Андрій Оністрат: Як тільки громадський тиск припинить працювати, це означає тільки одне: наш Верховний плавно рухається до образу Януковича
Суботня новина про те, що старший офіцер Центрального управління інноваційної діяльності ЗСУ та засновник батальйону БпЛА 68-ї бригади "Шершні Довбуша" Андрій Оністрат написав рапорт на звільнення, для багатьох стала знаковою.
Як, власне, і передісторія цього рапорту, про яку Оністрат розповів "Українській правді": минулої п’ятниці прийшов наказ про переведення його у 17-й корпус. Як жовчно висловився сам Андрій - "головним папероводом". Про мотиви свого переведення він написав так: "Я думаю, що це завдяки підтримці "Вирію". Можливо, через дописи про підтримку Федорова. А можливо і те і те".
Хто такий Андрій Оністрат - ви або вже знаєте, або можете дізнатись з Вікіпедії. Якщо брати різні етапи його життя, - банкир, бізнесмен, спортивний управлінець, медійник, військовослужбовець, інноватор. Про "Шершнів Довбуша", відомий батальйон ударних безпілотників, я написав вище...
Загалом Оністрат — з тієї рідкісної породи людей, які і формулюють сенси, і реалізують їх у житті. А якщо їм заважають це робити - реагують публічно. І до їхніх слів варто дослухатись.
Саме тому журналіст "Цензора" взяв слухавку і набрав номер Оністрата. Дзвінок віднайшов його десь на Одещині.
- Андрію, пішов вже третій день від того, як ви написали заяву про звільнення. Розкажіть, будь ласка, про розвиток подій станом на зараз.
- На цей момент я сиджу на березі Чорного моря. І діти усміхаються. Мене відпустили в відпустку, про яку я просив напередодні. За сімейними обставинами.
Я добуваю три дні. Сподіваюся, що на четвертий - приїду, здам посаду, звільнюся. Це мої надії станом на зараз.
- У коментарі колегам з "УП" ви сказали, що "ввечері набрав керівник і сказав, що прийшла копія наказу про переведення мене в 17-й корпус головним папероводом". Скажіть, а як офіційно називається ця посада?
- Старший офіцер управління БПС 17-го корпусу. Чи старший спеціаліст?..
Я просто знаю, як це відбувається. Я цих хлопців бачив просто тоннами. Вони зазвичай в діапазоні з 25 до 40 років, з пустим обличчям, спустошені. Їх дуже сильно за**ала паперова робота; їх шукають з будь-якого приводу. Вони не мають стосунку до якогось про**бу на лінії зіткнення - але їх все одно за це наказують. Вони лише терпляче ходять по цьому КСП, бідолаги. І мені їх шкода: вони ні на що не впливають - і при цьому за все відгрібають. Ось така робота. Хоча насправді це - робота для людини, яку бусифікували у 25-му чи 26-му році, і у якої до того в житті була військова кафедра. Ви ж знаєте, що у багатьох є військова кафедра, де їх бусифікували? І вони переповнені російським наративами - і з цими наративами потрапляють в армію. І це типова посада для таких людей. Це нормально - тільки я вважаю, що не готовий цим займатися.
- Чому не готові?
- У мене є багато більш цікавих справ - в тому числі для перемоги.
- Андрію, а коли вас набрав керівник, як він сформулював наказ?
- Сказав, що от, прийшов витяг з наказу про переведення тебе в 17-й корпус.
Я кажу: так а я тоді буду звільнятись.
Він каже: ну, це ти вже там будеш звільнятися, а поки що треба виконати наказ.
На цьому у нас закінчилась розмова напередодні. А потім вночі мені не спалося, я зайшов в "Армію+" і підтягнув за 32 хвилини документи. Написав заяву - і, в принципі, зранку вже вийшов з коментарем, що вже все відбулося.
- Заснути після цього, я так розумію, вже не вийшло?
- Дивіться, я завжди засинаю нормально; просто якщо мене щось турбує, то я можу прокинутися о першій чи о другій годині ночі, і мені це буде не давати спати. Я потім врешті засинаю, але вже під ранок, з відповідними відчуттями. Якщо в мене, наприклад, якась ранкова робота, то я буду цілий день невиспаний.
- Знайоме діло... Я знову процитую ваш коментар – про причини переведення вас у папероводи: "Я думаю, що це завдяки підтримці "Вирію"; можливо, через дописи про підтримку Федорова; а можливо, і те, і те. Важко...я не думав, що ось так".
Питання: а окрім цих ваших логічних підозр, чи не отримали ви якісь "попередження"? Мовляв, багато на себе береш, розписався щось, ти ото дивись нам - щось таке.
- Свого часу я отримав прохання видалити пост про "Вирій". І я його видалив. Чому зараз таке зі мною трапилось? Тут мої знайомі розходяться у трактуванні: хтось каже, що комусь не сподобалися фотографії Зеленського, які були поставлені мною у ФБ. І що наче дзвонили з адміністрації. А хтось каже, що просто ти оборзів. Хтось сказав, що я - конь...Якось так.
- Ну, ви такі слова не вперше чуєте, бо людина ви ініціативна...
- (Пасіонарно) Скажіть, а як треба було зробити? Опустити очі і сказати, що мене це не стосується? (Далі іронічно. — Є.К.) Це така звичка фахового військового; мовляв, треба опустити очі і потім після третього полтінника віскаря розповідати, як кому не подобається влада, і що взагалі погано.
- А ви як вважаєте?
- А я вважаю, що не треба обов’язково випивати віскаря, щоб розповісти друзям про те, як все погано. Я вважаю, що у кожного з нас є засіб визначення нашої позиції. У вигляді, в тому числі, сторінок у Фейсбуці та Інстаграмі. Це - нормальна історія. Вважаю, що не для того Україна пережила Майдан, щоб боятися висловлювати свою особисту точку зору.
- Поясніть, будь ласка, Андрію, чому ви вважаєте свою підтримку суперуспішного стартапу "Вирій" – в принципі, одного з символів технологічного прориву українських fpv-дронів - можливою причиною свого переводу у папероводи?
- Розумієте, коли я дізнався, що в мене є спосіб в будь-який час звільнитися, це в принципі наклало на мої дії певний відбиток...
- Хвилинку, а про який спосіб звільнитися йдеться?
- У будь-якого українського професійного військового, який підписав контракт, є два способи звільнитися.
Перший спосіб – це смерть близького родича. Другий – якщо він пройшов через полон.
Мій син загинув, тому я можу звільнитися в будь-який момент (від автора: 21-річний Остап Оністрат загинув 2 червня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Вугледар на Донеччині). На щастя, я в полоні не був, але… Ну, в мене така доля. Свого часу, підписуючи контракт, я ж його не читав. Ну, просто не читав.
- З вашим фінансовим бекграундом? Я б думав, що ви кожну букву маєте вичитувати. Ні?
- Дивіться, я наскільки був переконаний, що це моя доля, що я сумніву для себе не залишав.
- А от це я розумію.
- Тобто я вважав, що маю висловлювати свою точку зору тоді, коли треба. Я завжди спокійно спілкувався з вищими керівниками: з Павлюком, Драпатим, з будь-яким комкорпусом. І з декількома командирами корпусів, не дивлячись на те, що вони бригадні генерали, я на "ти". Це абсолютно нормальна історія, тому що ми, перш за все, - люди, які прийшли на війну виграти війну, розумієте? А не для того, щоб вислужитися один перед одним. Щоб комусь із керівників подобалася наша усмішка або відсутність її на нашому обличчі.
Я вважаю, що бути військовим - це не значить, що ми маємо при зустрічі з командирами пісатися в штани тільки тому, що вони наші командири. Бо ми, передусім, - люди, які поважають одне одного. І це означає, що ми можемо спокійно розмовляти, розумієте?
- Повернімося до питання про "Вирій". Чому ви вважаєте, що саме з мотивів вашої підтримки "Вирію" вас хочуть перевести у папереводи?
- Ну, промайнули такі натяки після того, як сталася ця історія, І я так думаю, що це ініціатива Головкома.
- Сирського? Ви думаєте чи ви знаєте?
- Ні, це мої допуски. Це те, до чого я дійшов після деяких розмов і опосередкованих висновків того, що я почув.
- Андрію, нині за нестачею часу читач навряд чи буде гуглити про "Вирій" чи дивитися ваше відеоінтерв’ю з його співзасновником.
Тому прошу зараз ці моменти стисло пояснити. Чому для вас у загальноукраїнському вимірі "Вирій" такий важливий?
- "Вирій" має широку смугу продажів всіх дронів. Це один з найбільших виробників дронів; найбільший виробник оптоволокна. Це виробник, який виробляє сотнями тисяч звичайні дрони на радіо. Це виробник, який робить розвідників.
І основна задача цього виробника – виграти війну. Це дуже важливий фактор. Бо за рахунок цього вони завжди позиціонували розумну ціну. Тобто вони не хотіли продати 100 дронів і заробити мільйон. Вони хотіли наситити лінію дронів. І це була їхня головна задача.
Потім, наприклад, вони були одним із провайдерів "DOT-Chain Defence" як відкритої системи продажі дронів.
Тому з часом "Вирій" став одним із найбільших виробників дронів в країні. Коли ти виробляєш сотнями тисяч щомісяця, ти автоматично генеруєш достатньо великі гроші.
- На які, немов оси на солодке, злітаються перевіряючі структури.
- Да, така практика була від 90-х років, коли на великі підприємства приходила податкова адміністрація, хтось з керуючих органів. Починали "ліпити горбатого", робити якісь штучні слідчі дії. Які врешті-решт спонукали цю організацію прийти і домовлятися, щоб це скасувати. Звичайно, за гроші.
В цьому і є історія з "Вирієм". Ба більше, ця історія спричинила на цьому ринку цілий поштовх. Виробники усвідомили, що треба об'єднуватись, створювати якісь асоціації, які будуть на рівних розмовляти з правоохоронними органами.
- Скажіть, а наскільки, на вашу думку, проблеми "Вирію" йшли суто від правоохоронних органів? Можливо, хтось за ними стояв? Конкуренти чи ще хтось?
- Станом на зараз це з'ясувати не вдалося. Поки що це - ініціатива ДБР. І у "Вирії" відразу пішли в суд і почали оскаржувати вилучення кешу, який у них відбувся. Разом з документами. Але справи у суді постійно переносяться, інша сторона затягує процес.
- Тоді зайду з іншого боку: кого з недругів порадує ваш вихід з гри, принаймні тимчасовий, і проблеми "Вирію"? Оскільки вас, воєнних інноваторів, вишибають як кеглі, а дехто і сам підпадає у відставку, чи не час чітко називати імена опонентів?
- Я їх не знаю. Скажу так: по відчуттях - це ціла група компаній, які намагаються задорого продавати все. І при тому роблять це з пафосним обличчям: мовляв, вони роблять гарну справу для країни.
Хоча насправді, якщо подивитися на їхню номенклатуру, там все переоцінено в рази. Деякі засоби дійсно гарні, але вони не коштують таких грошей. Бо ми не можемо собі дозволити збивати шахеди патріотами, як це робили сауди.
- Андрію, за ці дні я багато спілкувався з провладними політиками — і почув від них дуже різні за настроєм думки. І заяви про те, що зняття Федорова – це катастрофа. І запевнення в тому, що ніяка це не катастрофа, Міша сам винуватий, з реформою ТЦК не розібрався, ще й піарився, а Президент цього не любить...
Мені дуже цікаво почути з цього приводу саме ваш аналіз.
- Дивіться, до ТЦК він не має ніякого стосунку. Він на своєму місці ініціював контрактну основу, яку фізично запровадив. Скажу більше, вона не розповсюдилась активно тільки по одній причині - тому що кадровий підрозділ Генерального штабу не давав пояснення. У людей виникали питання, але кадровики з лінійних бригад не мали пояснення, як це зароваджувати, тому спускали процес на гальмах. Це 100% інформація. Тобто від кадровиків з Генерального штабу не було детального роз'яснення, як саме підписувати контракт. От чому в лінійних підрозділах це не мало великого розповсюдження.
Це - перша історія. Друга історія: вся система ТЦК підпорядковується сухопутним військам, до якої пан Михайло має такий же стосунок, як морська свинка до моря. Всі сухопутні війська підпорядковуються Генеральному штабу. Це - однозначне підпорядкування. Тому у Федорова немає впливу на ТЦК, від слова "зовсім". Він може щось ініціювати, якісь законодавчі зміни, - але вони мають бути підкріплені або в страховому кабінеті в місті, або відповідними законами. Але це точно не робиться за 2-4 місяці.
Постановою Кабміну – це ще більш-менш просто зробити. Тобто за місяць, якщо всіх ставлять раком, це відбувається. Але не на рівні ТЦК, не на рівні зміни системи, зміни підготовки і так далі. Тим більше, що і сама підготовка сильно змінилась за останні 2-3 роки. Підрозділи багато в чому трансформували свою підготовку, зробили свої навчальні центри. Це стосується всіх. Починаючи від штурмових підрозділів і закінчуючи 92-ю бригадою.
Тобто у всіх своя система підготовки. Але ця трансформація відбулася згідно з потребами війська, а не за бажанням якихось посадових осіб. Просто свого часу Генштаб дозволив військовим зробити цю історію на рівні бригад.
А стосовно цих людей, які у чомусь звинувачують Михайла, можу сказати, що в основі цих звинувачень - просто заздрість. Заздрість перед тим, що після його пресконференції можуть зібратися тисячі людей. Що на Майдані під адміністрацією президента люди стоять не за них, а за Михайла. Ось у цьому і є заздрість.
- Ви вважаєте ці мітинги - і взагалі громадський тиск у різноманітних його формах - зможуть змінити ситуацію?
- Поки що вважаю, що так. Поки що. Як тільки це припинить працювати, це значить тільки одне: наш Верховний плавно рухається до образу Януковича.
- А ви згодні з тим, що Федоров надто завзято формував власний "прогресивний політичний імідж"? Що він активно піарився політично?
- Я не просто не згоден, я точно не згоден. В моєму розумінні, це просто реальна робота, яку я можу констатувати. Знаєте, коли почалася трансформація війська, я Федорову навіть написав. Кажу, тут багато питань від військових, давай зробимо ефір.
- Відповів?
- Так. Каже, реально в мене немає часу. Немає часу!
Розумієте, серед кадрових військових ситуація полягає в тому, що вони, на жаль, не вчили, що таке маркетинг, що таке менеджмент. Не було цих двох дисциплін в університеті. Але все те, чим сьогодні славляться найкращі бригади і корпуси, - це точно зроблено з використанням маркетингу. Тобто вам будь-яка людина може сказати, для чого потрібен маркетинг, щоб корпус працював.
- Для чого?
- Для того, щоб у нього завжди були пропозиції по людях, по засобах і так далі. Для чого потрібен менеджмент? Для того, щоб відбувалася така взаємодія особового складу, яка врешті-решт буде призводити до того, що люди у вигляді бійців будуть розуміти, що вони роблять і для чого. І у них ніколи не буде в голові формулювання, що мені хтось надав якісь дебільні накази. Навіть якщо наказ буде незрозумілим, при правильній комунікації це завжди заходить так, як треба.
Але, на жаль, у кадрових військових, попри те, що вони дуже багато пишаються своєю освітою, цього немає. Взагалі, коли я поступав в університет, на кадрову військову освіту йшли просто самі двієчники. В мене в класі жодна людина не пішла на кадрову військову освіту! Найгірша освіта, яку вибрали мої власники, - це був КІСІ. Київський інженерно-будівельний університет.
Більша частина людей у моєму класі пішли на прикладну математику, на факультет інформатики, обчислювальної техніки. А я ж вчився в топовому класі з математики. І жоден не пішов на військову освіту! Я згоден, що, напевно, з якихось районних центрів хтось туди міг потрапити. Я знаю декількох таких людей – але все одно, на той момент, коли вони потрапили, там не було маркетингу і менеджменту.
- Андрію, якою ви бачите тактику Володимира Зеленського після того, як протести проти звільнення Федорова, а тепер і за зняття Сирського, набрали обертів? З урахуванням загальних супільних настроїв, публікацій у пресі, дискусії у соцмережах?
- Я вважаю, що він затягує час.
- І яким ви бачите подальший розвиток подій?
- У нього є кілька днів. А далі це можна буде уже називати політичною кризою.
- При цьому ми читаємо його заяви: я чую вулицю, я проводжу зустрічі з військовими...
- Скажу так, якби зараз вся ця історія заглохла, він просто нічого б не змінив. А тут воно буде продовжуватися кожен вечір. (Тут голос Оністрата у слухавці змінюється, він реагує на те, що відбувається біля нього, на Одещині. — Є.К.). Та-а-а-ак, шахед полетів прямо над головою.
- У якому напрямку?
- У напрямку Одеси….Але я продовжую. Так от, я побачив його, цей рух, на власні очі. І скажу так: він нікуди не дінеться. Ці люди будуть стояти, поки Зеленський не вирішить правильно.
- Після цих ваших слів нагорі вирішать: ну, зрозуміло, це Оністрат і фінансує цей рух.
- Я фінансую? У мене від'ємний залишок на обох картках. Я живу в кредит, останнім часом - на зарплату в 37 тисяч гривень. Я хочу, щоб кожен, хто так скаже, жив, як я.
- Андрію, раніше я процитував вам людей, які вважають, що Федоров робить свій політичний імідж – і вже тому винуватий. Тепер спитаю з іншого боку. Що далі робити людям, які про цю ротацію думають так як ви - що це катастрофа і можливий елемент поразки у війні. Що ви їм порадите?
- Дуже гарне питання. Тут є два радикальні способи вирішення цієї історії.
- Я слухаю.
- Перший варіант вирішення – збирати речі, їхати за кордон. Другий варіант – зібрати силу в кулак, мобілізуватися і йти в той підрозділ, який вам подобається.
- Що тепер робитиме Андрій Оністрат? От закінчується ваша триденна відпустка, ви повертаєтесь, вам кажуть: тебе звільнено. Що далі будете робити?
- У мене є декілька варіантів поведінки. Перший: я залишаюся у miltech і буду займатися представництвом компаній, які виробляють дрони.
Другий варіант: я врешті-решт займуся тріатлоном. Тому що до цього я тільки бігав. Оце для мене буде важлива історія. Це добавить в мій щоденний раціон друге тренування.
І третій варіант: я допускаю, що можу повернутися на військову службу. Але це буде за іншого головкома. Який прийде і скаже: я хочу тебе запросити на роботу; ти будеш займатися оцим; оце буде твоя влада; оце - твоя відповідальність.
На таких умовах я повернусь на військову службу.
- І який з цих варіантів для вас найбільш імовірний?
- Вони всі реалістичні. Першим я точно займусь, мені там треба провести декілька консультацій – і, швидше за все, я піду по ньому.
Я також переконаний, що почну тренуватись двічі на день.
А з точки зору нового розвитку - ну, треба дочекатися нового головкома; хто це буде і як це буде. Я в принципі звичайна людина: мене можна запросити, а можна і не запросити. Щоправда, тут є ще одна проблема.
- Яка?
- Зазвичай всі фахові військові не дуже розуміють, що значить зробити пропозицію, offer. А це ж важливо. Погано просто казати: "Давай, приходь до мене". Треба приходити і казати: от я бачу, що ти можеш займатися оцим і оцим. То давай ти займешся цим напрямком.
- Оскільки ви вже завели мову про цей можливий (поки уявний) контакт з головкомом, спитаю вас про можливого наступника Сирського. Бо наші добре поінформовані джерела кажуть, що рішення про його відставку Зеленським вже ухвалено, просто не оприлюднено. То які варіанти на заміну ви бачите? Давайте по класиці: найгірший варіант, найкращий та реалістичний. І як буде розвиватися цей процес?
- Наскільки я чую "базар" по ринку, це буде Апостол. Хто такий Апостол? Це Сирський мінус 20 років і, безумовно, негативний варіант. Я його знаю особисто, і ця кандидатура — максимум на 4-6 місяців. Це моя думка.
Другий, оптимістичний варіант. Особисто я призначив би Дениса (Редіса) Прокопенка.
Третій — реалістичний — варіант — це Драпатий. В чому різниця між Прокопенком і Драпатим? Прокопенко — мегапрогресивний; я вважаю його іконою української армії. Ще раз підкреслюю — іконою. Він міг би завершити війну. Редіс — не політик, він — піхотинець.
Щодо Драпатого. Драпатий останнім часом завжди спілкувався у форматі "Чим я можу допомогти?". При тому, що Сирський позбавив його будь-яких варіантів допомоги. Але все одно він намагався зробити таку конфігурацію, щоби хоч трошечки допомогти бригаді. Я з ним взаємодіяв 2 останні роки, він завжди починав бесіду з оцього "Сan I help you?". До речі, це я його познайомив з Федоровим.
Щодо самого процесу. Президент перебуває у полі людей, які йому щось радять. Вони формують його точку зору. І він звик прислухатися до позицій людей навколо.
Я не знаю, хто зараз має на нього найближчий вплив у цьому питанні. Думаю, він зараз буде слухати все — і, врешті-решт, ухвалить якесь рішення.
Євген Кузьменко, "Цензор.НЕТ"
