Перехід до очного навчання, важливість соціалізації дітей, поради батькам першокласників

Автор: Сергій Дороженко

Партнерський матеріал

Початок навчання в Україні заплановано на 2 вересня. Навчальний рік триватиме до 30 червня 2025 року. Питання безпеки освітнього процесу, переваг і недоліків дистанційного формату, одночасного навчання в українській і закордонній школах залишаються серед найбільш актуальних для батьків.

Про ці та інші особливості навчання для майбутніх першокласників говоримо із Вікторією Лещенко, експерткою Українського центру оцінювання якості освіти, засновницею Vixon School та експерткою з впровадження цифрових технологій в освіті.

Пані Вікторіє, розуміємо, що в Україні залишається значна небезпека через постійні атаки на інфраструктурні та цивільні об’єкти. Якою є ситуація з формою навчання в українських школах? Наскільки достатніми є умови для повернення до очного навчання?

У цьому контексті маємо розрізняти щонайменше декілька підходів: у прифронтових зонах очне або ж "офлайн-навчання" можливе лише в бомбосховищах, але інфраструктура для цього поки що недостатня. У регіонах, віддалених від лінії фронту, офлайн-навчання є більш реалістичним, але безпека залишається пріоритетом. На рівні держави найбільш актуальною є нещодавно впроваджена ініціатива Міністерства освіти і науки України, що є першими кроками до розрізнення форми навчання за регіоном. Це проєкт "Школа Офлайн". Він передбачає, що учні, які, наприклад навчаються онлайн у своїй школі в Донецькій області, проте фізично перебувають в Чернігові, мають можливість і повинні розпочати навчання за місцем фактичного перебування. Це викликає низку запитань в синхронізації системи оцінювань, оскільки вони можуть дещо відрізнятися, але ще більш помітно в процедурі потенційого повернення до першопочаткової школи. Наразі слабо відпрацьований механізм повторного перезарахування учнів, але робота в цьому напрямі ведеться.

У разі, якщо регіон навчатиметься офлайн, то які Ви могли б дати рекомендації для учнів, що залишаються за кордоном, але бажають продовжити навчання в українській школі дистанційно?

У цьому напрямі найбільш практичними окреслились два основні сценарії. Перший, це паралельне навчання в українській і зарубіжній школах. У цьому випадку варто зосередитись на українознавчих предметах (історія України, українська мова та література) в українській школі, оскільки вони зазвичай відсутні в програмах зарубіжних шкіл. Вивчення інших предметів в обох школах може призвести до перевантаження та складнощів через різні програми та підходи до навчання. Другий - це навчання винятково в українській школі. Тут найпоширеніші - це дистанційний клас, коли школа організовує окремий дистанційний клас для таких учнів і дуже важливо забезпечити їм можливості для онлайн-спілкування та соціалізації з однолітками. А також, індивідуальний підхід, коли учень може приєднуватися до офлайн-уроків фізкультури та інших практичних занять через відеозв'язок. Наскрізною порадою я би акцентувала необхідність збалансувати навантаження для дітей та наскільки це можливо, гармонізувати їхній ментальний стан. Без такого психологічного балансу та підтримки, жоден із підходів не буде продуктивним, а лише обтяжливим.

А як би Ви оцінили, власне, стан дистанційної освіти в Україні?

Можу з упевненістю відзначити, що рівень став набагато кращим, ніж у доковідні й довоєнні часи. Помітно, що вчителі вже змогли десь адаптувати, десь модифікувати контент та, звичайно, опанувати базові навички використання цифрових інструментів. Відсоток вчителів, для яких використання онлайн-сервісів на кшталт Google Classroom є складним, вже на рівні окремих випадків, аніж як системна проблема національного масштабу. Перейти на цей рівень дуже допомогли міжнародні компанії, які не лише передавали девайси Україні, але й організовували безкоштовне навчання з підвищення рівня цифрової компетентності. І, звичайно, терпіння та відкритість батьків у такому переході критично важливі, оскільки батьки були також вимушені адаптуватися та підвищувати свій рівень цифрової грамотності.

Ви зазначили про важливість соціалізації дитини, чи можете порадити, як це забезпечити, якщо дитина навчається онлайн, перебуває за кордоном або в зоні бойових дій?

Маю сказати, що порівнювати обставини виїзду за кордон та зони бойових дій не зовсім коректно і, на жаль, не практично. За кордоном це зробити значно легше, оскільки можна знайти спільноту однолітків у різних гуртках, або навіть знайти українську спільноту, яку акумулюють, наприклад, ЮНІСЕФ у різних країнах, створюючи окремі активності, садки та гуртки для українських дітей. І це, насправді, велика допомога, яку роблять міжнародні організації. Із дітьми, що перебувають у зоні бойових дій, природно зробити це майже неможливо, порада одна - за можливості виїжджати в більш безпечні місця або ж створювати "штучну соціалізацію". У такому випадку, батьки мають моделювати ситуації, де необхідна взаємодія. Наприклад, як діяти в команді? Потрібно більше часу виділяти на розумові або спортивні активності, де результат залежатиме не лише від дій дитини, але більшою мірою від злагодженої взаємодії з іншими, а також у межах певних правил та спрямувань.

Якщо говорити про безпосередній початок навчального року для першокласників. Чи є практичні поради, як полегшити процес адаптації до школи, особливо онлайн-навчання?

Напевно, станом на зараз, вже потрібно зосередитись на аспектах зміни режиму дня та налаштовувати дитину на більш збалансований підхід до сну, харчування та загального розпорядку дня. Поширеною помилкою я зустрічаю поспішне бажання батьків направити дитину на експрес-курси підготовки до школи. Це важливо і корисно робити заздалегідь, але не за останні два-три тижні до безпосереднього початку навчання. Більше того, такий поспіх створить лише відстороненість і неправильне сприйняття дитиною процесу навчання. Замість задоволення від засвоєння нових знань, що відкривають нові уміння та можливості, дитина відчуватиме лише тиск щодо очікувань батьків від її результативності. Тому потрібно зосередити зусилля вже саме на плавному та гармонійному переході до нового режиму пізнання.

А з якими проблемами найчастіше стикаються батьки першокласників на початку навчального року? Та які поради можете надати, щоб уникнути їх?

По-перше, це знову ж таки складнощі із переходом до нового розпорядку дня, які ми вже згадували. Потрібен певний час на адаптацію. По-друге, для першокласників новим є формат уроку, тоді як в садочку вони знайомились з усім у форматі гри або ж з набагато меншою кількістю часу на занятті. Також це формат сидіння за партою, більшої кількості вчителів та обсяг нових знань . Все це не можна сприймати автоматично і батьки мають спілкуватися про почуття дитини, яка опиняється в такому новому середовищі навчання. Ці компоненти стосуються саме очного навчання, а якщо дитина, наприклад не ходила в садочок, то питання формату та соціалізації загострюються в рази. І по-третє, це питання мотивації до навчання. Порівняно із звичними іграми, дитині складно тримати увагу та фокусуватися на одній активності тривалий час.

З огляду на вищенаведені виклики з площини ментального здоров’я дітей, чи виділяєте Ви нові пріоритети або підходи в програмах початкової школи на цей навчальний рік? На що звертати увагу батькам?

Найбільшим фактором, я би виділила роль вчителя як фасилітатора та психолога. Освіта як система, не може ігнорувати довготривалий стрес від обставин війни, що накопичився не лише у дорослих, але, на жаль, і в дітей. Тому на національному рівні були інтенсифіковані програми, що передбачали методичні рекомендації для вчителів щодо кращого розуміння рівня впливу стресу на успішність дитини у навчанні. Наприклад, тепер завданням вчителя буде не лише оцінити успішність дитини, але й акцентовано зрозуміти загальний рівень успішності класу у засвоєнні певної теми. Якщо вчитель помічає, що дітям необхідно більше часу на певну тему, то вимогою стає зосередитись на цій темі додатково та внести відповідні корективи в навчальний план. Батьки в цьому випадку теж мають допомагати вчителям, а не, наприклад, вимагати швидшого темпу проходження тем та засвоєння знань. Якщо ж вчитель ідентифікує окремі випадки, то важливо допомогти дитині надолужити потрібний матеріал через систему вправ, активності, звісно, у повній співпраці з батьками.

Сергій Дороженко

___________________________________________