Репортаж із Соледару
Вісім діб безперервний контактний бій на ближніх дистанціях веде 46-та аеромобільна бригада. Вісім діб без пауз. Соледар - морозний, але тут не помічаєш холоду, життя проходить або в теплих підвалах або перебіжками до позицій та укриттів, тут кипить адреналін війни, і тільки братерство та повага дозволяє долати страх. Постійно чути або розриви, або стрілецьку зброю.
У розбитому місті штурмові групи ведуть бої на дистанціях 20-30 метрів, усі пересуваються від будинку до будинку зі зброєю напоготові, бо ворог постійно намагається знайти шпарини та вклинитись.
Під час перестрілок шокують місцеві жителі, деякі вигулюють у дворі собаку коли поруч стрекочуть звідусіль і кулі свистять в усі боки, поливаючи стіни. Ніяк не звикну з Сіверодонецька, що є люди, які, навіть коли снаряди розбивають власний будинок і йде стрільба впритул, намагаються подовжити своє мирне життя, як ніби війна їх не торкнеться, якщо вони будуть старанно її не помічати. Живуть місцеві завдяки допомозі гуманітарних організацій, яку завозили до Нового року, та своїм запасам. Зв’язку нема. Наші бійці підгодовують тих, хто звертається по допомогу.
Російські війська щодня продовжують штурм Соледару починаючи з 27 грудня. "Штрафбати Путіна" із ПВК "Вагнер" та російські повітряно-десанті війська намагаються вибити місто, яке захищає 46-та аеромобільна бригада. Важко описати словами, як чітко та професійно б’ються десантники, як кожен з них постійно і безупинно зайнятий бойовою роботою. Цим воїнам не потрібне співчуття - вони потребують тільки снарядів, мін, "весільних мавіків", Старлінків, танків, Хаймарсів. Вони працюють, щоб перемагати та знищувати ворога.
Втрати росіян важко підрахувати. Штурмові групи російських зеків та добровільних найманців йдуть вперед до повного знищення. Їх засилають одночасно з різних боків вдень та вночі, щоб за будь-яку ціну просуватись вперед, незважаючи на точну стрільбу десантників, у більшості з яких на особистому рахунку є вже чимало знищених окупантів. Наша артилерія, танки та ракети завдають точних корегованих ударів. Росіяни намагаються подавити нашу смертоносну артилерію, застосовують дрони Ланцет.
Росії потрібен політичний успіх, вони хочуть захопити українське місто, щоб показати, ніби мобілізація дозволила Путіну переломити хід війни. Із втратами у Соледарі росіяни не рахуються. На цей момент ворог з трьох боків просунувся у місто. Більша частина Соледару під нашим вогневим контролем, але противнику вдалось зайти в забудову.
Разом з тим, оборона міста залишається ефективною, 46-та бригада діє продумано, усі дії виважені і чіткі, бійці повністю довіряють своїм командирам. 46-та бригада заслуговує, на мій погляд, найвищого визнання. І об’єктивної оцінки потребують ті, хто не надав десантникам необхідної підтримки.
Наше командування бачить обстановку, бачить загрози з флангів, багато робиться для посилення оборони. У нас багато сил у цьому районі, є проблеми з керованістю в певних місцях, але вони вирішуються командирами, які розуміють, що саме від них залежить доля битви за Соледар.
Юрій Бутусов, Цензор.НЕТ
А ви дивуєтесь, що кацапи сліпо вірять своїй пропаганді.
Не здивуюсь, якщо виявиться, що ті місцеві потайки та з нетерпінням чекають на "визволення".
Деталі тактики:
🔺Спочатку на рубіж висувається перша група, як правило з 8 осіб. Вся група максимально завантажена БК, в кожного вогнемет «Шмель». Їхня задача дійти до точки та закріпитися. Вони майже смертники. Їхній БК в разі невдачі призначений для наступних груп.
🔺Група максимально зближується з українцями та максимально швидко закопується. На дереві залишають білу ганчірку або інший знак, щоб наступна група орієнтувалась у випадку загибелі попередників і знайшла, де вже викопані укриття і де є зброя з БК.
🔺Під час вогневого контакту «вагнерівці» виявляють українські вогневі позиції та передають їх своїй артилерії. Як правило, в них працюють 120-мм та 82-мм міномети. До 10 мінометів одночасно починає подавлювати виявлену українську позицію. Артилерийська підготовка може тривати кілька годин поспіль.
🔺За цей час за 500 метрів від першої групи зосереджується друга група. Вона має легше екіпірування. І під прикриттям артилерії ця група починає штурм української позиції. Якщо другій групі не вдається взяти позицію, за нею йде третя і навіть четверта. Тобто, чотири хвилі по вісім людей на одну українську позицію.
🔺В одній з груп є оператор БПЛА. Він координує вогонь артилерії прямо з поля бою.
🔺Якщо їм вдається подавити українську позицію, вони її «зачищають», використовуючи дрон, гранати, стрілецьку зброю.
Як ефективно боротися:
🔷Мати легку «броню» на відстані коротких підскоків. Щойно оператори дронів помічають рух окупантів в бік позицій, вони інформують «броню». Та швидко придушує наступ «вагнерівців» навіть кулеметами. Якщо немає «броні», то стримувати такі штурмові дії складно.
🔷Бійці мають бути підготовлені до стрілецьких боїв на короткій дистанції.
🔷Основною причиною успіху росіян і поразки українців в таких дрібних штурмових операціях може стати відсутність контрбатарейної боротьби. Артилерія починає обстрілювати тих, хто наступає, замість того, щоб подавляти артилерійські засоби противника. Без прикриття тих же самих мінометів штурми «вагнерівців» просто захлинаються.
🔷А для ефективної контрбатарейної боротьби потрібна більша кількість дронів та їхніх операторів на позиціях.
Сподіваюсь, ці поради стануть корисними для наших бійців.
Повторюю, висновки не мої, а одного з офіцерів, який тримає зараз оборону в Соледарі. І я тримаю кулаки, щоб наші хлопці втримали важливе місто. https://t.me/Tsaplienko/24186 https://t.me/Tsaplienko/24186
Десантура на десантуру, при цьому можливо їхні офіцери навчались разом в суворівських радянських училищах, можливо колись в Афгане пліч о пліч проти моджахедів воювали, а тепер один проти одного.
Чому? Як таке могло статися? Як руські десантники можуть пояснити собі, чому прийшли зі зброєю, а не з пляшкою горілки, додому до своїх побратимів? І що далі? Ну захоплять соледар, та навіть захоплять все що захочуть, але навіщо? Щоб потім що робити? Вигнали з України захід? Так його в Москві більше, ніж в Україні. чи це не американські долари там, чи не євро, не німецькі автівки, не американські айфони, чи не західні компанії в якості покарання санкцій погрожують залишити РФ, а їх благають залишитись?
Який в цьому сенсі?
Зробить у себе справжньо все як добре для руської людини, покажіть як це добре, і українці, порівнявши, самі, без примусу, почнуть тягнутися до вас. Але якщо зброєю, смертями, то звісно, ніхто не буде любити такий мир, і навіть якщо і вдалося б взяти зброєю Україну, це все одно буде кінець кінцем на покоління ненависть та прокляття, і воно того не варто. Люди для країни, люди головне, їх відношення, а не територіі, чи гроші.