Трамп обирає дружити з росією, а не санкції. Що далі?

Автор: Тетяна Ніколаєнко

Президент США Дональд Трамп обирає дружити з росією, а не зупиняти війну. Чергова розмова Трампа і Володимира Путіна про Україну закінчилась нічим. В принципі вона і не могла завершитись якось інакше.

 Ще перед дзвінком представники адміністрації Трампа визнали, що ці переговори зайшли в глухий кут. А далі і сам Трамп завершив своє повідомлення словами, що не проти, щоб надалі україно-російські переговори стали питанням Папи Римського, а не президента США.

Найгірше в цьому сценарії для України навіть не те, що президент США самоусунеться від питання російсько-української війни. Найгірше, що США можуть перестати давати чи навіть продавати Україні зброю. Тому що європейці не мають можливості замістити цю потребу. І, на жаль, не зробили за три роки нічого, щоб посилити свою військову промисловість.

Тому європейські лідери і роблять ці колективні дзвінки Трампу і намагаються ублажати його честолюбство кожен у свій спосіб. І намагаються переконати посилити санкції проти росії. Поки безуспішно.

Натомість він робить все, щоб повернути путіна в клуб, з якого його вигнали за напад на Україну. І тут би варто нарешті озвучити чому. І звідки у Трампа така прив’язаність до путіна. Не беручи до уваги історію про ночі з повіями в москві і давно завербованого агента.

Жертва старої образи

Повернімось в Овальний кабінет. 28 лютого 2025 року. Можливо, один з найчорніших днів у стосунках України та США. І згадаймо один монолог Трампа, який ми тоді пропустили.

Він (путін, — ред.) витримав це фальшиве "полювання на відьом", коли його використовували в усіх цих "росія, росія, росія, росія".

Ви чули про це?

Це була брехня, фальшивка.

Афера Гантера Байдена, Джо Байдена, Гілларі Клінтон, шахрая Адама Шиффа — демократа — це все була афера демократів.

І путіну довелося через це пройти.

Але він це витримав.

І що в результаті? Війни не почалось.

Його у всьому звинувачували, він це все пережив.

Ця історія вийшла просто з ванної кімнати Гантера Байдена, з його спальні. Це було огидно.

А потім вони почали казати:

"О, цей ноутбук із пекла — це зроблено росією".

51 агент спецслужб США...Уся ця справа була аферою. І путін мусив це терпіти.

Його у всьому звинувачували.

Все, що я можу сказати — може, він порушував угоди з Обамою чи Бушем, і може, він порушив їх із Байденом. Може так, а може ні. Я не знаю".

В принципі в цьому наборі слів досить важко вловити суть для людини сторонньої. І навіть для людини, яка в журналістиці років 5.

Насправді йдеться про обвинувачення Дональда Трампа у співпраці з росією, які звучали під час кампаній до виборів у 2016 та 2020 роках.

У 2019 Трамп був звинувачений у зловживанні владою та перешкоджанні правосуддю, і йому загрожував імпічмент. Це сталося після того, як він у липні 2019 року провів телефонну розмову з президентом України Володимиром Зеленським і попросив розпочати розслідування щодо Гантера Байдена, сина тоді ще віцепрезидента США Джо Байдена.

Гантер на той час був членом ради директорів української компанії Burisma. Демократи вважали, що Трамп зловживав своїм становищем, тиснучи на іноземну державу для власної політичної вигоди. Це звинувачення вважалося спробою отримати особисту вигоду на шкоду національним інтересам США. Імпічмент був проголосований Палатою представників, але Сенат виправдав Трампа, і він залишився на посаді.

Що цьому передувало? У виборчій кампанії 2016 демократи використали карту співпраці Трампа з Росією - від інвестування в його бізнес до спогадів про ночі з повіями в Москві. Також було використано український кейс, коли НАБУ засвітило роботу його політтехнолога Пола Манафорта на штаб Партії регіонів та отримання коштів з офшорів. Це було частиною кампанії проти Трампа, в якій демократи намагались довести, що Манафорт був найбільш імовірним зв'язковим між Трампом і Москвою.

Манафорт консультував Віктора Януковича, а також, за визнанням обох сторін, надавав російському олігархові Олегу Дерипасці консультаційні послуги з інвестування. Помічником у Манафорта триваий час працював росіянин Костянтин Килимник, якого американські спецслужби вважали агентом російської розвідки.

У 2019 році Пола Манафорта засудили до 7,5 років за цілу низку банківських шахрайств, а також за ухилення від сплати податків та змову. Але розслідування спеціального прокурора Роберта Мюллера так і не знайшло доказів змови між Трампом чи його оточенням і Росією.

Трамп це не забув і в 2017 відправив своїх лобістів в Україну шукати компромат на Гантера Байдена та зацікавленість його батька у впливі на газову сферу в Україні. Вже в 2020, під час президентської кампанії, яку Трамп програв, був використаний "компромат" з ноутбука Гантера Байдена, де йшлося про бізнес-інтереси в Україні самого Джо Байдена і що він говорив про це з сином.

Переписку опублікувала New York Post, яку ми можемо назвати прореспубліканською. Але оскільки доказів було мало, Трамп волів їх отримати більше від української прокуратури, причому як ГПУ, так і САП. Зокрема, після інавгурації Зеленського Руді Джуліані зустрівся в Парижі з тодішнім керівником САП Назаром Холодницьким. Сам же Трамп в липні спробував ще й натиснути на Зеленського. Що ледь не призвело до імпічмента.

Остання деталь зі спічу Трампа 28 лютого. Хто такий Адам Шифф? Він очолював Розвідувальний комітет, коли демократи мали більшість в Палаті представників. Він також був так званим "менеджером" імпічменту Трампа та активно виступав на іншому процесі проти колишнього президента.

6 років тому, 20 травня, в день інавгурації Зеленського, оточення Трампа якраз і почало його розкачувати на згоду по Байдену. І не отримало нічого.

Чи пам’ятає цю історію Трамп досі? Вочевидь. І ця історія явно є одним з джерел його симпатії до путіна. Тому ми слухаємо заяви Ушакова про "не хотіли закінчувати розмову й класти слухавку".

Дипломатичний успіх путіна

Після розмови в понеділок ексрадник президента США з національної безпеки Джон Болтон заявив, що Путін вже переграв Трампа.

"Єдине, чого хотів Путін - це безпосередній діалог з Трампом. І він його отримав", - зауважив Болтонв інтерв’ю естонському мовнику ERR.

Болтон зазначив, що Трамп нарешті усвідомив — дипломатичний процес зайшов у глухий кут, і нині США стоять на порозі рішення про відмову від участі як посередника в переговорах.

До дзвінка Трампа Путіну український президент та європейські лідери мали надію, що Трамп приєднається до європейської позиції про посилення санкцій проти росії. В принципі, парад 9 травня в Москві з участю очільника Китаю і проголошене там нове партнерство для побудови нового світового порядку  мали б підштовхнути Трампа до цих дій.

До цього його спонукала коаліція охочих, яка зібралась 10 травня в Києві.

Натомість стаття The New York Times, яка вийшла в середу, говорить, що Трамп відмовився приєднатися до санкційного тиску Європейського Союзу на Росію.

"Пан Трамп сказав президенту України Володимиру Зеленському та іншим європейським лідерам після його розмови з паном Путіним, що Росії та Україні доведеться знайти рішення війни самостійно, всього через кілька днів після того, як він сказав, що лише він і пан Путін мали право укласти угоду. І він відмовився від власних погроз приєднатися до європейської кампанії тиску, яка включатиме нові санкції проти Росії, за словами шести чиновників, які були знайомі з обговоренням. Вони говорили на умовах анонімності, щоб описати приватну розмову", - пише видання.

"Пан Путін, здається, розуміє прагнення пана Трампа до комерції і спрямував більшу частину їхніх розмов на потенційні економічні відносини, за словами людей, проінформованих про їхні телефонні дзвінки в понеділок і на початку цього року. В результаті Європа зараз рухається до нових санкцій, і Сполучені Штати, схоже, готові рухатися в протилежному напрямку, прагнучи пройти повз Україну і розвивати більші відносини з Росією. Цесаме той розкол всередині НАТО, який пан Путін прагнув створити та використовувати впродовж двох десятиліть", - зазначається в матеріалі.

Втім, головне питання зараз не в цьому. А в тому, чи надаватимуть США надалі зброю Україні.

Державний секретар США Марко Рубіо заявив, що США не припинили постачання зброї Україні, але "рішення щодо можливості формування нових пакетів допомоги наразі немає".

Коаліція охочих, але неготових

Європейський комісар з питань оборони Андрюс Кубілюс на початку травня заявив, що ЄС і США надавали Україні близько 40 млрд євро на рік військової допомоги.

Якщо США вийдуть з цього процесу, то "реальна вартість" підтримки Євросоюзом України "зросте до 80 млрд євро".

Але проблема в іншому – не все, що є в Європі, може замінити американське. Починаючи зі старлінків і закінчуючи Patriot.

Єврокомісар з безпеки Андрюс Кубілюс.

Ще одна проблема, що попри заявлену готовність з 800 мільярдів євро оборонного бюджету 150 витратити на Україну – ці гроші ще треба десь знайти. І європейці тільки починають цей процес. При цьому позиції різних спікерів серед європейців дуже різняться – від гроші є до "емм, треба попитати в Австралії".

Наприклад, для ЄС досі проблемним лишається використання заморожених російських 300 млрд державних коштів. В Європі є багато противників їхнього використання, бо це нібито може підірвати в тому числі довіру до банківської системи. Поки що європейці бачать лише законний варіант використання відсотків з цих активів.

Крім того, за 3 роки європейці не збільшили власне виробництво зброї. На початку лютого в Брюсселі представник одного з аналітичних центрів так окреслив цю позицію авторці статті: "В голові багатьох європейських бізнесменів досі сиділа думка, що війна Росії з Україною остання. І що не треба вкладатись в збільшення оборонного сектору, тому що окупати його доведеться 20 років".

Лише скандал в Білому домі 28 лютого і наступний холодний душ від Венса на Мюнхенській конференції змусив ЄС прокинутись.

Але, щоб скомпенсувати згаяний час, європейці все одно приречені задобрювати Трампа. Тому що оборонні ресурси самої Європи здебільшого були оборонними ресурсами США, які вкладались в НАТО.

Американський інтерес

Що є в цій грі в України? З 20 пунктів мирного плану Келлога в нас наразі є лише "угода про надра" або інвестиційний фонд.

"У нас прагматичний партнер. Коли цей партнер буде вкладати гроші в економіку України, тоді матиме ще більше мотивації захищати нашу державу", - заявила віцепрем’єрка Юлія Свириденко під час дискусії в рамках "Нової країни", яку проводить головред "Лівого берега" Соня Кошкіна.

 Віцепрем’єрка Юлія Свириденко

Американська сторона може здійснювати внески у фонд не лише фінансами, а й військовою допомогою, зазначила Свириденко.

13 травня DFC (Міжнародна фінансова корпорація розвитку США. — Ред.) з боку США і Агентство державно-приватного партнерства від України підписали ще дві комерційні угоди до імплементованої 8 травня Верховною Радою основної.

Перші гроші від США чекають до початку вересня, але на запуск роботи фонду.

"З переліку компонентів та мінералів, які увійшли в угоду, велика кількість не торгуються на біржі. Вони не мають публічного, офіційного індексного котування. Вони торгуються за принципом OTC – over-the-counter. Тобто це прямі торговельні відносини між операторами ринку. Ви не побачите відкритий ринок на такій позиції, як цирконій, германій, галій, гафній, холмій, неодим. Це ринок, який формується між операторами на прямій основі", - зазначив заступник міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Єгор Перелигін.

"І тому одна з головних задач була – диверсифікувати ці ризики для Сполучених Штатів. І дати їм можливість працювати в нашому полі, в нашій географії, на тих напрямках, які закриють їхні стратегічні потреби. Це повинен бути win-win для обох сторін", - додав представник Міндовкілля на "Новій країні".

Судячи з озвученого Перелигіним та колишнім очільником "Нафтогазу" Андрієм Коболєвим, вочевидь найбільшим предметом зацікавлення американських інвесторів може бути газ та ільменіт. Але коли там почнуться інвестиції, ще ніхто спрогнозувати не може.

Тому наразі все нагадує велику розгубленість, де в принципі буде плюсом, якщо США займуть позицію 2016 року і перекинуть м’яч переговорів про перемир’я на Європу.

Другий хороший знак надійшов із Сенату. Як пише журналіст Остап Яриш, в американському Сенаті помітно зростає нетерплячість щодо введення санкцій проти Росії.

Двопартійний законопроєкт республіканця Ліндсі Грема і демократа Річарда Блументаля зібрав підтримку вже 81 сенатора зі 100.

"Хоча ми прагнемо миру, нам – і супербільшості Сенату – стає дедалі очевидніше, що Путін грає в ігри. Якщо ці ігри триватимуть, Сенат Сполучених Штатів готовий до дій", – йдеться у спільній заяві Грема і Блументаля, пише журналіст.

Окрім прямих санкцій, законопроєкт передбачає вторинні санкції і введення 500% тарифу на імпорт від країн, які купують російську нафту, газ, уран, та інші продукти. Передовсім це стосується Китаю. "Без економічної підтримки Китаю військова машина Путіна повністю зупиниться", – пишуть автори документу.

Наразі республіканці чекають відмашки Дональда Трампа і лідер більшості Джон Тун не виносить її на розгляд.

"Я поважаю позицію лідера Туна. Але в якийсь момент ви просто не зможете ігнорувати 81 підпис", – прокоментував журналістам сенатор Кевін Креймер з Північної Дакоти, пише Яриш.

Відтак історія не видається безнайдійною. Особливо, якщо воля Сенату розійдеться з волею Трампа.

 Тетяна Ніколаєнко, Цензор. НЕТ