Переведення з частини в частину для військовослужбовців – одна з ключових проблем армії

Автор: Юрій Бутусов

Почув типову історію. Сержант-контрактник, кваліфікований артилерист, з військової родини, кілька років служби, з початку великого вторгнення воював бездоганно, був правою рукою комбата та старшого офіцера батареї, жодних зальотів. А потім комбата замінили. І новий командир, м’яко кажучи, не відповідав своїй посаді.

Звітність та доповіді – в першу чергу, а як батарея стріляє, хіба когось це турбує? Сержант приніс відношення на переведення в іншу частину, де його дуже хотіли забрати на аналогічну посаду. Комбат відношення порвав, потім порвав друге, потім – третє. А коли сержант приніс рапорт на відпустку, то йому замість законної відпустки комбат передав наказ на переведення звичайним стрільцем у нову піхотну бригаду.

Сержант самовільно залишив частину та службу взагалі.

У нас великі втрати від СЗЧ. Військове командування нічого не робить, щоб розв'язувати цю проблему.

Переведення солдата чи сержанта треба тривалий час узгоджувати на рівні самого Головнокомандувача ЗСУ! Це не перебільшення і не жарт. При Залужному це було дуже хаотично та проблемно, але все ж таки не рідко вирішувалось за наявності зв'язків. При Сирському стало в цьому плані гірше – переведення стали взагалі рідкістю, і жодних варіантів у переважної більшості людей нема.

Тепер, якщо вмотивований воїн не хоче служити з некомпетентними командирами, хоче бути в іншій команді, де він може реалізуватись, йому треба йти у СЗЧ, треба списуватись за сімейними обставинами, через медичні показники, витрачати на процедури багато місяців та нерідко навіть платити хабарі! А в багатьох людей це викликає відчай і злість – і вони на тривалий час взагалі залишають армію.

І цей феодалізм військове командування заохочує. Людям показують, що керівники розпоряджаються підлеглими як власним ресурсом.

Нормальна організаційна робота з комплектування, коли людей переміщують для досягнення певних цілей, для посилення боєздатності, в нашій армії перетворилась на якесь абсурдне кріпацтво, коли все залежить від настрою та стосунків різних начальників, яких результат, знищення ворога та долі своїх бійців взагалі не цікавлять, а цікавлять тільки свої дрібні амбіції.

На жаль, у нас відсутня Ставка Верховного Головнокомандувача, відсутній міністр оборони, відсутній парламентський комітет з оборони як органи, які можуть реагувати на проблеми, впливати на порядок управління та організації та ефективно контролювати військове керівництво. Ми втрачаємо час, ми втрачаємо людей, і навіть поразки на фронті не примушують поки що визнати та виправити очевидні управлінські та організаційні помилки.

Моє бачення проблеми переведення після спілкування з військовими таке:

Чому самій армії потрібно негайно впорядкувати переведення?

Війна – це колективна боєздатність, це адаптація до процесів та змін, і все це залежить виключно від людей. Втрата взаємодії та довіри у колективі завжди призводить до втрати боєздатності, це призводить до втрати мотивації конкретних людей у цьому колективі. Людей треба зберігати, щоб посилювати боєздатність в інших колективах.

Хто видає наказ?

1. Переведення за згодою командирів частин – має відбуватись у будь-який час, термін на переведення до 1 місяця. Керівництво ставлять до відома.

2. Наказ командувача ОТУ – в рамках підпорядкованих ОТУ військ, який може видаватись під час виконання бойових завдань у смузі ОТУ. Термін на переведення до 2 тижнів.

3. Наказ командувача ОК, ТРК – в рамках підпорядкованих ОК військ, який може видаватись під час відведення даних частин у зону відповідальності ОК. ТРК, термін на переведення до 2 тижнів.

4. Наказ Головнокомандувача ЗСУ, НГУ на переведення – до 2 тижнів.

Принципово важливо, що має бути визначений порядок переведення за ініціативою самого військовослужбовця за таких умов:

1. Відношення з бойової частини, яка виконує завдання у визначеній БР смузі відповідальності на аналогічну або на вищу посаду.

2. Термін служби у діючій військовій частині не менше 6 місяців.

3. Повторні переведення дозволені не частіше 1 разу на 6 місяців.

Як зробити так, щоб більшість особового складу не втекла з певних бригад, і тоді десь людей буде багато, а десь – замало?

1. Призначати на посади справжніх бойових лідерів, а не чиїхось кумів, друзів, просто знайомих дурнів, як це робиться у половині кадрових призначень. Стрижнем колективу є його лідери, а не зарплата та зв'язки.

2. Тим бойовим лідерам, які виконують завдання та до яких намагаються перевестись люди, треба давати більше повноважень – кращих комбатів робити комбригами, кращих комбригів – командирами дивізій з 4-5 бригад, і тоді приплив людей буде розподілятись на всіх, не буде просадки окремих частин за кількістю.

Юрій Бутусов, Цензор. НЕТ