"94 доби боїв без ротації" - подвиг бійців батальйону НГУ "Донбас" під Часовим Яром
Подвиг бійців батальйону спеціального призначення "Донбас" 18-ої Слов’янської бригади НГУ в районі Часового Яру на Донеччині. Українські воїни майже три місяці безперервно тримали лінію оборони під постійним вогнем ворога — без ротацій, відпочинку й пауз
Тихон, старший солдат-санітар 2 батальйон, 18 Слов'янська бригада НГУ: Зайшов у Часів Яр 23 лютого. Вийшов з Часового Яру 28 травня. В лютому заходили ми. Заходить треба, щоб погода була погана, щоб дрони не так бачили.
Ми трошки зайшли, попали в мінометний обстріл. Ну слава Богу вижили всі, добралися до позиції. Дві доби нас кошмарили мінометами.
Ну тоді так освоїлися нормально. Вогневий контакт був з ворогом. Навіть в очі дивився, як стріляв у нього.
6 березня 98 дивізія парашутно-десантна пішла штурмувати 16 одиниць техніки. БМП вигрузилася швидко, звернулася. По дорозі ФПВ-дрони догнали.
Ну коротше, десь метрів 200 від нас вона там і згоріла. Бо БК ляпало, так чутно було добре. А ту групу десанту, вона на суміжників побігла.
Ну по рації чутно було, що ганяють цих ФПВ і суміжники. Перестрілка чутно була хороша там. Протягом дня, мабуть, до вечора їх знищували.
Бій тривав десь час побуде бій, перетишшя, тоді знову починає. Дальше вони не просунулися.
Нереально. Вони, навєрно, думали, як на броні все можна, так нереально. Що заїжджати, що дрони, дрони зразу в міномет і зразу все розбивають.
Ну як з лютого дивитися, попервах, вони десь штурмували раз у дві неділі. Ну там, від позиції видно перебіжками, метрів 100 від нас, 150. Передвигалися на другі позиції, ну ми теж їх, як сказати, не пропускали.
А так штурмували десь раз у дві неділі. А з травня вже почали серйозно. Ну десь на неділю, ну може два дні без штурмів, а то постійно штурмують.
Міхей, солдат-сапер, 2 батальйон, 18 Слов'янська бригада НГУ:
Я уже хлопцам говорил, что нужно готовиться, что 9 мая на носу, а это для п...ов сакральный праздник. На позицию Шансон, а он рядом с пятиэтажкой, мы уже там все было разбито, там практически находиться не было смысла.
И мы туда бегали вахтовым типа методом, то есть побыли там, прибежали обратно. И вот тоже как-то странно получилось, что я с Карпатой, напарник мой, забежали на Шансон. Ну так, посидели, покурили, ну главное рация, рация, автомат. И вот это ж слышу на втором этаже камни, ну камни там, падает, все что угодно, ну все равно прислушиваться надо. И слышу, кто-то ходит там, думаю, что за фигня. Я Карпате говорю, ты слышишь, а он такой, ну я не чую. Я давай опять, я говорю, тихо. Слышу уже разговоры, я по рации говорю, а кто там на втором этаже? А потом уже смотрю, я говорю, Карпате, иди сюда, в темное место зайдем, за угол. Ну я зашел, чтобы нас видно не было, чтобы цинкануть, кто это такой. Слышу потихонечку спускается кто-то по лестнице. Тут я вижу синий свет фонарика, ну это походу они рассматривали растяжки. А там стояла сетка рабица, мы ее накрутили и растяжку повесили. Я ж такой смотрю, фонарик, у меня волосы дыбом, смотрю, дуло появляется, глушителя. Я уже Карпате говорю, слышишь, говори, короче, что п...ры на Шансоне. А Карпата там пока мычал, мычал, я выхватил рацию: "Берлин, п..ры на Шансоне". А этот за стеной кричит: "Сам ты п..дор", на меня. А там дырка была, и он гранату кинул, короче, она взорвалась. А он думал, что я за стенкой сижу, и начал сунул ствол и вот так прострелы делать под стеной. Ну я ж в темноте, меня ж не видно, начал наваливать в ту дыру.
Выстрелил где-то три рожка, потом начал подкрепление просить, чтобы прибежали, ну сменщики так называемые, мы же менялись там. Они не смогли из-за ФПВишек прибежать. Я говорю, Карпате, давай, наверное, тогда перебегаем. Ну прибежали туда, потом Берлин начал цинковать с дрона, говорит, что походу 300-ый у них там, ну я походу его там подранил в дыру в эту. Ну и все, они там сидели, то есть начали потом разбирать ФПВишками туда залетать, но их не выбили, так они так и остались. Только они еще больше туда понаползали.
Тихон: Ці зажигалки кидають, підпали.
Позицію нашу палили. У нас двохетажка була. Вона стара, кирпична.
Перегородки дерев'яні, спалили нашу позицію. Ну, ми в підвалі були. Десять днів в підвалі було під 70 градусів тепла.
Градусник сплавився, був там градусник.
Не знаю, якось вижив. До виходу, в основному, сиділи біля виходу.
Нереально бути там у підвалі. Ми також чергували. Вже ми фактично в кільці там були.
І вихід такий один там був. Швидко перебігти. А так в основному вже кругом.
Вони і так були, п..ри, кругом. А то вже і на шість часов в тилу. Там вже вони перебігали.
Ну що, вже що. Пацанами ж так. Сказали, що будемо до кінця, до кінця.
До кінця ми там і стояли.
Міхей: Потом готовились на З-28 они походу штурмовать. Это уже через неделю спустя они начали пробивать вход. Там позакладывали мешками, ящиками, шкафами. Первый был прилет, фишки пробило, я Берлину сообщаю, что они вход пробивают.
Он говорит, походу они будут штурмовать вас. Я ж с Колоском, Царство небесное, давай опять, я говорю, Колосок, давай, собирай все, все те лахи, что там есть, все те железки, давай опять накидываем. Вот так 7 раз именно я пытался заградить, и 7 раз они пробивали. Уже на 8 раз они уже начали заходить. Я говорю, они стопудово сейчас зайдут. И тут же взрывается граната у входа там. Взрывается граната, и вижу в дыму ноги в дырке, там тоже дырка была. Видел ноги. Я туда давай наваливать с автомата, и Колосок тоже туда в ту дыру. Хоп, тишина. Потом опять, как началась стрелкотня, они, ну оно темно, ну как там, свет горит от пауэрбанка, там лампочка горела, там подсвечивала. А мы опять, я Колоску говорю, давай в темноту зайдем, спрячемся там, чтобы нас не видно было. Там бетонная стена такая, дырки там вот эти. Оттуда начали стрелять. Я смотрю, они же все глушители, оно же видно по звуку. И хлопки вот эти, искры идут именно. Они стреляют с разного сторон, где-то 4 человека, походу, заходило. Я начинаю туда на эти искры стрелять, вроде попадаю туда, точно стреляю туда из-за стены, и Колосок тоже наваливает. Я подумал, может они в броне, я стреляю в него, он стреляет в меня. Потом подумал, надо было пониже стрелять. Когда у меня патроны закончились, я Колоска попросил, а рядом бронежилет лежит, думаю - подползти к нему, так бугор мешает бетонный.... Я так без бронежилета бегал с 9 мая и без каски. Просто сил уже не было воопще. Без броника легче маневренность. Я мог по комнатам бегать, стрелять. Возраст уже, 52 года, с броником я , как в холодильнике - мне неудобно.
Если бы я с ним бегал, я бы, наверное, там и сдох бы. И потом, когда уже опять же они зашли со второго этажа, как они туда попали, ну это вообще. И вот на З-28, когда мы уже отошли с Колоском, мы уже убежали на ту сторону, они со второго этажа начали заходить. Я ж поднимаюсь на второй этаж, это единственное, что я жалею, что я не сделал, что я под дверь не влупил очередь. Они начинают ломать дверь и что-то там кричат такое. А я ж спускаюсь, я бы стрельнул, но не получилось. Я побежал пацанам говорить, я говорю, пацаны лезут с этого, со второго этажа. Все такие тоже ошарашенные. Короче, в итоге, если бы я лупанул, то не было вот этой мышиной возни, именно перестрелки, перекидывания гранат между этажами. То есть они там в щель стреляют между перилами. Гранаты катятся, там один такой храбрый кинул гранату и под дым прямо аж влетел. Он залетел, короче, вот так, стрельнул в Джека, Джеку там зацепил флиску. А тут стоял Балу и Комиссар, Царство небесное, он тоже убитый. И кто-то из них, он выстрелил или не он, но это уже не важно. То есть он полчерепа снес, там аж мозги были видны. Вот, ну он просто влетел, он не забежал, не спустился, как у нас, а просто как оглашенный. А второго там уже тоже он валялся там. А, я гранату туда закидал, пару штук кинул гранаты, может граната убила, ну там никто не разберется в этом. И вот уж когда спустили его вниз, второго дохлого, то разрезали, я смотрю, тельняшка у него, да, думаю, десантник. Разрезали тельняшку, развернули - там купола, кресты, ну я понял, что это за десантник. Не удивился. Ну там давай снимать все, что у меня там есть, забирать. У одного был с глушителем автомат, ну только были эти, как его, 74ка, то есть пятерки я имею в виду. 12-е АК просто валялись у убитых. До нас еще кто-то их там забаранил, я не знаю. Вот Колосок себе забрал АК-12 с ночником хороший автомат.
Тихон: Якщо чесно, ні в одного не було документів. Телефони були, ну, такі карточки, там, зарплатні.
В одного було навіть 15 тисяч рускімі. Ну, а так, в основному, такого документа не було. Ну, карти, карти були.
Часового Яру, і точки, наші точки, і їхні точки позначені. Ну, де позиції, будиночок десь, там, точки, там, ну, де наші, де їхні позиції, і все. І, там, маршрут, куди їм треба зайти, де закріпитися.
Міхей: Так, в основном они ходят все с бронебойными патронами, практически у всех бронебойные патроны. Что у них там, какие-то шприцы, непонятно что, я в ампулах, смотано скруткой такой, скотчем замотанный. Я что-то пытался разобраться, что это за фигня, для чего. Кто-то говорит, что это от контузии, он офигел, столько прямо шприцов. Может это наркота, я понятия не имею, не рассматривал. Просто выкинул, и все. Что у них там еще, газовая печечка и баллончик и патроны И у некоторых два, а то и три рожка. Это странно. Обычно на штурм выходит как минимум 8 с собой берешь, а у них там, вот у одного я видел три рожка.
Тихон:
Ну вони по 2, по 3 чоловіки як зайшли, якщо не задвохсотили, перебігли.Тоді ще 2 біжить. І оце вони так групами, малими групами, хоч і двохсотяться, але йдуть новими групами. Закріплюються, отак.
Не так, що там 10 чоловік одразу. Буває, що вони можуть колонку прив'язати, до дрона. Там гімн Росії включити, "Слава Росії". Ну, це як вже гімн Росії чуєш, що співає, буде на другий день штурм.
Ну, що, здавайтесь там, кажуть, здавайтесь, будете жити, ми контролюємо Часів Яр, у вас виходу немає. Ну, таке говорили по колонці.
Міхей:
Потом на З-29 такая же фигня пошла. Дома между собой буквально там где-то 15-20 метров. То есть дома вот так пятиэтажки. То есть потом дали приказ нам Шансон разнести. Ну Колосок, молодец, храбрый пацан. Джек налепил уже что-то, да, все вот это. ТМ-ки там приготовил, Колосок побежал туда, закинул, все, Шансона нет уже, завалили. Потом решили, дали команду нам снести З-28. Мы же перебежали на З-29. Я помню, когда я с ночника, с прицела, я говорю, давай ты бежишь, я прикрываю тебя на всякий случай. И вот этот момент запомнил его, как он красиво так сделал. Темно же, по ночи. И он забегает, так поджигает и толкает. Этот момент я фрагментарно запомнил. Он пробегает, я с ночника как бахнул, он мне чуть в морду не задул. Ну серьезно, две скрутки туда закинул.
Сносили дома под ноль полный. Ну так потихоньку мы отходили, не оставляя шансов закрепиться. По-другому никак, потому что если они там еще больше понабегают туда в подвал, там будут у них пересменки постоянно, у них ротация каждую неделю. То есть у них силы есть, чтобы бегать. И так же на З-29 уже я понял, что штурм неизбежен, а тем более на первых этажах там все разбито, там такие сквозняки, что там можно и на мотоцикле заехать. То есть я понял, что мы только в подвале сможем обороняться, оборону держать. Но я пацанам говорил, смотрите, нам нужно два входа цинковать в любом случае. Если нас замкнут с обеих сторон, нам будет полная жопа. Был с нами Сова, он на рации, и он услышал, что перезаходят на З-29. И он начал открывать огонь. Колосок пошел наверх вместе с Боцманом. Колоска п...ры сразу убили, я так понял, гранатой походу его убили. Балу прибегает, говорит, Колоска задвухсотили. Я потом понял, что нужно бежать на тот выход. Я побежал на тот выход, чтобы они не перекрыли. И как дупой чуял именно, что они шли по первому этажу в эту сторону.
И вот я смотрю, один идет, спрятался. А у меня пидорские бронебойные хорошо, что были там. А там межтуалетная стена, и он походу там встал за ней. Я услышал именно. Я влепил, короче, в стену, слышал, как мешок говна упал, и там хрипеть начал. Ну, через стену пробил. Потом еще накидал туда накатом три РГДшки. Потому что эфки тяжеловато для меня. В карманы понапихал их туда. Накидал закатом туда, там повзорвалось все. И только тогда этот шанс был нам просто оттуда выйти. Но уже Берлин сам говорит, перебегайте в третий подъезд. Там оставшийся стоячок третьего подъезда. И мы туда перебежали. Потом ждем команды, что нам дальше делать.Итог - надо было убегать оттуда.
И когда мы начали бежать до пожарки, а на пожарке сидели наши.... Чудом добежали до СИЗО, нет, до ангара. Так называемый сейчас Байден.
Тихон:
Я можу сказати, що я бачив. Одного сам завалив. Одного наш командир, його позивний Старший, замочив. Ну, я його добивав. Це, ну, рядом, іменно. А так, ну, на відстані 100 метрів десь, де їхні позиції, вони там теж передвигаються.
Ну, теж двохсотили. На другій позиції, як я передбіг, при мені один стопроцентний, то що своїми очима бачив. Ну, це на відстані десь 120 метрів.
Побратим. Ну, разом у наряді стояв, він задвохсотив. І двох я затрьохсотив.
Це підтверджено. Ну, оце вони разом дві позиції, ну, не знаю. Чоловік десять, це точно підтверджених, а там трьохсотих вже ФПВ-дрони добивали.
Міхей:
Ну, так, потихоньку дошли до СИЗО. Еще 2 недели там побыл, предпоследний штурм был у меня. И потом на эвак.
Тихон:
Так, заїжджав 80 кілограмів, було. Зараз, мабуть, до 70. На 10 кілограмів точно. Їжа була, просто, мабуть, це морально, фізично вже якось нічого не хотілося не їсти.
Може б нас вивели і раніше, просто вже ситуація така напряжонна вже, на позиції так близько не під'їдеш машиною. Із-за того, мабуть, довше і протрималися ми там.
Бо вже виходили з Часового Яру самі, 4 кілометри треба виходити до села, постійно дрони. Підтримка вогнева, це наша мінометка, хорошо робить. Ну, як п...ри наступають, це зразу по рації передаємо. Ну, і хлопці роблять, нормальна мінометка. ФПВ-дрони наші теж зразу. Дрони свою роботу хорошо роблять.
Вони підказують, як, ну, ми ж усього не побачимо, там всі, ну, підказують, як вже виступають, наприклад, штурмова бригада, вже вони бачать, що вона підходить, і по рації передають. Так, без дронів було б важко, а з дронами – так. ФПВ теж хорошо роблять.
Міхей: Батальйон у нас по обеспечению все делал. Старался. Я не говорю прямо на 100%, но он делал, чтобы нам и патроны подогнать, и гранати, все, что нужно.
И еду. Все, что нужно, - говоришь по рации Берлину. Сигареты, шоколадки, конфеты, шашлыки даже кидали нам. Даже если воды - фпвишка подгонит. Даже флиска у меня сгорела - прислали.
Тихон: Найважчий день, це був як на евак якраз вже виходить, і на одній позиції, ну, там позиція така, типу, бункера, і туди постоянно каби, ну, там п'ять кабів, по-моєму, туди прилетіло було, ну, дірки такі пороблені зверху. І п..ри додумалися туди кинути ТМ-ку, протиотанкову міну. Ну, це такий взрив був, що не передать словами.
Оглушило там, ну, нормально так. Це, мабуть, важко було. Це усе.
Міхей:
Из Часова Яра мы выходили часов 6 или 7. Днем вышли часиков в 11. Нужно было перетащить командира с одной позиции на другую, ближе куда идти, на сторону Трампа.
Там был хороший погреб, мы сидели, еда была.
На каждой позиции кто-то оставлял, консерву, воду, проблем не было. Я когда выходил я все, что лишнее, патроны, 2 рожка только, один пристегнутый в мой автомат, а другой в п..дарский, который я тащил АК-12 з собой, туда пристегнул и все. Чтобы 2 оружия на всякий случай. Гранаты и рожки пооставлял пацанам.
Тихон: В Національній гвардії десь п'ять місяців. Мобілізували в 2023.
Міхей: Был мобилизирован. Если говорить нормальным языком - бусифицирован. Ну я и не отказывался, я сам думал, пойду. Потом думаю, я фаталист. Если зацепит ТЦК, пойду воевать.
Не зацепит - не пойду. Зацепил - пошел.
Попал в 59-ю, Покровское направление, город Украинск, под Селидово. Роту штурмовиков. Штурмов сколько у меня было? Два с половиной раза.
Третий даже не начинался. Минометный огонь, все поразбегались. Я понял, что если пойду еще на один штурм, я не вернусь. Не то что испугался, я понял, что это бессмысленно все. Ушел в СЗЧ. Потом сидел дома бухал, наверно месяца. Думал: что делать? Вернуться воевать? Думаю, придут менты, если зацепят - пойду. Пришли, забрали. Я говорю, я не отказываюсь идти воевать.
Тихон: З побратимів хочу відмітити Гуцул позивний. Хороший хлопчина. Султан, Буран. Та усі.
Командира нашого, як старшого, там, такий рєзвий мужичок. Ну, як сказати, держав усе там, контролював нормально, щоб не розслаблялися, нічого. Молодець теж.
Міхей:
Колосок хороший боевой пацан. Ему 27, кажется.
Он никогда не отказывался от задачи.
Жаль его. Его можно представить к награде. Так нелепо - он, короче, взорвал Шансон, взорвал З-28, а потом Берлину говорит: "Мне хоть грамоту дадут какую-нибудь?" Грамоту...
Але в нас ******* народ годувати героїчними історіями - забуваючи ,що за ними стоїть . Бо при компетентному командуванні - потреба в героїзмі мінімальна