Я мобілізувався до 13-ї бригади Нацгвардії "Хартія"

Автор: Юрій Бутусов

Кілька днів тому я мобілізувався до 13-ї бригади Нацгвардії "Хартія", у званні солдат, посада стрілець, зараз проходжу підготовку. У мене велика кількість друзів-військових, які кажуть, що журналістика так само важлива як фронт, тому що треба висвітлювати проблеми армії та держави ззовні, бо якщо зсередини ніякої критики не буде, то не буде ніяких змін.

І це правда. Так, журналістика, яка викриває корупцію та злочини проти життя громадян і захищає справедливість, гостро потрібна на війні, і добре, що журналісти можуть працювати. Мої погляди та принципи ні в чому не змінились.

Я як журналіст брав участь у бойових діях, в боях в обороні та в трьох штурмових атаках, я бачив зблизька смерть ворогів та смерть друзів. Дехто знає, що я брав участь у деяких операціях на плануванні та застосуванні військ, в ухваленні значної кількості тактичних та оперативних рішень, створенні нових військових частин, розповсюдженні сучасного бойового досвіду, у створенні центру управління БПЛА в рамках ОТУ та ТГР. Для тих, хто знає, що у мене розрив ахілла, я не можу стрибати, у мене проблеми з зором, я не можу стріляти з відкритого прицілу, але все це у ТЦК я, звичайно, не казав, я здоровий, і точка.  І в пресслужбі служити не збираюсь, за усієї великої поваги до цієї служби.

Я часто на війні, я бачу динаміку подій, ситуація небезпечна для існування нашої держави в цілому. І я розумію, що зміни зверху під впливом критики влади проходять дуже повільно. Нам варто сподіватись на зміни у самих силах оборони, і багато таких змін мені разом з іншими журналістами та громадською думкою вдалось здійснити. Треба зробити значно більше та значно швидше. Я вважаю, що створення армійських корпусів та розвиток бригад у їхньому складі, розвиток дронових, антидронових та інженерних військ у складі корпусів та окремих оперативних частин, якість управління та організації, якість підготовки та застосування піхоти можуть змінити хід війни та зупинити фронт. І ці зміни треба робити в самій армії, і зміни можуть відбутись виключно в таких, смертельно важких для держави умовах.

Для мене честь стати учасником бойової родини 13- ї бригади "Хартія". Тут воює значна кількість моїх близьких друзів. Перший командир "Хартії", а нині командир 2-го корпусу НГУ Ігор Оболєнський на війні з квітня 14-го року, він був командиром 1-го експериментального піхотного батальйону у бригаді швидкого реагування НГУ і запровадив ще у 2016 році оргштатну структуру, статути та оперативні процедури ЗС США, виділив окрему незалежну сержантську ланку та децентралізоване управління, S-структуру штабу. І головне - втілив у батальйоні якісний відбір та підготовку, високий бойовий дух, традиції та правила спілкування українського добровольчого руху. Зараз весь цей досвід масштабовано та вдосконалено багатократ.

Бригада "Хартія" будує середовище технологій, оперативних процедур та бойових алгоритмів, які створюють перевагу над ворогом не в кількості людей та техніки, а в якості управління та організації, це дозволяє гнучко змінювати тактику, порядок планування та застосування військ, якість підготовки бійців. Я в це вірю.

Я вірю, що таке масштабування якісної організації та управління - це наша єдина перевага у війні та єдиний можливий шлях до перемоги.

Я вірю, що війна потребує від кожного віддачі усіх можливих сил.

А віра вимірюється вчинками.

 Юрій Бутусов, Цензор. НЕТ