Юрій Бутусов: Розширення кілзони. Як це впливає на війну?
Стрім присвячений обстановці на фронті. Умови для ефективної кілзони: радіогоризонти, маскування, логістика
Розширення кілзони – це те, що очевидно ми бачимо на фронті. І одразу хочу сказати, що дійсно якість, ефективність роботи наших безпілотних військ, наших підрозділів БПЛА значно зростає, розширяється. Ми бачимо, які великі втрати зазнає ворог від точних ударів, бачимо статистику, до 35 тисяч уражень на місяць. Тим не менше, важливо сказати, не менш бурхливе зростання зараз проходять і російські війська безпілотних систем. І велика загроза для нас – це не тільки те, що ми не маємо поки що достатньої кількості, у нас не вистачає людей на фронті, не вистачає піхоти, є певні проблеми в кількості дронів. Велика проблема в тому, що ворог також завдає українським захисникам суттєвих втрат і саме дронами. В цьому році ворог розширює кількість склад своїх військ безпілотних систем. Командувач СБС Мадяр заявив, що ворог підвищує кількість військ безпілотних систем до 168 тисяч. І насправді це зростання, при тому, що загальна кількість, чисельність російської армії на території України 700. Тобто можна собі вже скласти пропорцію, тобто 168 тисяч з 700. Фактично війська безпілотних систем російські стають великою складовою армії і не поступаються вже за своєю чисельністю штурмовим піхотним підрозділам.
Так от велика проблема в тому, що крім того, що ми завдаємо великих втрат ворогу, і це позитив, який працює на нашу перемогу, велика проблема в тому, що ворог завдає великих втрат і для нас зараз значний виклик ключовий, - це завдавати ударів по російських військах безпілотних систем. От сьогодні я бачу Єлена Міхіна пише - "коли хлопці виведуть з Покровська і Мирнограда, не мовчіть". Хочу сказати, що так, основна проблема зараз оборони північних околиць Покровська і Мирнограда, більшу частину цих міст, на жаль, нами втрачено, - це те, що ворог, використовуючи висотну забудову, висотні будинки виставив на них антени своїх БПЛА і зараз здобув значну перевагу у повітрі саме на цих ділянках. І якщо говорити з точки зору організації управління БПЛА в цьому районі, наше подальше утримання позицій на північних околицях Покровська і Мирнограда припинило мати тактичну вигоду, тому що ворог створив кілзону, ворог розширив кілзону, і тепер нашим воїнам треба прориватись для того, щоб зайти на ці позиції і також з великим ризиком виходити. Неможливі ні нормальна логістика, ні нормальне забезпечення, ні евакуація поранених. Я не бачу в таких умовах доцільності втримувати позиції, при утриманні яких ми зазнаємо втрат більших, ніж зазнає ворог. Я вважаю, що сучасна високотехнологічна війна дозволяє нам, навпаки, замість того, щоб потрапляти в кілзони ворога, зараз тактичне мистецтво полководців, воєначальників, полягає в тому, що треба примушувати ворога працювати в наших кілзонах, там де саме наші БПЛА мають технологічні і тактичні переваги по знищенню живої сили і не потрапляти самим в такі пастки. Коли ми говоримо про кілзону, то необхідно відмітити, що кілзона зараз – це і є основний вид наземного бою. І для того, щоб мати тактичну перевагу, треба створити умови, коли твої оператори БПЛА працюють краще за операторів БПЛА ворога. Тобто і ворог змушений діяти там в тих умовах, де його зручно знаходити і знищувати, а свої позиції прикриваються.
Це говорить про те, що кілзона – це місце, де вигідні радіогоризонти для роботи наших дронів, де наші оператори дронів свої позиції облаштовують на вигідних висотах з хорошими радіогоризонтами, де перед нашими позиціями достатньо проріджена рідка зеленка і ці підходи до наших позицій добре проглядаються, а навпаки наші позиції знаходяться в укритті під природнім маскуванням і так само логістичні шляхи, дороги до цих позицій також знаходяться під природним маскуванням і забезпечення можна проводити, наприклад, вздовж посадок або через ліси. Це не дає ворогу ізолювати район бойових дій, забезпечує нашу ефективну логістику і створює проблеми для логістики ворога.
Яка ситуація в районі Сіверська? 54-та і 81-та бригади.
Так, там дуже важка ситуація, тому що досі нема побудованих таких стійких бойових порядків на цьому напрямку. Докладаються значні зусилля, але поки що повністю стабілізувати фронт не вдається. Це наслідки тої кризи управління і командування, яке привело раніше до втрати Сіверська. Відновити тепер після знекровлення наших військ бойові порядки там вкрай важко. Тим не менше, наступ ворога призупинено на цій ділянці, і я сподіваюся, що зеленка дозволить все ж таки, нам покращити, розгорнути наші бойові порядки і бойові порядки наших БПЛА на цій ділянці. Ситуація там не визначена і вона в смузі 54-ї, 81-ї бригад залишається важкою.
Де наші КАБи? 2 роки тому казали, що вони мають з'явитися.
Розробка КАБів тривала значний час. В цьому році ми готові до виробництва КАБів. Були вдалі випробування, ця тема під контролем командування ЗСУ. Але у нас багато ідей, які не масштабуються. Основні КАБи на фронті- це натівські боєприпаси, нарощування кількості КАБів критично необхідне.
Наступ з Білорусі.
Я не вважаю зараз наступ з Білорусі реалістичним. Про це говорять, можливо, є якісь політичні причини. На даний момент я таких передумов не бачу. Проблем з цим ніяких нема, як тільки на білоруському напрямку буде хоч якийсь маневр наближений до наших кордонів, сучасні засоби розвитку країн НАТО, супутники, все це дозволяє дуже якісно швидко виявити. Поки що таких повідомлень, фото, знімків, дронів, з повітря нічого нема, тому я поки це розцінюю виключно як таку політичну історію.
Скільки днів Шуфрич не битий?
Друзі, так, я теж жалкую, що, на жаль, цей лічильник не оновлюється, а мав би оновлюватись регулярно.
Зараз все ж таки хотів ще раз деякі речі сказати про кілзону. Кілзона, насправді, існує в обидві лінії фронту, але коли ми говоримо таке слово, це не значить, що це зона суцільного ураження, що там неможливо вижити. Зараз специфіка війни така, що, ну, от Мадяр сказав, що кілзона досягає до 25 кілометрів і з одної, і з іншої лінії фронту, на багатьох ділянках по-різному. Там, де місцевість відкрита, як на Запорізькому напрямку, наприклад, думаю, так, до 25 кілометрів – це реалістична дальність. Чому така дальність? Дальність – це, можливо, ефективної дії найбільшої кількості видів дронів сучасних. Основна кілзона, все ж таки, зона такого найбільш щільного ураження, там, де найбільший ризик для особового складу, це зона, куди долітають розвідувальні коптери типу "Мавік". "Мавіки" зараз з батарейками, зокрема, я збираю гроші на батарейки для свого підрозділу, і хочу сказати, що зараз є сучасні батарейки, які дозволяють триматись дрону в повітрі і годину, і годину 15, тобто я бачив на фронті залети дронів типу "Мавік" на 15 і навіть на 17 кілометрів. Звичайно, це короткий час трансляції, але зараз з обох сторін докладаються зусилля, щоб сучасні були елементи живлення на дронах, і для того, щоб "Мавік" міг розглядати зі своїм зумом позиції легко 10 кілометрів від точки старту, 12 кілометрів від точки старту, і давати трансляцію деякий час. Тому така зона десь кілометрів до 7-8 від лінії зіткнення в обидва боки – це зона щільного спостереження з допомогою коптерів, там де взагалі дуже важко сховатись, і де потрібно маскуватись постійно, приділяти увагу спостереженню. Потім іде зона ще кілометрів 10, це зона, де залітають регулярно крила і де активно застосовуються оптоволоконні дрони, більша частина у яких котушки кілометрів на 20. Далі вже за цією ділянкою, за 15-кілометровою зоною, за 20-кілометровою зоною щільність ураження вже значно зменшується. Це не значить, коли ми говоримо про кілзону, що це знищується все. Насправді є велика кількість прикладів, ну не велика, а значна кількість прикладів, коли, наприклад, наші воїни майстерно за рахунок сучасної тактики підготовки, взаємодії, планування своїх дій проривають кілзону з мінімальними втратами, а нерідко взагалі без втрат. Проходять її, проривають з боєм, проникають і ніякі дрони не можуть зупинити штурмові групи. Таке буває. На жаль, це можуть робити тільки дуже добре підготовлені війська, війська, які не просто складаються з мужніх піхотинців, але і з сильної підтримки дронами.
Дронно-штурмові операції, так, дозволяють проривати цю кілзону, проривати оборону і бойові порядки БПЛА противника.
Російсько-українська війна створює паралелі з війною СРСР та Афганістаном. Після кінця якої СРСР, нібито, і досягнувши свої цілі, був змушений вивести війська з Афганістану.
Ні, тут ця паралель не підходить. Я багато разів з 22-го року говорив, що основна модель і прототип такий історичний – це війна у Кореї. Війна між Північною і Південною Кореєю. Так от, Північна Корея, яка намагається нас знищити, це є її якраз і союзник, і це є образ сучасної Росії. І мир на даний момент неможливий взагалі. Я вважаю, поки є Путін, ніякого миру не буде. І буде отака ситуація, бойові дії можуть зупинитись тільки в режимі припинення вогню на якійсь стабільній лінії фронту, прорвати, яку буде занадто дорого, і ціна війни настільки зросте для Росії, що вона просто фізично буде змушена зупинитись. І я не бачу ніяких передумов для миру, я бачу передумови виключно, що Росія захлинеться у крові і буде змушена піти на припинення вогню по діючій лінії фронту, так як це було у Кореї.
Чому міняють мертві тіла один до тридцяти?
Це просте питання, насправді. Перше, українські воїни не витрачають час на збір сміття, яке кидають росіяни - своїх товаришів на полі бою. По-друге, ворог наступає, і безумовна евакуація тіл в таких умовах, коли наші підрозділи змушені з боями триматись або відходити, звичайно, незручна і евакуація дуже складна. Тому, коли росіяни захоплюють певну територію, там вони починають збір тіл, ну і ми бачимо, насправді, об'єктивний підрахунок втрат цієї війни, це підрахунок втрат по відео з дронів, бо зараз війна ведеться з дронів, як з української, так і з російської сторони. І можна подивитись співвідношення таких втрат. Наприклад, російський центр безпілотних систем "Рубікон", знаменитий, який в Росії є ключовою військовою частиною по бойовому застосуванню дронів БПЛА, діє по всій смузі фронту, заявляє приблизно 6,5 тисяч уражень українських бійців за місяць. Це статистика їх минулого місяця. В той час, як українські сили, українські підрозділи БПЛА всіх типів заявляють на місяць підтвердженого відео 35 тисяч уражень російських солдатів. Тобто співвідношення уражень по відео значно вище на бік України. Безумовно, там, крім Рубікону... Якщо дивитись по відео, то співвідношення по ураженням 1 до 3 , 1 до 2,5 на користь України. Тобто ураження російських солдатів в рази більше. Я думаю, що це говорить про співвідношення втрат реальних. А евакуація тіл – це насправді не показник, це просто такий шаблон російської пропаганди, яка намагається постійно про цей обмін тілами говорити, нібито це об'єктивний підрахунок втрат. Це не так, це пропагандистський прийом російського Міноборони, яке приховує свої втрати і дурить російське суспільство і російське керівництво. В принципі, нам це вигідно, тому що результат війни, така російська брехня, в принципі, вона нам його не погіршить.
Про Єрмака щось скажете?
Та що сказати? Людина зараз знаходиться, наскільки мені відомо, в ізоляторі. Це справа правоохоронних органів. Я радий, що в Україні працює правоохоронна система. Всі наші союзники бачать, що в Україні є незалежні антикорупційні органи, які можуть долучати до відповідальності навіть вищих посадовців. Тому вважаю, це посилює довіру наших іноземних партнерів, які постачають нам озброєння і фінансують Україну таким чином, які дивляться на роботу НАБУ, САП, розуміють, тут недоторканих нема. Я думаю, це хороший сигнал.
Чи не хочете ви, щоб влада дослухалася до ваших парад, змінити нік на Юрій Феншуй?
Забавний жарт насправді. Друзі, насправді навіть у нашій владі, яка, так скажімо, не проявляє якихось надзвичайних інтелектуальних здібностей, тим не менше, є люди з мотивацією, яким я довіряю, які намагаються робити багато для перемоги. Такі люди є. Їх не більшість, але вони теж є в системі, тому я насправді намагаюся впливати, показувати дії, показувати певні речі, в тому числі своєму підрозділі, які працюють на фронті, і таким чином впливати на думки тих людей, хто ухвалює рішення для того, щоб ми наближали нашу спільну перемогу.
Вирізання логістики на трасі біля Маріуполя зможе обвалити фронт, як це було з Херсоном? Яка ваша думка про блокаду траси Донецька з повітря?
Я вважаю, що важливий чинник війни – це ураження логістики ворога на велику дальність нашими ударними крилами зі Старлінком. Але хочу сказати, що повністю ізолювати район бойових дій виключно дронами на даний момент неможливо. Це потребує значно більших технічних ресурсів, і це все одно не може замінити бойові порядки на землі. Все одно необхідно, щоб зупинити росіян, в першу чергу зупинити фронт. Потрібно побудувати стійкі бойові порядки на передньому краю, які ворог не може продавити просто своєю самогубчою інфільтрацією. Тобто ключова історія, про яку я говорю вже багато років – це реформи на рівні армійських корпусів, бригад. Тобто це війна оперативними об'єднаннями і побудова бойових порядків відповідно до тих вимог, які формує війна. Бойові порядки, які побудовані на дронах, бойові порядки, де кількість людей, піхоти на передньому краї мінімізується. Мінімізується за рахунок дронів, за рахунок радіоелектронної розвідки, за рахунок радіоелектронної боротьби, за рахунок наземних роботизованих бойових платформ. І піхоту не можна виключити з поля бою. І піхотинець дуже добре має бути забезпечений з інженерним забезпеченням, з артилерією обов'язково на підтримку. Так, таких піхотинців треба значно менше, втрати вони матимуть значно менші. І тоді, коли ми перебудуємо бойові порядки, ми зупинимо ворога, ось тоді удари по його комунікаціях будуть мати для нього смертельний характер. Вони будуть битися, намагатись протиснути ту нашу оборону, там, там, там, і нести шалені втрати на логістичних маршрутах. Таким чином це може дійсно стати одним з факторів перемоги у війні. Але треба розуміти, друзі, абсолютної зброї не існує. Не буває так, що ти у війні маєш якийсь один інструмент і він вирішує все. Тому ще раз кажу, зупинити фронт зусиллями всіх родів військ і бити по логістиці. Ворог не стоїть на місці. Не можна думати, що ми там одними чудодійними ударами по якихось трасах ізолюємо район бойових дій. Ворог посилює свою протиповітряну оборону, збільшує, якщо його не зупинити на землі, не вбивати велику кількість піхотинців, не блокувати його дії, не тиснути на ворога на землі. Ворог просто буде посилювати протиповітряну оборону, збивати більшу кількість наших крил, посилювати інженерне прикриття своїх логістичних маршрутів, покращувати якість управління дорожнім рухом і зменшить свої втрати. Такого абсолютного захисту дрони теж не все можуть. Тому ключ до війни, до перемоги, він один. Це зміни в організації управління військ, щоби всі наші підрозділи діяли злагоджено. Тоді буде ефект.
Навіщо потрібні штурмові бригади?
Штурмові бригади, на мій погляд, дійсно потрібні. Потрібні спеціалізовані війська, які мають спеціальну підготовку для проведення штурмових дій у кілзоні. Тобто це має бути спеціально підготовлені під завдання штурмові групи, які можуть тривалий час виконувати завдання, ховатися, переховуватись, приховано маневрувати, можуть діяти тривалий час автономно, самостійно, у відриві від основних сил, від забезпечення, які можуть кидати забезпечення виключно з дронів, які вміють маскуватись, які можуть діяти, які сильно підготовлені для індивідуального бою, які мають витривалість, які складаються зі здорових молодих людей. І ці війська мають бути натреновані для взаємодії з дронами, тому що забезпечити живучість штурмових груп у кілзоні можливо виключно за рахунок якісної взаємодії з дронами і за умови переваги наших дронів у повітрі. Тому штурмові полки як спеціалізований інструмент для боротьби з інфільтрацією російської піхоти, для проведення контратак, безумовно необхідні. Ключова проблема розвитку наших штурмових військ, про яку я також неодноразово говорив, що у нас штурмові війська існують просто як самостійний інструмент. Вони виконують оперативні завдання. Тобто у нас є десантно-штурмові війська, в їхньому складі бригади десантно-штурмові, які насправді створені і мають комплект озброєння для дій на оперативному рівні. Є корпуси десантно-штурмових військ, два. І їх не треба підміняти штурмовими полками. У штурмових полків, на мій погляд, є своя спеціалізація необхідна у війні. Штурмові полки мають закріплятися, включатись до складу армійських корпусів і бути інструментом стабілізації, інструментом-резервом командира армійського корпусу, щоб чистити всі інфільтрації в смузі корпусу і проводити контратаки в смузі корпусу. Тоді в штурмових полках є логіка, вони спираються на ту інфраструктуру бойових порядків, яка створена корпусом, тобто РЕБ, РЕР, значна частина БПЛА, тобто є лінія оборони – смуга оборони, наприклад, якоїсь бригади. І штурмові полки туди треба кидати не тоді, коли ця бригада вже повністю вибита, не тримає ніяких позицій, там вже всюди діри. Штурмовий полк командир корпусу має вводити для того, щоб коли на бригаду ворог тисне, то він цим штурмовим полком цю бригаду підпирає, проводить контратаки, знищує інфільтрації, а бригада тримає оборону, бригада забезпечує смугу, обороняє її своїми силами. І тоді штурмовий полк виділяє, наприклад, один штурмовий батальйон, і цей штурмовий батальйон знищує всі спроби ворога атакувати в смузі цієї бригади. Він відпрацював, знищив, веде битву місяць, два, три, ворог виснажений, розбитий, загроза прориву відбита, все, штурмовий батальйон виходить і чистить сусідню смугу сусідньої бригади, наприклад, або там ще один батальйон цього полку. Таким чином, дійсно, ці полки діють автономними батальйонами, але є певна логіка. А у нас в чому причина значних втрат штурмових полках? У нас їх вводять в бій, як правило, коли якась бригада повністю розбита, у фронті діра, ворог наступає, вже зайшов цей прорив, і тут зустрічний бій, йому тільки тоді, коли вже всі блогери написали, всі медіа написали, тільки тоді туди посилається резерв, штурмові полки, і вони виконують не просто завдання контратак, а вони взагалі відновлюють смугу фронту. Тобто заходять на невідому їм смугу, де вони не знають обстановки, де йде фактично зустрічний бій з наступаючим противником. Тому там такі втрати, зниклі безвісти, тому що їх вводять в бій, в зустрічний бій, там де вони не володіють обстановкою, і нема нікого, хто їх може зорієнтувати. Оце велика проблема організаційна, тому що у нас немає розгалуження між десантно-штурмовими військами окремими, це оперативні, оперативно-стратегічні сили швидкого реагування, і штурмовими військами, штурмовими полками, сухопутних військ, які мають бути за логікою, за своєю назвою, силами підтримки сухопутних військ для спеціалізованих дронно-штурмових операцій в кілзоні. Тому я вважаю створення спеціалізованих штурмових полків правильним рішенням, виправданим, але через те, що у них неправильна логіка інколи буває, неправильна логіка застосування, це призводить до того, що людей примушують постійно робити подвиги, примушують до масового героїзму. Ну хіба це вигідна тактика застосування? Ні. Це не вигідна організація. Такі речі виникають, тому що, на жаль, у нас, прикро казати, але науковий підхід у нас аналітичний до аналізу дій на стратегічному рівні, на оперативному рівні, у нас в державі відсутній і в армії відсутній. У нас не робляться висновки ні з яких помилок. У нас армійські корпуси, я вже багато разів про це… Соромно казати, друзі, Україна, але я маю повторити, Україна єдина країна в світі, єдина за останні 300 років, з початку наполеонівських війн, яка розгортає мільйонну армію і воює виключно тактичними частинами рівня бригади. Не маючи досі на даний момент навіть розгорнутих корпусів. У нас, нагадаю, один армійський корпус з 18 розгорнутий в повному складі. Все інше – повний вінегрет, хаос, бригади з різних корпусів воюють по всьому фронту, розкидані, перемішані. Ми не воюємо корпусами. І я казав, Росія, яка негнучка, феодалізм, тоталітаризм і все інше, чомусь така елементарна річ, як організація армії, полк, бригада, дивізія, корпус, армія там працює. І в усьому світі працює. В усіх арміях, великих арміях НАТО, в армії США працює. Там є спеціальний статут, дивізія, корпус, армія. Все це працює, але не в Україні. Тут свій шлях, тут керують люди, які пишаються, мабуть, тим, що вони не знають воєнної історії, не знайомі з азами військової справи і не знають, як це працювало 300 років у всьому світі. Я нічим інакше не можу це пояснити. Це дуже соромно. І колись будуть історики писати про українську війну і будуть говорити, ну які дивні речі не робили українці, проявляли просто, ігнорували здоровий глузд у багатьох питаннях.
Чи плануєте ви займати високу позицію в генеральному штабі?
Ні, друзі. Я насправді всім кажу, це абсолютно щире бажання. На цій війні я отримав первинне офіцерське звання, молодший лейтенант, і в мене є тільки одне прохання. Я не хочу інших звань, мені вони не треба. Я прийшов не за званнями, не за посадами, і повністю хочу робити ту роботу, яку я роблю на своєму місці, в своєму званні. А генеральний штаб – це інструмент реалізації рішень Верховного головнокомандувача. Я поки що, я чудово розумію, що якщо ставка Верховного головнокомандувача не реагує, не вживає заходів по реформі армії, то що б там не відбувалося в генеральному штабі, сам по собі генеральний штаб – це структура виконання, а не самореформування. Якщо у політиків нема запиту на реформи сил оборони, значить їх не відбудеться. А буде та система, яка є. Тому що генералів виховують для того, щоб вони виконували накази в діючій системі. І не буває так, щоб генерали армія реформувала сама себе. Є політичне рішення, політичних керівників є політичний курс, реформи відбуваються в рамках курсу і в рамках ресурсу, який виділяє політичний керівництво.
Чи досягнуть росіяни Добропілля до кінця літа?
Така загроза, безумовно, існує. Але я вважаю, що якщо будуть адекватні організаційні управлінські рішення на напрямку Покровськ- Мирноград, якщо наші війська будуть відведені на вигідні тактичні рубежі для оборони Добропілля, а не для того, щоб вести зустрічні бої в умовах переваги російських дронів під Покровськом- Мирноградом, якщо ми виліземо з російської кілзони і змусимо ворога наступати на нашу кілзону, я впевнений, що ні до якого Добропілля вони не дійдуть. Я казав і кажу зараз, навіть зараз, якщо українська армія буде діяти хоча б здоровим глуздом, хоча б масштабувати власні успішні приклади бойових дій, як це показують деякі армійські корпуси на фронті. Якщо ми навіть просто масштабуємо той досвід, який у нас вже є, ми зупинимо ворога до осені. Три-чотири місяці - ворог буде зупинений. Нічого надзвичайного росіяни не показують. Шаблонні дії і вони просуваються зараз, проривають наш фронт, навіть не своєю інфільтрованою піхотою. Ворог прориває фронт завдяки дронам. Ворог підтягує велику кількість БПЛА, їх не вибивають, і там де їх не вибивають, і вони поширюють кілзону в наш тил. І потім вражають наші позиції. Якщо ми змусимо ворога працювати на наших умовах, ми прямо зараз можемо побудувати такий фронт дронів, який ворог не зможе подолати. Зеленка дозволяє маневрувати. Да, складніше виявляти піхоту, складніше її бити, але прориває фронт не піхота. Ми ж знаємо, де ворог наступає, ми можемо вирубати посадки, мінувати там, де йде ворог, створювати собі зручні позиції, зручні для наших пілотів. І це буде тактична перевага, яку ворог не здолає. Для цього треба мислити технологічно.Такі приклади у нас досі, це окремі полки, окремі бригади, окремі корпуси не більше. Масштабної системності нема. Щоб зупинити перманентний російський наступ, його треба зупинити всюди. Тільки тоді ворог розіб'є лоб і все собі переламає і буде примушений до миру.
Скільки потрібно часу для технологічного розвитку до збільшення кілзони в 300 кілометрів? Чи буде безпечно жити в містах в такому разі?
Найближчим часом це не перспектива цієї війни, кілзона в 300 кілометрів. Зараз я вам хочу сказати, реальна кілзона, де висока ймовірність ураження, це десь до 10 кілометрів від лінії фронту. Це зона, куди залітають найбільш небезпечні засоби розвідки, маленький розвідувальний коптер типу Мавік. І в цій зоні ворог веде щільне спостереження, ми ведемо щільне спостереження, і в цій зоні може бути щільне ураження. Далі зона збільшується і в принципі до 15, до 20, на деяких ділянках до 25 кілометрів, там також висока активність БПЛА, але вже значно кращий маневр і ти можеш просуватись. Зеленка дозволяє маневрувати в кілозоні багатьом підрозділам. Позиції, наприклад, БПЛА, клас Мавік, ФПВ, вони практично всі в кілозоні і виживають. І все це можна робити, з цим можна працювати, але не 300 кілометрів. На 300 кілометрів буде збільшуватись ураження, але у нас теж нема постійного безперервного вогневого контролю над трасою на відстані за 30 кілометрів. Тому що потрібна концентрація, велика щільність засобів розвідки і ураження, які швидко, з коротким часом реакції завдають ударів. Поки що технологічно це неможливо. В української сторони у нас є велика перевага – це Старлінк. І це дійсно створює великі можливості. Старлінки швидкісні, які дозволяють нам масово застосовувати на значну глибину дрони з якісним управлінням. Це наша перевага, яку безумовно треба збільшувати і збільшувати втрати ворога на підходах.
Чи має Костянтинівка шанс?
Складна ситуація з Костянтинівкою. Теоретично шанси є завжди, але ворог вже зайшов в міську забудову і щоб там вести успішно бої, треба в першу чергу, щоб говорити про успіх у Костянтинівці, треба захистити трасу на Костянтинівку, логістичні шляхи, які ворог зараз завдяки своєму тактичному становищу намагається взяти під повний контроль і суттєво ускладнює нам логістику. Якщо будуть системні кроки по боротьбі з БПЛА противника і познищенню не тільки дронів у повітрі, а й позицій, з яких ворог запускає постійно сотні дронів кожен день для блокування Костянтинівки, так, тоді ми побачимо шанси. Шанси в повітрі.
Як ваша військова кар'єра? У якому ви званні?
Ще раз можу сказати, я молодший лейтенант, командир взводу БПЛА на даний момент. Але активно набираю людей, все більше і більше, тому можливо буде щось більше, ніж взвод, але найближчим часом будемо дивитись на зміни в штаті. Але я залишуся молодшим лейтенантом, мене це звання цілком влаштовує. Це звання не дає ніякого захисту, тому буде наказ і ти виконуєш ту роботу, яку має виконувати звичайний солдат.
Як ви ставитесь до впливу Міндіча на Firepoint? Це ж наші діпстрайки. Як бути в цій ситуації?
В армії є така достатньо логічний вислів, та і не тільки в армії, і в житті, і в державі. Якщо не знаєш, як зробити, роби по закону або роби по статуту, по правилах. Безумовно, нам потрібні діпстрайки і хочу сказати, що на фронті у дронів Firepoint FP2 висока заслужена бойова репутація. Я ними не працював, але я бачив підрозділи, які застосовували, відгуки достатньо високі. Я визнаю, що ці вироби – це якісна зброя. І, в принципі, по достатньо конкурентноздатній ціні. Але безумовно, ті закиди, які є по Firepoint, що там є, це треба розслідувати, якесь фінансування, якісь преференції про фінансування, цьому треба дати законну оцінку. І просто відділити. Є люди, які дуже добре роблять зброю, вони повинні мати можливість робити зброю, але на ринку БПЛА ударних дронів важких мають бути рівні конкурентні умови. Щоб не було таке, що тільки одна компанія може масштабуватись у великих масштабах. Такі можливості мають отримати аналогічні, співставні з їхніми технологічними потужностями і з досвідом, і інші ударні дрони. Наприклад, у нас є прекрасні дрони ударні "Зозуля" в тому ж класі, що Firepoint 2. Мідлстрайки, які дуже потрібні на фронті. Тобто це питання державного планування. Але ми маємо виходити з того, що якщо ми не хочемо перетворитися на Росію, то феодалізм, створення преференцій для когось одного, при тому, що відтискаються таким чином інші виробники, це для нас поразка. Тому що це буде означати, що ми самі собі зменшуємо конкуренцію різних виробників. А в сучасній високотехнологічній війні ми зацікавлені на фронті, щоб була конкуренція між виробниками, щоб вони боролись за якість, за нові технічні рішення, щоб вони постійно у військових питали зворотний зв'язок. І мені приємно відмітити, що дуже багато виробників приїжджають до Хартії, і навіть у мій підрозділ конкретно приїжджали представники "Бешкета", прекрасних дронів оптоволоконних, які аналізують, збирають бойовий досвід. Їм це важливо. Оці прекрасні дрони HORNET ударних БПЛА і "Бамблбі" – виробництво американської компанії, яка належить Еріку Шмідту, знамениті, які зараз там наводять шорох на дорогах. Вони тестуються, і в тому числі в нашому підрозділі є тестери "Бамблбі" і HORNET , які на прямому зв'язку з нашими колегами дають зворотний зв'язок.
Нам потрібні різні технології, ми маємо випереджати ворога в адаптивності. Адаптивність в сучасній технологічній війні – це зброя, це перевага. Тому я не бачу тут ніяких протиріч. Є питання до Firepoint. Firepoint має звітувати перед парламентською комісією, і я бачив, що власник компанії там був, звітував, має бути контроль аникорупційних органів, і НАБУ,САП, які мають довіру наших західних партнерів, має бути відкритість і прозорість з боку наших органів воєнного планування, це Міністерство оборони, яке робить замовлення на дрони. І дуже важливо, щоб Міністерство оборони діяло як справедливий арбітр, видавало фінансування на всі компанії, які показують якість, які показують, що вони готові робити якісне озброєння. Всім треба давати можливість пропорційно зростати. Це важливо. І я дуже очікую, що держава, так як вона обіцяє, все ж таки в цьому році ми отримаємо європейський кредит і гроші підуть в армійські корпуси. І корпуси будуть замовляти. Тому протиріч нема. Нам потрібні озброєння. Я бачу цікаві, важливі технологічні рішення у Firepoint, які гідні масштабування. Але безумовно так само підтримку як Firepoint в таких же пропорційних розмірах мають отримати інші виробники, які ефективно працюють на фронт. І мають бути створені правила. Правила створюються в нашій країні виключно внаслідок конфлікту, тому що влада у нас ніколи правила гри не створює, а просто дивиться зверху, що там та як воно само владнається.
Є акумулятори для дронів, вони на 4 ампера чи потрібні такі?
Будь-які джерела живлення, вони потрібні насправді. Потрібні мультизадачні різні рішення і для кожного засобу є свої дрони. Тому насправді це було б цікаво випробувати і показати, якщо у вас є якісь свої цікаві вироби, я б дуже хотів, щоб ви написали. Ми з задоволенням покористуємось і дамо зворотний зв'язок.
Чому влада злила Єрмака? Людина вихідні в СІЗО проведе. Чи не хочете допомогти гривнею?
Я думаю, що всі, хто підтримував Андрія Єрмака, вони, в принципі, свої внески зробили, але я, звичайно, не планую. Я думаю, що ця справа якраз дуже красномовно показує, хто чого вартий в цій країні, у кого яка підтримка насправді. Дуже красномовно, коли людина, яка вирішувала нещодавно долю цілої країни і керувала всіма процесами, якими тільки можна, зараз взагалі хтось обговорює, хто за неї буде вносити гроші під заставу, і ми бачимо, що черги нема. Це дуже красномовно, кожен політик має розуміти, що скільки б він не сидів там у себе в кріслі, Україна – демократична країна, і його сидіння там не вічне. Що б він там про себе не думав, не вважав себе якимось найпотужнішим у світі, все це колись закінчиться. І тому треба себе поводити як гідна людина, і тоді не буде такого, що нема тих, дуже вузьке коло тих, хто готовий за такого політика втручатись, вступатись і підтримувати. Дуже повчальна історія, і вона і про ставлення людей до конкретного політика, і взагалі урок для української демократії, для чого ми всі живемо. Для того, щоб працювати на країну і на суспільство, а не на свою кишеню. Бо коли потім приходять скрутні становища, то людина, у якої нема ніяких проблем з матеріальними ресурсами, ночує одна в якійсь безіменній камері. Дуже повчальна історія. Тому, друзі, зараз у нас кожен може проявити себе, для цього треба докласти зусиль або в нашій оборонній промисловості, або на об'єктах інфраструктури, або на фронті. Все, що зараз тримає державу, це пріоритет. І я впевнений, що Україна залишиться демократією і наша демократія, те, що у нас немає недоторканих, немає ідолів, це і є дуже велика перевага України в цій війні. І оця адаптивність в дронах, це насправді різне мислення. Наша відмінність від Росії зараз завдяки різним шляхам розвитку наших суспільств, різному розумінню свободи в наших державах, наша адаптивність, вона якраз дає нам перевагу в війні. У нас неможлива монополізація завжди на всіх етапах. У нас конкуренція завжди пробиває дорогу. У нас людина, яка справді популярна в армії, може стати авторитетом. Її думка буде впливати. І оця адаптивність і перевага в технологіях, дронів – це теж одна із заслуг української свободи і української демократії. Тому коли ми воюємо за державу, ми воюємо за нашу свободу і демократію. І саме тому я впевнений, що ми в цій війні переможемо.
Сьогодні, як ніколи, я впевнений в нашій перемозі. Слава Україні!
фото ua.depositphotos.com
