Чи залишаться військові частини без електроенергії, або Навіщо війську уповноважений із закупівель

Автор: Тетяна Ніколаєнко

Якщо ви раптом не знали, то для ЗСУ, крім централізованих закупівель на рівні двох агенцій Міноборони, є ще закупівлі на рівні військових частин. Наразі їх розбудова провалена, попри те, що вони якраз є вимогою НАТО. А неграмотність Міністерства оборони щодо деяких питань може призвести до того, що військовим буде вкрай важко закупити електроенергію.

Що не так з децентралізованими закупівлями, розбирався Цензор.НЕТ.

Що таке децентралізовані закупівлі? Це частина закупівель, яку дедалі частіше здійснюють військові частини Збройних Сил України у відповідь на термінові оперативні потреби. Наприклад, минулого року через децентралізовані закупівлі йшла значна частина закупівлі паливно-мастильних матеріалів. У 2022 через децентралізовані закупівлі частини змогли закупити собі зимовий одяг та взуття, бо Міноборони провалило цю роботу.

"В нас є предмети закупівлі, які ми взагалі не могли б купити за централізованими закупівлями. Це стосується ремонту транспортних засобів. Наприклад, на бронетехніку ми можемо взяти наряд в МО, але це треба чекати в черзі, або поїхати на завод і домовитись самостійно. І це виходить і швидше, і дешевше. Навіть не скажу вам, чому дешевше. Можливо, там складніші ремонти", – каже Неллі Стельмах, військовослужбовиця ЗСУ.

Неллі останні 2 роки – закупівельниця однієї з київських бригад ТРО. Тому всі переваги та напасті децентралізованих закупівель вона відчуває на собі.

"Часто в бригадах до тисячі одиниць різної техніки – від ВАЗ до вантажівок / автопотягів, і возити їх централізовано на ремонт теж неможливо. Крім цього, частини ще могли купувати собі необхідні товари, докуповувати куртки та берці (коли в 2022 році МО завалило цю роботу), а також такі нібито малозначущі речі, як папір та кухонний інвентар", - додає Стельмах.

Децентралізовані закупівлі для ЗСУ існують давно, але з початком повномасштабки на них стали виділяти значно більші гроші. Наприклад, станом на серпень 2024 року на децентралізовані закупівлі з бюджетів місцевого самоврядування та коштів ПДФО пішло орієнтовно 19 мільярдів – це збори Києва за 2023 рік від усіх місцевих податків. І це при тому, що бюджет фінансування ТРО за рахунок ПДФО було скорочено на 2/3 порівняно з минулим роком.

Згідно зі стратегічним оглядом оборонних закупівель, розробленим у тісному контакті з представниками НАТО, рекомендовано збільшити можливості оборонних закупівель військових частин (децентралізовані оборонні закупівлі).

Це передбачає створення "чіткої структури, що регулює процеси децентралізованих закупівель, розробку рекомендацій щодо найкращих практик децентралізованих закупівель, а також навчання офіцерів із закупівель / контрактування (коли таку посаду буде впроваджено) у частинах для управління закупівельною діяльністю через інституціалізовану систему з чітко визначеними делегуваннями повноважень".

Міністерство оборони України повинно бути провідною установою в цьому процесі. Мало б…

Методологічний посібник зробили (Офіс підтримки змін МОУ та Проєкт реформи оборонних закупівель), понад 300 людей роботі уповноваженого із закупівель силами Національного університету оборони Україні та експертів навчили.

Але в частинах немає посади уповноваженого з питань закупівель. Відповідно, більшість навчених розійшлася по інших, часто бойових посадах, щоб мати вищу оплату праці.

Наразі Генштаб категорично проти запровадження нових посад. Мотивація – на фронті й так бракує людей.

Насправді закупівельників можна було б легко навіть рекрутувати – якраз на цю посаду було б багато охочих.

Але щоб набрати цих людей, треба, щоб посада була в штаті Збройних сил. Навіть можна не створювати нову посаду, а перейменувати якусь існуючу, бо все одно ж хтось цю роботу робить.

Але в ГШ все одно проти. Там вважають, що цю роботу може зробити і керівник фінансової служби.

Можливо, але в цієї людини і так багато справ, а тому за моніторинг ринку він, скоріше за все, видасть три пропозиції одного постачальника, який може заявитись навіть від трьох різних компаній. Часто начальник служби ухвалює одноосібне рішення щодо вибору постачальника, взагалі без врахування потреб регулювання, прозорості та контролю.

"В принципі, якщо в тебе є ще інші навантаження, ти не можеш бути ефективним закупівельником", – каже військовослужбовець, який попросив лишитись анонімним.

Більшість фінансування бригад ТРО відбувається за рахунок ПДФО та субвенцій місцевих органів самоврядування. Для розуміння: у 2023 цей розподіл у деяких військових частинах був таким – 98 % коштів від органів місцевого самоврядування, трохи більше 1,5 % – від держави, інше – від благодійників.

Минулого року цей розподіл ПДФО скоротився з 30 до 10 %. Втім, навіть попри це бригади мають змогу отримувати додаткові гроші від субвенцій. Плюс фандрайзинг. Деякі бригади навіть мають так званих професійних "колядників", що суттєво покращує їх забезпечення.

Так ось: все це спілкування з органами місцевого самоврядування, "колядування грошей" вимагає значного часу. Так само, як і укладання прямих договорів та проведення конкурентних закупівель може займати від 16 до 60 годин. Залежно від того, чи ідеться про прямий договір, чи про відкриті торги з особливостями.

Крім того, закупівельник має стежити за змінами нормативних документів. Крім законів про Оборонні та Публічні закупівлі, є ще постанови Кабміну. Наприклад, постанову 1275 Кабміну минулого року разом переписували Мінекономіки та Міноборони, а зараз до цього ще долучається Мінстратегпром.

Водночас, коли пишуть ці постанови, то думають лише про МО, а не про Нацгвардію, ДСНС чи СБУ, які також живуть за цими законами. В результаті СБУ пішло в публічні закупівлі через Prozorro.

Плюс є наказ міністра про Уповноважену особу. На думку Неллі Стельмах, положення звужує законодавство, а такого бути не може.

Отож, є людина, яка має моніторити ринок, домовлятись з виробниками, стежити за змінами в нормативці, і при цьому не мати відповідного працевлаштування. Більшість людей, які в частинах відповідають за закупівлі, мають зовсім іншу посаду. З іншим навантаженням. Часом кулеметника, часом кочегара. У кращому випадку – діловода.

"І от тобі приходить б/р, що ти маєш збиратись у зону бойових дій. Ти пакуєш свій баул. І тут вже на виході за тобою раптом женеться начфін з криком: А ти взагалі куди? В тебе там мільйони прийшли", - ділиться сумним досвідом військовий.

При цьому, якщо ця людина порушить при укладанні норми Кодексу про адмінправопорушення, наприклад, ч. 3, то і їй, і командиру частини може світити від 25 до 85 тисяч гривень штрафу. Це за придбання товарів з порушенням процедур.

А якщо порушить частину 6, тієї ж статті 164-14, то можна влетіти вже на 170 тисяч.

А можна стати фігурантом кримінального провадження.

Можливо, тому дуже часто частини не витрачають виділені їм кошти, щоб закупити щось необхідне.

Власне останній приклад, який наведу в тексті, якраз ще раз доводить необхідність такого кваліфікованого спеціаліста для військової частини.

Йдеться про особливості закупівлі електроенергії для військових частин. 27 вересня 2024 року в Міноборони з’явився наказ за підписом заступника міністра Івана Гаврилюка (вочевидь, сам міністр був в цей час у відрядженні, а Гаврилюк як кадровий військовий точно не дотичний до підготовки цього документа), який прописує правила закупівлі електроенергії.

Власне наказ передбачає закупівлю електричної енергії шляхом проведення відкритих торгів з особливостями відповідно до Постанови КМУ 1178 в редакції від 2 квітня 2024 р.

Попри те, що це вважається найпрозорішим способом закупівлі – це найскладніший зі способів закупівель, доступний оборонним замовникам.

І оскільки мова про військові частини, які купують електроенергію 1-2 рази на рік, для них вивчити понад 70 сторінок рекомендацій буде досить складно і відбере багато часу.

Минулого року за цією процедурою законтрактувались хіба що 10 % частин. 60 % купувались без використання електронної системи закупівлі.

Якби в наказі послались також на постанову 1275, це дало б можливість купувати електроенергію і простішими способами – через Прозорро Маркет та спрощені закупівлі, а в деяких випадках – і прямими договорами.

Ці способи скоротили б строки закупівлі, адміністративні та матеріальні витрати на проведення процедури та суттєво зменшили б ризики помилок закупівельників, які, як ми вже зрозуміли, навіть не виділені в окрему штатну одиницю.

Натомість складна процедура може призвести до зриву закупівель та неефективного використання коштів.

Відповідно до рекомендацій Мінекономіки закупівля електричної енергії здійснюється замовником на підставі наявної потреби або в разі планової потреби наступного року (планових потреб наступних періодів). Закупівля електричної енергії незалежно від її вартості включається до річного плану закупівель та здійснюється відповідно до нього.

"З метою сприяння збільшенню конкуренції серед учасників та покращення результативності тендеру рекомендується замовникам здійснювати завчасно публікацію річного плану закупівель (наприклад, на початку року) для надання можливості потенційним учасникам краще підготуватися до процедури закупівель.", - сказано в рекомендаціях.

По-перше, є сумніви, що частини такий план публікували, тому що більшість працює за оборонним законодавством, де річний план не передбачений. По-друге, згідно з тими ж Рекомендаціями, визначати очікувану вартість для закупівлі пропонується на основі минуломісячної ціни на ринку "на добу наперед". Зважаючи на нинішні умови України, якось сумнівно вгадати таку ціну для річного плану.

Ще один нюанс, Мінекономіки рекомендує не укладати окремо додаткові угоди про зміну ціни за одиницю товару, а узгоджувати нову ціну в актах приймання-передачі товару. При цьому передбачено укладення окремих додаткових угод на збільшення загальної ціни договору в разі перевищення розрахункової суми договору.

Але це суперечить ч. 3 ст. 632 ЦКУ.

Тобто, якщо представники частини погодяться на перегляд ціни в актах, то вони неодмінно стануть об’єктами зацікавлення правоохоронних органів. Щонайменше - у масштабах наведених вище штрафних санкцій.

Ну і фіналочка – будь-який споживач електричної енергії у разі, якщо в нього зірвалися торги, автоматично переходить на "Постачальника останньої надії", поки не укладе договір зі звичайним трейдером, але це майже у всіх випадках дорожче.

Тут можна було б ще продовжити перелік підводних рифів, але і сказаного достатньо, щоб виділити три головні проблеми децентралізованих закупівель:

- грошей порівняно з минулим роком стало менше, через урізання ПДФО;

- нормативка переписується постійно і не завжди якісно;

- уповноваженого, який би стежив за законодавством і моніторив ринок, у військових частин на штатних посадах немає.

А відповідно всі децентралізовані закупівлі залишаються в зоні ризику встановлення корупційних зв’язків – хто перший з постачальників добіг, того і капці. Тобто гроші.

Ну, а закупівля електроенергії якраз і може стати моментом істини в суперечці – чи потрібні військовим частинам уповноважені, чи відкриті торги з особливостями може провести і кулеметник. Хоча, звісно, простіше буде дописати в наказ згадку про ще одну постанову (1275).

Тетяна Ніколаєнко, Цензор. НЕТ