Репортаж зі звільненого Ірпеня. Рандом смерті

Автор: Сергій Головньов

Кореспондент "Цензор.НЕТ" відвідав Ірпінь з одним із його мешканців, який знайшов власну квартиру згорілою вщент. Що являє собою місто після окупації?

Ми побували в Ірпені 5 квітня, коли в місті ще діяла безперервна комендантська година. Це була умовно приватна поїздка.

З одного боку, родич – офіцер Збройних сил – хотів подивитись на власну квартиру, забрати цінні речі, щоб запобігти можливому мародерству. З іншого боку, допомагав провести в місто сусідку по будинку, щоб та могла забрати тіло свої матері.

Третє завдання – провести в місто журналіста, щоб відзняти визволений Ірпінь до того, як комунальні служби звільнять його від спаленої техніки та розколочених цивільних автомобілів.

Кладовище машин на мосту

Перша наша зупинка – міст через річку Ірпінь на в'їзді в місто. Цей міст став відомим на весь світ на початку березня, коли було оприлюднене фото Associated Press з людьми, які намагались евакуюватись у Київ.

Люди виїжджали автомобілем до мосту. Потім вбрід переходили річку, щоб дістатись Києва.

Міст та частина Ірпеня до вулиці Пушкінській завжди були під контролем українських сил. Але ця ділянка часто розстрілювалась росіянами з артилерії.

На фото, зробленому на початку березня, машин на мосту ще небагато. Після закінчення окупації Ірпеня, весь міст був заставлений ними.

Частина вціліла. Частина посічена уламками снарядів.

Частина повністю згоріла.

Одна з машин звалилась із мосту в річку. Зараз відбуваються відновлювальні роботи, щоб налагодити переправу через річку Ірпінь.

Коли ми виходили з мосту, до нього під'їхали евакуатри. Вочевидь, скоро кладовище машин на мосту буде прибране.

"Вороги спалили рідну хату…"

За повідомленням мера Ірпеня Олександра Маркушина, в місті зруйновано близько 50% будинків. Візуально пошкоджено близько 90% будівель. Деякі обгоріли або зруйновані вщент. У деяких лише повибивало вікна. Дуже мало будинків, які не ушкоджені зовсім. Але є і такі.

Найбільше постраждали верхні поверхи нових 6-поверхових будинків. Самі будинки – цегляні. А дах на дерев'яному каркасі. Після влучання снарядів вони повністю вигорають.

Військовий, з яким ми приїхали, побачив свій будинок в жахливому стані.

Ще всередині березня, коли навколо точилися бої, він перевдягнувся в цивільне. Лісами пішки прийшов від своїх позицій до дому, щоб вивезти дружину і ще одну сусідську сім'ю.

Вийти живими тоді їм вдалось. А от з житлом не пощастило. Його квартира була на 6-му поверсі.

Якщо у інших, навіть при влучанні снарядів, всередині збереглись хоч якісь речі, його квартира вигоріла повністю. Притому, будинок навпроти постраждав не так сильно.

Всередині згоріло все. Скло, пластмасові прилади, алюмінієві ложки та вилки сплавились у брудні плями. Акрилова ванна перетворилась на труху. Не залишилось нічого з меблів.

Все, що солдат витягнув з будинку,  – раритетні штик-ножі та залишки німецького автомата MP-40 часів Другої світової війни. Все обгоріле.

Офіцер дивиться на свою квартиру, тихо матюкається і шле прокльони русні.

На два поверхи вниз від нього живе боєць Національної гвардії (НГУ), який також зайшов до дому цього дня. Він виніс два тази зі склом розбитих вікон. Жити в будинку неможливо. Але хоча б речі залишились. Можна сказати – пощастило.

Всі чекають навали мародерів. Все цінне намагаються забрати. На дверях зустрів такий напис.

Надворі багато воронок від мінометів, реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) та гаубиць Д-30 калібром 122 мм.

Типи снарядів обговорюють між собою поліцейські, що приїхали описати труп жінки, та бійці НГУ, що завезли свого побратима додому.

Під будинком декілька цивільних машин, що були залишені мешканцями. Всі вони понівечені уламками снарядів.

Місцеві фотографують свої зруйновані оселі. Розмірковують між собою, чи можна відновити будинки. Сходяться на думці, що треба чекати архітекторів, які дадуть оцінку завданої шкоди і міцності конструкцій.

Питаються між собою, чи буде якась компенсація від держави за допомоги західних союзників? А якщо буде, то яка? Чи допоможуть у відновленні житла? Чи дадуть грошима? А може дадуть нове житло?

Мертве місто

До 5 квітня трупи з вулиць вже прибрали. Але ще багато розбитих машин, згорілої техніки та нерозірваних снарядів.

Місцеві відмічають їх для саперів.

За сто метрів від будинку, в який ми приїхали, - нещодавно збудований сквер – Парк Мами.

Саме в ньому поховані Марина Меть та її син Іван, що загинули від російської артилерії 5 березня під час спроби евакуюватись.

Фото цих могил обійшли всі світові ЗМІ. Але в парку є ще два поховання. Одне біля входу з вулиці Мечнікова.

Ще одне – трохи правіше.

Люди на вулицях зустрічаються дуже рідко. Є бійці тероборони в цивільному із синіми пов'язками, з автоматами на плечі, з пустими очима.

Іноді місцеві варять їжу на дровах. Воду беруть в криницях. Продукти і "гуманітарку" роздають волонтери. Побачивши людей у формі, місцеві питають, коли буде електроенергія?

"ДТЕК Київські регіональні електромережі" Ріната Ахметова повідомили, що станом на 6 квітня без світла залишаються 460 населених пунктів Київської області.

В Ірпені, як і в багатьох інших деокупованих містах, обстрілами перебиті більшість дротів. Навіть коли електрокомпанія відновить напругу на трансформаторах, ще багато часу займе відновлення електроспоживання кожного окремого будинку.

Дроти лежать на землі по всьому місту.

Також у місті багато собак, покинутих власниками під час евакуації. Майже всі в ошийниках або з мітками стерилізації. Дружелюбні, хоч і голодні.

Незважаючи на блокпости та комендантську годину, в будинки повертаються містяни. В одному місці до нас підійшов хлопець. Каже що приїхав охороняти майно і слідкувати за будинком. Має мисливську зброю з дозволом.

Питав, що зробити, щоб поліція не прийняла за мародерів. Порадили взяти у тероборони синю пов'язку і не відходити від власного будинку.

В деяких місцях мешканці намагаються закрити вибиті вікна поліетиленом.

Звичайно, супермаркети розтрощені та пограбовані.

В деяких будинках прямі влучання.

Через вулицю можна дивитись у спальні і кухні, як в розкритих лялькових будинках.

Багато розтрощеного металевого покриття з дахів. Під час вітряних поривів вони видають страшний звук. По всьому місту пахне горілим та відчувається трупний сморід.

Поліцейські кажуть, що трупи зараз відвозять в Білу Церкву, бо всі навколишні морги, включаючи київські, забиті.

Наслідки бойових дій

Ходимо по вулицях, по яких мій родич вивозив дружину із сусідами в середині березня. Розповідає, що бачив тоді.

Від вул. Пушкінської до річки Буча більший час окупації була "сіра зона". Тобто, тут постійно були бойові дії, тому в окупантів було менше часу для репресій місцевого населення, порівняно з Бучею та іншими містами північної Київщини.

Показує на деякі будинки, в яких, за свідченнями місцевих, орки займались мародерством. Але підтвердити це зможуть лише їхні мешканці, коли повернуться додому.

Деінде мешканці робили на парканах написи "Люди" та "Діти". Як ми тепер знаємо, ці написи не допомагають.

На вулиці Лисенка в паркані застряг автомобіль ТРО. Мій супутник розповідає, що в березні бачив загиблого в ньому українського бійця.

Трохи далі по вулиці, біля входу в парк дитячого санаторію "Дружний" прийняв смерть ще один боєць ТРО. Поряд досі лежить відстріляний гранатомет.

Нижче по вулиці, згорілий російський КамАЗ.

По вулицях валяються упаковки від сухпаїв армії РФ. Подивились строк придатності. Виявилось – до 18 березня 2022 року. Хоч не 2015 рік, як було у відомому відео, але все одно прострочені.

Співрозмовник розповідає, що тактика окупантів в сірій зоні полягала в засідках. Ставили БМП або БМД недалеко від перехрестя і розстрілювали будь-яку машину, яка їхала через нього. Ефективність такої тактики підкріплювалась тим, що авто перед перехрестям скидали швидкість.

Понівечених машин в місті багато.

На вулиці Гоголя ще не прибрана згоріла російська БМД-3.

На вул. Київській згорілий український БТР 4-Е.

В районі вул. Університетської декілька знищених російських БМД, у яких здетонував боєкомплект. Важко розпізнати в купі металобрухту колишню бойову машину.

По вулицях дуже багато відстріляних гільз від 30-міліметрової гармати 2А42, яка встановлюється на бойові машини. Місцеві розповідають, що орки гатили з них як по автомобілях, так і по будинках.

Сергій Головньов, "Цензор.НЕТ"