Блокування накладних вбиває майбутнє так само, як російські "Калібри"

Автор: Юрій Бутусов

Знайомий аеророзвідник попросив оприлюднити:

"У мирному житті я власник і директор компанії "КАМ-Трейд" Носач Андрій, мені 50 років, здійснюю виготовлення металевих дверей. Але з 26 лютого я – офіцер розвідки у складі ЗСУ, займаюсь корегуванням артилерії, бомбардуваннями, засідками, підривами фугасів, евакуацією мирних жителів з окупованих територій, навчаю особовий склад бригад, до яких я прикомандирований. Працював по бркам на Київщині, Донеччині, Дніпропетровщині, Слобожанщині, нині – Запоріжжя. На суму понад 2 млн гривень я придбав для свого підрозділу: машини, дрони, форму, тепловізори, прибори нічного бачення. Я отримав каліцтво під Гуляйполем, після операцій переміщуюся на передових позиціях з паличкою, тепер мене прозвали "Дід Михалич".

До вторгнення на фабриці працювало близько 60 осіб, я вирішив зберегти виробництво, бо моїм людям потрібні були засоби для існування та зайнятість, вони почали без моєї участі виробництво з дверей для розорених Бучі та Ірпеня, помалу торгували, більше роздавали за так, продали не більше 45 дверей, роздали понад 200, продовжили виконувати довоєнні замовлення великих будівельних компаній. У серпні підписали ще один невеликий проєкт і отримали авансування, кількість робітників коливалась від 15 до 20, деякі працювали віддалено.

Але раптово прийшла біда, гірша за "шахіди" і "калібри" – це ДПС України. У середині жовтня 90 тисяч податківців та контролюючих органів почали раптовий наступ на 85 тисяч українських підприємців, які ледве дихали.

Це була операція усім відома, як "Податкова накладна". Основний удар завдали по виробниках, не чіпали тільки компанії-імпортери. Податкова перестала визнавати коди, отримані моєю компанією в 2010 році, свої вчинки вони аргументували боротьбою з тіньовим бізнесом. Ну, якщо тіньовий бізнес – це безкоштовно передавати до ЗСУ буржуйки, роздавати двері постраждалим, то наша невеличка компанія таки дійсно – тіньовики!

З урахуванням того, що мої податкові накладні не реєстрували тиждень від тижня, за жовтень і листопад грошей на податки вистачило, але зарплату платити було вже нічим. Раптом допоміг клієнт з Молдови – він сам запропонував допомогу, зробив передплату за двері, цих коштів в акурат вистачить розрахуватися по зарплаті жовтень-листопад.

Але всі намагання налагодити роботу Податкова служба блокує, і тому перемовини з моїми клієнтами заходили в глухий кут: "Ви не реєструєте накладні – ми не сплачуємо".

Я подзвонив з передової із Запорізької області на гарячу лінію податкової – на мій дзвінок мила пані запропонувала мені звернутись до суду, мої пояснення з приводу того, що я перебуваю на передовій, а мій бухгалтер з п’ятьма дітками в Німеччині, не вразили.

Зараз через дії податкової служби мою компанію з дебеторкою 12,6 мійльона гривень і кредиторкою 1,6 мільйона практично загнано у фінансовий кут. І ми всі маємо знати, хто це влаштував: голова ДПС і міністр фінансів України.

До речі, я мав бесіду із слугою народу Гетманцевим Данилом, спілкувався по телефону, приємна людина, обіцяв допомогти, але нічого по факту не зроблено, пусті слова.

Очевидно, наша влада не хоче, щоб в Україні працювало виробництво, щоб люди мали роботу та зайнятість, залишались працювати з родинами.

Я бачу, як не тільки на моєму прикладі держава під час війни добиває бізнес, який створює додану вартість, робочі місця. Найсприятливіші умови зараз не для виробників – а для імпортерів, тепер не треба українські двері, треба все везти з Китаю чи Туреччини, треба там створювати робочі місця, треба, щоб більше було емігрантів, які там будуть працювати та там платити податки.

У мене немає іншого виходу на сьогодні, як закрити фабрику, лишити робітників без зарплатні, що робити цим людям, хто годуватиме їхні родини?! Дивлюсь на все це, утекти з фронту – 10 років тюрми, але як так кинути компанію – справу свого життя?! Не так страшні російські воші, як українськи гниди! Блокування накладних вбиває майбутнє так само, як російські "Калібри". Ви можете мене та моїх працівників позбавити усього, ви вже майже це зробили. Але колись хтось із нас повернеться із війни, і ми спитаємо, – готуйтесь відповідати".

Юрій Бутусов, Цензор.НЕТ