Події на фронті: 09.09.2024

Автор: Юрій Бутусов

Цей стрім буде дещо в іншому форматі. На фронті просять під час такої великої динаміки подій говорити коротко і давати інформацію щодо різних напрямків, щоб військові могли орієнтуватись в обстановці. Тому формат буде скорочений – 20 хвилин на те, щоб коротко пройтись по основних 12 напрямках бойових дій і потім 10 хвилин, щоб відповісти на запитання.

Отже, будемо коментувати обстановку від карти до карти.

Перша карта — це район міста Вугледар.

Хочу звернути увагу на населений пункт Пречистівка. Тут йдуть важкі бої. Три дні тому російські війська здійснили атаку на цю позицію і захопили Пречистівку. Сьогодні намагаються штурмувати населений пункт Золота Нива. Йдуть важкі бої в смузі нашої 58-ї мотопіхотної бригади. Чому ворогу вдалося захопити Пречистівку? 58-ма мотопіхотна бригада під командуванням полковника Руслана Шевчука — одного з найкращих командирів бригади Збройних Сил України і людини з величезним авторитетом і досвідом у військах. У нього є велика смуга відповідальності. У Пречистівці тривалий час займав оборону один з наших батальйонів. У цьому районі, який відбивав усі атаки противника, можливо, через те склалось враження у когось, що в Пречистівці стабільна обстановка. Була проведена раптова абсолютно ротація, і батальйон, який тримав там позиції багато місяців поспіль, він був знятий, перекинутий на інший напрямок, і туди поставили дуже послаблений підрозділ ТРО. Ворог помітив ротацію, як це завжди і буває, і за чотири дні після цієї ротації завдав удару. На жаль, дива не трапилось, і, звичайно, підрозділ, який не мав досвіду, не мав необхідних сил, втримати ці позиції не зміг. На сьогодні наші війська роблять все належне для того, щоб тут завдати максимального ураження, втягнуті вогневі засоби, дрони, тут максимальна робота, все, що можливо, тут робиться. Тут є чітке управління військами, розуміння обстановки з боку командування, правильна, точна ситуаційна обізнаність, ну і ті засоби, які є в цьому районі, працюють з ефективним цілевказуванням. Подивимось, важкі бої продовжуються, ворог продовжує наступ, намагається атакувати Золоту Ниву.

Також другий напрямок – це Водяне, район Костянтинівка.

Тут наші воїни, кістяк оборони Вугледара – 72 механізована бригада, також зі значною кількістю приданих підрозділів. Ворог намагається пробитись у районі Костянтинівки. Костянтинівку ворогу вдалося захопити, в районі Водяного, тобто охопити з флангу Вугледара. Наступ на Водяне, як ми бачимо, дуже небезпечний. Ворог продовжує просування і фактично глибоко охопив Вугледар з флангу. Це дуже небезпечний клин на цьому напрямку, який потребує максимальної уваги. Також ворог просувається з району захопленої Костянтинівки. Ситуація на цьому напрямку дуже і дуже важка. Масовані атаки противника, відбуваються і постійні атаки малих груп піхоти, і вони разом з ураженням наших позицій відбуваються, ситуація дуже складна, фронт рухається.

Наступна карта – це район Курахового.

Також тут Костянтинівка-Побєда і Новомихайлівка. У районі Курахового ворог продовжує свої механізовані штурми, оці танкові ралі. Тут всі атаки безпосередньо на саме Курахове продовжують відбивати 59 десантно-штурмова бригада і придані підрозділи. Але, загроза йде південніше, ворог зрозумів, що тут зіткнувся з потужним опором, і поступово посилює тепер напрямки атаки південніше і північніше.

Наступна карта

Ось тут зараз йдуть дуже важкі бої. Ворог йшов на район Покровськ-Мирноград-Селидове, атакує цей район, практично зайняв село Михайлівку. Михайлівка — це передмістя Селидового. На околиці Селидового йдуть важкі бої. Ворог захопив село Мемрик. Ворог підійшов до населеного пункту Українськ. Прямо впритул на околиці Українська йдуть бої. Ворог намагається вже просунутися. Навіть по деяких даних, як ми бачимо, частину Українська вже вдалось ворогу захопити. Але основна мета росіян, звичайно, це намагання захопити населений пункт Гірник. І фактично після цього тут фактично виникло оперативне оточення на карті. Наші війська тримають такий виступ. Ворог настільки стрімко просунувся і наступає з району. Калинове-Мемрик, захопив Галицинівку, вже веде бої за Українськ і підійшов до Гірника.

Гірник відомий тим, що це одне з найвищих плато на Донбасі. Саме в Гірнику міститься такий пам'ятний знак, що це одна з найвищих точок Донбасу. І це велике плато, воно, звичайно, є таким панівним для того, щоб ворог міг просуватись далі. Ситуація тут дуже важка. Тобто, якщо на напрямку Покровська ворог пригальмував, то тут якраз ідуть основні зараз поповнення маршові. Вони тут, користуючись дуже слабким управлінням 59-ї мотопіхотної бригади, я про це багато разів казав, українське командування, особисто Олександр Сирський, абсолютно не звертають уваги на кризовий стан управління в цьому з'єднанні і не вживають ніяких заходів для його покращення. На жаль, ми бачимо тут якесь просто повне небажання дивитись в очі реальності, нерозуміння реальної обстановки і проблем військ. Сподіваюсь, що Олександр Сирський все ж таки один раз з'їздить на командний пункт у цей район не для того, щоб зробити фотографії там на якомусь КСП, а для того, щоб один раз послухати командирів батальйонів, рот, особливо приданих підрозділів. Чи володіє тут командування нашою обстановкою, чи є зв'язок сталий з передовою, чи адекватне управління військами. Ну, якщо все добре, то тоді пояснить якось, чому ж тут таке безперервне просування і досі не можна ніякого рубежу знайти, де ворога можна хоча б призупинити на пару днів. Дивує таке безвідповідальне ставлення до того, що ворог продовжує просування на цьому напрямку. Ну і тут ситуація дуже загрозлива, вона вимагає дій українського командування. Гірник – це дуже важлива точка. І тут не проблема кількості військ, тут проблема в першу чергу саме в управлінні військами, в якості організації. На жаль, ніякої уваги до цього нема. Ворог намагається фактично обрушити наш фронт, створити загрозу охоплення Курахового з півночі. Рушити весь фронт, захопити Вугледар. Зараз вони просунулись так, як ніколи, і охопили Вугледар. Одночасно охоплюють Курахове. І одночасно створюють клин, потім з якогось флангу вони підуть на Селидове, Покровськ і Мирноград.

Наступна карта – це район безпосередньо Покровська.

На цей момент ворог зайшов, продовжує просування. Його зупинили біля Мирнограда, але не вдається повністю стабілізувати лінію фронту, тому противник продовжує просування, темпи його зменшились, тому що основні зусилля ворог переніс південніше. Росіяни не хочуть проривів на вузькому фронті і вони вирішили свій успіх на Покровсько-Селидівському напрямку розгорнути, щоб стратегічно обвалити наш фронт південніше, щоб захопити Вугледар, щоб захопити Курахове. Їм це треба, після того, як ми втратили Красногорівку, вони хочуть тепер згорнути весь фронт південніше. Потім, звичайно, ворог піде далі. Ситуація в цьому районі дуже складна, тому що тут досі немає порядку в управлінні на тактичному рівні. Це серйозний виклик. Один з командирів бригад, який захищає одне з цих міст, повідомляв достовірні дані про обстановку. Закінчилося це тим, що його зняли за повідомлення достовірної обстановки, що у нього був відсутній контроль одного з його флангів. На жаль, це хаос у військах, командування ЗСУ, Олександр Сирський, командувач ОСУВ Гнатов не можуть навести лад на тактичному рівні. Хотілося б побачити підготовку до оборони Покровська. На жаль, військово-цивільна адміністрація не робить для цього нічого і військове командування, я не знаю яким чином, відбувається взаємодія, але ми не бачимо тут системних дій з організації оборонних рубежів, про які ми говорили багато разів.

Наступна карта

Більша частина міста, на жаль, як ми бачимо, вже не контролюється нашими військами. Ці дані відповідають і даним Діпстейт. Ситуація тут дуже складна, тому що ворог продовжує просування. Сюди прибули наші певні підкріплення, резерви. Масштаби просування практичного противника зупинились, але більша частина селища Нью-Йорк вже втрачена, тому бої фактично йдуть на самих околицях. Скільки вони ще будуть тривати, оскільки ворог користується зоною забудови, висотними будинками Нью-Йорка і зараз у нього більш зручне тактичне становище, ми не знаємо. Але тут перевага в тактичному становищі наразі на боці ворога, як не прикро це визнати. Я хотів би одразу сказати, що на відміну від повідомлень росіян, що вони захопили Нью-Йорк, насправді ще частина міста, хоч і невеличка на околицях, але контролюється силами оборони України. Тому російська пропаганда завжди намагається пришвидшити просування своїх військ і заздалегідь вихваляється успіхами, яких вони ще не здобули.

Далі ситуація щодо Торецька.

У Торецьку також дуже складна обстановка сьогодні – штурми, ворог намагається просунутися в районі Неліпівки, намагається вбити клин між Торецьком і Нью-Йорком і охопити таким чином сили оборони, які б'ються у самому Торецьку. На жаль, також більша частина міста вже захоплена ворогом, і бої також тут продовжуються і йдуть вже в самому місті, значну частину забудови ворогу вдалося захопити, і також він тут на деяких ділянках має позиційну перевагу.

Наступне – Район Часового Яру.

Наші воїни контролюють обстановку, але на деяких ділянках тут клин ворог намагається вбити, і зараз північніше Часового Яру, такий небезпечний клин – ворог намагається створити плацдарм у районі Калинівки і створити загрозу охоплення міста з півночі. Частину міста ворог захопив, ну і зараз йде боротьба, вони намагаються створити за каналом плацдарм, ми бачимо, що тут на карті маленький плацдарм відмічений, намагаються його розширити. Просування ворогу вдається дуже мінімальне, і воно дуже великими втратами. Тут в принципі ситуація дуже важка, але вона завдяки зусиллям наших воїнів все ж таки більш стабільною видається, ніж це відбувається південніше.

Район Борова – Сватове.

Ворог тут намагається просуватись, і найбільш небезпечний клин – це в районі Піщаного. Піщане – це дуже важлива зараз гаряча точка. Ворог на цей час перебуває фактично на цьому напрямку Піщаного. Найкритичніша обстановка на так званому Оскільському рубежі. Ворог намагається вийти на рубіж Осколу. Росіяни на цьому напрямку вже давно захопили панівні висоти, і зараз там наші позиції, вони дуже сильно вже спускаються до води. І ситуація в районі Піщаного дуже критична склалась. Там перед Піщаним, тут на карті не відмічено, але прямо перед Піщаним, близько, ближче до води, є населений пункт Колесниківка. Росіяни намагаються зайти туди. Колесниківка зараз від передових позицій противника за 4 кілометри. Якщо ворог вийде на Колесниківку, далі там півтора кілометра, це вже Оскол, і після того вони почнуть з флангів розширювати прорив вздовж Осколу. Стратегічно-оперативна мета ворога на цьому напрямку – захопити повністю Оскільський рубіж і усі ці населені пункти за Осколом, які зараз ми захищаємо. Тобто ситуація на Піщаному реально критична. Ворог на цьому напрямку просунувся за останній тиждень. На жаль, тут на карті, можливо, це все не помічено, але оця сіра зона, за яку йде боротьба, вже під контролем ворога, і тут понад 10 квадратних кілометрів росіянам вдалося захопити. Це дуже важка обстановка, ідуть бої, дуже важкі, а проте ворог просувається, вона потребує максимальної уваги.

Це загалом, щоб ми подивилися ситуацію, тут видно, як з Піщаного вони йдуть на Колесниківку, як це виглядає загалом по фронту. Це дуже і дуже небезпечний російський прорив. Також, звичайно, ідуть бої і на інших ділянках, і вони також дуже небезпечні. З району Піщаного ворог намагається охопити наші війська, щоб зрізати той у нас виступ, який вони зробили в районі Піщане-Новоселівське.

Наступне – Район Липців, Харківська область.

Під Харковом якраз ворогу вдалося взяти фактично сіру зону, яка там вийшла боротьба за неї, на карті це намальовано. З іншого боку, наші війська також тут провели контратаку, на карті тут не відмічена стрілочка, але насправді ситуація, от ми бачимо синім обведена територія, тут 13-та бригада Нацгвардії "Хартія" відкинула від самих Липців, ми вже бачимо, що від Липців це вже кілька кілометрів противник відкинутий, і ситуація на Липцях покращилась. Тут ворогу не вдається, тобто Липці – це ключовий з оперативної точки зору населений пункт під Харковом, але тут ворогу просунутися не вдалося, його поступово-поступово відкидають.

Остання карта – наступ на Курщині.

Там вже фактично лінія фронту стабілізувалась. Якогось просування з одного, з іншого боку особливо і нема. Сили оборони намагаються обмежити російський плацдарм біля кордону від Тьоткиного до Єлизаветовки і продовжують знищити логістику, переправи, обмежувати маневр сил ворога в цьому районі для того, щоб створити санітарну зону, буферну, вздовж кордону і убезпечити українські землі Сумської області. Тут йдуть важкі бої, величезна кількість високоточної зброї. Ворог намагається застосувати авіацію, дрони буквально усіх типів кидають у бій. Ситуація дуже важка, але для наступу тут ворогу важко створити ударні угруповання. Вони натягнули сюди сили, які тільки могли. Я вже нарахував батальйонно-тактичні групи приблизно з 18 російських бригад, дивізій, які сюди зосередив противник. Та зведений полк ракетних військ стратегічного призначення і зведений полк повітряно-космічних сил Російської Федерації. Вони вже кидають у бій будь-які імпровізовані формування.

Ми максимально коротко зробили огляд і швидко пройшлися по обстановці на карті.

Загальний аналіз

На фронті зараз маневрені дії, активні дії зараз такі самі почались, як у 2022 році. Тобто масштаб змін ворог буквально за останній місяць захопив багато десятків квадратних кілометрів. Можливо, навіть, це вже за сотню квадратних кілометрів нашої землі. Ми втратили території на Донбасі, на Харківщині. Ворог зараз продавив нашу оборону на кількох напрямках. І, фактично, на кількох напрямках – це Покровський напрямок, напрямок Гірник, тобто Курахівський вже фактично напрямок, напрямок Піщаного, тобто Куп’янський напрямок, і напрямок Вугледара, північніше Вугледара – вже ворогу вдалося продавити нашу оборону, і там ідуть маневрені позиційні бої. Маневрені бої, які в позиційний характер, на жаль, не вдається перевести. Фактично зустрічні бої. На цьому напрямку нам потрібна, звичайно, позиційна оборона для того, щоб стабілізувати наступ противника. Але ситуація дуже гостра.

Наголошую: на 12 напрямках ведуться зараз дуже активні бойові дії, і на чотирьох з них нашу оборону ворогу вдалося продавити, і ситуація там, скажімо так, неконтрольована на цей час. І цей контроль треба створити. Замовчувати цю ситуацію не можна, оскільки зараз велика загроза всьому нашому фронту на Сході. Вона створена, вона існує. Вона потребує системних дій командуванням і ставки Верховного Головнокомандувача. На жаль, про це нічого не говориться. Системних дій щодо оборони міст, зі створенню-розгортанню стратегічного рубежу оборони там, де ворог просувається, немає.

Хочу зазначити, що критичну роль грає на багатьох напрямках. Там, де ворог зараз просувається, отак, неконтрольовано, на цих напрямках є, на тих ділянках, де йому таке швидке просування вдається, втрата керованості. Тобто, по цих чотирьох напрямках, про які я сказав, тобто, північніше Вугледара, це район Гірника, там, де ворог зараз створив фактично оперативне оточення, в районі, про який ми казали, район Гірник, Галіцинівка, Новоселівка, тобто, в цьому районі ворог посилює тиск і створив загрозу оперативного оточення наших військ. Район Селидове-Покровськ і район Піщаного, Піщане на Куп’янському напрямку, ситуація неконтрольована.

І що в першу чергу там потрібно? Не кількість військ, не кількість боєприпасів. В першу чергу потрібно адекватне управління на тактичному й оперативному рівні. З цим великі проблеми. Бо якщо на інших напрямках у нас критична ситуація, але якимось чином ворога стримують, завдяки підрозділам героїзму, професіоналізму, майстерності, багатьом чинникам, то є чотири напрямки, де, на жаль, ворог почуває себе більш вільно. Він може маневрувати. У нього вдається. Вони не дають нам закріпитись на рубежах. І ця ситуація потребує негайної уваги вищого керівництва країни і негайних заходів. В першу чергу, на кожному з цих напрямків не вистачає адекватного управління тактичної і оперативної ланки. Там мають бути дієздатні штаби бригад, у яких є свої, якісь власні війська боєздатні. Тоді можна створити взаємодію з тією великою кількістю підрозділів, окремих батальйонів, рот, взводів, все, що туди на напрямки заганяється. Бо якщо заганяти велику кількість підрозділів, а не має загального управління в смузі відповідальності, адекватного штабу бригади з адекватною аеророзвідкою, адекватним ураженням цілей, підрозділом БПЛА, який може застосовувати дрони на різних частотах, має запасні дрони, запасні мавіки. Якщо цього нема, то не буде ні ситуаційного бізнесу, ні управління. А в деяких підрозділах, на тому ж напрямку Гірника, є сигнали, коли навіть втрачається на значних ділянках фронту зв'язок. Ну і звичайно, ніхто на це не звертає уваги. У нас керівники не стежать за тим, як там, де критична обстановка, що відбувається. Всі хочуть подалі стати від проблем: якось само, щось там придумають.

Оця безвідповідальність на вищому рівні, її можна компенсувати тільки одним. У нас є на кожній ділянці фронту відповідальні командири бригад, є ще боєздатні з'єднання. І треба покращувати управління, це не моя думка, це думка воїнів, які на цих критичних ділянках воюють. Там треба затягувати підрозділи бригад, так і хоча б по одній бригаді на цей критичний напрямок, для того, щоб там підпорядкувати ось ці дрібні підрозділи, організувати взаємодії управління, щоб самі бригади десь організували адекватну оборону на рубежах. Якщо цього не робити, ситуація буде погіршуватись і ми навіть не знаємо, де це зупиниться, цей повзучий наступ. Ворог здатен проводити його ще тривалий час, вони не закінчаться самі по собі. Росіян зупиняють наші якісні бригади, якісні командири в першу чергу тільки там, де є системна робота, плановий підхід, де розгорнуті рубежі оборони адекватні, де є якісь керованість, розвідка, взаємодія, зв'язок. Дива не буде, тільки так ворога можна зупинити.

Тому хочу звернути увагу – ситуація критична і вона потребує критично швидких дій керівництва країни. В першу чергу Ставки Верховного Головнокомандувача, Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. Потрібні зміни. Ті керівники, яких попризначали на ОТУ – це провальні призначення, за які несе відповідальність сам пан Сирський. Ну і він має виправляти свої помилки. Ніхто не каже, що там треба знімати голову. Якщо ви бачите, що у вас деякі комбриг, яких ви призначаєте, раз за разом роблять халепу, вони не керують військами, то чому ж ви не вживаєте заходів? Чому ви не знімаєте нездатних організувати взаємодії командувачів в ОТУ?

Найбільша проблема в цих зараз штурмах – це не чисельність противника і це нестача людей у нас. В першу чергу люди жаліються і скаржаться на погану організацію взаємодії управління військами на вищому рівні.

Запитання від глядачів

Чому можливі такі довгі та тонкі кишки, як біля Піщаного? Вони прострілюються, чому їх не зрізають? Чому в москалів таке виходить, а у нас ні?

Щоб таке зрізати, треба спочатку зупинити ворога по периметру цієї кишки на підготовлених заздалегідь рубежах оборони, а потім підготовленими тактичними резервами зрізати ці кишки. А якщо підготовленого рубежу оборони немає, і після прориву противника там починається просто зустрічний бій за посадку, у кого більше людей розмінятись за посадку, в якій практично нічого не нарито, якщо такий зустрічний бій, і там немає управління взаємодії, то, на жаль, ми не можемо ворога для початку зупинити, а по-друге, ми не можемо накопичити тактичні резерви, тому що в цей розмін ми кидаємо всіх, хто у нас є. І у ворога для такого розміну, оцих одноразових солдатів багато. Вони женуть під загрозою розстрілу. Тому у них дисципліна працює так, як у нас люди не можуть, всі погано організовані підрозділи можуть не виходити на позиції. Така практика, на жаль, існує. Інколи це навіть виправдано, коли є неадекватні умови застосування, неадекватні накази. Але ворог діє планово. У них є певна кількість штурмовиків, і вони їх всіх пошлють у бій вперед. І вони всі дійдуть, бо інакше їх розстріляють свої. Тобто це жорстоко, росіяни не жаліють своїх абсолютно, але вони цими біороботами можуть просуватись вперед, закріплятись навіть під дуже щільним вогнем і з великими втратами.

Чи є ефект від посилення мобілізації? Яка якість нового поповнення?

Якість нового поповнення залежить від того, чи є в цих бригадах, куди постачають людей, адекватні командири. І час на підготовку людей. Там, де є компетентні командири бригад, які на підготовку поповнення виділяють мінімум місяць, виділяють боєприпаси, виділяють досвідчених, якісних бійців-сержантів як інструкторів і готують людей, нове поповнення, яке розпорошують серед досвідчених сержантів-солдатів, показує себе на високому рівні. Ну, ви ж розумієте, що в Україні інтелект і мотивація людей в цілому, навіть мобілізованих, навіть яких в ТЦК десь піймали, якщо ця людина доїхала на нуль, не втекла, не переплила Тису, не платила хабарі будь-де, значить ця людина вмотивована значно краще, ніж ті, кого там вербують і силоміць кидають на війну в Росії. Проблема не в якості самих по собі людей, а в їхній підготовці. Чим менш готова до війни людина, тим більше треба вкладати в підготовку, в злагодженість і тим вищі вимоги до їхнього застосування. Тобто їх можна застосовувати виключно з підготовленими, досвідченими сержантами-бійцями. Тоді це працює і багато наших бригад так і застосовують.

Є, на жаль, проблема інша, що в нас є бригади з великими втратами, де неякісно застосовують поповнення, і Вище командування на ці втрати дивиться і не робить ніяких висновків: війни ж без втрат не буває. Це брехня. Звичайно, війни без втрат не буває. Але є втрати розумні, виправдані обстановкою, а є втрати нерозумні, коли просто бездарний командир, у якого немає організації управління, просто отримує навіть більше поповнень, ніж той, хто якісно тримає фронт і не допускає зайвих втрат людей.

Тому посилення мобілізації частково дає ефект, але, на жаль, цей ефект в рази менший, ніж він міг бути, якби цю мобілізацію, кількісну, забезпечили якісною підготовкою. От якості підготовки абсолютно недостатньо. Не те, що людину треба в наметі тримати місяць на полігоні, а те, що нам потрібні навчальні підрозділи в самих бойових бригадах, щоб вони піднімали кваліфікацію поповнення. Бригади мають мати час, виділений мінімум місяць і не менше, для того, щоб у себе ще злагодити, підготовити те поповнення, яке їм передає навчальний центр після місяця базової підготовки, яка насправді в навчальних центрах ведеться на дуже низькому, неякісному рівні.

Чи вірите ви, що можливо звільнити Запорізьку та Херсонську області?

Я вірю в те, що якщо Україна зараз почне системні реформи, аналіз і ухвалення рішень на своєму досвіді війни, то ми, перше, здатні ворога зупинити, створити рубіж оборони. Друге: ми здатні, якщо ми все це проаналізуємо, почнемо працювати, а це вже тривалий час, розгромити російські ударні угруповання і завдати неприйнятних втрат, які не дозволять ворогу продовжувати нові наступи. Так-от, якщо ми проведемо велику роботу, першу, для стабілізації і організації стратегічної оборони, проведемо велику роботу, другу, щодо розгрому і неприйнятним втратам ворога, то тоді я повірю, що ми здатні на третє. На третій системний крок – це перехід у контрнаступ і розгром ворога на якихось ділянках. Але не раніше. Само по собі повірити, що отак з нічого, з того хаосу, який зараз на деяких ділянках фронту, просто впаде з неба, з телемарафону, впаде перемога – цього не буде. Треба бути реалістами і критично-об'єктивно дивитися на обстановку.

Друзі, я вам дякую дуже за ефір, намагався бути максимально лаконічним, хоча 12 напрямків і дуже критична обстановка, на жаль, в багатьох місцях не керована. Треба чітко називати речі своїми іменами і чітко добиватись змін. Зміни у нас можливі тільки під тиском громадської думки. Інакше у нас влада не ворушиться і не реагує. А нам потрібні системні, стратегічні зміни.

Я вірю в одне, що з кожним днем ми можемо перемогти. І ми ближче з цим днем до перемоги. Якщо керувати у нас будуть, рішення будуть ухвалюватись не завдяки абстрактним фантазіям, а завдяки тим командирам, солдатам і офіцерам, сержантам, які реально показують результат в цій війні, які не близькі до начальства і не вилизують когось там, не зручні на посаді в кріслі, а які знищують ворога. У них є відеопідтвердження результатів їхньої роботи. Вони чітко знають всі свої рубежі оборони. І вони не втрачають людей бездарно, не кидають їх. Вони відповідальні за кожне життя, яке їм довірила народ, нація і держава. Так от, друзі, коли це буде, я вам скажу, я вірю в перемогу, я вірю, що ми здатні цього досягнути. Дякую вам за ефір. Слава Україні!