"Життя по совісті важливіше за контракт"
Він написав мені: "Девіз патріота має звучати так: Ти готовий померти за свою країну? Так, я готовий прямо зараз!" Це була фраза з його улюбленого фільму Майкла Бея "Таємні солдати Бенгазі".
4 травня під Харковом під час виконання бойового завдання загинув один з найкращих наших Воїнів - підполковник Юрій Павлович Савчин.
Савчин був кадровим офіцером і присвятив своє життя армії та захисту народу України. Він служив у зенітно-ракетному полку на С-300 і був змушений звільнится у 2011 році, через свою принциповість і небажання брати участь у показусі та корупції. Але у 2014 році він пішов добровольцем на фронт, у піхоту, він хотів воювати, і став у званні майора командиром піхотного взводу, він воював на опорному пункті "Фасад" у Щасті. Він не шукав посади - він шукав найгарячішого місця, де він міг взяти на себе відповідальність як офіцер. Воював гідно, отримав орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня.
Коли він отримав звання підполковника, йому після завершення мобілізації не знайшлось місця в армії, на жаль. Такі ініціативні, наполегливі, принципові люди, які незамінні у бою, дуже незручні у мирний час, їх виживають та не дають просуватись.
Савчин намагався потрапити до Сил спеціальних операцій. Він вивчив англійську на вільному рівні, пробіг у 2020-му 10 км на Авантаж марафоні у Харкові за 46 хвилин, мав у свої 48 відмінну фізичну форму.
Але йому відмовили через наявність родичів на окупованій території. Ніякі пояснення та бойовий шлях, все це не змінило думки командування, і підполковник пішов у запас. Для Савчина така недовіра була страшною образою. Він не фотографувався та не був публічним, йому не треба була слава.
Не потрібний своїй армії, Савчин влаштувався до американської приватної військової компанії, блискуче пройшов усі тести, оскільки там професінали гостро потрібні, і потрапив на службу в Афганістан. Він багато спілкувався з американцями.
На фото поруч з ним боєць ССО ЗС США на базі "Абрахам Лінкольн" в Мазарі-Шаріф. Ось в такій формі з українським прапором Савчин ніс службу за кордоном.
Після контракту в Афганстані Савчин уклав новий - у Південній Америці, охороняв морські перевезення. Він мав професійну службу, набагато вищу зарплату ніж в армії, але постійно сумував, що не може служити в ЗСУ.
Він припинив контракт коли країни НАТО заявили, що Росія почне вторгнення. Савчин повернувся до Харкова. До армії влаштуватись знову не вдалось. Він мав пропозицію укласти наступний контракт 11 лютого - але відмовився від роботи за кордоном і залишився у Харкові, він розумів, що попереду війна.
І коли все почалось, він був готовий краще за більшість, і його професіналізм та рішучість знов стали у нагоді.
25 лютого він знову став військовослужбовцем ЗСУ, у складі 92-ї бригади Савчин керував застосуванням переносних зенітно-рактених комплексів "Стінгер". Він завжди йшов вперед і брав участь у всіх бойових діях під Харковом.
25 березня Савчин був поранений у передовій групі під час звільнення села Мала Рогань, але одразу після лікування знову став у стрій.
Отримав орден Богдана Хмельницького 2-го ступеня.
Він прохав допомогти своєму підрозділу та підрозділу Кума зі своєї бригади, з яким виконував багато завдань та якого дуже поважав.
Він шанував тільки справи та людей, які здатні битися за свої принципи, бо тільки такі люди надійні у бою, до якого він готувався. І часто повторював фразу зі свого улюбленого фільму - "Жити по совісті важливіше за контракт." Він не зробив високу кар'єру, якої був гідний, він прожив життя як Людина Честі.
4 травня під час нової бойової операції під рідним Харковом Юрій Павлович Савчин загинув.
Його неможливо замінити. Є просто діра та спустошення у душі. Але назавжди важливо його не забути і допомогти його родині та його бойовим товаришам, які довершать справу до кінця та здобудуть перемогу, якої він так прагнув та якій присвятив своє життя.
5168 7451 1509 5421
Савчина Світлана
Юрій Бутусов, Цензор. НЕТ
Дійсно, діра в душі..