Олексій Барсук: "Поки працював на "Осі", знищив 61 ціль. Одна з них –літак Су-25"

Автор: Ольга Москалюк

У перший день повномасштабного вторгнення екіпаж Олексія Барсука збив ворожий Су-25. За це бійці були представлені до державних нагород. Тоді працювали на зенітно-ракетному комплексі "Оса". Нині ж мій герой є заступником командира дивізіону перехоплювачів БПЛА 1129 зенітно-ракетного Білоцерківського полку. Воює на Донбасі - там, де за час російсько-української війни ніколи не було спокійно.

-Ви пішли до війська ще до повномасштабного нападу - підписали контракт у 2019 році. Де саме тоді служили?

- Спочатку чергували у Херсоні. Потім - під Кримом, де здійснювали прикриття повітряного простору. А надалі нас перекинули на Донецький напрямок в бік Волновахи, де ми і зустріли повномасштабну війну.

- Ви розуміли, що можливий такий наступ?

- Ні. Тоді для цього не було ніяких передумов. Ні за настроями, ні за намірами ніхто не міг таке передбачити. Це уже наприкінці 2021-го-на початку 2022-го з’явилася інформація про можливий напад, про що заговорили усюди.

Ми ж почали розуміти, що насувається щось глобальне, вже на Донеччині. У нас проводили бойові навчання. Буквально за пару днів до нападу росіяни активізувалися. Серед ночі на 24 лютого 2022-го ми отримали команду збиратися. Почалося! Ми все зрозуміли. Я взяв рюкзак, спальник, кинув у бойову машину (я спочатку воював на ЗРК "Оса"). Вирушили. Більше ми в той базовий табір не поверталися. Що з собою тоді взяв, те зі мною і лишилося (посміхається. – О.М.).

- Були шоковані тими подіями?

- Не дуже. Прийняли, як належне. Треба? Треба! Поїхали! Була проста команда: збивайте все, що летить в небі, бо нашого там нічого немає. Прийняли, працюємо!

- Виходить, там літали лише росіяни?

- Так. На Донецькому напрямку було не так, як на Київському, де по ворожих літаках працювала і наша авіація. А у нас, справді, на початку вторгнення літали лише ворожі літаки. На другий день повномасштабної війни ми збили їхній Су-25.

- Нічого собі! Це ви на "Осі" працювали?

- Саме так. Потім весь екіпаж за це отримав державні нагороди. Ті, хто були солдатами, як я на той час, нагороджені Орденом "За мужність" ІІІ ступеня, а офіцери - Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

- Розкажіть, як вам вдалося "вполювати" таку жирну ціль?

- Ми самі спочатку не розуміли, що це летить літак. Просто наближалася ціль. Дали команду на пуск. Ми пустили ракету, й все (всміхається. – О.М.). Здійснили переміщення. Потім керівництво повідомило, що було підтверджено збиття Су-25.

- Росіяни тоді активно атакували з неба?

- Активно. Було помітно, що вони готувалися до цього. А "заходили" взагалі знахабніло. Думаю, того у нас і вийшло збити той літак. Але за декілька днів уже змінили тактику – почали діяти розумніше, зокрема не залітати в зону ураження нашого ППО. Тобто вже працювали не так зухвало. Потім більша частина нашої роботи була сконцентрована на ворожих БПЛА.

- Як довго ви працювали на "Осі"?

- З 2022-го по червень 2023-го. Потім я був на посаді заступника начальника обслуги, сержантом. Згодом став уже начальником обслуги, офіцером.

Поки працював на "Осі", знищив 61 ціль. Одна з них –літак Су-25, решта - різні типи БПЛА розвідки та ударний "Форпост".

- Знаю, що ваші колеги на бойових машинах роблять відмітки зі збитими цілями. А ви?

- У нас ніхто цим не займався, тому що не мали сталої обслуги і машини. Вони були трохи старенькі, тож виходили з ладу. Ми день могли працювати на одній машині, а у неї зламався двигун, то завозили на пункт ремонту, пересідали на іншу та їхали далі на завдання.

Так, я знаю, що є традиція робити позначки. Але у нас такої можливості не було. Плюс, кількість збитих цілей вже рахувалася десятками, то ніхто не заморочувався (посміхається. – О.М.).

- На чому ще працювали?

- На ЗРК "Stormer". Встиг збити дві цілі - "Lancet" і "Supercam". Я працював на ньoму не тривалий час. Загалoм мoжу сказати, щo хoрoший кoмплекс.

- Інколи можна почути такі думки, що росіяни воюють на радянських бляшанках. Але насправді це не так. Дo речі, "Oса" ж також радянська…

- Коли ця машина випускалася, то по розробці випереджала свій час. Тому вона добула й дoтепер і є актуальною. Зрозуміло, що зараз реалії війни трохи змінюються. Тому ми на ній ближче не підберемoся, бо є ті самі FPV, ""Lancet" тощо. А на початку повномасштабного вторгнення цього всього не було.

Але зрештою мене зацікавила тема FPV, тож я почав нею активно займатися. Ми не перші у цій сфері, але масштабували всю цю історію. Тoбтo ми продовжуємо роботу зі знищення противника у повітрі, але тепер більш сучасними засобами. За пів року збили набагато більше цілей, аніж на ЗРК "Оса". Рахунок іде не на десятки, а на сотні.

Ворога треба знищувати якoмoга ефективніше, то шукаєш нові рішення. Немає різниці, з чого працювати по противнику. Було б бажання! У нас воно було, то ми і перейшли на дрони.

- Так простіше чи складніше?

- Складніше. Тим більше, це було щось нове для нас. Для пoчатку потрібно було шукати виробника. Єдині, хто тоді повірили в нашу "авантюру" – це "Дикі Шершні", які постачали нам дрони. Хлопці – молодці! Бо ми ж раніше працювали на ЗРК, то перший час дзвонили й питали навіть таке: "А як його включити?" (посміхається. – О.М.). Вони пoстійнo терпляче все пояснювали. Разом з ними ми полетіли.

- А як у вас із державним постачанням?

- Не дуже. Але до нас приїжджають робочі групи, тo спілкуємося. БПЛА зараз є перспективним напрямком, який має великий потенціал. Однак по факту ми сьoгoдні живемо за рахунок благодійних організацій, які допомагають. Це той же фонд "Повернись Живим" і фонд спільноти Сергія Стерненка. Хотілося б, щоб держава більше включалася. Коли вoна постачатиме ті БПЛА, які потрібні саме нашому підрозділу, ситуація зміниться. Було б чудово, якби закуповували все необхідне. Важливо, щоб був зворотний зв'язок. А не так: оcь вам дрони – летіть. А ти ще береш їх та лобзиком рівняєш. Щo вже казати про те, щo дають не завжди такі, які підхoдять. Нам же потрібні не ті, які працюють по піхоті. Загалом, завдяки волонтерським організаціям, ми працюємо доволі успішно. Не знаю, як би було без них.

- Часто пілоти говорять про те, що у нас відбувається війна дронів. Ви як думаєте?

- Дивіться, чoму так. Дрoни - це дешевша та місцями ефективніша зброя, аніж певні снаряди, яка наражає ворога на серйoзну небезпеку. Тут все зводиться до цифр. Можна взяти засоби подешевше і вбити побільше ворогів.

- Якщо порівняти за весь час, на чому вам найбільше подобалося працювати?

- FPV. Коли вчилися, то виїжджав з хлопцями. Це було цікаво, коли ми перебували в бліндажі, запускали дрoни й збивали цілі. Зараз, повторюся, займаємося масштабуванням і покращенням ефективності наших засобів. Шукаємо нові рішення та вдосконалюємося.

- Я так розумію, ви з початку вторгнення і по сьогодні воюєте на Донбасі?

- Саме так. Але наш полк воює й на інших напрямках. А наш підрозділ, справді, постійно тут.

- Ви у нашій розмові сказали, що спочатку ворог в небі на Донбасі поводився зухвало…

- Я вам більше скажу: вони спочатку повномасштабного вторгнення і до завершення минулого року у розвідці так і продовжували працювати. Поки ми не запровадили нові засоби, якими зараз їм дошкуляємо.

- Вони мають численні втрати?

- Тому що у них не така якісна розвідка. Вони не завжди можуть скоординувати той самий "Іскандер", навести КАБи та відпрацювати по піхоті. Для нас це все взаємопов'язана робота.Тому іноді суміжні підрозділи, які з нами працюють, можуть подзвонити й подякувати за збитий над ними БПЛА, який дошкуляв або наводив артилерію.

- Які ще потужні цілі збивали, окрім згаданого нами Су-25?

- В основному, БПЛА "Мерлін" - їхній найдорожчий флагманський борт, який коштує 300 000 доларів. Зараз на нашому рахунку таких три. Це дуже великий розвідувальний літак. Він здатен підніматися на п’ять тисяч метрів та вище і з такої відстані проводити розвідку. У ньому багатоіноземних комплектуючих. Такі для фронту є рідкістю. Здебільшого ж ворог запускає "Zala", "Supercam", "Орлан" - такий стандартний набір.

- А мрія у вас була? Хотілося уразити щось конкретне?

- Те, про що мріяли, ми позбивали (посміхається. – О.М.).Хіба хочемо ще уразити їхній ударний безпілотник "Оріон", щоб закрити цю нішу. Це така жирна ціль - на кшталт нашого"Bayraktar".

- Були спроби збити цей "Оріон"?

- Були такі спроби. Ми його засікали, але він тікав.

- Що взагалі найскладніше вражати?

- Зараз можна сказати, що все. Бо ворог також не стоїть на місці, постійно модернізується і впроваджує заходи по уникненню нашого ураження.

- Що нині бачите в небі найчастіше?

- Та все, що тільки можна! "Lancet", "Supercam", "Орлан", "Куб", "Молнія", "Привет 82"…

- "Привет 82" – відносно новий безпілотник. Який він?

- Це ударник із найдешевших комплектуючих - такі дві палки, а зверху корпус із фанери. Але він завдає дуже великої шкоди, якщо влучає.

- З появою дронів артилерія нікуди не поділася. Ракети все одно ж запускають…

- Звичайно. Але коли ми "давимо" їхні "очі", то артилерія не так працює. Наприклад, "Орлан-30" здійснює лазерну підсвітку своїй арті, яка може влучати дуже точно. Коли немає кому підсвічувати ціль, то і влучань не буде.

- Розкажіть історію з війни, яка вам найбільше запам'яталася?

- Запам’ятовуються стресові ситуації. Наприклад, коли вижив після певних маневрів (посміхається. – О.М.).Було таке, що тікали від танка, який обстрілював наші машини, коли виїжджали з позиції. У нас тоді були поранені. Ще бувало, коли ворог тебе засік і починає просторозбирати артилерією.

Плюс, у перший день контрнаступу 2023 року я також зазнав поранення. Слава Богу, що була іноземна техніка – зберегла життя. Відбувся акубаротравмою.

- Що саме сталося?

- Пряме влучання ворожого дрона-камікадзе в нашу машину.

- У вас не було РЕБу?

- По нас працював "Lancet": побачив ціль і влупив прямим наведенням. І на той час РЕБи не були так розповсюджені, як сьогодні. Вони були таким дорогим задоволенням. Але не факт, що він би зміг нас тоді захистити.

- Але з появою РЕБів ситуація все ж змінилася, правда?

- Змінилася. Повторюся: і ворог, і ми не стоїмо на місці. На кожну дію є протидія.

Головне, що ми хочемо стримувати натиск за допомогою технологій, а не "м'ясними штурмами", як вони.

- А вони якраз продовжують такі штурми, зокрема і на вашому напрямку.

- Продовжують. У них же не люди, а ресурс. Як техніка. І їх достатня кількість. Наше командування старається берегти життя свого особового складу. А у росіян це не так. Ставлення таке: цей загине – завтра прийде новий. У них один боєць дорівнює одній FPV-шці-камікадзе.

- Ви, знищуючи розвідувальні БПЛА, якраз бережете нашу піхоту…

- Але БПЛА залітають не лише на передній край, а й в умовний тил, щоб надалі здійснювати пуски ракет, дронів-камікадзе тощо. Усе працює в сукупності. Наша мета – не дати ворогу виконати своє завдання, щоб він не знав, де наші позиції, склади, особовий склад й техніка. Також прикриваємо нашу артилерію. Коли хлопці знають, що над ними немає ніякого розвіддрона, можуть активно працювати.

- У вашій роботі, окрім навичок, ще важливою є швидкість реакції, правильно?

-Звісно! Знаєте, як я оцінюю свою роботу? Коли до тебе приїжджають представники інших підрозділів і запитують поради, просяться приїхати повчитися, то це для мене показник.

- Ви якось реагуєте на влучання? Радієте? Кричите?

- Це було на перших цілях (всміхається. – О.М.). Далі сприймається буденно: збили, отримали підтвердження – все, галочку поставили, робота зроблена. Уже реагуємо спокійно.

- Ворог змінює тактику обстрілів цивільних міст. Наскільки я знаю, на фронті також. Про що це свідчить?

- Хочуть виснажити наші засоби ППО. Ворог сьогодні вже не працює шаблонно, як раніше. Коли ми з’явилися зі своїми технологіями, то він почав підлаштовуватись під нас.

- Ворожі ракети й БПЛА маневрують…

- Ми теж маневруємо (посміхається. – О.М.).

- Але ж це ускладнює вам роботу!

- Професіоналізм наших екіпажів дозволяє уникати їхніх маневрувань. Ми підлаштовуємося під ситуацію. Ми ж не стоїмо на місці - постійно удосконалюємося, навчаємося, стаємо кращими та сильнішими.

- А взагалі те, що росіяни обстрілюють навіть цивільні міста, це для вас про що?

- Це цинізм вищого ґатунку! Їм без різниці, по кому працювати, і які тут будуть наслідки. Росіяни завжди в нас бачили свого ворога. Постійно нас вважали якимись другосортними людьми. Не треба забувати, що до 2014 року у нас на телебаченні показували російський продукт. А у них усі серіали та фільми – це пропаганда силових органів, спецслужб, армії. Таке нам вливалося системно. Коли побачили, що не досягають потрібного результату, напали.

- Що вас сьогодні мотивує продовжувати воювати?

- Сім'я – дружина, дитина, батьки. Ми маємо захищати рідних. Намагаємо триматися й далі. Зрозуміло, що всі втомилися. Але хто, як не ми?! Люди не хочуть йти до війська, воюють з ТЦК. Це їхнє рішення.

- Як ви ставитеся до таких?

- Та як до них ставитися?! Хочуть виїхати за кордон – випустіть! Все одно, який від них тут толк?! Якщо такого притягнеш сюди силою, позитивного результату не буде. Головне ж – бажання. От чому ми працюємо ефективно? Бо об'єднані однією метою.

- А що скажете про це умовне перемир'я, про яке зараз стільки говориться?

- Про яке перемир’я з ними можна говорити?! Згадайте, що було на Пасху. росія оголосила припинення бойових дій, і що? Не дотрималися! Я того дня був на позиції недалеко від ворога. З самого ранку до вечора противник не затихав. Недалеко від нас були прильоти.

-Америка вже піднімає питання про прямі переговори України та росії (ми говоримо другого травня - до того, як заговорили про російсько-українські перемовини в Туреччині. – О.М.). Ви вірите в те, що є шанс домовитися?

- Не вірю. Ми повинні розвиватися, застосовувати новітні технології, готувати особовий склад і не зупинятися.Бо ці всі перемір’я нас послаблюють. Ми морально розслабляємося. Мовляв, навіщо їхати вчитися, якщо сказали, що завтра - перемир'я?!

- Направду, ніхто сьогодні не може спрогнозувати, коли закінчиться ця війна. Якщо це станеться у осяжному майбутньому, ви плануєте залишатися у війську?

- Коли це все закінчиться, і ми будемо впевнені, що подібне не повториться, то я піду з армії. Повернуся до сім'ї. Але якщо розумітиму, що загроза нікуди не поділася, і є ймовірність повторення, залишуся.

- У росіян підлітки навчаються літати на дронах, йде масова пропаганда війни серед молоді. Навіть дітей залучають з усіма цими "парадами" в садочках тощо. Враховуючи ставлення до України, навряд це свідчить про те, що вони колись залишать нас в спокої...

- Я розумію. Але свідомий українець також навчатиметься, наприклад, керувати дронами.

- Як на мене, ключове слово тут – свідомий.

- Але такі є! Я от сподіваюся, що до нас вже зараз прийдуть свідомі люди, які допомагатимуть, розвиватимуться з нами та масштабуватимуть нашу спільну справу.

P.S.: Друзі, наші захисники неба потребують підтримки. Якщо маєте бажання та можливість допомогти, реквізити:

🔗Посилання на банку

https://send.monobank.ua/jar/GkSJ1RxVG

💳Номер картки банки

4441 1111 2380 3938

Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"

Фото надані героєм