Рапорт комбата Ширшина щодо некомпетентних рішень українського командування потребує негайної реакції Ставки і військових командирів
Заява командира 1-го батальйону 47-ї механізованої бригади Олександра Ширшина щодо бажання звільнитись із посади на знак протесту проти некомпетентних рішень українського командування на Курщині - це важлива подія в армії та суспільстві.
Слова комбата Ширшина неможливо проігнорувати - це безпрецедентна за різкістю критика та виклик, який вимагає офіційної реакції Ставки Верховного Головнокомандувача, Головнокомандувача ЗСУ, начальника Генштабу, командувача Сухопутних військ, командувача угруповання війск "Курськ".
47-ма бригада виконує завдання на Курщині, і такі питання, які поставив комбат Ширшин у фейсбуці, ставлять на цьому напрямку і деякі інші українські командири. Цитата:
"Дебільніших задач, як на поточному напрямку, я не отримував. Колись розповім деталі, але тупорила втрата людей, тремтіння перед безтолковим генералітєтом крім як до провалів не приводить ні до чого. Все, на що спроможні, - догани, розслідування, накладання стягнень. Ідуть всі в сраку. "Політичні" ігри і оцінка реального стану справ не відповідає ні дійсності, ні можливостям. Загралися.
Відповідний рапорт написано, сподіваюся мене знімуть найближчим часом, тому скоро буду готовий розказати деякі моменти друзям-журналістам.
Дякую, Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine ! Сподіваюся, ваші діти теж будуть в піхоті і виконувати ваші задачі".
Про що йдеться?
Про що йдеться - ми бачимо прямо зараз по відео біля села Тьоткіно, які ворог викладає зі своїх дронів - спроба атакувати колонами техніки в лоб під спостереженням та ураженням російськими дронами призводить до значних втрат техніки та людей. Поставлені завдання не завжди відповідають можливостям військ, рельєфу та елементарній тактиці. Недооцінка військовим командуванням загрози дронів призводить до провалів в інженерному забезпеченні, захисті техніки та людей, до грубих помилок у плануванні та застосуванні військ. Політичне завдання вести бойові дії на території ворога, яке поставлено Ставкою, погано організоване та сплановане на оперативному та тактичному рівні, і ніхто не намагається зробити висновки та навчитись, а навпаки, продовжують повторювати ті самі помилки багато разів, не рахуючи втрат.
Хто ж цей комбат, хто виступив проти?
Олександр Ширшин - інтелектуальна та освічена людина, його випадкове фронтове фото як він читає в окопі книгу філософа Тімоті Снайдера у 22-му році обійшло увесь світ.
Ширшин захищає Україну з перших днів повномасштабного вторгнення, він пішов на війну у 80 десантно-штурмову бригаду, став командиром взводу. Згодом став командиром роти 47-ї механізованої бригади. Показав себе справжнім лідером під час наступальної операції на Запорізькому напрямку у 2023-му. Саме його рота, кілька місяців прориваючи в лоб потужну та підготовлену оборону ворога, однією з перших прорвалась до Роботиного, тому що командир роти завжди був з людьми та часто сам брав участь у штурмах та бився з усіма на передовій. Це роту Ширшина можна побачити у фільмі Олега Сенцова "Реал".
За бойові заслуги Ширшин був призначений на посаду заступника командира, а потім і командира 1-го механізованого батальйону 47-ї бригади, у боях під Авдіївкою та на Курщині показав себе з найкращої сторони.
Ширшин завжди особисто опікувався евакуацією поранених та загиблих, робив усе для зменшення втрат, за що його дуже поважали і поважають бійці. Для нього життя людей та виконання ризикованих бойових завдань - це не слова, це вчинки, які він виконував не один раз. Тож якщо він поставив питання різко - значить має на це моральне право.
Ширшин має рацію і по суті - так далі воювати не можна.
Щоб вирішити проблему, він показав готовність відректись від свого високого статуса заради честі. Це вчинок Воїна та Громадянина.
Що робити?
Слова заслуговують на офіційну оцінку.
Подальші дії на Курщині мають плануватись тільки після проведення After action review.
Чесність та інтелект офіцера заслуговують не на звільнення, а навпаки - підвищення у посаді.
Юрій Бутусов, Цензор. НЕТ
Олександр Шумілін, книга "Ванька-ротний".
Спасибі комбату за совість і честь українського офіцера...
При всій повазі і розумінні, що треба справедливо і професійно не просто дати оцінку, а виправити і недопустити , прати білизну на очах ворогів ...це прояв не мужності, а слабкості, втоми, стрессу.
А те, що ЗСУ потребують новой генерації молодих, креативних, мотивованих, компетентних, навчених командирів , це істина, над реалізацієй якої потрібно працювати. Адже, сусід скаженний і тільки міцні ЗСУ будуть гарантієй безпеки.
Назвати проблеми - це важливо, прикро що публічно це зроблено, але головне - це ЯК їх усунити, вирішити.
Тобто, де конкретні шаги, плани , що робити? Капітулювати і.. бути невдовзі мобілізованим в армію пу, щоб він далі двіжухой бавився?
Критика від критиканства відрізняється тим, що шукає і дає відповідь на питання, що робити, а не опускає руки.
Да, зараз тяжко, дуже важко, ЗСУ потребують розбудови і від кадрів залежить усе.., а кадри - це ви, він, вона... це ми, такі, як є.
Pandamonium
https://x.com/RudijLis
@RudijLis
https://x.com/RudijLis/status/1924509681428357160
Земразі зняли з посади Шевчука, бо він віддав наказ вийти з позицій, які опинилися під ризиком оточення. "Був ризик оточення людей, я прийняв самостійне рішення про виведення особового складу з позицій. Це питання утримання населеного пункту. Президенту це не сподобалось"
Сьогодні маю на меті висловитися стосовно оприлюдненої ситуації у Магурі.
Крізь призму Птахів.
Як командир підрозділу, побудованого руками Команди за три роки повномасштабної війни зі взводу до бригади БПС в умовах безперебійного виконання бойових задач на усіх із наявних смуг фронту;
Як командир Команди, чиї Козаки з першого дня у серпні і по сьогодні працюють на курському напрямку, стримуючи ворога від наступу на Суми і відволікаючи від Харкова та й киплячого Донбасу.
Щоразу відчуваючи біль
Сльози тишком течуть за кожним полеглим Птахом чи пораненим.
Але стиснувши щелепи, ми робимо щохвилини те, під чим підписалися три роки тому- даємо опір ворогу. Разом, кругова добровільна солідарна порука та відповідальність.
Кожен один комбат 414 бригади, заступники комбрига і комбриг- усі вище перераховані без виключень- не кадрові військові; ще вчора у званнях сержантів, сьогодні-мол.лейтенантів, кожен- Батько та ментор своєї Команди, свого батальйону. Кожен один комбат по нинішній день літає у бойових екіпажах, знає усі тонкощі тактики, планує операції та проводить аналіз реалізованого або пройобів. Кожен один перш за все приймає відповідальність за збереження життя особового складу.
Ми вирішуємо усі питання на лінійному рівні, у діалозі та консультаціях. Займаємо чітку позицію з приводу прилітаючих безглуздих задач, але завжди пропонуємо обґрунтовану альтернативну, більш робочу версію.
‼️Ми не жаліємося і не виносимо сміття з хати. Розбираємо те сміття у стодолі бригади, - тоді й виносити нічого.
Кожен один Воін бригади має контакт комбрига та чорно-білу настанову звертатися напряму з приводу питань, що потребують втручання. Нехай плюне мені в обличчя той, хто заперечить цей факт. Кожен Воін бригади щоденно отримує детальний репорт про результати за добу: і пілот, і кухар, і діловод і автомеханік. Це наша мікрофлора та культура співіснування і спільної боротьби.
Ми лагідно позбавляємося лише пʼяничок, наркоманів та нероб, симулянтів та військових гастролерів, котрих до нас занесло переводами. Така вона- криза росту.
Нехай це залишиться тут, як альтернативна форма побудови середовища військового організму.
Не згодиться нікому- той залишиться тільки нам.
Магура будувалася з чистого аркуша, якщо не помиляюся. Будувалася яскраво і перспективно. На Оріхів з бойовим хрещенням теж заходила яскраво, - ми перших 48 годин були свідками, доки на Урожайку до морпіхів нас не перекинули- я такої кількості і якості іноземну техніку побачив вперше і чи не в останнє за час війни. Міць та Сила!
Чому ж не вперше, у момент болю чи свари, виникають публічні демарші командирів зі звинуваченням всіх і вся?
Я не знайшов у мережі позиціі комбрига, можливо погано шукав і вона є.
А можливо, це просто опущені руки чи не спроможність обґрунтувати та відстояти власну позицію. Що не виправдовує, на мій погляд, ні факту демаршу ні його оприлюднення; зате дає привід для хвилі срачів як «експертного» та хайпуючого середовища, так і працює на користь ворогу, котрий вміє оперативно присмоктатися і телескопіювати, підкладаючи дрів у топку.
В будь-якому випадку, форму оприлюднення демаршу засуджую, і нехай це залишиться моєю субʼєктивною думкою. Окремо, що стосується будь-чиїх дітей. Навіть дітей хробачих, територіями котрих ми зараз таксуємо Очима та Жалом.
Система оновиться, адаптується під виклики та сформується у нову доктрину- іншого шляху нема. Більше того, у світі поки поточної адаптованої доктрини не існує. Пишеться. Кровʼю, але з головою. Звісно, для цього потрібні командири. І тих командирів народила ця війна. Немало, по усім родам військ. Інакше звідки б Птахи так розгорнулись. 12 комбатів у Птахів. І ротних відповідно. Жодного приставленого ззовні.
Сподівання на корпусну систему та на правильних її Командирів. По пʼять бригад у одні руки, фіксована смуга, гарна перспектива організаціі взаємодії, ніяких «свій-чужий, приданий чи приставлений».
Не знайомий з усіма майбутніми комкорами, але одного з Х.
Ми маємо шанс. І ми ним скористаємося. Адже іншого може не видатися.
Тихої та спокійної,
МАДЯР🇺🇦
18.05.25
ТОМУ кожне мадярське слово треда ділити на 16*!
це інших слова треба ділити, а його і послухати можна!
«підрахуйка ********» або «що робити?»
«Мадяра у піхоту, не нюхав ще; не той вже Мадяр (модяр, мудяр), якого ми з вами разом зробили; отримав ГУ- тепер відтанцьовує; у нього 20 втрат за 9 місяців, а у нас 50 за тиждень, то чого ж він лізе не у своє? дозволяє собі висловитися, а не просто відосики зі ************ про ******** постити»- ото навалили, красно подякував, але за науку не стане, тому що по пораду не звертався.
Доповідаю голосом через рот:
•маю власну думку і буду її висловлювати на власних ресурсах, коли і як вважатиму за доцільне; не заперечую протилежні думки, але за хамство- на нах у бан;
•я не Святий Миколай і не Снігурка, що б усім подобатися,-не політик, не ваш обранець, не ваше майбутнє- не сотворіть собі ідола, вже наголошував- ми на війні стільки, скільки нас буде потрібно Україні, а далі ми нікому нічого не винні і самі оберем свій шлях;
•Народну довіру, підтримку та любов відпрацьовуємо еквівалентно,-завжди чемно дякую та звітую;
•Не хайпанув і втік, а пропоную ЗАВЖДИ свій варіант у межах наявної компетенції, набутого досвіду та звісно, виключно за профнапрямком.
Нижче- мій варіант зупинки ворожого просування та збереження піхоти.
Риторичне «що робити?»
Пропоную формулу «підрахуйка ********». Поточна база ПтахівМ. Ми тим живемо і боремося.
Аксіома:
нищити саме ЖИВУ силу противника. ДРОНАМИ, а не у рукопашну.
Шматувати у промислових обʼємах.
Обґрунтую стисло.
Вони готові воювати з нами вічно. Вголос кажуть про це, вустами швондерів, але на увесь світ. І то для них має сенс, адже відступити їм нізя (за що ж воювали?);
а ще- вони мають на те ресурс. Фінансовий і мобілізаційний. Вони- мають, ми- хвилеподібно, мʼяко кажучи…
Зволоження примарним перемирʼям необхідно переусвідомити негайно і усім. У нас бракує піхоти. Але у нас є дрони. Кращі у світі. І то не свист чи фантазії- то викарбувано у результатах.
В ЗСУ кращі у світі, загартовані на полі бою, Команди пілотів, тех- та ударної підтримки. Безапеляційно стверджую.
Математика:
•щомісячне поповнення ворожої армії становить 32-35 тис хробаків.
•18-22 тис тушок з них підтверджено знищується щомісячно сумарно силами дронарів усіх родів військ ( 507 підрозділів Сил оборони України подають ураження всіх цілей з відео доказами у єдину військову систему Дельта і верифікуються у проєкті «Армія дронів.Бонус», за що отримують додаткові дрони. Не без затримок, але отримують вже 8 місяців поспіль).
•10-12 тис ******** - щомісячна різниця- це і є наше домашнє завдання на травень та літо, з метою вирівнювання формули «прибуло хробаків / вибуло безповоротними або санітарними втратами з СВО».
Усі вони повинні перетворитися у ******** ще до наближення до наших позицій, до контакту з піхотою СОУ.
Враховуючи, що ворог веде наступальні операції, а ми- стримуючі, вищевикладеного «балансування» достатньо, щоб зупинити подальше просування ворога, і, як наслідок, вберегти піхоту. А далі буде далі.
•Як реалізувати? («що робити?»).
Чотири наступні місяці сфокусувати зусилля пілотів ударних дронів (фпв, нічні бомбери, скидачі) на нарощування результату по ураженню ОС всього на 15% щомісячно. 15%- це всього +пʼятнадцять штук ******** до ста пригандошених.
травень: 20 000 +15% = 23 000
червень: 23 000 +15% = 26 450
липень: 26 450 +15% = 30417
серпень: 30 417 +15% = 35000 ✅
Складна математика? Ні.
Пілоти підтвердять: якщо лише ефективнішу частину з них зафіксують на смугах, пріоритетно додадуть засобів та не відволікатимуть на будь-що інше (танка штурмуючого вони і без наказу гепнуть- зупинять, але не шмалятимуть у нього за наказом командира 10 шт фпв поспіль, щоб згорів, а поженуть спішившу піхоту ; а вночі прилетить нічний бомбер з чотирма цукерками (запалювальними, а не кумулятивними) і спалить тушку, витративши 80$, а не 1200 (31-37% середнє ККД дрона-фпв вартістю 400$ по рухомій техніці), задачка +15% буде перевиконана наввипередки.
•Як рухається даний проєкт у нас?
Досягли відмітки 10% питомої ваги від УСЬОГО верифікованого обʼєму ураження особового складу противника безпілотниками Сил оборони України.