Призначення Драпатого: "ковток свіжого повітря" для ЗСУ чи нова політична фігура?

Автор: Ольга Москалюк

Кілька днів Володимир Зеленський фактично проводив публічний кастинг на посаду нового Головнокомандувача ЗСУ. На тлі протестів під Офісом президента, де мітингувальники скандували свої вимоги, він одна за одною проводив зустрічі з представниками військового командування.

Після кожної такої розмови соцмережі президента поповнювалися фотографіями та інтригуючими дописами про "заслуховування доповідей" та "обговорення ключових питань", підігріваючи дискусії про те, хто ж очолить українське військо. У вівторок найчастіше звучали прізвища Михайла Драпатого, Олега Апостола, Андрія Білецького та Ігоря Оболєнського. Лунали думки й про те, що Зеленський все ж залишить на посаді Олександра Сирського як мінімум на місяць – до того часу, як Верховна Рада вийде на роботу й проголосує за нового міністра оборони. Але пізно ввечері президент озвучив свій фінальний вердикт: новим Головкомом стає генерал-майор Михайло Драпатий. Це бойовий командир, який здобував авторитет не в кабінетах, а на полі бою. Він має чимало яскравих сторінок у своїй біографії. Ще на початку війни, 9 травня 2014 року, як командир 2-го механізованого батальйону 72-ї бригади, очолив легендарний прорив на БМП через сепаратистський блокпост у Маріуполі. Цей епізод став такою собі своєрідною "візитівкою" молодого офіцера. Далі були важкі бої та випробовування, зокрема вивід бійців підрозділу з Ізваринського котла. Із початком повномасштабної війни Драпатий керував на найскладніших ділянках фронту, а потім очолював Сухопутні війська та командував Об’єднаними силами ЗСУ.

Сам новий Головком після призначення назвав службу Україні честю та наголосив на відповідальності, яку бере на себе на цій посаді. Згодом озвучив завдання, які отримав від президента: продовжити й посилити наступальні дії, планувати нові операції в тилу противника, розвивати військо та технології в ньому, нарощувати спроможності Збройних Сил України.

Що означає прихід Михайла Драпатого на цю посаду, яких змін від нього очікують, та з якими проблемами й викликами йому доведеться зіткнутися? "Цензор.НЕТ" вирішив запитати про це військових і народних депутатів, зокрема членів профільного комітету. Частина парламентарів із фракції "Слуга народу", до яких ми звернулися, не відповіла на наші запити. Дехто прямо відмовився коментувати призначення, пояснюючи це небажанням робити публічні оцінки. Чи пов’язано це із самоцензурою, відпусткою або іншими причинами - сказати важко. Своїми думками поділилися ті нардепи, які погодилися говорити.

"ДРАПАТИЙ – ПРЕКРАСНИЙ ОФІЦЕР І КОМАНДИР ІЗ ЗАГОСТРЕНИМ ВІДЧУТТЯМ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ"

Народний депутат фракції "Слуга народу" Микита Потураєв схвально поставився до такого рішення президента:

- Це позитивні новини. Хотілося б, щоб конфігурація склалася, і люди, які в п’ятницю знову планують вийти на мітинг, побачили цілісну картину. Можливо, тоді вони вирішать, що вже досить стояти на вулиці. Але вони мали повне право сказати своє слово, а влада, відповідно, їх почути. Це добре. Хоча шкода, що події розвивалися у такий спосіб. Однак ми ж розуміємо, що всі перебувають у великому стресі – як суспільство, так і президент. Помилки виправляють, що є позитивним сигналом для всіх.

Я дуже сподівався і був майже переконаний, що призначення Головнокомандувача буде виваженим. Бо президент у важких ситуаціях зазвичай ухвалює правильні рішення. Насправді вибір був хоч і хороший, але невеликий. Драпатий був серед моїх особистих очікувань, але не скажу, на якому місці, тому що там усі - достойні генерали. У нас тут існує системна проблема, адже в цій "обоймі" їх могло бути більше. Але, на жаль, така тривала конфліктна історія між армією старого зразка (хоч у певних речах і непоганою) і новим офіцерством стримувала зростання тих майорів, які могли би бути полковниками, полковників, які точно вже могли бути бригадними генералами. Я таких знаю особисто. Відповідно, це призвело до того, що вибір став менший, ніж міг би бути.

Я сподіваюся, що новий Головком із новим начальником Генштабу, про якого я теж чув багато позитивного, будуть хорошим тандемом. Драпатий - прекрасний офіцер та командир із загостреним відчуттям відповідальності. Може, це для нього стане проблемою, тому що він дуже відчуває особисту відповідальність за людей, рішення та події, які розгортаються. Хоча я вважаю це вкрай хорошою рисою. Дуже добре, що вона у нього є.

Ситуація склалася таким чином, що ми маємо спільний консенсус: всі переконані, що майже немає шансів на те, що до виборів у так звану держдуму росія піде на реальні переговори. Також ми усвідомлюємо, що після них рф оголосить масову мобілізацію. Відповідно, невдовзі після цього на всіх наших напрямках підуть масовані "м'ясні" навали. І тут важливу роль відіграє те, що через конфліктні моменти, які Михайло Федоров не хотів робити публічними, ми певною мірою втратили час у реформі. Якби реформування ЗСУ йшло швидше, то в нас зараз частка нової армії складала би більшу частину, ніж старої. Я вважаю, що виключно армія нового зразка - це якраз люди, які втримають це дуже небезпечне, майже невідворотнє російське "м’ясне" нашестя. Я – не військовий, але як політолог вбачаю ознаки того, що ця навала, дійсно, може стати останньою. Якщо ми відіб’ємося у жовтні-грудні, на цьому вони вже і закінчаться остаточно. Хоча нині це звучить надто оптимістично. Але на нас чекає важка осінь. Армії буде дуже складно воювати. Хотілося би, щоб вона зустріла цей період вмотивованою, щоб якомога більше частин уже відчули новий стиль командування, і щоби до того часу наші хлопці й дівчата були забезпечені найновішою зброєю, яку, власне, і намагався максимально замовляти для армії Михайло Федоров.

Як може вплинути на ситуацію те, що у нас міністр оборони – виконувач обов’язків? Найближчі тижні це нічого не змінює. Ніякої трагедії в цьому немає. Тут же яка історія. Є декілька неармійських генералів, у чому, до речі, певною мірою є їхня перевага - Буданов, Малюк, Хмара. Це люди, які реформували свої служби. ГУР у нас, як структура, модернізоване, і вже не є пострадянською військовою розвідкою. Це точно частина сучасної нової української армії. Те саме СБУ, до якої входить і "Альфа", яка давно стала чимось значно більшим, аніж центр. Це все супермодерні підрозділи з новими підходами та технологіями. Вони роблять такі речі, про результати яких ми не завжди й знаємо. Ці генерали чудово розуміють важливість переозброєння армії, переходу її на сучасні рішення. Кожен із них може стати прекрасним міністром оборони. Тому я у призначенні Євгенія Хмари т.в.о не бачу жодної проблеми. Він - офіцер, який точно знає, як гарно воювати, що треба замовляти тощо. Це перевага. Але проблема в тому, що є питання з командою. Бо Михайло Федоров уже прийшов із таким кістяком, який потім розширював. А запорука успіху, тим більше в такій структурі, як Міністерство оборони, - це якраз наявність команди. Тому в разі подання президента Хмари на цю посаду є такі варіанти: або збережеться певною частиною (бажано більшою) команда Федорова, або він почне формувати свою. Але тоді треба забезпечити тяглість попередників. Важливо, щоб у МОУ не зупинялися реформи. Тому що часу дуже мало.

"ТРЕБА ПОДЯКУВАТИ УСІМ, ХТО ВИЙШОВ НА ПРОТЕСТИ"

Народний депутат фракції "Голос" Ярослав Железняк також позитивно оцінює призначення Драпатого:

- Дуже добре, що так сталося. Призначення Драпатого - це перемога людей, які вийшли на мітинги. У президента був невеликий вибір, щоб зробити інакше. Треба подякувати усім, хто вийшов на протести. Просто величезне їм дякую.

Чи може він стати конкурентом Зеленському на виборах? Українці не оберуть військового наступним президентом. Це нереально. Він може бути достойним членом команди президента. Колись, коли будуть вибори. Але для цього йому треба бути крутим Головнокомандувачем. Думаю, йому дадуть можливість добре попрацювати на цій посаді. А чому ні?! При всіх нюансах політика політикою, але це насамперед про відповідальність. Не думаю, що хтось йому заважатиме або, навпаки, допомагатиме. Показуватиме результат - добре. Якщо ні – і його замінять. Тут усе достатньо зрозуміло.

Якщо чесно, я не знаю, як йому впоратися із тими викликами, які перед ним постали – мобілізація, забезпечення, ротації тощо. Але переконаний, що, як у всьому, будь-яка проблема має під собою якесь адекватне рішення. Це важко. Але я сподіваюся, що у нього є багато сильних сторін, які допоможуть витягнути цю історію.

Якщо говорити про взаємодію Головкома з МОУ, то тут матиме вплив те, що міністр оборони – виконуючий обов’язки. Це має значення, коли немає постійного керівника. Але ж все одно, очевидно, у них нормальні людські стосунки. Цей особистий контакт може допомогти. Думаю, в серпні відбудеться голосування за призначення міністра оборони. Чи подаватиме президент на цю посаду Хмару? Можна буде сказати після п'ятниці, коли ми побачимо, як розгортатиметься ця історія із зібраннями людей.

"ТЕПЕР У НАС БУДЕ ЩЕ ОДИН КАНДИДАТ У ПРЕЗИДЕНТИ"

Колишній народний депутат, військовослужбовець Ігор Луценко навпаки вважає, що новопризначений Головком у майбутньому може стати Зеленському конкурентом на виборах:

- Тепер у нас точно буде ще один кандидат у президенти. Це пов'язано з нинішнім політичним моментом, а не особистістю. У нас автоматично будь-який Головком - кандидат. Якщо переводити у жарт, то достатньо просто загадково посміхатися, і тебе вже любитимуть. Якщо серйозно, якраз Сирський тут був винятком, бо він - людина найбільш непублічна з усіх генералів. Якщо ми говоримо про площину військового управління, то треба буде ще дивитися. Все визначають кадри на конкретних напрямках, і реакції на кризові ситуації. Загалом, наша армія, її керівництво насправді потребує кадрової динаміки. Старі кадри мають мінятися, бо змінилася сама війна. Що більше буде такої динаміки - то краще.

Я знаю Драпатого ще з часів АТО. Ми з ним тоді зустрічалися, але мало спілкувалися. Мені він здається позитивною людиною, добрим командиром - тут він більше схожий на Залужного. Чому Зеленський обрав саме його серед усіх кандидатів? Важко залізти в голову Верховного Головнокомандувача, щоб це з’ясувати. Якщо тут шукати якусь політичну логіку, можливо, такий вибір стався через те, що прізвище Драпатого озвучували на мітингах. Тож вирішили: кинемо "кістку" протестантам, а Федорова все ж не повернемо на посаду міністра, попри вимоги. Тобто це призначення є підказкою "картонковому Майдану", що їхні методи діють, вони мають силу, і що треба не зупинятися, бо є непоганий шанс на успіх.

Які перші кроки робитиме Драпатий, зараз складно сказати. Все з’ясовуватиметься емпірично. Але тепер будь-який Головком муситиме докладати зусиль, щоб його не вважали "м’ясником" і ретроградом. Бо суспільство має настільки великий запит на технологічність, на реформаторство, що відсутність цих рис у Головнокомандувача буде бити не тільки по ньому, але і по Зеленському.

Що стосується Міністерства оборони, то тут теж цікавий сюжет. ТВО - це керівник на кілька тижнів максимум. Тому визначатиметься головна перспектива змін - хто стане постійним. Я не думаю, що у Зеленського є задум лишати Хмару. Я вже не кажу, що взагалі-то у нас є законодавство, на яке треба зважати - хоча б міняти закони під ті рішення, котрі збираєшся втілювати, а не порушувати їх. Побачимо, як вирішуватимуть це питання.

"МИ МАЄМО НАДІЮ ТА ВІРУ, ЩО ЗСУ В НАДІЙНИХ РУКАХ"

Командир 422-го окремого полку безпілотних систем "Luftwaffe" Микола Колесник також особисто знайомий із Михайлом Драпатим:

- Розкажу історію. Коли закінчилася Херсонська операція, наш пункт постійної дислокації містився в будівлі Криворізької міської ради. І от був момент, коли ми якраз уже збиралися: заносили й виносили речі. З будівлі вийшов генерал Драпатий. Я представився і зробив коротку доповідь. Він сказав, що підрозділ молодці, і що бачив нашу роботу. Запитав, чи нас нагородили? Кажу: "Ні". Відказує: "Ось номер телефону. Зателефонуйте, зробіть подання, а я дам розпорядження". Запитав, кого саме треба нагородити? Відповідаю: "Працювали абсолютно всі, хто тут був. Тож або всіх, або нікого. Але загалом це не головне". Він: "Ні, чекайте! Ви командир - вам видніше. Подавайте всіх". Ми зробили подання, і це були перші нагороди, які ми отримали за роботу на Херсонському і Миколаївському напрямках – "Сталеві Хрести". Я вважаю, що це, перш за все, була повага до нашої ще тоді маленької команди безпосередньо від Командувача ОСУВ.

Щодо попередньої команди, яка працювала донедавна, скажу так: я дякую і Головкому, і начальнику Генерального штабу. Ми працювали на напрямку, коли генерал Гнатов очолював ОТУ "Запоріжжя". Я безпосередньо з ним спілкувався. Він має прямий стосунок до створення нашого окремого батальйону, а тепер уже полку. Я дуже вдячний, що він нас розгледів і підтримав.

Від призначення нового Головкому я очікую те, що будуть нарощуватися спроможності Збройних Сил України, буде подальший розвиток, ЗСУ ставатимуть міцнішими, а головне – буде підвищена технологічна компонента. Потрібно покращувати той досвід, який ми вже маємо. Але розумію, що перед нами стоять серйозні виклики. Здолати їх - дуже непросте завдання. Тільки з часом можна буде давати якісь оцінки. Зараз же нам треба робити свою роботу в зонах своєї відповідальності – кожному батальйону, полку, корпусу. Працюємо. Я впевнений, що досвіду, який має генерал Драпатий, вистачить для нарощення спроможностей ЗСУ, Сил оборони України. Ми маємо надію та віру, що Збройні Сили України у надійних руках, а найкращі традиції й досягнення будуть тільки примножені.

Я утримаюся від коментування тих задач, які перед Головнокомандувачем поставив президент. Ми маємо свої завдання, кожен на своєму місці, які виконуємо. Якщо у нас виникають проблемні питання, звертаємося до старшого командування для їх вирішення. Зоною моєї відповідальності є 422-й окремий полк безпілотних систем, який я маю честь очолювати. І я думаю, що існуюча керівна вертикаль, як мінімум, буде збережена та покращена. А те, що президент ставить нам завдання робити все можливе для успіху на полі бою, я тільки вітаю і підтримую.

"У ЗСУ МОЖЕ З’ЯВИТИСЯ "КОВТОК СВІЖОГО ПОВІТРЯ""

Екснардеп, офіцер полку безпілотних систем "Kraken 1654" Третього армійського корпусу Єгор Фірсов вперше почув про Михайла Драпатого ще на початку повномасштабної війни у 2023-му році:

- Тоді мій комбриг мені щось емоційно пояснював і, критикуючи іншого командира, сказав таку фразу: "Це не як Драпатий, який сам схопив РПГ і вистрілив з нього по колоні з танків". Я її запам’ятав, хоч тоді й не знав, про кого йдеться. Взагалі я знайомий із десятками військовослужбовців, які пересікалися з Драпатим з 2014 року. Це, напевно, один із небагатьох командирів, про кого добре відгукуються і майже не кажуть нічого поганого. Він завжди був у контекстах і перетинався з великою кількістю військових або в бойових, або в польових умовах. Це важливо. Чимало з тих, хто його знає, каже, що він чітко розуміє потребу як взводу, так і окремо солдата в окопі. Оце найголовніша історія. От чого не вистачає в дискусії навколо міністра оборони і Головнокомандувача? Фокусу на передовій, на солдатах. Це такі "клітинки нашого організму", які тримають фронт. Певне, Драпатий знає і розуміє, що саме їм потрібно.

Другий момент: у нього є величезний досвід, починаючи з 2014 року і закінчуючи командуванням Сухопутки, а також оце "гелікоптер-в’ю" - стратегічне бачення. Але він потребує інструментів, чим цю стратегію рухати. Тобто мобілізаційний ресурс, необхідні засоби, починаючи від дронів, закінчуючи літаками, артилерією тощо. Ще потрібен і певний апаратний, політичний вплив. Тобто щоб його повноваження не були якимись куцими, щоб він не був обмежений, до прикладу, заступниками, яких йому можуть нав’язати. Треба, щоб йому дали працювати. Тоді людина на цій посаді зможе максимально якісно себе проявити. Якщо ж повноваження будуть обрізаними, з якимось тиском від тих же політиків, звичайно, ні до чого доброго це не призведе. Але загалом скажу, що від Драпатого враження позитивне. Це призначення зараз вселяє надію, що у Збройних Силах може з’явитися такий "ковток свіжого повітря" – тобто тепер певні процеси, які не вирішувалися, рухатимуться в потрібному напрямку.

Які першочергові завдання та виклики стоять перед новим Головкомом? Мобілізація (її форма та методи), забезпечення дроновими засобами і БК (без переробок), завершення реформи корпусної системи, ротація та форма демобілізації, яку обіцяли. Необхідно провести роботу над останніми скандалами в підрозділах, як-от у "Скелі", і з’ясувати, що там реально сталося, та що потрібно, щоб такого не відбувалось. Має бути правильне використання людей – проведені зміни, щоб не відбувався цей негативний відбір, як на рядовому, так і на командному рівні. Треба продовжити започатковане залучення іноземців до лав ЗСУ - колумбійців, аргентинців тощо. Також потрібен особливий контроль впровадження на полі бою НРК. Їх стає все більше, а кіл-зона – все ширше. Дуже важливо, щоб до фронту доходили якісні та справні засоби, а не ті, які підрозділам доводиться переробляти місяцями.

Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"