Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко: "Коли запроваджуються чергові перевірки, певна частина суддів подає у відставку"

Автор: Тетяна Бодня

За останні два роки – під час повномасштабної фази війни – Верховний Суд неодноразово опинявся в епіцентрі гучних скандалів. Спершу через звільнення судді Богдана Львова, після якого на запит тодішнього голови цього суду Всеволода Князєва решту суддів мали перевірити на наявність російського громадянства. Згодом – через корупційний скандал і затримання вже самого Князєва.

Негативну реакцію серед громадськості викликало і призначення головою Верховного Суду Станіслава Кравченка, до якого свого часу були питання через майнову декларацію і декларацію доброчесності.

А наразі на порядку денному постало питання про можливе перезавантаження Верховного Суду. Тим паче, що міжнародні партнери, підтримка яких дуже важлива для України, наполягають на тому, що корупцію в найвищому органі судової влади має бути подолано шляхом аналізу майнових декларацій і декларацій доброчесності.

Тому з головою Верховного Суду Станіславом Кравченком ми говорили про те, чи можливе зараз таке перезавантаження і новий конкурс, про результати перевірки суддів на наявність у них громадянства інших держав, про можливе поновлення на посаді Богдана Львова і зарахування в штат суддів колишнього Верховного суду України, які не пройшли конкурс. А також про те, як війна вплинула на судову систему і що відбувається зі справами, якщо в якомусь із судів наразі немає суддів.

"СПОСОБІВ ПЕРЕВІРКИ СУДДІВ В УКРАЇНІ БІЛЬШ НІЖ ДОСТАТНЬО"

– Після затримання колишнього голови Верховного Суду Всеволода Князєва дуже багато говорили про перезавантаження Суду, про перевірки суддів, зокрема й за допомогою поліграфа, з’явилися пропозиції про те, що треба перевіряти увесь склад суду, якщо бодай один суддя отримав підозру. Щось змінилося після цих подій для Верховного Суду?

– Передусім хочу наголосити, що довіра суспільства дуже важлива для суду й треба постійно дбати про те, щоб її не втратити. Та якщо ми говоримо про перевірки, то треба чітко усвідомити, яка їхня мета. Ми хочемо покращити ситуацію чи зупинити роботу Верховного Суду?

На початку липня минулого року в парламенті зареєстрували законопроєкт, який пропонує, у тому числі, перевіряти всіх суддів Верховного Суду, зокрема й за допомогою згаданого вами поліграфа.

Оскільки йдеться про суддівську незалежність, судоустрій, такий законопроєкт обов’язково обговорюється на Пленумі Верховного Суду із затвердженням висновку. Ми провели такий Пленум, і судді чітко висловили свою позицію: ми розуміємо ситуацію та суспільний запит щодо доброчесності суддів, але всі процедури перевірки повинні відбуватися відповідно до Конституції і законів України. Висновок Пленуму направили у Верховну Раду України.

На початку жовтня минулого року в досить короткий термін після звернення свій висновок дала Венеційська комісія. Якщо коротко, то вона також акцентувала на тому, що все має відбуватися відповідно до Конституції і законів України.

У висновку також ідеться про те, що принцип колективної відповідальності недопустимий. В усьому світі система права будується на тому, що має бути принцип індивідуальної відповідальності.

Окрім того, Венеційська комісія вказала, що засобів, передбачених законодавством для перевірки і контролю суддів, достатньо і немає потреби створювати ще щось. Ішлося в її висновку і про поліграф – у європейській практиці такої процедури перевірки немає і для перевірки чинних суддів це небажане явище. Вочевидь, з огляду на те, що не можна довіряти результатам поліграфа. І основне – щоб це не використовувалось як засіб тиску на суддів чи дестабілізації ситуації.

– Як відреагували у Верховній Раді на цей висновок?

– Поки що цей законопроєкт не розглядався. Якою буде його подальша доля, звісно, вирішуватимуть народні депутати.

А щодо наявних заходів - я згоден з кожним словом, зазначеним у висновку Венеційської комісії. Законодавство чітко визначає і процедури перевірок суддів, і способи притягнення їх до відповідальності.

Що стосується ситуації з Князєвим, то йому пред’явили підозру. Якщо пред’явлена підозра лише йому, то які підстави для перевірок решти суддів?

Наприклад, коли хтось із колективу вчиняє дорожньо-транспортну пригоду, ми ж не відправляємо інших перевіряти знання правил дорожнього руху.

Бо питання ж постало не тільки щодо Верховного Суду. Ще з’явився законопроєкт, в якому пропонується перевіряти всіх державних службовців, суддів, прокурорів, якщо в якійсь установі бодай одній людині пред’явлено підозру у вчиненні злочину.

Під час реформи 2016 року та інших законодавчих змін були введені процедури, що дають можливість перевірити доброчесність судді.

Насамперед судді обов’язково щороку до 1 травня подають декларацію доброчесності, яка складається з відповідей на чималу кількість питань. І, безперечно, розуміють, що її завжди можуть перевірити. Ці декларації відкриті, їх може побачити весь світ.

До речі, зараз нова Вища кваліфікаційна комісія суддів України розширила перелік питань у такій декларації, додавши туди питання про поїздки в росію, наявність паспортів інших держав тощо.

Окрім того, до 1 квітня ми обов’язково подаємо в НАЗК декларацію про майновий стан.

Раз на п’ять років проводиться перевірка всіх декларацій. Таку перевірку у Верховному Суді проводили 2020 року. Вона тривала близько семи місяців, і, наприклад, я надав близько 200 аркушів пояснень щодо придбаного впродовж життя майна.

Тому коли ми говоримо про суддів, вони давно подали так звану нульову декларацію, де можна побачити всі статки за період їхньої діяльності. Повертаючись до висновку Венеційської комісії, повторюся: способів перевірки суддів в Україні більш ніж достатньо.

А коли хтось каже: "А вигадаймо ще щось", у мене виникає питання щодо того, навіщо це робити. Повірте, проходити кількамісячну процедуру дискомфортно. Крім того, відчувається втома, оскільки навантаження на суддів сьогодні суттєве через великий кадровий дефіцит. І коли запроваджуються чергові перевірки, певна частина суддів подає у відставку. Це, звісно, погіршує ситуацію з кадрами.

– Якщо людині немає чого приховувати, то хай собі перевіряють. До чого тут втома?

– Я теж так думав 2015 року. Але з’ясувалося, що не все так просто.

– Ви маєте на увазі негативний висновок Громадської ради доброчесності, який отримали, коли був конкурс у Верховний Суд?

– Так.

Я ніколи не думав, що громадськість може мати до мене претензії. На момент конкурсу у Верховний Суд я працював суддею 25 років, а мені ставлять у провину 9 соток землі, які придбали батьки 1976 року і збудували там будинок. І в чому суть? Кажуть: "Ти 10 чи 15 років зазначав і землю, і будинок у декларації, а чомусь 5 років – тільки будинок".

– А чому не внесли?

– Історія запровадження декларування в Україні досить складна. На початку взагалі не було зрозуміло, чи повинні судді подавати декларації. Використовувалася форма для державних службовців першої і другої категорій.

Я пишався тим, що батьки подарували мені будинок. До того ж на той момент – у 1991 році – я не був ще суддею і тільки приїхав після навчання. Будинок декларував завжди. Спір був через те, чи треба декларувати землю, на якій будинок стоїть. От і все. Тепер жартома іноді кажу, що їду на свою "недоброчесну" землю (посміхається, – авт.). Якщо серйозно, то це моя батьківщина, будинок побудували батьки, я його бережу.

Скільки б уже про цю ситуацію не казав публічно, досі доводиться пояснювати. Зрозуміло, що будинок не може бути в повітрі, він повинен стояти на землі. Але як вам: будинок показав, а землю під ним приховав? Це справедливий підхід? Громадськість часто апелює до справедливості в суді, але й судді заслуговують на справедливість.

– Ви все це пояснили?

– Безперечно.

Коли ГРД до мене заявила претензії, я подав усі пояснення до ВККС, де на той час було 16 членів. Мене заслухали на засіданні, та комісія ухвалила рішення, що в мене все в порядку. Це називалося подоланням негативного висновку ГРД і передбачало голосування за щонайменше 11 членів.

Щодо доброчесності судді Кравченка в підсумку був досить високий бал. Серед суддів, які тоді брали участь у конкурсі, я, по-моєму, посів тоді п’яте місце.

Але ж і це не все. Далі рішення ухвалювала Вища рада правосуддя. Третій раз на весь світ (бо була трансляція) розповів про землю, справу "А.В. проти України" і відповів на усі питання.

Завершилось. Кажуть, усе добре, передають президенту. У президента своя процедура. Все – призначений і колективом обраний.

Тому якщо ми кажемо про правове поле, то в ГРД ж більшість – юристи. Вони все це розуміють? Розуміють. Але не хочуть приймати правила. Тобто через висновок, якого в правовій площині немає, я розповідаю про нього і про землю час від часу вже шість років.

Між іншим, була можливість подати апеляцію ГРД. Я подав. Знаєте, чим закінчилося? Мені досі не відповіли.

Зараз ВККС проводить кваліфоцінювання, потім буде відбір суддів. Тому дуже важливо, щоб були прозорі, зрозумілі правила, важливо, щоб усе відбувалося за законом.

– Окрім земельного, які тоді ще були до вас питання?

– Щодо рішення ЄСПЛ, ухваленого 15 років тому. Я тоді працював в апеляційному суді. Це був вирок, залишений у силі, щодо особи, яку затримали із шістьма пакетами кокаїну в нічному клубі. Але первинно справа була відкрита як на адміністративне правопорушення, бо тоді була така ситуація, що спочатку складався адмінпротокол, а коли вже було проведено експертизу й підтверджено, що це справді наркотик, оцінювалося, наскільки можна було використати докази, зібрані в адміністративній справі, вже у справі кримінальній. І сьогодні в законі так передбачено.

Особі, про яку йдеться, не вдалося зовсім уникнути відповідальності, але вона не потрапила в місця позбавлення волі, бо її дії було кваліфіковано не як збут, хоча кількість наркотиків на це вказувала.

Проте адвокати цього чоловіка намагалися переглянути цю справу в Європейському суді з прав людини. І, вочевидь, йому було незручно, бо він приховав своє прізвище. І було зазначено: "А.В. проти України".

Я чинний суддя, у мене десятки тисяч справ. І я мав не просто згадати справу, яка слухалася 15 років тому, але ще й вгадати, про кого йдеться під цим "А.В.". А оскільки не вгадав, то мені сказали, що я не показав у декларації доброчесності, що є така справа.

– А ви взагалі про неї не знали?

– Не знав. Я навіть спочатку подумав, що це якась справа з касації. Наш представник був на засіданні ГРД. Коли повернувся, ми все перешукали.

– Не думали про те, щоб як Голова Верховного Суду запропонувати суддям добровільно пройти поліграф? Щоб зняти всі можливі питання, які виникли в суспільстві після затримання Князєва?

– Коли ми проходили конкурс на посади суддів Верховного Суду, дуже велика увага приділялася психологічному тесту. Він відбувався у три етапи. Перший – тест на рівень IQ. Другий – відповіді на 1200 запитань, розроблених психологами, як-от: "Чи крадеш?". При цьому сказати "ні" не можна. Бо попередили, що скажеш "ні" – тебе одразу виженуть, бо всім людям це властиво. Хоч мені, як судді кримінального суду, було складно це прийняти. А малося на увазі, що можеш узяти аркуш паперу з роботи чи зробити якусь копію на робочому принтері.

При цьому через кожні 50 пунктів питання повторювалися з більшою кваліфікуючою ознакою. І коли ти дійшов до 1000-го, то в тебе вже з’явлення із зізнанням (посміхається, – авт.).

І якби тоді ще додали до цих запитань якийсь прилад, то я не знаю, чим би закінчилось. Але людина мала б сама зробити вибір – іде вона на це чи ні. Тобто йдеться про прийняття правил.

Щодо поліграфа загалом, то я, певно, більше, ніж інші, знайомий з його роботою, бо його досить активно почали застосовувати в кримінальних провадженнях. Зокрема, після анексії Криму, подій на сході військова прокуратура їх поназакуповувала.

Перше й основне питання – чи можна довіряти поліграфу повністю. Ні. Чи можна його обдурити? Так.

І якщо Кримінальний кодекс України говорить, що обвинувачення не може ґрунтуватися на сумнівах, то виникає питання: навіщо ж ви заводите те, що із самого початку є сумнівним.

Тим паче, я дуже швидко побачив у справах, що коли застосовувався поліграф, це мене вже лякало, бо думав, що, значить, доказів немає. Думаю, коли намагаються таким чином робити, то у справі вже є проблеми.

Поліграф, до речі, намагалися оформляти через психіатричну експертизу. Саме про це йшлося у висновку Венеційської комісії. Про це казали і ми на Пленумі Верховного Суду. Що це вже дослід над людиною. І для того, щоб його проводити, повинні бути правові підстави. А ухвалювати рішення, керуючись, скажімо так, виключно суспільним запитом, не можна.

Багато ж державних установ, наприклад ДБР, НАБУ, приватні компанії активно застосовують для своїх працівників тестування на поліграфі. Я не знаю, чи має це якийсь ефект. Одні кажуть, що має, інші – що нічого загалом не змінилося. Але хочу сказати про інше. Судді прийшли в систему за певними правилами. І якщо судді не почуватимуться захищеними в правовому полі, справедливого правосуддя від них очікувати не варто. Бо ці засоби будуть використовуватися владою, однією чи іншою, аби судді боялися, зокрема й цього поліграфа. Хоч, можливо, із часом ці прилади досягнуть 100-відсоткової достовірності, як свого часу з’явилась генетична експертиза, яка дає 99,9-відсотковий результат.

"У ВСІХ ЧЛЕНІВ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ БУЛИ ОБШУКИ"

– Чи проводились ще якісь слідчі дії у Верховному Суді після затримання Князєва?

– У всіх суддів Великої Палати були обшуки – в кабінетах і їхніх помешканнях.

Наскільки мені відомо з повідомлень у медіа, слідство в цій справі закінчено й обмежено термін ознайомлення з матеріалами для сторони захисту. Думаю, скоро вона надійде у Вищий антикорупційний суд. Безперечно, переживаю, щоб не було хвилі негативу і маніпуляцій щодо Верховного Суду, коли її почнуть слухати.

– Для мене затримання Князєва було певним шоком. Не вкладалося в голові, як людина, займаючи таку посаду, отримуючи таку високу заробітну плату, може зробити те, в чому її звинувачують.

– Бачили б ви мене тоді, коли це сталося! Перша думка – треба негайно йти, бо дуже соромно. Якби не відчуття того, що скажуть: "Це ж точно разом з ним", реакція була б саме такою.

– Багато суддів Верховного Суду звільнилися під час цієї повномасштабної фази війни?

– Нині у нас 152 судді, але у ВРП лежить заява про відставку ще одного із суддів. Князєв – відомо де. За штатним розписом має бути 200. Тобто четвертої частини суддів не вистачає.

– Велике навантаження на суддів?

– Загалом у 2023 році на розгляді Верховного Суду перебувала приблизно 101 тисяча справ: надійшло впродовж року понад 83 тисячі справ, решта – залишок нерозглянутих справ за 2022 рік. Але треба розуміти, що в кожного суду (а їх у складі Верховного чотири) – своя спеціалізація. Найбільша частка справ – адміністративні – понад 43 тисячі справ.

Друге місце – цивільна юрисдикція – до 20 тисяч справ. Війна війною, а цивільно-правові відносини в державі тривають. Люди судяться, відстоюють свої позиції.

У Касаційний господарський суд теж були звернення – майже 9 тисяч.

Щодо кримінального, то на його розгляді перебувало орієнтовно 10 тисяч справ. З них саме касаційних скарг розглядається десь у середньому 2,5-3 тисячі на рік. А що ж решта? Проблема в тому, що не всі суди працюють. З окупованими територіями окрема історія, ми змінили підсудність. Але і на неокупованих територіях, за даними, які озвучили заступник Голови ВККС і Голова ВРП, 11 районних судів – без суддів. Є судів десь із сорок, у яких по одному судді. І якщо суддя вже розглянув клопотання про запобіжний захід, то не має права слухати справу. І тоді ці справи передаються в інші суди. Якщо передають провадження в межах району, то розглядають апеляції. А якщо вже в районі неможливо й на рівні апеляції, то розглядаємо ми. Для Касаційного кримінального суду у складі ВС це мінімум дві тисячі проваджень, у межах яких ми вирішуємо, якому суду передати. Далі – різні скарги і звернення.

– Чи є судді, які потрапили в полон? Загалом у системі.

– Із відомих випадків – це лише одна суддя з Маріуполя – Юлія Матвєєва, яка повернулася з полону в жовтні 2022 року. Але є судді, доля яких невідома. Хоча відомостей, що вони перебувають у полоні, також немає.

У нас є судді, які воюють. Є судді, які загинули. Суддя Красноградського районного суду Харківської області Дмитро Константинов загинув під час розмінування, допомагаючи саперам. А заступника голови суду в Чернігівській області Любов Харечко росіяни розстріляли. Не за те, що суддя. Вона просто сідала в машину, щоб евакуюватися, з нею були дитина і собака... Це було на початку повномасштабного вторгнення рф. А в листопаді 2023 року на Куп’янському напрямку загинув захисник України – голова Веселівського районного суду Запорізької області Анатолій Нагорний.

– Якщо в перші місяці вторгнення у військкомати стояли черги, то зараз багато хто не хоче йти в армію, навіть судиться, зокрема через висновки ВЛК. До Верховного Суду доходять такі справи?

– Були вже перші справи, про це на нараді повідомляв голова Касаційного адміністративного суду у складі ВС. Якщо трохи накопичаться, ми їх систематизуємо.

– У Верховній Раді наразі є два законопроєкти щодо перезавантаження Великої Палати Верховного Суду. З того, що читала в ЗМІ, зрозуміла, що ви підтримуєте один із цих документів і загалом цю ідею. Можете докладніше пояснити чому?

– Ми вже говорили з вами про той шок, який був у мене й інших суддів після затримання Князєва. Тоді була й сердитість за те, що Князєв став головою суду і призвів до такої ситуації. Тому, висуваючи свою кандидатуру, я розумів, що знову буду пояснювати про ті 9 соток землі, але боявся хаосу в суді чи того, що знову прийде якась людина, як-то кажуть, на хвилі, яка не має досвіду.

І ще був один момент. Я багато зусиль докладав для створення належної атмосфери в Касаційному кримінальному суді у складі ВС. Коли вільно, за правилами і справедливо. Тому коли сталася ситуація з Князєвим і мене на зборах висунули, то колеги сказали: "Добре, ти так гарно про все розказуєш. От у нас криза. Тепер щось роби". Бо коли обирали Князєва, вони мене теж висували, а я тоді відмовився. А от цього разу погодився.

Коли я вже став Головою Суду, за посадою увійшов у Велику Палату ВС і розумів, що у зв’язку з корупційним скандалом довіра до Верховного Суду, а особливо до Великої Палати, зазнала дуже істотних репутаційних втрат. Тоді я вважав, що перезавантаження Великої Палати, під час якого збори суддів оберуть до Великої Палати інших суддів, сприятиме відновленню довіри.

І знаєте, якби на тому тлі виник тоді законопроєкт для перезавантаження Великої Палати, я б на нього дивився зовсім по-іншому. Бо це була б відповідь на ті питання, про які ми говоримо. Зокрема, й на запит суспільства.

Але законопроєкт з’явився набагато пізніше. Ми розглядали його на Пленумі, бо він стосується питання судоустрою. Тому те, що пишуть щодо Кравченка в цьому контексті, точно неправда. Так, я певною мірою підтримав законопроєкт, але те, що ми запропонували, було в зовсім іншій площині, ніж те, що артикулювалося в ЗМІ. Кілька суддів із Великої Палати після того звільнились. У більшості закінчувалися повноваження, і от зараз більшість членів Великої Палати вже переобрана. Тобто відпала та актуальність перезавантаження, бо Велика Палата і так уже переважно оновлена.

Окрім того, повторюся: слідство нікому із суддів претензій не пред’являє. Якщо будуть перевірки доброчесності й НАЗК, то хай перевіряють.

Тому на Пленумі я виступав у зовсім іншому контексті. Він полягає в тому, що за штатом має бути 200 суддів, а зараз 150. Кожен суд делегує по п’ять суддів. Ще трохи – й у нас у Касаційному кримінальному суді у складі ВС буде менше суддів, ніж у Великій Палаті. Хоч у Великій Палаті немає такого навантаження. Якщо порівнювати ситуацію на початку роботи Великої Палати і зараз, то маємо десь на 78 % менше справ. А ми давали туди 21 людину з розрахунку на ту кількість справ, яка була раніше. Тому я і підтримав ідею про скорочення кількості суддів. Тут я вже підходжу як менеджер, бо мені треба організувати роботу всіх судів.

Знаєте, скільки у мене як судді від кримінального суду у Великій Палаті, справ за рік? Півтори.

А тепер для порівняння. Суддя Касаційного кримінального суду розглядає 300 справ, а делегований – розглядає одну. Але ж роблять акцент так: ні, я ж розглядаю і справи інших юрисдикцій, бо я голосую за все. Справді, мій голос важливий на рівні з усіма в будь-якій справі. Щоб проголосувати, мені треба готуватись та знати практику і адміністративного суду, і господарського, і цивільного. Щоб її вивчити, теж треба час. Однак навантаження порівняно з касаціями є неспівмірним.

– Оскільки подолання корупції у Верховному Суді вимагають міжнародні партнери, зараз також звучать пропозиції про те, що варто ухвалити законопроєкт, який дасть змогу провести новий конкурс до Верховного Суду. Як ви сприймаєте такі пропозиції?

– У 2016 році, коли вносили зміни до Конституції України щодо системи судоустрою, ішлося, що конкурс до нового Верховного Суду – це разова процедура.

Хоча не варто забувати, що нещодавно набув чинності закон, яким мені надано 20 днів на зарахування суддів Верховного Суду України, тих, хто ще залишилися на посадах, до складу Верховного Суду. Цей закон вирішує і долю суддів вищих спеціалізованих судів, які мають право звернутися до ВРП із заявою про переведення до апеляційного чи місцевого суду. Щоправда, вони розходяться у відставку.

Отже, будь-які нові конкурси, перевірки щодо суддів Верховного Суду несуть у собі істотні загрози для незалежності суддів. Про це ми маємо рішення Конституційного Суду України, ЄСПЛ, висновки Венеційської комісії. Неврахування наявного досвіду, вочевидь, призведе до тих самих проблем, які ми вирішуємо сьогодні у зв’язку попередньою реформою.

– Тобто тих, хто залишився зі складу колишнього Верховного Суду України, ви маєте зарахувати у штат нинішнього Верховного Суду?

– Так. Бо цим були внесені зміни у Закон України "Про судоустрій і статус судів" на виконання Рішення Конституційного Суду України та враховано рішення ЄСПЛ щодо суддів Верховного Суду України.

А знаєте, яка ціна цього питання? Величезні репутаційні втрати України на міжнародному рівні з огляду на рішення ЄСПЛ.

Наступне – Рішення Конституційного Суду України на національному рівні, яким ліквідація ВСУ визнана неконституційною.

Судді Верховного Суду України шість років приходили на роботу, але не розглядали справи, а заробітну плату отримували.

Коли я став Головою Верховного Суду, мені повідомили, що на ліквідаційні процедури щодня витрачали по 200 тис. грн.

– Що передбачали ці ліквідаційні процедури?

– Виплату зарплати. Через Рішення Конституційного Суду України судді Верховного Суду України не підлягали звільненню. Тепер на підставі цього закону ми маємо зарахувати в штат суддів ВСУ. А суддів вищих спеціалізованих судів, як я вже сказав, – до апеляційних судів. Суддя може обрати будь-який апеляційний суд – і його повинні без конкурсу туди зарахувати.

Щоправда, в законі написано, що все це робиться з перспективою подальшого оцінювання. Хоч спостерігається тенденція подання заяв про відставку.

А зараз у нас складається така сама ситуація, як була шість років тому. Нам треба знову на ті самі граблі наступити?

Зрозуміло, що бачачи процедури, які я, наприклад, не можу оцінити як справедливі, пробувати ще раз їх проходити і ще роками розповідати про 9 соток землі вже ніхто не буде. От я сказав про 150 суддів. А чому люди йдуть? Бо дуже важка робота. І з них же тільки певна група – це 65 років. У нас була суддя, якій було трохи більше 40 років. Вона не пропрацювала й року і пішла.

Тому суддів треба і берегти, а не лише казати, який ще поліграф придумати.

Ще одне. Ми зверталися до Конституційного Суду України зі зверненням, яке досі не розглянуто. Коли стояло питання про оцінювання Вищої ради правосуддя, пам’ятаєте? Члени ВРП тоді позвільнялись, і ми на початку повномасштабної війни залишилися без конституційного органу. Через це не можна було притягнути суддю до відповідальності, надати дозвіл на затримання в разі, якщо скоєно злочин, не кажучи вже про всі процедури призначення.

А коли ми Пленумом Верховного Суду зверталися до Конституційного Суду України, то якраз і ставили питання про те, що з огляду на норми Конституції України зі змінами 2016 року оцінювання може бути проведено один раз. А оцінювання тих суддів, які вже його пройшли, а після обрання до ВРП мали це зробити знову, вважали неконституційним. Ми посилались на Рішення Конституційного Суду України щодо Верховного Суду України.

Є дуже високий ризик того, що більшість цих суддів звільняться, не бажаючи вчергове спростовувати безпідставні претензії. Я розумію, до яких наслідків це призведе. Верховний Суд не зможе належно виконувати свою функцію.

– Князєв публічно заявляв, що звертався з листом у Службу безпеки України з проханням перевірити суддів Верховного Суду на наявність громадянства російської федерації. Чи відомо вам про результати цієї перевірки?

– Наскільки мені відомо, остаточної відповіді від СБУ щодо перевірки всіх суддів ВС поки що немає.

– А як ви ставитеся до скандалу з Головою Вищої кваліфікаційної комісії суддів Романом Ігнатовим про те, що він начебто має громадянство рф? Ігнатов уже пояснив свою позицію з цього приводу і публічно заперечив наявність російського громадянства, але, як відомо з відкритих джерел, розслідування ДБР все ще триває.

– Хай вирішує ВРП, це їхня компетенція. Прикро, що тільки-тільки запрацювала ВККС, ми так її чекали, у нас чотири роки були заблоковані процедури щодо суддів. А тут така ситуація...

У будь-якому разі далі все має відбуватися за законом.

– Київський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов ексголови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Богдана Львова щодо поновлення на посаді судді і виплати заробітної плати "за час вимушеного прогулу". Будете оскаржувати це рішення?

– Так, Верховний Суд планує оскаржити рішення Київського окружного адміністративного суду. Детальна аргументація нашої позиції буде викладена в апеляційній скарзі, над якою ми працюємо.

Тетяна Бодня, "Цензор.НЕТ"