Комбат Олег Ширяєв: "Противник почав застосовувати "шойгу-мобілі": гольф-кари, квадроцикли, мотоцикли. Але головна проблема в Часовому Яру - це БПЛА"

Автор: Ольга Москалюк

Росіяни продовжують активно атакувати місто Часів Яр, що на Донеччині. Ситуація критично важка. Але українські військові роблять все можливе, щоб стримувати та нищити ворога.

 22 червня полковник ЗСУ Анатолій Штефан у своєму телеграм-каналі розповів, що російські мілітарі-блогери оплакують командира батальйону 98 ПДД міста Іваново Олександра Лапшина. Мовляв, той загинув у бою в районі Часового Яру. Разом з ним – майже весь склад батальйону. Показав скрін одного російського пабліку із чорно-білою фотографією росіянина та підписом: "Скорбные Вести с передовой. Погиб смертью Храбрых наш давний, сердечный Друг и Офицер ВДВ 98 гвардейской Дивизии ВДВ Иваново Александр Лапшин ((( В тяжелом бою в Часов Яре. Нет больше Друга, лег практически весь батальон". "Цензор.НЕТ" дізнався, що у тому бою брав участь наш 225-й Окремий штурмовий батальйон. Ним командує капітан Олег Ширяєв на позивний Сірко. Ми поспілкувалися з ним і про той бій, і про війну загалом.

- Наш батальйон стоїть на напрямку Часів Яр майже пів року, - розказує комбат. - За цей час наш незмінний противник - це 98 повітряно-десантна дивізія рф, до складу якої входить більше ніж 16 "організмів". Це основні: повітряно-десантні полки та сили забезпечення, різні логістичні з'єднання і так далі. Тобто наші сили, звісно, порівняти не можна. Так само, як і у забезпеченні особовим складом, так і військовою технікою. Але ми стоїмо й стоїмо в глухій обороні. Противник постійно "стирається" об наші основні сили.

- Яким був той бій, в якому ви "поклали" майже весь їхній батальйон?

- Це був звичайний день, як завжди. Противник намагався наступати, протиснути нас і вийти за канал. Працювало все: і артилерія, по нашій смузі було безліч стрілкових боїв. Я не можу сказати, що це був якийсь особливий день, тому що кожен день в Часовому Яру для мого підрозділу особливий.

- Як ви дізналися, що загинув і їхній командир?

- На той момент, коли він загинув, ми бачили його евакуацію з поля бою. Це була така евакуація…Противник за будь-яку ціну намагався його вивезти. Ми між собою навіть шуткували, що евакуюють якогось генерала. Я не буду конкретно вказувати місце, але ми бачили цей момент і тільки потім збагнули, кого вони вивозять.

- Росіяни кілька місяців дуже активно штурмують місто. Ви говорили про те, що видатних успіхів вони тут досягнути не спроможні. Тож намагаються працювати на наше виснаження?

- В принципі, росіяни дуже активно штурмують Часів Яр. Так, вони не досягли значних успіхів. Чому я так кажу? Тому що вони дуже багато "стерли" своєї піхоти, а також військової техніки, втрачають артилерію і так далі. Вони працюють на наше виснаження, вони беруть ті успіхи, які їм вдається здійснити за рахунок "м'ясних штурмів" - того, що їхня піхота має втрати, напевно, один до десяти. Десь так можна вираховувати.

- Яку тактику вони зараз тут обрали?

- Противник зараз, в основному, не застосовує військову техніку. Я розумію, що вони дуже багато втратили. Вони застосовують  просто "м'ясні штурми", закидують, в тому числі, спеціальний контингент із колишніх ув'язнених і так звані малі народи росії: використовують бурятів, тувинців тощо. Зараз, переважно, воюють ці східні народи росії.

- В одному з нещодавніх інтерв’ю ви сказали таку фразу: "Не забуваймо, що ворог підступний, постійно вчиться й видає нові способи ведення війни різними, здебільшого забороненими методами". Які саме застосовує на вашому напрямку?

- Ворог підступний і намагається використовувати нові методи. Із свіжого – втілює хибні маневри, тобто на одному напрямку показує нібито дії, нібито активну участь, а насамперед реально атакує та нарощує основні зусилля на іншому. Це слід взяти до уваги, тому що такою є постійна тактика. Також від того, що противник втратив дуже багато військової техніки, вони зараз активно почали застосовувати "шойгу-мобілі": гольф-кари, квадроцикли, мотоцикли тощо. Але головна проблема в Часовому Яру, підкреслюю, це використання БПЛА: денних та нічних скидів. Йде постійна перманентна робота дронів – FPV та інших.

- Поговорімо загалом про війну. Знаю, що ви брали участь в АТО. Що для вас тоді вона означала? І що зараз?

- Так, я брав участь в АТО з 2014 року. Я взагалі третій раз в армії і другий раз на війні - тобто АТО і повномасштабка. Можу сказати коротко про це, шо для мене ця війна значить: я давав присягу українському народові і для мене територіальна цілісність моєї держави грає дуже важливу роль. Особливо тому, що я мешкаю в прикордонній області – Харківській. Живу в Харкові. Для мене дуже важливо, і я би всіма фібрами душі хотів, щоб Харків залишався українським містом. Я не хочу жити ні за законами російської федерації, ні навіть поряд з ними.

- Чи думали ви до 24 лютого 2022 року про те, що може статися повномасштабний наступ?

- Я думав, що відбудеться повномасштабний наступ. Але вважав, що це буде якась гібридна війна, на прикладі чеченских війн, тобто першої та другої кампаній. Розумів, що противник десь нас буде "прощупувати", як було з Кримом та з Донбасом і надалі намагатиметься тут поповнювати зброєю, навіть особовим складом, долучати різні гібридні з'єднання на кшталт донських козаків і так далі, для участі у війні на Донбасі. Я не думав, що росія вступить у війну напряму. Але це відбулося і, на даний час ми вирішуємо це питання.

- Як для вас почалася повномасштабна війна?

- Коротко це можна описати такою фразою: пролунали вибухи, впав з кроваті. Потім почав спілкуватися зі своїми друзями, побратимами і шукати підрозділи, де я можу воювати. Ось і все, що почалося. Тобто, від початку повномасштабної війни я одразу вирішив для себе, що знову піду воювати.

- Ви брали участь у звільнені Харківської області, за що вас нагородили орденом "За мужність" III ступеня. Яким для Вас був той контрнаступ?

- Так, я брав участь у боях за Харківщину, але це було раніше, ніж контрнаступ. Тобто, ми наступали перед ним. Ми мали успіхи. Ми просувалися приблизно до трьох кілометрів по посадках і відкидали ворога. У нас був досить серйозний противник – 61-ша кіркенеська бригада морської піхоти, яка замінила 200-ту печензьку бригаду.

- Що перше згадується про ті часи?

- Цей початок повномасштабної війни для мене був класикою. Я згадую про те, як тоді ми всі були разом. Як вам сказати… жили однією родиною і, якщо чесно, воювати було значно простіше, ніж зараз. Тоді були БПЛА, були дрони зі скидами, але не в такому форматі, як противник використовує їх зараз. Згадується, що артилерія противника працювала по нас значно більше, ніж сьогодні. У нас був коридор мобільності, який ми розраховували, що на добу у нас була всього одна година. Так, противник постійно тримав нас під вогневим впливом, як і наші шляхи. Єдине, що застосовувалось менше, повторюся, це БПЛА.

- Усе частіше в Україні та за її межами звучать заяви про те, що війна зайшла у глухий кут. Зокрема таку думку нещодавно висловив колишній голова Об’єднаного комітету начальників штабів Марк Міллі. Ви згодні?

- Стосовно того, що війна зайшла в кут, я скажу так: на кожні дії є контрдії. Я вважаю, що будь-яке становище можна виправити. Мені здається, ми тут маємо проблему. Я говорю про наших мобілізованих. Вони йдуть до армії, не маючи достатньої мотивації, розумієте? І ми дуже, дуже лояльні до них: і законодавство, і все інше. А ми повинні нарощувати дисципліновану, мотивовану армію. Менш мотивованими бійцями ми будемо не в змозі виконувати ті задачі, які робили раніше. Тобто ми тут повинні працювати над їх дисципліною та мотивацією. Я вам так скажу: не буває поганих солдатів, бувають погані командири. Може, десь потрібно ретельно провести навчання та злагодження.

Зараз армія, насамперед, стримує противника. Це прямі докази того, що ворогові можна протистояти. З думкою колишнього голови Об'єднаного комітету начальників штабів Марка Міллі, що війна зайшла в глухий кут, я не погоджуюсь. Давайте нам зброю, боєприпаси, дайте можливість нам навчатись і бити по логістиці й території противника, то все буде нормально.

- На якій стадії сьогодні війна?

- Складно сказати... Я ж не можу зазирнути вперед, щоб глянути, на якій стадії ми зараз перебуваємо. Я думаю, що це момент, коли ми повинні знайти інші рішення, інші підходи для вирішення питань. Я вам назвав проблему - мало вмотивований особовий склад. Але над цим можна працювати. Була ще одна проблема, але її зараз уже вирішили - це Війська безпілотних систем. Так, за цим майбутнє. Це своєчасне рішення, яке потрібно зараз розвинути. До того моменту, щоб у нас були сили, засоби ї фахівці. Це дуже важливі війська, які зараз створюються в Збройних Силах.

- За Вашими відчуттями, які на нас чекають перспективи?

- Я не можу сподіватись ні на які інші перспективи, окрім Перемоги. Я дуже багато втратив на цій війні, щоб думати про якісь інші.

Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"

Фото надані Олегом Ширяєвим