Це переломний момент війни, - Бутусов

Автор: НВ

- Саме про Харківщину і про українські фронти ми зараз поговоримо з нашим наступним спікером. Це Юрій Бутусов, головний редактор Цензор.НЕТ. Пане Юрію, добрий день, вітаємо вас в ефірі.

- Доброго дня.

- Дякую, що приєдналися. Звісно, ми вже побачили таке повідомлення від радниці голови облради Наталії Попової про те, що Збройні сили визволили від окупантів Куп’янськ Харківської області. Російські пропагандисти нам ще пишуть, що російська війська відходять від Ізюму. Звісно, що також ми чекаємо на підтвердження офіційне. Ще зарано про це говорити. Перше, що хочу у вас запитати. Трошечки, можливо, дитяче запитання, але все рівно. Чому росіяни тікають і чи можемо ми цього очікувати від них і надалі за таких операцій?

- Зараз не можна казати про те, що ми вже виграли війну і противник тепер буде всюди тікати. Тому я хотів би передусім застерегти від такої ейфорії. Треба сказати, що ця історична перемога в Балаклійській операції, цей історичний прорив, він якраз проходив у дуже складних умовах. Ворог як володів, так навіть і зараз володіє значною перевагою в бойовій техніці, артилерії, танках, авіації і боєприпасах. Тому, те, що відбулося, це не демонстрація того, що російська армія просто вирішила побігти додому. Ні. Це українська армія, українське командування визначило, підготувало операцію, визначило оптимальне місце, час і зосередило для удару приховано наші найкращі найвмотивованіші, дуже вмотивовані підрозділи. Одні з найкращих, я б так сказав, акуратно. Одні з найвмотивованіших, які отримали завдання. Командири були готові. І під час цієї операції була повністю перевага в маневрі, в мисленні. Україна переграла повністю Російську Федерацію передусім інтелектом, розвідкою і мотивацією бійців. Що відбулося? Чому – ви питаєте – чому так швидко? Насправді, це саме тому, що було обрано абсолютно… була досягнута абсолютна тактична раптовість. Ворог взагалі не очікував атаки саме в тому місці, де атакували наші війська, де відбувся прорив. По-друге, ворог не був готовий до того, що це буде не просто атака, а глибока операція з широкими цілями. І третє. Ворог протягом всього наступу, протягом чотирьох діб постійно не міг зрозуміти задум українського командування і постійно помилявся. Тобто їх ще і переграли. І четверте треба відмітити. Сприятлива місцевість у Харківській області, яка сприяє прихованому маневру за рахунок перепаду висот, дуже щільної зелені. І досвідчені, дуже вмотивовані українські підрозділи фактично перемогли ворога ногами. Дуже швидко, на легковому транспорті, або пішки, беззупинно протягом чотирьох діб наші війська йшли вперед і робили не тільки те, що їм наказують – намагалися завжди перевиконати наказ. І накази, треба сказати, були чіткі. Командування мало довіру до складу. Людям давали можливість застосовувати маневр. Під час цієї операції були застосовані вдало стратегії непрямих дій. Жодної лобової атаки не було під час цього прориву, крім тільки першого прориву найпершої лінії оборони. Виявилося, що у противника немає другої лінії оборони. Немає боєздатних тактичних резервів, які можуть закрити український прорив. Всі резерви були знищені, розбиті. І головне, не могли зрозуміти, що відбувається і їхні контрзаходи виявилися протягом чотирьох днів помилковими.

- Добре. Ну ми пам’ятаємо, що коли ми говорили про Ізюмський напрямок кілька місяців тому, то ми говорили про те, що це найбільше угруповання російських військ. Тож чи можемо ми сказати, що сталася така певна деградація цього угруповання, і якщо це дійсно так, то коли це сталося і чому це сталося?

- Останнім часом це не було найбільше угруповання російських військ. Росія захопила Балаклію, тобто почала операцію по удару Балаклія-Ізюм з напрямом на Барвінкове-Слов’янськ. Ця операція у них почалася фактично 2 березня. З 2 березня Росія великими силами захопила Балаклію. На той момент це були головні сили Західного військового округу ЗС РФ. Це було дійсно одне з найбільших угруповань. У них була мета – оточити українські війська на Донбасі. Їхнє завдання було пробитися на Барвінкове і на Слов’янськ, щоб розсікти і знищити сили, оточити наші угруповання. Але протягом багатьох місяців ішла дуже жорстока оборонна битва. Наші воїни робили все, що можливо, щоб зупинити ворога. Спочатку Барвінкове, а останні 2 місяці і на напрямку Слов’янськ російський наступ був зупинений. Їхні атаки у серпні на Святогірськ, захоплення Святогірська – це був їхній останній успіх. Бої в лісах під Святогорськом вони програли. І вони відвели звідти деяку частину своїх сил. Це пов’язано з тим що у Росії наземні сили з самого початку операції для операції на таких великих відстанях були недостатні.

Тому кадрові російські відбірні танкові і мотострілецькі з’єднання Росія використовує тактику періодичного відводу цих сил після атак та поповнення після великих втрат, переформування. Потім знов виводить їх для нових атак. І кілька місяців кілька разів ця стратегія російська працювала. Поки одні штурмували, інші відновлювалися. Але вже після пів року війни втрати були вже такі великі, що ні техніки, ні особливо в людях – особливо в офіцерах – в екіпажах вони вже не могли відновитися. І якраз зараз був дуже вдало обраний час по напрямку головного удару противника. Вони якраз проводили ротацію, відвели деякі свої частини на переформування після втрат, оскільки і південніше, і північніше зони прориву, ділянки прориву, яку дуже вдало обрало українське командування, тривалий час йшли дуже жорстокі бої. Противник утримував плацдарм через річку Сіверський Донець, погрожував нашим комунікаціям і всі сили кинув на утримання плацдарму. Їм вдалося втримати плацдарм, відбити наші атаки. Але після виснаження їм довелося проводити ротацію своїх військ. І саме в той час, коли вони проводили чергове переформатування своїх військ і виставили в першу лінію другорядні частини, малобойопридатні взагалі, мобілізованих примусово на окупованих територіях, російську гвардію (росгвардію), саме в цей момент вдалий українські війська завдали раптового удару. Хочу відмітити, що наші війська – як була раптовість досягнута? Ніяких нових військ там не було зосереджено. Президент Володимир Зеленський в своїй промові подякував бійцям 92-ї механізованої, 80-ї десантно-штурмової аеромобільної і 25-ї повітряно-десантної бригад, а також 14-ї механізованої бригади. Ці з’єднання з самого початку війни вели дуже важкі бої на дуже важких ділянках фронту, зазнали великих втрат. Вони билися на Донбасі. Але як тільки їм поставили наступально-атакувальне завдання, люди, які не були пів року на  війні, зібралися і пішли вперед такими темпами, що це просто вражає. Такі темпи наступу піхоти – це як бліцкриг Другої світової війни. Це все, тобто наша перемога і цей величезний успіх переломний, без всякого перебільшення, без всякого пафосу момент війни, дуже багато було факторів, які були прораховані, заплановані, все це збіглося. Дуже багато факторів і такий дійсно блискучий, феноменальний за своїми результатами успіх. Хочу нагадати ще раз наостанок одну дату: 2 березня російська армія великими силами захопила Балаклію. Після того вона йшла від Балаклія до Барвінкова і до Слов’янська – приблизно пройшла 20-25 кілометрів. На це вона витратила 6 місяців. А український наступ – те, що Росія пробивала 6 місяців, - знищив, ми відбили все, що вони захопили, за 4 доби. Це феноменальний історичний результат.

- Це дійсно феноменальний результат. Якщо говорити про те, що ви сказали, що це переломний момент війни, пане Юрію, чому ви так вважаєте? Чи могли би ви більше про це сказати?

- Це переломний момент війни, тому що зараз пройшло пів року війни. Росія змінила кілька разів свою стратегію. У них була велика (нерозб) стратегія – це артилерійський та авіаційний наступ. Тобто зосередження проти нашої оборони значних вогневих засобів і поступове вибивання наших сил, (нерозб) втрат (нерозб). Ця стратегі(?) Росії працювала насправді. Дуже повільно, але працювала. Росія (нерозб), були підтягнуті резерви. Дуже багато резервів тут Росія створила, всіх направили на фронт, розконсервували техніку, стабілізували фронт і постійно фіксували нам ініціативу. Саме Росія володіла ініціативою до 8 вересня 2022 року. З самого початку війни. З 24 лютого по 8 вересня Росія володіла ініціативою. Ми завжди були змушені реагувати на російські ініціативи, на їхні удари, де вони тиснули. Вони постійно диктували нам місце, де їм зручно, час, коли вони хочуть, і тактику, на яку ми мали реагувати. І ось вперше 8 вересня Україна перехопила стратегічну ініціативу у війні. Це ми визначили місце, визначили час, визначили тактику. Це ми захопили раптом російську армію, зненацька, і наш наступ виявився на порядок ефективніший, ніж те, що може зробити російська армія в Україні. Блискучий сучасний стрімкий прорив, де було… вдалося все. Взагалі все. Це абсолютно блискуча наступальна операція, яку, ви побачите, вона навіки увійде в історію, в сучасні підручники військового мистецтва і це будуть досліджувати тепер покоління в усьому світі.

- Пане Юрію, на початку ви застерігали нас від надмірної ейфорії і говорили, що ми маємо оцінювати нашого ворога реалістично. Як ви гадаєте, чи зроблять вони зараз роботу над помилками? Мабуть, зроблять. Чого ми маємо очікувати від них? Чи у них залишаються можливості саме на тому напрямку? Також маю нагадати нашій аудиторії, що коли ми говорили про Вовчанськ, Ізюм, Куп’янськ, говорили про те, що це був один із головних шляхів постачання саме для того угруповання російської армії, яке там перебувало.

- Зараз противник відкатує війська з того району. Я так думаю, що у них буде зараз знову зміна стратегії. Вони перейдуть до більш жорсткої оборони. Ми бачимо, як це буде робитися, вже зараз. Вони стрімко відкочуються. Це робиться для того, щоб побудувати новий щільний фронт, який буде мати меншу широту. Він буде більш вузький і на ньому російська армія зможе побудувати більш щільну оборону. Я думаю, що зараз вони будуть обмежуватися, відкотяться приблизно на кордони Донбасу і будуть фактично вести бойові дії там, на тих позиціях. І будуть зосереджені на стратегічній обороні і на посиленні своєї оборони. Вони будуть намагатися її робити стаціонарною, посилювати і збільшувати щільність військ.

- Поки що, я так розумію, що під їхнім контролем залишається український Вовчанськ. Чи це щось означає саме для їхнього постачання? Чи те, що Куп’янськ вже український, про Ізюм ми чекаємо на підтвердження, що це вже повністю відрізає їхні можливості постачання на території України. Я маю на увазі з того боку. Зрозуміло, з Півночі авжеж.

- Значення цих вузлів – Вовчанськ і Куп’янськ, воно було дуже великим, тому що саме з цих вузлів Росія забезпечувала постачання ізюмського угруповання. Ізюмське угруповання, ізюмський плацдарм залишався стратегічною загрозою Україні і не давав нам на Донбасі вільно маневрувати своїми силами. Противник постійно створював загрозу, і нам треба було дуже сильно замикатися в обороні на цих напрямках. Зараз значення Куп’янська і Вовчанська фактично… Куп’янськ ми вже, за даними противниками і за тими відеоматеріалами, більша частина міста вже звільнена. Залишився Вовчанськ. Але тепер це просто одне з небагатьох міст, можливо, єдине значне місто в Харківській області, яке ще у ворога. Його значення тепер як лінія комунікації – воно просто не існує. Бо немає угруповання, яке треба забезпечувати.

- Це дуже хороші новини. Ви сказали про те, що так, звісно, цю Балаклійську операцію вивчатимуть у підручниках. Звісно, ми маємо знати імена всіх героїв, які брали участь у цій операції. Одне із імен, яке зараз згадують і говорять про те, що нібито операцією на Харківщині керує Олександр Сирський, генерал, що він же командував військами, які боронили Київщину. Чи можемо ми це підтвердити і що ми маємо знати про пана Олександра Сирського?

- Пан Сирський – це командувач сил оборони. Людина відома в армії. Один з лідерів нашої армії. Я думаю, що ця наступальна операція, це було стратегічне рішення, бо це стратегічного значення операція. Треба відмітити майстерність дій українського командування. Відмітити треба, звичайно, ключовий внесок – це головнокомандувача Валерія Залужного, бо без його ініціативи все це було б у принципі неможливо, без його дій. Але звичайно оперативне управління здійснював Олександр Сирський. Можна сказати, що якщо оцінювати за результатом, це дуже високий рівень управління і безперечно треба сказати, що це майстерна операція.

- Ми з вами в ефірі, десь, здається, тиждень тому обговорювали, що не треба анонсувати наші успіхи. І зараз, коли ми побачили цю операцію на Харківщині, зявилася така думка, що можливо оті самі анонси щодо Півдня, щодо Херсонщини, щодо того от зараз-зараз-зараз ми звільнимо Херсон, що це допомогло нашому контрнаступу на Харківщині. Росія нібито перекинула війська на Південь. Як ви оцінюєте таку тезу?

- Я, чесно кажучи, так не думаю, тому що те, що відбувається у війні, Росія робить абсолютно не емоційно. Херсон для Росії, як і Південь, - це стратегічна, набагато більш важлива позиція, ніж Харківщина. Харківщина – це просто буферна зона на кордоні з РФ, але в принципі готові відходити. Вони ж вийшли з Чернігівської області, Сумської області. Зараз можуть залишити Харківщину. Але для них стратегічне значення мають ворота, коридор з Криму на Росію. Росія про це постійно говорила 8 років. Для них ключове питання – чому вони одразу полетіли на Маріуполь і зосередили такі великі сили на Півдні? Південь має для них стратегічне значення. Це зона, яка забезпечує життєдіяльність Криму, забезпечує коридор в Росію через Донбас і це постійна загроза – оцей Каховський плацдарм, за який ідуть бої. Це найбільша загроза економічній безпеці і в принципі безпеці України. Тому що це загроза нашим портам. І це коридор до Придністров’я. Про це теж російські політики, генерали навіть під час цієї вже активної фази вторгнення неодноразово говорили. Тому звичайно порівнювати стратегічне значення двох напрямків неможливо. Росія свідомо послаблювала угруповання на Донбасі, щоб посилювати Південь. І вони будуть за нього, ви побачите, вести набагато більш жорстокі бої і там будуть зосереджуватися максимум тих сил, які у них є.

- Ще хочу запитати у вас про статтю Валерія Залужного, цю програмну статтю. Вона була опублікована на Укрінформі. Вже кілька днів ми її обговорюємо. Вона є такою, здається, дуже реалістичною. Тобто головнокомандувач дуже без прикрас замальовує ту ситуацію, в якій ми наразі перебуваємо. Мені здалося, що головною думкою цієї статі все-таки було те, що ми маємо нарешті отримати далекобійні снаряди, щоб мати змогу влучати по цілях, які можуть знаходитися далеко, за 300 км, наприклад, по російських складах і так далі. Чи ви теж зрозуміли так цю статтю?

- Думаю, що ця стаття мала на меті показати нашим союзникам в усьому світі, що Україна контролює абсолютно обстановку на фронті, що найшвидший метод деескалації війни – це набагато більш широка військова допомога озброєнням, щоб Україна викинула зі своїх територій російських окупантів. І це демонстрація нашої стратегії на період і це дуже правильний  для західної логіки підхід. Тому що на відміну від України, на жаль, в країнах НАТО є дуже чітке оборонне планування. Яке прив’язане до цілей, завдань і все це чітко написано в документах планування. Всі ці документи покладаються на доктрину дій, яка є в країнах НАТО. Так от цей документ, ця заява – це доктрина дій. Це демонстрація нашим партнерам, які вкладають в нас великі ресурси озброєння, фінансів, те, що ми обрали чіткий курс. Ми з цього курсу не звернемо. Тому нам потрібне додаткове озброєння. Нам потрібно збільшення фінансування. Тому що це найшвидший і найекономічніший спосіб деескалації війни і звільнення України від російської окупації.

- Пане Юрію, дуже дякую вам за вашу аналітику. Нагадаю нашій аудиторії, що з нами на зв’язку був Юрій Бутусов, головний редактор Цензор.НЕТ.

 Радіо НВ