На покровському напрямку у ворога дефіцит особового складу: в полон беруть окупантів, які підписали контракт у кінці січня цього року

Автор: Віолетта Кіртока

Покровськ – невелика його частина - ще лишається під контролем української армії, але вже відкриті розслідування по командирах деяких підрозділів за втрату міста. Треба ж, щоб хтось був винний. Наскільки я знаю, документи навіть передані в ДБР. А сам фронт знову розхитує відчуття того, що будь-який командир в будь-який момент може сісти.

За що? Знайдеться! І це при тому, що місто досі не можна вважати втраченим. В ньому ще лишається декілька наших позицій.

Довгий час наші бійці трималися одразу за залізничними коліями – у північній частині міста. Але їх мало-помалу витісняють звідти. Та й як втриматися, якщо ворог передусім вибиває логістичні шляхи, щоб неможливо було підійти до позицій, вийти звідти. На дорогах б’ються насамперед бензовози, вантажівки. Але завдяки тому, що противник має достатньо ФПВ та великих дронів із скидами, мішенню стає будь-яка машина. Особливу цінність зараз стали представляти НРК – наземні роботизовані комплекси. Їх навколо Покровська вже набили безліч.

Пару днів, коли був щільний туман, зробили спробу заїхати на позиції технікою, щоб там вивантажитися та замінити людей. Але нічого не вийшло. Все було спалено, і броньовані машини, і квадроцикли… З того штурму повернувся лише один квадрік – вивіз поранених.

З фронту підтверджують захоплення росіянами села Рівне, яке слугувало шляхом забезпечення необхідним наших позицій у Мирнограді, і просунення у Родинському. Це все призводить до того, що з Мирнограда, де є наші позиції, бійців неможливо буде вивести організовано. Вони зможуть виходити маленькими групами, на свій страх і ризик. Як правило, командири навіть не команди дають на вихід, а кажуть: "Пробуйте". І ми знову почуємо розповіді про "рекордні" по кількості діб перебування на позиціях, з пораненнями, про виснажених і змучених бійців.

З приходом відлиги на лінії вогню з’явилася страшенна проблема: бліндажі затоплює. В прямому сенсі слова. "Мої пілоти хоча б сонечко побачили, довелося вилізти з бліндажів", - каже один з офіцерів, чий підрозділ розташований на стику Донецької та Дніпропетровської областей. Коли я зауважила, що це ж небезпечно, він спокійно зауважив: "Краще вилізти, ніж потонути. У нас вода прибула до стелі деяких бліндажів. Потонуло багато майна, речі хлопців. В деяких місцях вода прийшла дуже швидко".

Не зачищаючи північної частини Покровська, ворог зосередився на знищенні і захопленні села Гришине, через яке тривалий час відбувалася логістика до наших позицій в Покровську. Вже в ньому є інфільтровані групи. І тут позиції наші і ворожі перемішані, що створює певний хаос.

Але, що відмічають наші бійці, відчувається, що на цьому напрямку у противника виникли серйозні проблеми з особовим складом. Можна сказати, що лівіше від Покровська зараз масово беруть у полон представників армії рф, контракти яких укладені менше місяця тому. "Тобто відсутня будь-яка учєбка, - коментує дані цих полонених розвідник. – Або якщо вона і є, то мінімальна: показали, як надавати першу медичну допомогу і як автомат розбирати. Раніше такого не було. Навчання проходили обов’язково. Дуже схоже на конвеєр: вловили – відправили. У одного з тих, кого ми взяли в полон цими днями, дата укладення контракту – 23 січня цього року. Можна казати, що у противника на нашому напрямку закінчилися люди".

Ще одна ознака цього – раніше в ближньому тилу у противника склади і логістичні шляхи охороняли бійці армії, а тепер це робить військова поліція. Також саме ця служба проводить в Покровську зачистку, перевірки підвалів, виявлення місцевого населення у місті та найближчих селах. Раніше військова поліція ближче, ніж за 30 кілометрів до лінії бойового зіткнення не з’являлася.

Скоріш за все, це пов’язане з тим, що частину військ із Покровського напрямку перекинули на Гуляйполе. Про це говорить командир 1-го штурмового полку імені Дмитра Коцюбайла, друга ДаВінчі, Дмитро Філатов, позивний Перун. По перехватах та засобами розвідки відмічається нарощення живої сили, засобів, та й інтенсивність боєзіткнень саме тут збільшилася. Поки не зрозуміло, як саме буде діяти противник, бо є два сценарії розвитку подій. Саме біля Гуляйполя останнім часом українська армія просунулася вперед. Тому можна очікувати, що противник "кине угруповання на зупинення українських просувань або на наступ на саме Запоріжжя", - каже Перун. І додає: "Як до першого, так і до другого сценарію Збройні сили готові".

Але якщо біля Гуляйполя ситуацію взяли під контроль, то зі Степногірськом, який розташований в 20 кілометрах від Запоріжжя, все дуже важко. Цей населений пункт майже втрачений. І за нього противник чіпляється буквально зубами.

Ну і хотілося б продемонструвати, що відбувається з місцевими людьми, які чекають на росіян. З’явилася показова розмова з жителькою Покровська, яка разом з чоловіком і його мамою чекали окупантів, пекли для них хліб. Чоловік цієї пані навіть хотів піти воювати. Але не так сталося, як гадалося. Відео свідчень цієї жінки з’явилося, до речі, у російському телеграм-каналі. І воно ще раз підтверджує, для чого на нашу землю приходять окупанти: знищувати та ґвалтувати.

 Віолетта Кіртока, Цензор. НЕТ