Адвокат Роман Маселко:"Татаров перетворив конкурс на керівника САП на посміховисько"

Автор: Ольга Москалюк

Спеціалізована антикорупційна прокуратура залишається без керівника із серпня 2020 року, коли цю посаду залишив Назар Холодницький. Здавалося б, нарешті у грудні усі дізнаються, хто ж офіційно очолить цю структуру, коли комісія озвучить прізвище переможця конкурсу. Але не так сталося, як гадалося. "За дивним збігом обставин" її члени не змогли додати бали конкурсантів та завершити процес. Адвокат, член правління Фундації DEJURE Роман Маселко стежив за цими подіями. Ми вирішили розпитати його про враження від того, що відбулося, а також поговорити про судову реформу, яка в Україні ніяк не дійде до логічного завершення.

"УЖЕ ЗРОЗУМІЛО, ХТО ПЕРЕМОЖЕЦЬ КОНКУРСУ. ІЗ ЦИМ НІЧОГО НЕ МОЖНА ЗРОБИТИ"

- Ця вся історія із обранням керівника САП уже перетворилася на якусь драматичну епопею…

- Я би назвав її трагікомедією.

- Чому так відбувається? У нас же є зобов’язання, Зеленський дав обіцянку нашим міжнародним партнерам, але ми бачимо, яка ситуація.

- Знаєте, мені уже важко логічно пояснити, що відбувається. Спочатку було зрозуміло: влада мала чітке бажання протягнути своїх кандидатів, які із нею пов’язані, однак не вийшло. Водночас, члени комісії – представники Верховної Ради "зрізали" дуже достойних претендентів, до яких не було питань, і які своєю діяльністю продемонстрували, що є незалежними та професійними. Наприклад, прокурор Божко – молодий, перспективний, "воював" із Портновим, показав себе у Тернополі на керівній посаді. Але його "збили". Вийшло так, що разом із цим не пройшли й кандидати від влади. Тому виникло бажання просто завалити конкурс. В принципі, логіка була зрозуміла – звичайна боротьба. Однак, коли вийшли на міжнародний рівень, коли Байдену була дана обіцянка, що конкурс буде завершений до кінця року, коли ми розуміємо, що він триває 15 місяців, і весь цей час у нас немає керівника САП, що призводить до того, що у НАБУ у його діяльності часто "зв’язані руки", зокрема по депутатах, це виходить за будь-які рамки.

Уже зрозуміло, хто переможець конкурсу. Із цим нічого не можна зробити. Але відбуваються такі дії, про які навіть представник парламенту В’ячеслав Навроцький говорить: "Ви зараз голосуєте проти здорового глузду!" Як на мене, сьогодні ми бачимо дуже небезпечну ситуацію, коли йдеться не просто про керівника САП, а про більш глобальні речі. Мені здається, державу хочуть просто опустити та поставити перед нашими міжнародними партнерами у такому світлі, що з нами взагалі не можна про щось домовлятись. Тут же відбувається просто якийсь цирк! Згадайте, як реагували представники міжнародних організацій. Наприклад, Драго Кос, який був президентом Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO), яка є однією із ключових у протидії корупції в світі, каже: "Йдеться про математичну операцію, чому ви не хочете цього зробити?! Ви взагалі вболіваєте за Україну?!" Ця вся ситуація означає, що, напевно, є якась інша мета, аніж обрати керівника САП. І це насторожує. Як на мене, такі дії дуже схожі на підігравання нашим ворогам. Тому що вони відштовхують нас від міжнародних партнерів. Вони з нами уже просто не хочуть мати справу. У нас от є ще конкурс на керівника ДБР. Але міжнародники просто відмовилися туди йти! Тому що не довіряють і розуміють, що це буде такий саме трагіфарс. І це для нас як для країни уже проблема. Ми втрачаємо довіру наших партнерів, не виконуємо домовленості на найвищому рівні. Це при тому, що у нас біля кордонів – ворог.

- Чим це нам як країні загрожує?

- Втратою репутації та підтримки. Зеленський запитує: "Чому нас не беруть у НАТО? Чому лише висловлюють занепокоєння, а не йде конкретна допомога?" А як вам допомагати, якщо в країні стільки часу немає головного прокурора в основному органі, який бореться з корупцією?! Ось в цьому ключовий ризик, що міжнародні партнери втрачають до нас довіру.

- А для Зеленського чим це може закінчитися?

- Впевнений, що погано. Адже саме він давав слово Байдену, ставив підпис під Меморандумом з МВФ. Його репутація під прямим ударом. Власне, я вже не розумію його логіку. Можливо, він до кінця не усвідомлює, що ці дії, передусім, шкідливі для нього. Я багато чого вже бачив, але такого посміховиська, яке влаштувала конкурсна комісія по САП, ще ні. Мене дуже обурює, як її голова (Катерина Коваль. – О.М.) розповідає, що виступає за те, щоб процедура була витримана, результат був захищений у суді. Її запитали: "А де ваші ініціативи передбачені в нашому регламенті?" Вона відповіла: "Немає такого. Це я просто страхуюся наперед". Я таке називаю фарисейством та цинізмом. Це уже схоже на зраду, адже людина працює проти України. Це незаконно.

- Людина, якій не дали перемогти, детектив НАБУ Олександр Клименко входив до складу групи, яка вела так звану справу Олега Татарова. Чи не є це помстою?

- Цілком можливо. Повторюся, спочатку усе було зрозуміло: є конкурс, кандидати, яких не хочуть допустити, і ті, кого хочуть протягнути, але не вдалося. Виходить, виграє людина, яка явно не подобається Татарову. Прямих доказів немає, але опосередковано усе вказує на те, що саме Татаров контролює ці процеси. Тому й робили усе, щоб Клименко не переміг. Ми бачили, як виставлялися бали. Поставили йому нуль. Як таке можливо, коли людина виконала роботу?! Отак відверто "валили", але все одно не вийшло. Це уже навіть більше, аніж помста, щоб не допустити Клименка. Можливо, це використовують ще потужніші гравці, які за цим стоять. Мені важко логічно це пояснити. Тому що негативний ефект для влади від усього того, що відбувається, значно більший, аніж якщо Клименко очолить САП.

- Напередодні засідання конкурсної комісії 21 грудня, коли мали обрати переможця конкурсу на керівника САП, ОАСК задовольнив позов стосовно скасування порядку її роботи. Президент ще навесні подав до парламенту законопроєкт, який мав ліквідувати цей суд, причому невідкладно, але він досі лежить у Верховній Раді. Голова ОАСК Павло Вовк, так би мовити, "відпрацьовує"?

- Безумовно! ОАСК завжди був судом, який обслуговував владу, починаючи зі свого створення. В часи Майдану це вже явно було помітно, коли заборонялися мирні зібрання, а потім приймалися одіозні рішення та ламалися усі потрібні реформи. Усі розуміли, що йде підігравання владі. Потім почули "плівки Вовка", які усе підтвердили. Згадайте відому фразу Павла Вовка про політичну проституцію – що вони просто пропонують владі свої послуги, а взамін отримують захист та можливість робити усе що завгодно. Тому зараз навіть немає сумнівів, що те рішення, про яке ви згадали, швидше за все, було конкретним замовленням. Хоча у Вовка є відчуття, коли треба прийняти певне рішення. Тобто вони самостійно роблять те, чого від них очікує влада. На плівках також було зафіксовано, як вони робили подібний жест для Зеленського, коли знімали заборону на трансляцію серіалу "Свати". Так хотіли продемонструвати, що готові бути лояльними. У зв’язку з цим, швидше за все, ОАСК і не чіпають. Там, як казав Вовк, "дашь на дашь". Суд мали ліквідувати ще у 2018 році. Тоді навіть був відповідний Указ Порошенка. Але до нього пішов Вовк, домовився і суду дали спокій. Тому і зараз зрозуміло: щось пообіцяли. Вовк не є наївним. Більше того, він мав настільки велику силу, що сам почав впливати на процеси у державі, захоплюючи ВККС і ВРП. Зрозуміло, що і зараз він отримав якусь обіцянку, в тому числі, щоб цей законопроєкт не проголосували.

- Журналіст Олег Сухов заявив, що Вовк і Татаров зробили все можливе для блокування конкурсу на посаду голови САП та для перешкоджання судовій реформі. За його словами, США могли б дати всім корумпованим особам сигнал, що стоять з українським народом за свободу та верховенство права, і запровадити санкції проти Вовка і Татарова. Це можливо?

- Думаю, що так. Ми бачимо причини, чому були накладені санкції на Портнова та Тупицького. У першому випадку – застосування свого впливу на суддів та перешкоджання судовій реформі. У другому – корупція.

Татаров що робить? Він хіба не пов’язаний із корупцією, не блокує реформи, не впливає на суди? Є кримінальне провадження, є підозри НАБУ, конкретні факти. Тепер ця людина координує правоохоронну систему України та пов’язана з найгучнішими скандалами. Я вже не говорю про те, що він не відповів за часи Майдану, коли, будучи заступником керівника Головного слідчого управління МВС, швидше за все, координував усі затримання невинних учасників протестів. Захарченку ж пред’явили звинувачення через те, що був одним із організаторів цього процесу. А хіба він сам це робив? Зрозуміло, що через своїх людей. Насамперед Татарова. Тому підстав для застосування проти нього санкцій є багато. По Вовку навіть немає про що говорити, тому що є дуже багато фактів.

Для країни, коли люди на таких високих посадах отримують санкції від США, це не зовсім добре. Але, певне, інакше не розуміють. Тому я вважаю, що такі санкції можуть бути накладені. Ми однозначно за.

- Чому Зеленський так тримається за Татарова попри обурення в суспільстві? Чим він такий цінний?

- Мені важко це пояснити. Розумію, що на певному етапі президенту чи Єрмаку (адже Зеленський весь час каже, що голова ОП сам підбирає собі кадри) були потрібні свої люди з системи, які знали, яким чином її використовувати. Напевно, Татаров у цьому – професійна людина. Іншого варіанту не бачу. Хтось знав його як якогось суперпрофесіонала?

- Я його пам’ятаю із заявами під час Майдану, що мітингувальники стріляли самі в себе.

- Так. Усім було зрозуміло, що він говорив абсурдні речі. Наприклад, 23 січня у Кріпосному провулку створили пастку, куди заманили "автомайданівців", а потім по-звірячому побили та розтрощили вщент їхні автомобілі. Наступного дня Татаров вийшов на брифінг і сказав, що "автомайданівці" переслідували та напали на чотири автобуси "Беркуту". Уявляєте, щоб люди при здоровому глузді таке робили?! Це мають бути якісь самогубці. До речі, зараз тих "беркутівців" судять, адже то була реальна пастка. Так видається, що Татаров був не просто речником (МВС. – О.М.), але й координував такі дії правоохоронців. Однак довести це майже нереально, бо подібні накази даються усно, а ніхто не дає показань, які на нього вказують.

Також ми вже бачили, як він вирішував питання в "УкрБуді", і тепер НАБУ його звинувачує, що він за хабар домовився про необхідну оцінку житла. Напевно, саме такі навики й потрібні були. Тому що немає іншого пояснення, чому взяли людину, яка настільки інтегрована в стару систему, і знає, як усе тут працює. Але на певному етапі Татаров став дуже токсичним – підозра НАБУ, суди, зміна прокурорів. Тоді стало очевидно: він не сам це робить, а хтось вище. Хто ж? Ясно ж, що Єрмак і Зеленський.

А після цього що зробив Татаров? Перетворив на посміховисько конкурс на керівника САП та інші. Хотів "протягнути" до Конструкційного Суду людей, яких із ним пов’язували. Тільки завдяки розголосу вдалося їх не допустити. Тобто він просуває своїх людей, хоч це і не завжди вдається. Правда, начебто вийшло із Бюро економічної безпеки. Зараз пробує таке ж провести із ДБР. Але чи влада отримає значні плюси від керованих голів певних органів, зважаючи на той негатив, що точно отримає від суспільства та міжнародних партнерів? Я уже не говорю про те, що керовані органи – це і величезний мінус для влади. Той самий Вовк на плівках розказує: "Ми вірою і правдою служили Порошенку, а тепер "танцюємо на його могилі"". Він же прямо це говорить! Тепер Порошенка доганяє раніше кероване ним ДБР. Те саме буде і з Зеленським. Тому що в Україні ніколи не буде вічних президентів.

- Видається, що у оточенні Зеленського якраз і сподіваються на те, що він буде вічним президентом. Такий собі "Путін-2".

- Абсурдно так думати. В Україні такого ніколи не буде! Керований голова правоохоронного органу завжди орієнтуватиметься на владу. Прийде нова – "бігатимуть" за Зеленським. Лише незалежні суди та правоохоронні органи є гарантією для української влади, що тебе не "доганятимуть" за будь-що. У Зеленського ще є шанс. Для цього треба якісно провести судову реформу і сформувати незалежні суди, нарешті призначити голову САП, чесно провести конкурси на керівника НАБУ (який має відбутися наступного року). І взагалі треба припинити ставити своїх людей керівниками правоохоронних органів, яким завжди можна подзвонити та дати вказівку, а передбачити і дотримуватись процедур, які забезпечать призначення незалежних і доброчесних професіоналів, які будь-які владі зможуть сказати ні. За таких умов можна спокійно відійти від влади. Інакше доведеться за неї триматися та хапатися, тому що можуть бути погані наслідки.

"КОЛИ СУДДЯ МАЙДАНУ СУДИТЬ ІНШОГО СУДДЮ МАЙДАНУ, РОЗРАХОВУВАТИ НА РЕАЛЬНЕ ПОКАРАННЯ НЕ ДОВОДИТЬСЯ"

- Ми з вами згадали події Революції Гідності. Вас у пресі називають адвокатом Майдану, який постав проти системи. Ви розказували, що маєте мету - притягнути до відповідальності суддів Майдану. Їх близько 350, так?

- Точна кількість невідома. Остання цифра – 347.

- Все одно це досить великий обсяг роботи...

- Чому важливо, щоб вони понесли покарання? Бо йдеться про ручних суддів, які за вказівками влади на підставі сфальшованих документів засуджували абсолютно невинних людей та забороняли майдани по усій країні, розв’язуючи руки "беркутам". Відомо, що їх давали із Адміністрації Януковича головам судів, а ті – суддям. При цьому вони усвідомлювали, що вчиняють злочин, але робили все, що наказала влада. Тобто це судді, які повністю залежні, готові переступати закон і виконувати будь-які вказівки. Вони зробили це у часи Майдану і можуть зробити це ще раз і ще раз. Тому вони такі зручні для влади, але просто небезпечні для справжнього правосуддя.

Після Революції було прийнято ряд законів, які дозволяли провести очищення від таких суддів. Зокрема закон "Про відновлення довіри до судової влади", "Про очищення влади" - так звану люстрацію. Потім була судова реформа, яка передбачала, що кожен суддя має пройти кваліфікаційне оцінювання – перевірку на доброчесність та компетентність. Власне, судді Майдану, по ідеї, не могли її пройти, тому що повелися і непрофесійно, і недоброчесно. Були усі інструменти для того, щоб вони були звільненні. Однак фактично це не спрацювало. Люстрація взагалі не відбулася, оскільки жоден суддя не люстрований, окрім тих, хто входили до Вищої ради юстиції, але то мізер – до 10 осіб.

Згідно закону про відновлення довіри до судової влади, дійсно, почалися перевірки. От чому і виникла ця цифра – 350 суддів. Стільки було заяв і звернень. Але по більшості з них перевірка закінчилася або закриттям провадження, або порушення порахували несуттєвими, щоб звільняти, або уже пройшли строки. За статистикою, близько 60 суддів було звільнено за порушення присяги. Це десь 17 відсотків від загальної кількості. В принципі, теж певний результат. Але явно не той, на який очікувало суспільство. Більшість із них уникла будь-якого покарання, а 57 відсотків або близько 200 суддів продовжують "вершити правосуддя".

За ці 8 років десь 70 суддів Майдану пішли у почесну відставку. Причому з дуже хорошим забезпеченням. Наприклад, колишню голову Дніпровського районного суду Києва Ластовку мали звільнити за те, що у часи Майдану засудила цілком невинну людину. Рік вона була відсторонена, а потім це рішення було скасовано. Далі вона пішла на кваліфікаційне оцінювання, і уже Вища кваліфікаційна комісія суддів сказала, що її потрібно звільнити у зв’язку із тим, що вона не відповідає займаній посаді. Подання про звільнення пішло у Вищу раду правосуддя. Там його довго не розглядали. Зрештою вона подала заяву про відставку. І ВРП спершу розглядає цю заяву, відправляє Ластовку у почесну відставку, а через 10 днів після цього розглядає подання ВККС про звільнення, яке звісно відхиляють, бо вже немає кого звільняти. В результаті, щоб ви розуміли, Ластовка у 48 років пішла на пенсію і отримує довічне утримання близько 109 тисяч гривень щомісяця. Отак людина, яку потрібно було ганебно звільнити, має таке забезпечення від держави. Тобто ВККС та ВРП не використали інструменти, які у них були, для того, щоб очистити судову систему. Вони фактично зробили усе, щоб залишити на посадах суддів Майдану. Особливо найодіозніших. До прикладу, усі знають суддю Саніна, який вже після побиття студентів 30 листопада заборонив Майдан. До речі, ця справа потім згоріла за дивним збігом обставин – якісь люди забігли в кабінет і спалили саме її. На нього так само була скарга. ВРП відповіла: "Не дуже й порушив, тому ми залишаємо його на посаді". А потім на відомих "плівках" ми чуємо, як Вовк хвалиться, що він особисто домовився у ВРП, щоб Саніна не звільнили. Потім було кваліфікаційне оцінювання, на якому ВККС визнала його таким, що не відповідає займаній посаді. Відправили до ВРП подання про звільнення, але у грудні 2019 отримали відмову. Тобто саме завдяки ВРП Санін повністю уник покарання.

- Це так звана "судова порука"? Свій свого не образить?

- Можна і так сказати. Передусім це стосується суддів Майдану з Окружного адміністративного суду Києва. Окрім Саніна, там був ще такий одіозний Аблов, який не просто заборонив, а зобов’язав розігнати Майдан. А було це так. Був такий собі громадянин Гриненко, який вирішив, що має конституційне право прогулюватися в центрі Києва, а там якісь люди, барикади, які йому заважають. Подав в ОАСК позов з вимогою зобов’язати "Беркут" розчистили цю територію. О першій годині дня подав, а уже за дві години суддя Аблов видає ухвалу про забезпечення позову якою фактично зобов’язує "Беркут" та ДСНС розігнати Майдан. На підставі цієї ухвали була здійснена така спроба вночі з 10 на 11 грудня. А о 19.00 Аблов задовольняє позов. Такі космічні темпи! За один день це просто неможливо! Взагалі такі справи розглядаються мінімум рік. Усі розуміли, що йдеться про замовлення. До речі, цього року, нарешті, провели розслідування та встановили: Гриненко був підставною особою, до якого звернулися працівники київської прокуратури Руденко і Тимченко. Саме вони організували цей позов, завезли в ОАСК і там усе швидко забезпечили. Тепер Гриненку пред’явили обвинувачення у тому, що він сприяв перешкоджанню реалізації права громадян на мирні зібрання. Це злочин - 340 стаття Кримінального Кодексу. Він визнав провину. Але там строки давності для притягнення до відповідальності – 5 років, які минули, тому суд закрив справу. Проте це дало можливість пред’явити обвинувачення і прокурорам Тимченку і Руденку. Розслідування тут теж завершено і справу щодо прокурорів передано до суду.

Чому не притягнули до відповідальності тих суддів ОАСК? Знову ж таки, "плівки Вовка" показують: він домовлявся із ВРП про те, щоб Саніна і Аблова не чіпали та "відбілили". Він вихвалявся, що домовленості щодо цього були навіть на вищому рівні. Напевно, йдеться про керівництво держави на той момент. Ось відповідь на ваше питання, чому більшість суддів не понесла покарання. Часто це домовленість, часто взаєморозрахунок – сьогодні я виношу потрібне владі рішення, а завтра влада мене покриває. Ну і звичайна "кругова порука" теж діє. Ну, не прийнято у суддів засуджувати колегу. Особливо у випадках, коли суддя Майдану судить іншого суддю Майдану, а таке теж буває. Зрозуміло, що розраховувати на реальне покарання тут не доводиться.

- Але ж на цій посаді ти не про колег та звільнення маєш думати, а про справедливість та чесну роботу.

- Абсолютно правильно. Але, на жаль, багато суддів про це не думають. Чому така низька довіра до суду? Бо на це є підстави. Я – колишній член Громадської ради доброчесності. Ми чотири роки працювали, перевіряючи суддів. Через наші руки пройшли тисячі їхніх досьє. Десь у 45-50 відсотках можна говорити, що є факти про їхню не доброчесність. На жаль, значна частина суддів в судовій системі мають, так би мовити, "грішки за душею". А якщо так, то вони є керованими і думають вони не про справедливість та чесне виконання роботи. З другого боку, якщо в системі не буде людей, на яких можна тиснути завдяки таким грішкам, то вона стане зовсім інакшою.

- Перезавантаження ВРП та ВККС, яке запустила Верховна Рада, цьому допоможе?

- У цьому й суть судової реформи. Ці зміни повинні мати колосальний вплив. Тому що це ті органи, які проводитимуть очищення системи та набір нових кадрів. У чому полягала попередня реформа? Ми візьмемо кожного суддю, перевіримо його на доброчесність та компетентність. Тих, хто не пройдуть перевірку, звільнимо. Залишимо тих, хто відповідає цим критеріям. Потім відберемо на прозорих і чесних конкурсах нових людей, які так само будуть доброчесні та компетентні. Все досить просто, так? Але як усе відбувалося? Громадська рада доброчесності перевіряє суддів, знаходить факти недоброчесності, показує їх ВККС, а вона відповідає: "Та тут все нормально!" І суддя залишається на посаді. Або навіть якщо комісія погоджується, що потрібно звільнити, як це було із тими ж Ластовкою та Саніним, але у ВРП відмовляються це зробити. Чому так? Тому що ВККС та ВРП складаються із таких самих суддів, яких і потрібно було прибрати із системи. Більша частина із них обрані такими ж суддями. Інша – представники адвокатів, прокурорів та науковців. Останні давали більш-менш нормальних кандидатів. По інших, на жаль, були проблеми і на посади потрапляли сумнівні особи. Тому діючі ВРП та ВККС, у яких більшість це недоброчесні судді не можуть очистити систему від таких же, як вони самі. Це як "бджоли проти меду"! Тому логіка сьогоднішньої судової реформи полягає в тому, щоб сформувати нову ВККС та перезавантажити ВРП. І не просто поміняти обличчя, а призначити туди справді доброчесних і незалежних професіоналів, здатних поміняти систему на краще. Коли це відбудеться, можна буде говорити про те, що можуть відбутися якісні зміни.

До речі, зараз є до 40 відсотків вакансій у судовій системі. Якщо їх заповнити людьми, які стануть суддями завдяки своїм чеснотам і знанням, а не завдяки зв’язкам, за хабарі чи якісь інші моменти, то судова система може значно змінитися. Шанси є.

"ЩЕ НЕ БУЛО ТАКОГО ВИПАДКУ, ЩОБ ВЛАДА НЕ НАМАГАЛАСЯ ПІДЛАШТУВАТИ СУДОВУ СИСТЕМУ ПІД СЕБЕ"

- Ми  понад 20 років намагаємося провести якісну судову реформу, але ніяк не виходить. Чому? Що заважає?

- Дуже просто: жодна реформа не була справжньою. Більшість з них - просто імітація. Мінялась форма, але не суть. І ще не було такого випадку, щоб влада не намагалася підлаштувати систему під себе. Тобто суть змін полягала в отриманні більшого впливу на судову владу. В свою чергу суддівські клани намагались максимально захистити свої інтереси. Досягався певний компроміс – влада мала можливість впливати на суддів, а ті отримували гарантії безкарності та можливість "приторговувати правосуддям".

Для існування такої системи потрібно щоб і влада, і суддівські клани мали вплив на ключові суддівські органи, де мають керувати "свої люди".

Теперішня судова реформа ламає цю систему, бо Етична рада, яка буде перезавантажувати ВРП та конкурсна комісія, яка формуватиме нову ВККС наполовину складається із міжнародних експертів, які ще й мають вирішальний голос. Що це означає? Що ні влада, ні суддівські клани не матимуть на них вплив. Ніхто не зможе їм подзвонити і сказати: "Треба робити ось так". Втратити таку можливість було найстрашнішим для усіх влад.

Якщо зараз експерти, на яких неможливо впливати, відберуть доброчесних професіоналів у ВРП та ВККС, то вони запрацюють на нових засадах. Будуть обирати суддями таки ж доброчесних професіоналів, а тих хто допустив порушення каратимуть, то це буде реальною реформою, а не імітацією, як раніше. Нам тоді не вдавалося, тому що не змінювалися ключові речі, на яких базується корупція, незаконні рішення та залишаються впливи.

- Тепер вдасться?

- Шанси є. Зараз, дійсно, важливий та переламний етап. Якщо нам не вдасться, то наступна можливість у нас буде років через 30.

- Чому?

- Судді у нас призначаються один раз і довічно. Тобто суддя призначений у 30 років може працювати до 65-ти. Звільнити їх дуже тяжко. Зараз є велика кількість вакансій. Багато ще звільниться. Відповідно, у найближчі 5 років відбудеться оновлення судового корпусу десь на 60 відсотків. Це більшість. Усі ті, хто прийдуть, займатимуть свої посади 20- 25 років. От, власне, чому така цифра. Якщо нам все вдасться, і ми матимемо нормальні ВККС і ВРП, то прийдуть якісні люди і їх буде більшість. Звичайно, не треба вірити у "манну небесну"…

- Думаю, "янголів" ніхто й не чекає.

- Так, прийдуть не "янголи", а представники нашого суспільства з усіма нашими вадами. Звичайно, туди потраплять і корупціонери, і сумнівні особи, але, по-перше, їх буде менше. По-друге, якщо такі судді почнуть щось порушувати, на це потрібно негайно реагувати. Ця ж ВРП має право не лише набрати та призначити, а також розглядати дисциплінарні скарги та звільняти суддів. У нас раніше як було? Культ безкарності. Наприклад, ловлять п’яного суддю за кермом. Він на камеру говорить: "Навіть якщо я зараз тут когось вб’ю, ви не маєте права мене затримати!". Це бачить уся країна. Ми подаємо скаргу. Відео є, свідки теж, а Вища рада правосуддя відверто тягне понад рік та робить усе, щоб не звільняти його! Так от коли для подібних суддів будуть швидкі та рішучі наслідки, то система трансформується. Так, це не миттєві зміни. Навіть якщо зараз створять нову та якісну ВККС, почнуться процеси, то для "заходу" перших суддів потрібно від 9 місяців до півтора року. Тобто судова система почне оновлюватися із 2023 року. Якщо ж нам не вдасться, і у ВККС якось "протягнуть" подібних до попередніх, то, повторюся, наступний шанс у нас з’явиться років через 30.

Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"

Фото: Наталія Шаромова,"Цензор.НЕТ"