Вижили після чотирьох ФАБ-500 і відбили штурм окупантів під Липцями: інтерв’ю із бійцем "Хартії"

Автор: Юрій Бутусов

26-го травня по одній з ключових позицій біля села Липці противник чотирма авіабомбами ФАБ-500 завдав потужного удару по невеличкій вузькій посадці. Саме там були позиції воїнів 1-го батальйону 13-ї бригади "Хартія" і, здавалось, після такого удару вціліти неможливо. Та бійці здійснили справжній подвиг - втрьох відкопалися, відбили російську атаку і знищили штурмову групу противника з десяти осіб.

10 травня Росія почала масований наступ на північній Харківщині. І один з напрямків головних ударів ворога – це село Липці, яке прикриває північні околиці Харкова. Саме тут тримають оборону бійці бригади Національної гвардії "Хартія".

26 травня по одній з ключових позицій біля села Липці ворог завдав просто потужного удару, який облетів весь інтернет. Чотири бомби ФАБ-500, 500-кілограмові, росіяни поцілили прямо по маленькій посадці, буквально за 250 метрів біля села. В цій посадці були позиції воїнів 1-го батальйону 13-ї бригади "Хартія". І здавалось, після цього удару вціліти неможливо. Але це відео – це історія просто справжнього унікального подвигу. Адже після цих чотирьох авіабомб наші воїни змогли у своїх окопах відкопатись і встояли, відбили російську атаку. Російська штурмова група, яка атакувала одразу після авіаудару, була знищена.

І одним з героїв цього бою, справжнім героєм справжнього подвигу, був оцей юний солдат, воїн 1-го батальйону 13-ї бригади "Хартія" Олександр.

Друже, розкажи, будь ласка, про цей бій. Кадри бачили всі. Вузька маленька посадка і прямо в неї чотири п'ятсоткілограмові бомби. Росіяни не показували подальших подій. Хотілося, щоб ти своїми словами розповів всю історію, як це відбувалось. Найперше - коли ви туди зайшли, чому ця позиція така важлива, чому її треба було втримати?

Ну, по-перше, позиція ця значить багато, тому що вона є передовою нульовою позицією. Якщо ми її здамо, якщо ми її втрачаємо, то під#ри можуть спокійно продовжувати рух углиб села Липці з подальшим розвитком свого плацдарму. Якщо втрачаємо цю позицію, то наші сусіди, які стоять за нами, почнуть отримувати дуже гарний удар. Тому що поруч є ключова дорога, яка веде прямо на село Липці.

Розкажи, будь ласка, як ви заходили на цю позицію, коли ти тільки отримав завдання? Чи були там якісь окопи, укріплення, бліндажі?

Заходили ми на позицію на характері. Ми увірвалися сюди на пікапі, швидко висадилися з пікапа, щоб сильно не "рисуватися" і щоб нас сильно не "зрисували", тому що щільність роботи дронів в цих районах дуже велика. Ну, не тільки дронів, а й розвідувачів, БПЛА тактичного рівня, "орлани" і так далі - і вони буквально все можуть бачити, всі наші рухи. Нам спочатку пощастило, ми увірвалися, вийшли на позицію, розклались і почали окопуватися, будувати мінімальні укріплення для себе і готуватися до роботи далі.

Будь ласка, розкажи про цей бій 26 травня: з чого почався цей день, і про авіаудари, і подальшу атаку противника?

Ну, взагалі, день нічим особливим не виділявся. Тобто, після того, як нашу позицію "зрисували", її намагалися неоднократно знести з лиця землі. Туди летіла авіація, міномети, фпв-дрони в неприємних кількостях. Всі наші рухи були обмежені, тому що, якщо ми виходимо на зону, де нас бачить розвідник, ця зона з часом звужується, до нас прилітають один, два, може разом три фпв-дрони. Міномет працює практично завжди. Тобто, від такого моменту, коли він затихає, або у них закінчується БК, або вони переводяться в іншу посадку, тому що там теж треба накидати, я так розумію. Вони щільно працюють по нас.

Розкажи, будь ласка, про цей авіаудар. Де ти перебував у момент авіаудару? Що ти відчував?

Ми по радіостанції на той момент почули лише наше кодування, що є загроза авіації. Цей код доволі часто звучить – бо багато авіаударів по нашій смузі відповідальності. Я просто копав собі нору. Тобто в мене був час, і я копав собі бокову лисячу нору, щоб потім ховатися, спати, коли в мене буде час. А потім через буквально секунди дві прийшов удар, мене відкинуло по окопу, дуже сильно присипало. На той момент я не розумів, скільки було ударів, я просто чув шум у голові і не розумів, що відбувається. Я просто випав зі свідомості на хвилин десять, впевнений. Потім я почав приходити до тями. Я зрозумів, що треба йти перевіряти хлопців, які зі мною стоять, тому що не розумів, куди прийшовся удар, не розумів, що прийшло. І коли вже трохи себе розкопав, вже більш-менш отямився, включився, пішов перевіряти хлопців. Вони теж були всі контужені, контузії дуже серйозні. Ми почали збиратися до купи, приводити інших хлопців до тями. І через певний час пробилась радєйка, і командир по радєйці передав, що починається штурм.

Ми прийняли рішення, що треба за будь-яку ціну відбивати цю посадку. Тобто не давати їм забрати цю посадку. Я почав шукати свій автомат, готуватися до бою. Ну і в результаті автомат я знайшов вже наступного дня, коли ми вже шукали свої речі, тому що там після прильотів багато речей ми не знайшли вже: вони були або знищені, або їх просто викинуло ударною хвилею. Пощастило нам, тому що вцілів ПКМ, вціліли два автомати. І, прибігши на свої позиції, я зрозумів, що від позиції мало що залишилося. Тобто з укріплення толком нічого не було, з тих мішків, що ми ставили. Ми почали спостерігати, звідки була, ймовірно, штурмова група. Після того, як ми побачили два силуети, я стояв за ПКМ, хлопці крикнули. Було, звісно, дуже важко їх розчути, тому що постійний дзвін у вухах.

Почався бій, почалася стрілкотня, я почав короткими чергами відпрацьовувати в сторону противника. Дали бій ми гідний, тому що їх було близько десяти людей, але ми втрьох тримали цю посадку. Ми задвохсотили десь п'ять людей одразу, перша маленька група, яка йшла, ми просто їх збрили щільним вогнем. Далі у них, напевно, почалася паніка, вони почали дуже сильно метушитися і не розуміли, що їм робити.

На який відстані відбувся цей ваш ближній бій?

Контакт ми вже побачили з метрів 150, це ми вже бачили першу групу, яку одразу збрили. Далі було видно, як один з них, я так розумію, сильно очканув, він просто побіг по полю. Ми довго не думали - ПКМ швидко його догнав. Було не так і складно їх відбити, вони не такі сильні. Ми билися і проти сильніших ворогів, які більш умілі, які можуть спокійно стріляти в руху, які дійсно досвідчені хлопці. Ці були не такі вправні в цій справі. Тому все було на нашу користь, нам посміхнулася удача в цей момент.

Думаю, що ворог просто навіть не міг очікувати, що ви після таких ударів, які, здається, повністю знищили цю посадку, зможете відкопатись і взяти до бою зброю. І взагалі, я думаю, що вони туди йшли, як на зачистку.

Насправді так. Я думаю, що вони так нашвидку вирушили в нашу сторону тільки тому, що не сподівалися, що після цього ще щось може залишатися живе в посадці. Тому що після цієї ситуації я б теж, мабуть, з якимось ентузіазмом вривався з думкою, що там все стерто просто під нуль. Мабуть, це теж зіграло нам на руку. Вони самі себе в результаті і надурили в цьому моменті.

Історія подвигу. Після удару ФАБ-500 солдат розкопав себе, його засипало по груди, знайшов кулемет на позиції і разом з побратимами відбив штурм. Це реальний подвиг, на мій погляд, гідний найвищих державних нагород. Вражає просто, друже.

Розкажи, будь ласка, про цей ствол. Що це за зброя поруч з тобою?

Це мій автомат.

Той самий автомат, ти його знайшов?

Так. Я в результаті знайшов його. Мені довелося його шукати, тому що не можна було його залишити. Я з ним достатньо багато пройшов. Мені треба було його повернути, і в результаті повернув я його в такому стані.

Покажи, що за пошкодження. Тут розірваний просто в кількох місцях.

На жаль, він вже не підлягає ремонту. Доведеться отримати новий автомат.

Розкажи, будь ласка, про бої за цю позицію. Як я бачив, там настільки велика щільність фпв-дронів, що наші евакуаційні машини там постійно атакують.

Так. Вони дуже сильно взялися за наші машини евакуації. Вони полюють на наших водіїв. Тобто, щоб провести евакуацію, треба провести серйозну операцію, тому що кожен вихід водія дуже небезпечний. Тому що працює по ньому фпв, а за фпв починають працювати і Гради. Вони б'ють по машинах Градами, перекривають дорогу. І ведуть дуже сильне полювання. Це є проблемою. Машини в нас довго не живуть.

Скажи, друже, яку підтримку можна було б надати тобі, твоєму підрозділу, твоєму батальйону? В чому є потреби?

Є необхідність тільки в техніці, в машинах, в пікапах для евакуації. Все інше нам дають бригади. Єдина проблема з технікою, тому що вона тут змінюється, як шкарпетки у солдата. Тобто, вона виїхала, може пару разів вдало проїхатися. Але через великий потік фпв-дронів вони виходять зі строю дуже швидко. І деякі виходять на ремонт, це зрозуміло, що вона повернеться в стрій, але деякі виходять зі строю повністю. Тобто вона вже не підлягає ремонту, її ніяк не повернути. Тому є тільки в пікапах потреба, в будь-якій евакуаційній техніці.

Дякую тобі, друже, за розповідь і грамотне викладення дуже важких боїв, дуже важкої тактичної ситуації.

Від себе хочу сказати, що по району оборони, зараз під Липцями це бригада "Хартія", деякі інші підрозділи, тільки за останні три тижні ворог застосував понад 250 керованих авіабомб великої потужності. І зараз вони б'ють не тільки по тилах, а, як ми бачили, вони не змогли захопити таку важливу позицію, намагались розбити ключову посадку під Липцями авіабомбами. Але завдяки таким бійцям, як Олександр, його побратимам, ця позиція і зараз під нашим контролем, і воїни бригади "Хартія" продовжують захищати Харків, продовжують захищати село Липці.

Дякую, друже, за твій без перебільшення подвиг, за подвиг твоїх бійців, твого першого батальйону 13-ї бригади і слава Україні!

Героям слава!