Куп’янськ, Сіверськ, Покровськ, Запоріжжя
Юрій Бутусов про актуальні події на фронті
Я і мій підрозділ працюємо на Куп'янському напрямку. Можу сказати про це зараз. Раніше це не розголошувалось, тривалий час, з міркувань певних безпеки. Зараз, оскільки участь корпусу "Хартія" в цих боях, в цьому контрнаступі північніше Куп'янська і в боях за місто зараз вже заявлена, я можу про це говорити, говорити про свою особисту участь.
Отже, обстановка в Куп'янську. По-друге, це обстановка на тих ділянках фронту, яка також дуже гаряча і вимагає максимальної уваги. Це наступ ворога на Лиман, наступ ворога на Сіверськ. І, на жаль, захоплення більшої частини міста. Це наступ ворога на Покровськ і Мирноград. І теж бої йдуть у всіх містах дуже важкі. І бої у Гуляйполі. Ворог рветься на Запоріжжя. Місто, фактично, прифронтове і під ударом.
Одразу хочу подякувати всім спонсорам каналу, всім, хто підтримує нашу роботу. Завдяки цьому ми можемо виходити в ефір. Канал може продовжувати працювати.
Перше, хочу сказати ситуація по Куп'янську. Я написав великий матеріал, аналітику по тому, що відбувається на цьому напрямку за останні три місяці. Обстановку я розповів, звичайно, ту, яка склалась фактично ще два місяці тому. Зараз бої йдуть у місті. Говорити про конфігурацію фронту зараз точно немає сенсу. Я думаю, що скоро буде продовження, але ворогу у місті дуже і дуже важко. Йдуть важкі бої, росіяни напрягають всі сили, але будинок за будинком місто звільняється. Поступово, поступово, але звільняється. Тим не менше йдуть дуже важкі бої, і зараз немає приводів для святкування, тому що ворог в місті не вибитий, і навпаки, для того, щоб втриматись в місті, ворог зараз посилив наступальні дії, наступають як на правому березі річки Оскіл, так і на лівому березі для того, щоб по лівому берегу вийти на Куп'янськ. Тому битва продовжується, дуже важка, і ворог застосовує додаткові сили.
Стосовно обстановки по Сіверську, по Лиману. Лиман в смузі дій Третього армійського корпусу, за Лиман йдуть дуже запеклі бої, ворог намагається прорватися до міста усіма силами, ворогу це теж дається з великими втратами, і просування у них останнім часом зупинено. Тим не менше, в районі Лимана щільні ліси і туман, безумовно, ворогу є можливість інколи просочитись, інфільтруватись. Так само на напрямку Ізюма. Тим не менше, всі ці групи, які пролазять в туман, до речі, це питання зараз для всіх ділянок фронту, треба чітко розділяти. Є прориви ворога, вони відбуваються. Прориви – це коли ворог зумів просочитись, це тактика інфільтрації, просочитись, пройти, накопичитись, потім пробити маршрут і туди затягнути більші сили і піти далі. Це називається прорив. Так от є інфільтрація. Це коли російські командири в такий щільний туман, особливо там, де ліси, тут у нас дорічка Оскіл, тут дуже щільні тумани, так само там, в районі Ізюма, Лимана, Куп'янська, всюди щільні ліси, щільні тумани. Звичайно, всі ці тумани російські командири в різних напрямках направляють штурмові групи по одному, два, три, до чотирьох військовослужбовців. Їх запускають в різних напрямках. Десь їх вбивають дронами, десь вони потрапляють на міни, десь вони потрапляють на наші позиції, їх знищують, а десь вони проходять між позиціями в наш тил.
Так от, якщо от такі, я б так сказав, йожикі в тумані десь просочуються, якщо їх, поки вони самі погано орієнтуються, вдається швидко знайти і знищити, то ця інфільтрація, вона контрольована і це не є загроза. Зараз немає щільних бойових порядків, бойові порядки розосереджені як по фронту, так і в глибину, і коли ворог кудись проходить, інфільтрується, основне завдання, щоб підрозділи другого ешелону були готові до бою, тобто оператори дронів, оператори артилеристи, мінометники, сапери, командні пункти, всі, хто працює в другій лінії, були готові до бою і готові до знищення. І щоб були групи, були маленькі хоча б резерви з кількох бійців, які можуть чистити якісь об'єкти, якісь точки, куди заходять, просочуються російські штурмовики. Тоді ситуація контрольована, і кількість таких просочувань не має значення, їх просто методично, системно знищують.
Інша річ, коли такі просочування не знищуються, тоді такі просочування перетворюються на прориви.
Що скажете про всі ці перемовини і вивід військ?
Насправді я не бачу поки що в перемовинах якоїсь логіки. Ворог продовжує наступ і так само, як було всі чотири роки війни, а перемовини про мир це просто чотири, а до того ще вісім. Це ж 12 рік у нас перемовин. Путін завжди це робить для того, щоб продовжувати наступ. Для Путіна перемовини – це блокування дипломатичної ескалації, блокування подальших санкцій. Це інструмент для розколу єдиного антиросійського фронту в країнах НАТО, в Європі, в Америці. Якби перемовини були реальні, треба виходити з реально прийнятними умовами. А коли заявляється, що Україна до того, як сіла за стіл перемовин, має ухвалити рішення, що вона відрікається від великої своєї території, від важливих і дуже вигідних оборонних рубіжів, сама їх здає, здає своїх мешканців, своїх людей, свої оборонні позиції. І що потім? Потім Путін, як завжди, скаже, як він зробив з мінськими угодами, сказав, що вони його не влаштовують, його не влаштовує Будапештський меморандум, і він всі мирні угоди одну за одною розривав. Будьмо реалістами. Реальність- це війна. Все інше- розмови йдуть 12 років, і це ніяк взагалі не впливає на інтенсивність бойових дій. Йде війна, і давайте говорити про основне, про війну, ось це реальність. Я казав і повторюю багато років, війна проти Росії, війна за незалежність України, - це війна, яка не має політичного, дипломатичного рішення, вона має виключно військове дипломатичне рішення. Тому в першу чергу політичні позиції, перемовини визначаються на лінії фронту, їх визначають українські воїни. І так, як б'ється наша армія, так, як ми втримуємо фронт, так і можуть домовитись політики. Ось це єдина реальність, яку можна на перемовинах вигідно для України реалізувати.
Тому якщо ми хочемо і віримо, що ми думаємо, що можуть бути реальні перемовини, передумова має бути одна. Ми маємо зупинити російський наступ. І це абсолютно реально. Це те, що ми зараз робимо під Куп'янськом. Тут російський наступ зупинений. Тут росіян вибили на значній території, звільнили. І так, можливо, і потрібно зробити на всій лінії фронту. І тоді ворог сам запросить мирні перемовини. І умови будуть більш вигідні для нас, безумовно. На Лимані і на Ізюмі ворога б'ють і там ситуація стабілізована. Але зараз дуже важка, дуже критична ситуація в місті Сіверськ. За тією інформацією, якою я володію, більша частина міста ворогом захоплена. Захоплено село Верхньокам'янське більша частина. І, на жаль, в таких умовах потрібні серйозні рішення, які могли б змінити обстановку. І основне для нас зараз – це прикрити, надійні побудувати рубежі оборони. Там є деякі природні рубежі для захисту, для того, щоб не допустити швидкого просування ворога на Слов'янськ-Краматорськ. Це для нас основне стратегічне завдання на фронті. Ворог тисне з Сіверська, ворог тисне на Слов'янськ-Краматорськ з Лимана, намагається тиснути з Лимана, намагається тиснути з Ізюма, намагається прорвати оборону на Сіверському напрямку і намагається також прорватися на Слов'янськ-Краматорськ з боку захопити Добропілля, захопити Костянтинівку. Там ідуть зараз важкі вуличні бої в Костянтинівці. Намагається пройти далі, захопити Дружківку. Тобто все це основне завдання ворога, вони хочуть повністю захопити Донбас військовою силою, без всяких мирних перемовин.
Отже, зараз ситуація на цьому напрямку дуже важка і дуже складна.
Чому багато хто мовчить про запорізький напрямок, про Гуляй- Поле, щоб не віддати той Донбас, зняли резерви з Запоріжжя.
Не було послаблено Запоріжжя заради Донбасу і Гуляй-Поля, насправді, зараз на Донбас, на Гуляй-Поле розгорнуті деякі українські резерви. Але тут питання в тому, що втрачений час певний, і треба розуміти, що щоб зупинити наступ на Запоріжжя, це, хочу сказати, одне з найбільших міст України, категорично неприпустимо просто допускати ворога впритул до міста. Це просто абсолютно неприпустимо. І хочу сказати, що наступ ворога там, на Запоріжжі, по тій інформації, яка в мене є, у хлопців, які там працюють, це ворог прориває фронт, як і всюди, насамперед основний чинник прориву фронту – це дрони. Ворог просто прориває фронт дронами. І якраз район Запоріжжя, Запоріжжя – найзручніше, взагалі, місце для того, щоб вести війну дронів. Там найвідкритіші простори, найменше укриттів, найкращі умови спостереження, і саме там дрони мають максимальну ефективність. Тому зупинити наступ на Запоріжжя, як і на інших ділянках фронту, я абсолютно впевнений, можливо, у нас є для цього ресурси. Ми це покажемо на Куп'янську, але, повірте, так показуємо і на інших ділянках фронту. Показуємо там на Ізюмському, на Лиманському напрямку, де дуже важко, але ворога стримуємо. Але якщо ми хочемо зупинити штурмові групи, то наша проблема насправді – це не просто штурмові групи. Наша проблема основна на фронті – це те, що ми маємо протиставити ворогу систему оборони, яка побудована на організації якісної тактичної розвідки дроном на велику глибину. Система ураження різнорідними силами дронів, які будуть пов'язані з нашою розвідкою. І всюди, де проривається оборона, ці умови не виконуються. Якщо немає щільності, якщо немає якісного управління, центру управління дронами, а в застосуванні дронів дуже важливо, хто керує цим процесом. Це не менш важливо, ніж той, хто летить на тому FPV і вбиває ворога безпосередньо. Система управління, так от там, де нема управління, там, де немає системи позиції пов'язаних, які прикривають один одного, які взаємодіють один з одним, там ворог дронами виносить наші спостережні пости, виносить наші мавіки, виносить потім інші види дронів, і фронт не може втриматись. Сама по собі піхота не може оборонятись проти дронів. І так само і проти ворога. І наступати ворожа піхота не здатна без щільної ефективної підтримки своїх дронів. Тому той, хто здобуває перевагу у боротьбі за мале небо, небо безпосередньо над землею, за надземний простір, той і здобуває тактичну перевагу на полі бою, вирішує свої завдання і зриває плани ворога.
Так от, чого нам не вистачає на Запоріжжі, чого нам не вистачає на інших ділянках, це саме таких центрів управління, це взаємодії, це відповідальності підрозділів БПЛА. Тому що у нас те, що я спостерігаю на власні очі, великі проблеми по всьому фронту є, в багатьох бригадах, не в усіх, в багатьох. З організацією тактичної розвідки дронами типу Мавік, Аутел, великі проблеми, які не аналізуються, не виправляються, не контролюються. Це створює дірки в зонах спостереження, які дозволяють ворогу працювати, маневрувати вільно, підтягувати резерви, штурмові групи. І у нас відсутня відповідальність. У нас величезна кількість різних підрозділів, створених БПЛА, незабезпечених ні організаційно, ні дронами, ні боєприпасами, або у яких є великий дефіцит дронів і боєприпасів, які носяться в пошуках е-балів по всьому фронту, шукають, хто їм підсвітить, дасть ціль. Але у нас є велика проблема, що немає відповідальності у всіх цих величезної кількості створених частин підрозділів БПЛА за конкретну смугу фронту.
Різнорідними ударними засобами ми можемо повністю зупинити російський наступ. Насправді, саме на Запоріжжі найкращі умови для того, щоб зупинити ворога і розгромити його. До речі, варто відмітити, в Запоріжжі достатньо ефективно працює військово-цивільна адміністрація, яка всі зусилля докладає для того, щоб підтримати багато військових частин по всьому фронту, посилити їх боєздатність. За що користується ця ВЦА, Запорізька ВЦА, користується авторитетом? Але там потрібні сучасні методи управління. Потрібна відповідальність командирів, які розуміють, як працюють високотехнологічні засоби. І нам цілком по силам зупинити ворога. Зараз таке рішення було застосовано в Покровську. Зараз створений при штабі 425 штурмового полку Скеля центр управління БПЛА, і він показує значно вищу ефективність роботи у складі 7 корпусу ДШВ, значно вищу ефективність роботи і застосування БПЛА, і логіку щільних засобів, якість роботи підрозділів, які відповідають за спостереження. В результаті побудована взаємодія між штурмовими підрозділами, наземними підрозділами і підрозділами БПЛА. І це дозволяє продовжувати вести нам бої за місто. Ворог не може вже тривалий час захопити місто. Уже півтора місяця росіяни в Покровську, в самому місті, не просунулись. Вони обтікають місто зараз по флангах, вони намагаються захопити, оточити, охопити з флангів Покровськ, але в самому місті вибити вони нашу піхоту на даний момент не можуть. Все це завдяки тому, що побудовано управління, є взаємодія, є відповідальні керівники в центрі управління БПЛА, компетентні і професійні люди. За що хочеться особливо подякувати спецпідрозділу Нацгвардії "Лазар" і всім тим бійцям, всіх тих підрозділів, які мужньо захищають Покровськ. Це і 425-й полк "Скеля", це і 68-ма бригада, і це і 155-та бригада, це і 25-та бригада, які теж тримають позиції навколо міста, 32-га бригада, я всіх, звичайно, перелічувати не буду, але ті підрозділи, які назвав, вони давно працюють на напрямку, це не є секретом. Хочу висловити свою вдячність підрозділу Сил Безпілотних Систем "Немезіс", також хочу подякувати за якісну роботу.
Де зараз перебуває Андрій Єрмак? Він же мобілізувався.
Друзі, це складне питання. Насправді зараз всі на фронті питають, де саме Андрій Борисович Єрмак, який сказав, що він іде на фронт. Безумовно, така впливова людина може посилити будь-яку ділянку фронта, забезпечити, я думаю, не один армійський корпус. Де він є? Зараз, можливо, відгукнеться військова частина, якісь представники. Андрій Борисович сказав, що він на фронті. Чекаємо, поки що в мене інформації нема. Можливо, в учебці. Так буває, коли людина зникає зі зв'язку і не каже. Може, БЗВП проходить. Мені важко сказати, я не можу прокоментувати, але теж, так само, як і ви, дуже шукаю, хто ж внесе ясність і зможе похвастатися таким бійцем.
Що там по СЗЧ, для яких це досі єдиний шанс на переведення, а їх загони Сирського пакують?
Чого Сіверськ з 22-го року залишається без уваги медіа? Навіть зараз не надто обговорюваний.
Так, почну з Сіверська. Я про нього говорив багато разів. Проблема, на жаль, Сіверська в тому, що тривалий час Сіверськ обороняла одна з кращих наших військових частин. Ключову висоту, яка захищала Сіверськ, і село Верхньокам'янське, захищав майже три роки Кирило Верес, командир знаменитого батальйону К-2, другого механізованого батальйону 54-ї механізованої бригади. А кут цього виступу, тобто село Спірне, тривалий час, майже два роки, обороняв третій батальйон 4-ї бригади Нацгвардії Рубіж, знаменитий також батальйон Свобода. Це одні з найкращих батальйонів наших Сил оборони, які мають і вмотивований особовий склад, компетентних командирів, Петро Кузик, командир батальйону Свобода, також. І добре забезпечення, і розуміння тактики застосування дронів. І вони тривалий час малими силами, значно поступаючись ворогу в силах, відбивали всі атаки, безумовно, з іншими батальйонами, з іншими частинами, іншими підрозділами. І не вони одні. Але просто це були такі стрижні оборони, тобто К-2 Верес тримав панівну висоту ключову перед Сіверськом. І він тримав панівну висоту на Верхньокам'янському, а кут цього плацдарму на Спірне тримав Кузик. І я думаю, що так звикли до того, що ці люди майже без поповнення, на якісь волонтерські гроші збираючи ці дрони, знищують ворога і стабілізували фронт майже на три роки, що просто якось керівники наші, командування на всіх рівнях звикли, що той Сіверськ буде триматись завжди, як би не було важко. Що ж змінилось? На жаль, у 2025 році стались події не зовсім вдалі для Сіверська. Кирило Верес пішов на підвищення, і він розгортає вже бригаду К-20, він масштабується, і Петро Кузик з його батальйоном, їх взагалі зняли з цього напрямку, тобто батальйон К-2 залишився, але немає там, не було вже Кирила Вереса, Героя України, авторитетної людини, яка могла всім генералам і будь-кому говорити відверто, що відбувається, говорити публічно, не публічно, і всі були змушені через авторитет цього командира слухати. І так само такий же авторитетний командир Петро Кузик з його батальйоном "Свобода", з Сіверська зняли і перекинули на іншу ділянку фронту. І це якраз, знаєте, про роль особистості в історії. Ці два командири, вони там багато класних командирів, велика повага і до Оскара, і до Суботи, там велика кількість класних командирів у всіх. Але всі розуміють, чим для оборони Сіверська були Верес і Кузик. Це були люди, які своїм авторитетом перше, могли давати зворотний, чесний, об'єктивний зв'язок керівникам, і їм ніхто не міг заткнути рот, їх не могли проігнорувати. А по-друге, вони забезпечували свої підрозділи великою кількістю дронів і інших засобів.
Так сталося, ну Верес допомагає там підрозділу безумовно, але його там не було. І сталося так, що ворогу вдалося спочатку просочитись по флангу, потім пройти по флангу, потім затягнути Сіверськ, почати згортати нашу оборону. Ну а за відсутності батальйона "Свобода" і той фланг на Спірне, який виходив, той кут, на жаль, також був втрачений. Це не тому, що інші підрозділи, інші бійці не такі відважні, не такі сміливі. Ну просто війна – це теж, ми маємо розуміти, від командирів, від їх особистих якостей, від того, як вони планують бій, залучають ресурси, застосовують ресурси, дуже багато залежить. І ніякий героїзм не може підмінити професіоналізм і наявність ресурсів. Якщо на шаховій дошці ворог постійно може застосовувати додаткові фігури, а ти не можеш, ну ворог буде вигравати. Так от така сама сталася зараз ситуація по Сіверську. Це дуже критична історія і я зараз про неї говорю, тому що треба ухвалювати рішення про побудову оборони на тих рубежах, на яких ворога можна зараз реально зупинити. На Сіверську є компетентні комбати в 54-й бригаді, компетентні командири в 10-й гірсько-штурмовій бригаді. Там є люди, які можуть зупинити фронт. Так само 81-я десантно-штурмова бригада поруч. Від цих трьох бригад залежить зараз не просто вже Сіверськ, а залежить доля втримання рубежа і оборона Слов'янська-Краматорська. Недопущення обвалу фронту. Тому про це треба говорити.
Росія масштабується. Я би, знаєте, про що би сказав, чому Росія наступає. В чому взагалі феномен, чому росіянам зараз вдається протискати фронт, який от як по Сіверську три роки був один рубіж. Уявіть собі. Зараз його протисли. Я б ще про що сказав. Ворог вчиться. Він вчиться не швидко, але він вчиться. Чому? У нього є ресурс для навчання. Російське командування на напрямках розгорнуло бригади, які не міняють свою смугу. От, наприклад, 123-я бригада три роки штурмувала Сіверськ. Понад три роки на одному напрямку. Ворог намагається зосередити свої з'єднання загальновійськові, піхотні, сухопутних військ на одному і тому ж напрямку, не пересувати їх по фронту, постійно їх поповнювати планово. Кожен місяць командир російської кожної дивізії, бригади, полку знає кількість людей, яка до нього зайде. Це недостатня кількість, щоб відновлювати всі втрати, але це постійна кількість. І цей командир може планувати розвиток своєї частини. Він може формувати додаткові розрахунки інженерні, БПЛА, артилерійські, які завгодно. Готувати людей, виділяти їх на підготовку. Він знає, може розуміти, яка у нього кількість людей. І друге, вони вчаться тактично на цих людях. Їм не треба читати книжки. Вони беруть пробують різні види тактики. Спочатку роблять там великі штурмові колони. Послали на штурм, всіх вбили. Окей, не проблема, завтра будуть нові люди. Заходять нові люди, їх вже запускають малими групами штурмовими. Ідуть пішки, так, так, так, під дощ. Знов всіх вбили. Окей, спробуємо третій варіант. По одному, по цих маршрутах мають зайти. Вбили там, вбили там, тут просочився. Ага, цей варіант працює. Така тактика може спрацювати. Окей, будемо продовжувати цю тактику. Тобто ворог має постійний приток оцього м'яса. І вони мають, на відміну від нас, от у нас, як кажуть, є план. Є план у нас роботи ТЦК. Є план ТЦК, рекрутинг військових частин. Тобто кожен місяць у нас заходить там, Міністерство оборони каже 30 тисяч людей в ТЦК. Ну вони заходять в ТЦК, їх оформлюють на фронт. Потім 10 тисяч приносять довідки, що вони або заброньовані, або у них важкі хвороби, вони непридатні, не можуть використовуватись на фронті. Потім ще 10 тисяч, вони потрапляють, і їх теж не можуть застосовувати, або через хвороби, які пропустили, або через якісь інші причини, або через непридатність, або, на жаль, СЗЧ. Потім потрапляє там з 30 тисяч, 10 потрапляє до армії. Вони заходять, але всі вони не можуть йти тільки в піхоту. Вони йдуть в різні підрозділи, які також треба поповнити. БПЛА, водії, хтось ще. Потім у нас, тобто, тих, хто готовий виходити на нуль, хто готовий йти в піхоту, на штурм, або на закріп тримати позиції, у нас дуже не вистачає. У нас їх значно менше в рази, ніж тих, кого може послати на нуль, на штурм і закріп російське командування. Завдяки тому, що там немає ніяких прав людини, людина потрапляє в армію, все, їй показують. Або ось тебе розстріляють, обнулять, або ти йдеш вперед, виконуєш завдання. Російський командир може 100% тих, кого йому дали на повнення, направити на штурм. І у росіян їхня піхота, вона взагалі не тікає. Тікає ненадовго. Або до першої ями, або їх повертають знов на штурм. Тобто там все дуже просто. Тому російські командири мають можливість отак тренуватись на людях. Вони вчать свою тактику і змінюють її на людях. Українське командування, ну, на щастя, ми так не робимо. У нас є велика кількість проблем в управлінні. Велика кількість людей гине через проблеми в управлінні. Велика. Але не така маса, як те, що робить противник. Тобто Росія кожен місяць бере 30 тисяч людей, 35 приблизно. Вони йдуть на фронт, і більша частина з них йде вперед в атаку. Тому у них є перевага. Вони вчаться. Так само з дронами. Вони не мають такої якості застосування дронів, як наші. По багатьох причинах. Я не буду зараз все розшифровувати. Але вони мають таку велику кількість дронів, що навіть коли вони тривалий час просто літають, нічого не вражають, через деякий час, місяць, два, три, вони навчаються. І оця кількість переходить, на жаль, в якість.
Ви пілот зараз чи іншими питаннями займаєтесь?
Як командир взводу БПЛА. Зараз я займаюся управлінням, я займаюся організацією.Мені дали кістяк групи пілотів, які мають досвід, але більша частина людей досвіду не має. Тому наше завдання зараз створити підрозділ, який може боротись. Призначення мого взводу це боротьюба з майданчиками злетів, з позиціями операторів БПЛА ворога. Треба шукати обладнання, бліндажі пілотів, знищувати їх. Для цього треба засоби розвідки, засоби ураження. Ми проводимо якісну розвідку, я ходжу на виставлення позицій, займаюсь організаційними питаннями, я шукаю людей,
В сучасній війні для того, щоб могла піти в наступ штурмова група, для початку треба наступати позиціями операторів дронів. Наближувати їх. Той, хто може закріпити позиції операторів дронів ближче, може краще контролювати як фронт, так і ближні тили, логістику противника. Так і позиції зльоту БПЛА противника. Ну і таким чином здобувати ключову перевагу в бою. Тому таке, можливо, не зовсім видовищне завдання, але я розумію, що зараз це ключове тактичне завдання на фронті, це якраз завдання мого зводу. І ми його розвиваємо і розгортаємо спеціально для того, щоб протистояти, боротися за мале небо з ворогом, для того, щоб вибивати ворога. Це завдання, яке поставлено командуванням 13 бригади "Хартія".
Які підрозділи порекомендуєте 20-річному хлопцеві? Навчався на техніка комп'ютерних систем, маю досвід з дронами.
Так, Романе, не гайте часу. Чекаю від вас повідомлення в особисті, в месенджер. Будь ласка, ви нам потрібні. Контракт 18-24 і нам потрібні техніки, фахівці, які займаються дронами. Гарантую вам особисто, що ви будете працювати, воювати за фахом, і нам якраз потрібні люди, які займаються технікою. Тому що в сучасній війні перевагу треба створювати на технологічному фронті. Технологічний напрямок – це окремий напрямок планування бойових дій. І він має не менше значення, ніж засоби ураження, ніж тактичні питання, ніж будь-що.
Друзі, хто хоче літати на дронах, особисто нас цікавлять фахівці, мене особисто. Люди, які мають технічні знання, які розбираються в ІТ-технологіях, в комп'ютерах, в техніці, або мають до цього талант, поштовх, хочуть навчатись, мають таку мотивацію. Будь ласка, в бригаді "Хартія" у мене у взводі є дуже багато вакансій, необмежена кількість для тих, хто хоче стати техніком БПЛА. І це пріоритет в перекомплектуванні, всі командири тільки про це і питають. Тому, будь ласка, звертайтесь будь-де.
Мені 17 років, скоро 18, хочу підписати контракт 18-24 на НРК.
Дивіться, на НРК не знаю вам зараз як точно, для початку, якщо у вас є дійсно технічні знання, ви будете працювати на дронах. Різниця там між НРК і БПЛА, вона насправді невелика, система управління там однакова, є свої особливості в техніці.
Звертайтеся до мене.
Чому з місць позбавленя волі так довго забирають, чому нема мобілізації засуджених, вони ж громадяни України?
Є велика кількість підрозділів, які комплектуються із засуджених, є моитвація. Є проблема з важкими статтями, там треба розбиратись. Я знаю підрозділи, які комплектуються засудженими.
Я думаю, що і ви маєте знати, тому що вже в кожному закладі позбавлення волі вербувальники від багатьох військових частин присутні.
У мене знайомий хлопець потрапив на дрон і кинули першого дня на штурм, і потім повз по трупах і пішов в СЗЧ.
Зараз в Силах оборони нікого в перший день нікуди не кидають, тому що в армії ти для початку проходиш два, в Хартії два з половиною місяці інтенсивної підготовки, це тільки підготовки. Перед тим, як тебе взагалі можуть завести в штат військової частини. Потім ти потрапляєш у військову частину, яка взагалі перевіряє твою придатність, ну і через деякий час дійсно можуть бути бойові завдання. Але, друзі, але, я хочу сказати, що я людина з публічною репутацією, і якщо я вам кажу, що люди будуть заходити в мій підрозділ на контракт 18-24, це підрозділ БПЛА, будуть заходити в бригаду Хартія на технічні посади, і вони будуть на технічних посадах, якщо їх компетенція і мотивація це дозволяє. То повірте мені, в будь-якій зараз бригаді, яка тримає фронт, людину з технічними знаннями ніхто на штурм в перший день не кидає. А в моїй частині, за це я вам можу відповідати своїм словом, і для надійності ви просто можете звертатись до мене особисто.
24 роки, за фахом інженер-конструктор літаків-вертольотів, вмію проєктувати та літати на різноманітних БПЛА. Порадьте, куди краще піти.
Друже Богдан, я прошу вас просто не відкладати і мені негайно написати, куди вам зручно. Напишіть на месенджер мені, в Фейсбук, напишіть сюди, будь-куди. Бажано напишіть мені всюди, я вам відповім з усіх месенджерів. Такі люди з вашою кваліфікацією критично важливі для Сил оборони. І для мене буде за честь, щоб ви працювали зі мною в моїй команді.
Після 24 нахер потрібно?
Боже, упаси. Друзі, в мене більша частина підрозділів в моєму взводі, більша частина людей, ви собі уявіть, це люди, яким значно більше 24 років, і майже всі вони, це люди, які свого часу самовільно залишили частину. Більша частина мого взводу, є кілька людей, які прийшли до мене цільовим порядком, мобілізувались, а більша частина це СЗЧ. Понад 20 людей зараз це ті у мене, кого я знайшов в різних підрозділах ВСП, яких по суду, ми поступово через суди, через переведення дуже довго, дуже важко оформлюємо, зараховуємо в штат. І ще в мене понад 10 людей, в мене просто живе в моєму селі, там в хатах разом з бійцями, і вони ще не оформлені СЗЧшники. Ми за них боремось, намагаємось їх перевести, ці люди в нас працюють, служать як військовослужбовці, ну просто не оформлені поки що. Тому, друзі, за кожну людину якісну в армії ми боремось, я боюся особисто, це не якісь гучні слова, це до мене можна приїхати, як і роблять багато людей, подивитись як ми працюємо, як ми проживаємо, що ми робимо. Якщо ви маєте кваліфікацію, навіть вийти подивитись там нашу роботу, і так, тому ніяких проблем нема, друзі. Зі мною можна легко зв'язатися. Тому, Богдане, дуже і дуже чекаю ваше оповідомлення.
Ваша думка щодо брехні вищого військового керівництва у доповідях? Яких змін уже потребує армія, адже вона перебуває в критичному становищі?
Друзі, я про цю брехню говорив, писав, я не знаю, сотні разів. Це системна проблема. Україні потрібна стратегія дій на фронті. Системне розуміння, що ми робимо на війні, наша мета. Щоб перемогти у війні, треба здобути перевагу на полі бою. А перевага на полі бою не здобувається доповіддю і смужкою, проведеною на карті. Ми тут, ось на цій точці. Це не доповідь. Це брехня. Сам по собі підхід звітів, що ми стоїмо на якійсь точці, це брехня. Це не військове мистецтво. І основна проблема України наразі, що через відсутність стратегії у нас відсутня адекватна постановка завдання армії. Армія має знищувати ворога. Нам потрібно знищувати, згідно з російським планом мобілізації, вони мобілізовують 35 тисяч. Нам необхідно знищувати в місяць 50. Знищувати і виводити з ладу. Якщо ми з темпом 50 тисяч знищуємо росіян, російський наступ будь-який за 3-4 місяці зупиняється сам по собі. На більшій частині фронту. І стає локальним. У них залишається сили наступати тільки десь в маленьких точках, в вузьких смугах. Чи реально для нас знищувати 50 тисяч? Абсолютно. У нас місяць тому, у нас в жовтні вже була цифра 25 тисяч знищених. Зараз пішли тумани. Друзі, нам цілком по силам знищувати 50. Знищувати і виводити з ладу. Пораненими, важкопораненими і вбитими. Тобто це не така цифра космічна, яка абсолютно для нас недосяжна. Вона досяжна. Але це треба спланувати. Для цього треба, щоб наші дії на полі, на землі, вони підпорядковувалися цілі максимально знищення ворога і мінімізації наших втрат. Для цього треба побудувати смугу оборони, яка буде складатись в першу чергу з якісно замаскованих позицій операторів БПЛА, піхотинців і з замаскованих, прихованих логістичних маршрутів, які захищені до цих точок. І нам потрібна суцільна смуга перешкод, через яку буде важко пересуватись як піхоті противника, і абсолютно неможливо техніці противника. Чи можливо це зробити? Абсолютно. Просто це треба планувати, прив'язувати до місцевості. І це робиться, і саме тому фронт стабільний, стійкий. На багатьох ділянках фронту. Це треба зробити всюди, масштабувати позитивний досвід. Тоді припиниться брехня. Коли буде ціль. А якщо ціль знищення ворога не ставиться, а ціль просто доповідь, ми тримаємось все добре, ми вбиваємо тисячі ворогів тільки в доповідях, на відео нема, по доповідях. А відео ми показати не можемо. Якщо це прийнятно, то я вибачаюсь.
Як почуваються хлопці під вашим керівництвом?
Друзі, я думаю, що не складно запитати підрозділ Бутусова в бригаді Хартія. Значна кількість людей його знає. В Хартії це не секрет. Людей знає, позиції знаємо. Ми працюємо в угрупованні і під Харковом. Є позиція і під Куп'янськом. Без проблем. Багато людей можуть побачити стрім мого підрозділу. Оцінити роботу, зустрітись, поспілкуватись. Так що велкам. А для всіх, хто хоче дійсно вступити в надійну бойову родину, отримати фах, працювати з дронами, я навіть можу запропонувати приїхати до Харкова. Це неподалік від міста. Я запрошую до себе. Ви побачите, як ми працюємо, познайомитись з людьми, зробити усвідомлений вибір. Це знов-таки для тих, у кого є фах, є мотивація, і хто хоче укласти контракт.
Які ще вакансії відкриті в підрозділі?
Є оператор БПЛА, МАВІК, я думаю, що більшість людей може на ньому працювати. Є техніки, є водії, є техніки автомобілів. Це також дуже і дуже важлива спеціальність. І є люди, які займаються боєприпасами, спорядженням боєприпасів.
Чи правда, що зараз із СЗЧ всіх відправляють тільки в штурмовики?
Друзі, я не можу вам сказати глибоко так, що всіх, я не знаю практики, що абсолютно всіх. Я цілком припускаю, що в деяких батальйонах резерва сухопутних військ така практика, що прям всіх беруть із цього конкретного батальйона відправляють в штурмовий підрозділ, вона може бути. Я не виключаю цього. Але я не думаю, що це можливо прям по всьому фронту, в усіх БРЕЗах, без виключення, бо насправді через БРЕЗ йде комплектування різних підрозділів. В мене підрозділ СЗЧшників. Більша частина військовослужбовців після СЗЧ. Більшість, уявіть собі, переважно при чому. Тому я не можу вам сказати, що всіх направляють. Є винятки, якщо і не тільки у мене, я хочу сказати, що це не тільки я роблю. Я знаю інші підрозділи БПЛА, які так само комплектуються і піхотні бригади. Я думаю, що тут залежить так. Якщо дійсно ви хочете перевестися, і я щиро раджу, якщо ви хочете, щоб вас не направили, наприклад, якийсь підрозділ, якусь частину, де ви не хотіли б служити, ну окей, ви самі оберіть іншу. І тоді цієї проблеми не буде, за вас будуть боротись. Ну і теж штурмові полки, ну я вам хочу сказати, що є такі штурмові полки, ми тут працюємо на Куп'янську з 475 полком. У цього полку втрати менше, ніж тут у механізованих бригад цілих, які працюють в обороні і ніби нічого не штурмують. Це залежить від конкретної частини, конкретного командира, конкретних умов. І я тому і раджу, друзі, не треба лякатися, що когось кудись відправлять. Щоб не лякатися, що когось кудись відправлять, відправте себе самі в ту частину, яку ви обрали. Повірте мені, жоден командир хорошу мотивовану людину, яка до нього прийшла, навіть СЗЧшніка, та він зробить все, розіб'ється, щоб не віддати його кудись в інший підрозділ, якщо він йому потрібен. Ну я так роблю. Тому всіх запрошую і нам потрібні дійсно мотивовані люди, які хочуть працювати, вміють і хочуть працювати з технікою.
Це на мавіках робота, це фактично дронопіхота. Це дуже небезпечна робота, дуже відповідальна і ключова на війні, тому що від системи розвідки залежить все. І ураження, і ситуаційна обізнаність, і взагалі це і життя побратимів у піхоті, будь-де. Тому, друзі, запрошую робити просто усвідомлений вибір на цій війні. Не просто що робити, а й де робити, з ким робити. Хто відповідає за вас, за кого хочете і готові відповідати ви. Я пропоную вам нашу бойову родину. Тому так, дякую, друзі, за цей стрім, дякую, що були зі мною, і слава Україні!
