

— До мене одразу не допускали адвокатів. Адвоката допустили на другий чи на третій день.

— У формулюванні обвинувачення вказано, що Петровець Володимир брав участь у здійсненні пострілів. Чи стріляв Володимир Петровець?

— Я не бачив, як він стріляв. При мені не було.

— Хто здійснив постріл смертельний у Кирила Тлявова? Якщо не хочете, можете не відповідати?

— Не знає цього ніхто.

Коли адвокат Приходька закінчив допит — у залі суду піднявся прокурор Сергій Самчук та вже збирався ставити запитання, але обвинувачений заявив, що не буде на них відповідати. За словами Івана Приходька, прокурори не компетентні у цій справі. Тому далі експоліцейського допитували спочатку представниця потерпілої Тлявової, а потім і сама Олександра Миколаївна.

— Ви говорите, що Петровець знайшов рушницю. Чому ви не викликали поліцію? Поясніть ваші дії, як правоохоронець,— питає бабуся вбитого хлопчика Олександра Тлявова.

Фото: Бабуся Кирила Тлявова Олександра Миколаївна.

— Я на це запитання відповідати не буду, — каже Приходько.

— Чи знали ви про дальність польоту тих куль і убойну силу?

— Не знав. Це неможливо встановити.

— Скільки літражів горючого купував син Петровця?

— Я не казав, що він взагалі купував алкоголь. Я не бачив, щоб він алкоголь якийсь купував.

— До якої години ви були на Дніпрі?

— Я ж сказав, до вечора ми там були.

— Що я хочу сказати, що всі скопом, разом із адвокатами, повинні там, на могилі дитини, стояти на колінах. Грош ціна вашим показам і вашому каяттю. Більше нічого не скажу, — починає голосно говорити в залі суду бабуся хлопчика.

Фото: Бабуся Кирила Тлявова Олександра Миколаївна.

— Давайте дотримуватись порядку, — звертається до Тлявової суддя Рева. — Я розумію ваші емоції, це вже другий рік справа слухається. Ваші дії є фактично порушенням порядку судового засідання. Я вимушений вам робити зауваження, наступного разу буду вимушений видаляти із залу. Мені цього не хочеться. Прийде час — і ви йому усе скажете.

Відповідаючи на запитання судді,  Іван Приходько розповів, що не бачив, щоб того дня на подвір’ї будинку Петровця стріляв сам Володимир Петровець чи його син. Так само він заявив, що на території будинку, звідки були постріли, чоловіки не випивали. Алкоголь почали вживати пізніше, ввечері, коли приїхали в кафе "Адреналін".

— Особисто ви ініціативи не проявляли, щоб цю зброю десь заховати? — питає суддя.

— Ні, навiщо?

— Тобто вона з'явилася нізвідки і кудись пропала.

— Я її бачив на порозі. Хлопці приїжджали з райвідділку, може, вони вже там щось хімічили.

Наступним, після допиту Івана Приходька, почався допит Володимира Петровця. У своїй версії подій він підтвердив слова Приходька: і про те, що рушницю знайшов на території будинку, і про те, що стріляли Іван та Дмитро, і про те, що слідство могло фальсифікувати розслідування. Окрім цього, Петровець розповів, що не проживав постійно у будинку за адресою Низинна, 15, звідки, як вважає слідство, вистрілили в дитину, і здавав його вже впродовж декількох років.

— А хто там проживав, окрім вас? — питає Петровця його адвокат.

— Я здавав квартирантам.

— Як довго здавали?

— Роки три, навіть більше, я здавав будинок.

— Різні квартиранти? Чи всі шість років проживали одні і ті ж?

— Різні.

— Чи говорили ви прокурору на досудовому слідстві, що здавали квартиру іншим людям?

— Так, говорив.

— Чи відомо вам, що слідство розшукувало цих квартирантів? І теоретично ці особи могли бути власниками гільз, зброї, яку інкримінують усім вам.

— Невідомо.

— Чи говорили ви комусь із присутніх, щоб вони стріляли чи не стріляли у певному напрямку?

— Я не пам’ятаю.

— Слідство вважає, що ви надали Кривошею, Приходьку і Петровцю молодшому "знаряддя для вчинення хуліганських дій, а саме не встановлені досудовим розслідуванням вогнепальну зброю та набої". Чи дійсно ви в той день вчиняли такі дії?

— Я нікому нічого не надавав.

За словами Петровця, 31 травня 2019 року він був у футболці, сорочці з короткими рукавами та в джинсах впродовж усього дня. Саме цей його одяг вилучили слідчі і саме на ньому знайшли частини від слідів пострілу. Проте, як стверджує Володимир Петровець, пострілів у цьому одязі він не робив ані того дня, ані попереднього, ані за тиждень до тих подій.

— Як ви можете пояснити виявлені на вашому одязі частини слідів пострілу? — запитує його адвокат.

— Підроблений. Сфальсифікували.

— В цей день в цій місцевості хтось ще стріляв?

— Мені через дев’ять місяців знайома говорила, яка торгує там у молочно-хлібному ларьку по вулиці Героїв Дніпра, що бачила інших осіб, які ходили стріляли, і робила їм зауваження.

Після запитань своїх захисників Володимир Петровець відмовився відповідати на запитання прокурора та Олександри Тлявової. У відповідь на що прокурор зауважив, що, оскільки сторона обвинувачення не може ставити запитання, то порушується принцип змагальності у суді. Суддя погодився із прокурором, але додав, що не може змусити обвинуваченого давати покази. Проте Петровець не відмовлявся відповідати судді і на запитання Олександра Реви, чи проживали квартиранти у його будинку 31 травня, відповів, що вони вже тиждень, як там не жили.

Останнім, у присутності журналістів, допитували Дмитра Кривошея. Чоловік розповів, що того дня по обіді він прокинувся у себе вдома, побачив на телефоні пропущені дзвінки від Івана Приходька та перетелефонував йому. Приходько запросив його на переяславський пляж Дніпра і Кривошей погодився зустрітися. Обвинувачений зібрався і виїхав із села Циблі Київської області до Переяслава. "Потім мені зателефонував Іван, сказав, що вони не на річці, а приїхали до Володимира додому. Я приїхав до них, ми почали розмовляти. Потім приїхав син Петровця та взявся косити траву. Потім Іван взяв у руки зброю, спорядивши її, вистрілив у сторону стовпа. Скільки пострілів — не пам’ятаю. Володимир попросив сина з’їздити до магазину за продуктами".

Фото: Дмитро Кривошей

Коли хлопець повернувся з магазину, за словами Дмитра Кривошея, він взяв у нього пакет і пішов у будинок: нарізати та мити їжу. "Володимир пішов за мною. Вийшов з пакетом нарізаних продуктів, поклав до машини, сів і поїхав. Дочекався їх, поїхали до Дніпра". Після річки чоловіки поїхали в кафе "Адреналін", де, як зауважив сам обвинувачений, він не пив, адже був за кермом. З кафе Кривошей повернувся додому. На ранок йому подзвонив Приходько і розповів, що сталося.

— Чи правильно я зрозумів з ваших показань, що ви в той день зброї, вогнепальної, ви в руках не тримали? - запитує суддя.

— Ні.

— А яку зброю тримали?

— Ніяку.

— Можливо хтось тримав, а ви здійснювали постріли?

— Ні, постріли не здійснював і зброї не тримав.

— Ви були присутні у судовому засіданні під час допиту обвинувачених Приходька та Петровця. Обоє вони сказали, що ви стріляли як мінімум два, максимум чотири рази.

— Ваша честь, їхні покази неправдиві.

— Чи є у вас якась версія того, яка у Приходька та Петровця причина вас обмовити?

— Вони між собою родичі. Можливо, це я так припускаю.

Про що під час допиту говорив син Володимира Петровця — невідомо, адже 31 травня 2019 року він ще був неповнолітнім, а тому покази давав лише в присутності сторін процесу. Суддя попросив журналістів на цей час вийти із зали суду. Чи погодився останній із обвинувачених відповідати на запитання прокурора — також невідомо.