"Перший "гриб" був просто жахом": Геннадій Кривошея про трагедію в Милій

Автор: Ольга Москалюк

Увечері 28 серпня село Мила на Київщині опинилося в епіцентрі масштабної трагедії. Після російського удару на території одного з підприємств спалахнула пожежа, а згодом почалася тривала детонація боєприпасів. Вибухи лунали впродовж кількох годин, уламки розліталися на значну відстань, були зруйновані та пошкоджені житлові будинки й інші об’єкти.

 Станом на 30 серпня, за інформацією голови Київської обласної військової адміністрації Тимура Ткаченка, загинули 38 людей, ще 52 постраждали, серед них - п’ятеро дітей.

Колишній народний депутат України Геннадій Кривошея був одним із тих, хто того вечора опинився неподалік місця трагедії, адже мешкає в цьому селі. Перший вибух він побачив просто з автомобіля, коли повертався з донькою додому. Спочатку подумав, що це чергове влучання російського дрона. Та за певний час ситуація змінилася: почалася потужна детонація.

Ми поспілкувалися з Геннадієм 30 серпня, коли ситуація в селі вже стала дещо зрозумілішою. Він розповів про перші хвилини після вибуху, про те, що бачив на власні очі, а також порушив питання, які після трагедії поки що залишаються без відповіді.

- Де ви були на момент першого вибуху?

- Неподалік епіцентру подій, адже якраз поверталися з донькою додому із супермаркету. Ми не бачили дрон. Їхали в бік Петрушок, на Милу, і вже тоді почули вибух. З досвіду зрозумів, що це може бути шахед. Тим більше, була повітряна тривога. Цей вибух був на території підприємства, де розташовані невеликі склади, які, наскільки нам відомо, не займалися зброєю. Я викликав поліцію. Сказали, що вже виїхали. Ми попрямували додому. Нас ще телефоном підганяла моя дружина. По дорозі побачили ще ППОшників, які там стояли. Запитав їх, чи це був дрон? Один з хлопців відповідає: "Він до нас не долетів". Ми спустилися до будинку. Бачимо, що на тому місці починає розгоратися, і через хвилин 15 почули ще один вибух. Подумали, що це ще один приліт. Зазвичай так і буває. Ми ще не ховалися. Тобто протягом перших 15 хвилин між першим і другим вибухами детонації не було. Я поїхав по другу дитину. Виїхав нагору, хотів знову поїхати через трасу. Але подумав: поїду іншим шляхом, бо, мабуть, туди вже приїхали пожежники, і дорога могла бути перекрита…

- О котрій годині це було?

- Дивіться, перший вибух стався о 20:18. Знаю, адже ми ще з повороту якраз сфотографували дим, який з’явився.

Ще я тоді одразу подзвонив нині покійному голові Дмитрівської громади Тарасу Тарасовичу (Дідичу. – О.М.). Він спочатку певний час не брав слухавку, а потім відповів. Мабуть, до того з кимось розмовляв. Я сказав, що в Милій приліт. Він відповідає: "Я все знаю. Пожежники вже поїхали. Я теж їду". Дуже швидко поговорили. І потім через хвилин 15–17 після першого вибуху стався другий. Можна навіть на моїх камерах подивитися - видно, умовно кажучи, саму точку і час, коли з’явився перший "гриб".

Так от, я виїхав по сина, який переховувався у метро, і потрапив на відкриту місцевість, коли пролунав дуже сильний вибух. Хоч вікна в машині були закриті, але було таке відчуття, що мені пробують перевернути авто. Тобто хвиля була дуже потужна. Потім зрозумів, що у цей момент на місці вже були пожежники та голова. Просто уявив: якщо мене в машині ледь не перевернуло на відстані близько кілометра, то як же там було впритул… Оцей перший "гриб", мабуть, був найбільшим. Це був просто жах!

Я бачу, як летять в сторону ніби феєрверки. Зв’язок зник. А я розумію, що у мене ж діти, а дружина взагалі може гуляти на вулиці з собакою. Вирішую повернутися додому. Хвилювався, що все летить в наш бік. Через ліс та кущі вилітаю до будинку. Нас врятувало те, що він знаходиться, так би мовити, в ямі. Тож обірвало двері, повибивало деякі вікна. На щастя, мої сиділи в підвалі. Я з ними почекав десь близько години. Ми дивились по камерах, що воно все рве й рве. Не знаю, скільки було потужних вибухів – таких, щоб з "грибом", від п'яти до десяти. Ми змогли додзвонитися до сина. І я поїхав по нього. Мене десь півтори години не було – з 21.30 до 23.00.

- Коли було знято відео, яке ви запостили у Фейсбуці?

- Близько 21-ї години. Все, що на ньому чутно, якраз відбувалося між цими "грибами".

Я вийшов і чую: бубух-бубух! Не так далеко від нас знаходиться тир, де більше місяця тому прилетіли ракети. Тож ми знаємо, що таке, коли постійно стріляє. Але то легша зброя. Тому після першого "гриба", коли почалася детонація, я подумав: тут розмістили склад зброї. Але як? Де? Там не будували нових складів. Пам’ятаю, в нашій місцевій групі спочатку писали: "Це якийсь балон вибухає чи що?!". Коли полетіли уламки, стало зрозуміло, що це склади зі зброєю.

- Що було, коли ви забрали сина?

- Ми з ним стояли в Стоянці, тому що траса в бік Милої була перекрита. Спитав поліцейського, чому так? Там же можна проїхати до повороту. Відповідає: "Ні. Уся траса повністю прострілюється". Тоді я зрозумів, що хвиля вибуху пішла якраз у ту сторону житлових будинків. Там ще були офіс підприємства з виробництва води та готель. У 2022 році, коли тут було майже все окуповано, постраждали практично всі будинки. Але готель вижив, а от зараз вигорів. Станом на вчорашній вечір офіційно повідомлялося про 37 загиблих. Кажуть, велика кількість саме з будинку пристарілих, який там поруч… Все сильно палало. Пожежних машин було десь три десятки. Поліції теж було дуже багато. Усі в броніках.

Світло в селі зникло. На щастя, сім’я була на зв’язку – у нас був інвертор, і ми могли спілкуватися через Wi-Fi. Тобто ми знали, що все тихо, але вони казали: "Не їдьте зараз, бо все вибухає". Я розумів, що туди пожежники апріорі навіть під'їхати не можуть за таких обставин. Але, як потім побачив у звітах, вони туди все ж просунулися і рятували людей під час вибухів.

Ми у групі теж постійно переписувалися, робили перекличку, інформували один одного. Там нас близько 200 людей. І по тих переписках я зрозумів, що ніхто не здогадувався, що там можуть бути склади з боєприпасами – не писали про таке. На склади не заїжджала жодна військова машина. Ми ж тут живемо, то все бачимо. Так, вибухи були детонацією. Але як туди завозилася зброя, боєприпаси?! Ще одне.

Я свого часу був у Антикорупційній раді при Міноборони і знаю: існують певні процеси, які стосуються контролю над тим, де зберігається зброя. Тобто мені казали, що по цих питаннях працюють, проводиться робота і тому подібне. Думаю, якби Тарас Тарасович знав, що там зброя, він би туди не проїхав. І військова адміністрація заборонила б розміщення небезпечних речей неподалік будинків.

- Писали, що там були й склади з водою...

- Ці склади були відкриті. Ти їхав і з дороги бачив цю воду в бутлях. Машини постійно її вивозили. Вони там навіть збудували магазинчик. Ми теж у них постійно купували воду.

Оцей перший дим ми побачили фактично за магазином. Тобто я розумів, що це було там, де вода. Тому й подумав: може, до них прилетіло.

А військових складів я там не бачив. Ми тут з багатьма спілкувалися. Там були звичайні підприємства, причому невеличкі. Трохи далі ще були якісь старі склади, де колись зберігали продукти – фрукти, овочі. Вчора ми туди не ходили, бо ще вибухало. Останній вибух я такий потужний чув вчора о першій годині дня. Чесно кажучи, це був дуже важкий день. До цього часу ми не можемо повноцінно оговтатися. У нас тут ряд будинків. Ми знаходимося десь за 800-900 метрів, мабуть, від зони. Нас врятувало те, що ми, по-перше, як я сказав, знаходимося у ямі. По-друге, тому що все "полетіло" у бік траси. Чому так - для мене це загадка. Це тільки слідчі можуть встановити і зрозуміти. Із тих заяв, які я почув вчора, і того, що побачив, думаю, тут має йтися не лише про посадки. Повинно жорстко постати питання до виробників. Я для себе розумію, що це можуть бути якісь приватні установи. Певне, вони шукають місця, де розміститися. Але вони мають якомога далі розташовуватися від населених пунктів. А їхня локація має бути засекречена настільки, наскільки це можливо.

- Власне, це найголовніше питання, чому зброя чи боєприпаси знову біля житлових будинків? Ситуація у Вишневому мала ж чогось навчити, правда?

- Президент назвав це жахливою недбалістю. Халатність - це коли ти не виконуєш чітку норму закону та правил, які існують. Думаю, вони чітко розуміють, що це хтось порушив. Найгірше, що через це загинули люди…

- Також пишуть про те, що спочатку відбулася детонація – тобто вибухи були не від прильоту Шахеда. Що про це скажете?

- Дивіться, у мене є фотографія, яка зафіксувала момент першого вибуху. Він був вогняний догори. Це не був такий здоровезний "гриб". Як і не було великої ударної хвилі. Коли ми їхали, ще не було вибитих вікон.

Якби перший вибух був таким потужним, як ви кажете, то ми відчули б ударну хвилю по машині, адже перебували в радіусі 200 метрів. Ми ж одразу подумали, що це приліт. Коли повернули, побачили якраз момент вибуху. І пішов чорний дим - стандартна історія, тобто як після атаки Шахедів. Я лише подумав: це ж біля підприємства, де ми тільки сьогодні зранку купували воду. У голові промайнуло: "Уже і по водозабезпеченню б'ють. Нічого собі!". Далі, як я говорив, був наступний через хвилин 15. А вже після того почалася детонація і загоряння.

- Тоді евакуювали понад 200 людей. Чому ви не поїхали?

- По-перше, коли були в підвалі, не бачили всього масштабу. Чули, що вибило вікно нагорі. А від чого? Це зараз я знаю, що від ударної хвилі. Думали: щось летить. Через те, що знаходилися в ямі, то було таке відчуття, що все відбувається в іншій стороні.

По-друге, нам же повідомили, що все горить на трасі, туди їдуть пожежники. Це вже коли я повертався з малим, усе бачив. Але ж розумів, що хвиля пішла в інший бік. Хоча коли їхали по нашому масиву, бачили декілька пошкоджених будинків: у людей обсипана плитка, відірваний дах. Але пожежі, як такої, в нашій частині не було.

Думаю, слідчі та експерти точно встановлять: що було, де і як.

- Так от Офіс Генпрокурора вже розпочав розслідування, СБУ відкрила кримінальне провадження. Ви вірите, що винні понесуть покарання?

- Тут два моменти. По-перше, потрібно, щоб винні понесли покарання. Для цього має працювати слідство. Експертизи ж тривають не день і не два. Уже лунали думки, що це не був приліт. Але ж у нас ППО все бачать і фіксують. З отриманням тут інформації проблем не має бути. Однак якщо після такого винні не будуть покарані – це буде загалом погана історія для влади. Ми вже побачили оперативну реакцію і президента, і прем’єр-міністра. То я очікую, що будуть відповідно результати.

По-друге, повинні провести повноцінні перевірки. Тому що усе має бути погоджено. А якщо нині покійній голова не знав, що там, значить, не знала і військова адміністрація, бо у них це все завжди погоджувалося ланцюжком. Повторюся: Тарас Тарасович дав би сигнал усім евакуйовуватися, якби володів інформацією, що там. Але такого сигналу чи команди не було. У Вишневому, наприклад, люди розуміли, що там знаходилося якесь військове підприємство. Тут інша ситуація. Але все мають з’ясувати відповідні служби.

- Що сьогодні відбувається в Милій? Як люди оговтуються?

- Вчора усі були задоволені, що ввечері дали світло, бо ще зранку писали, що електрики не можуть працювати. Зараз воно є.

Ще ходили поліцейські, все передивлялися, фотографували. Запитували людей, кому потрібна евакуація. Я сказав, що нам не треба – машина ціла, тож за потреби можемо виїжджати. Також питали, чи потрібно нам фіксувати пошкодження? Кажу: "Самі розберемося. У нас найголовніше, що цілі стіни. Вікна – плюс-мінус".

- Ви не плануєте виїжджати? Як взагалі зараз ваша сім’я?

- Так зараз вже тихо. Вчора ми бачили, як пожежники все гасили. Порівняно з 2022 роком, коли тут були обстріли, то зараз вже інакше сприйняття. Розумієте, коли вибухи відбуваються після прильоту чи йде обстріл зі зброї - це одне. А коли воно рве безперервно - це зовсім інше. Знаєте, як мої реагували? У нас же собака хаскі дуже непосидюча й гіперактивна. А тут вона чотири години просиділа з дитиною в підвалі. Навіть не ворушилася. Дитина весь цей час лежала із закритими вухами.

Я розумію, що у нас сильно постраждала психіка. Ми плануємо звернутися до лікаря. Як мінімум, відвести меншу дитину, яка застала перший вибух на вулиці і тричі бігала у будиночок туди-назад. Я коли забіг у підвал, побачив сліди крові. Хтось порізався. Хто? Не розуміли. Думали вже, може, собака бігла, зачепилася та поранилася.

Потім дружина каже: "Десь був уламок, то я наступила й порізалася". Ще усіх обдивилися. Собак також. Головне, що всі живі та цілі.

Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"

Фото та відео надані Геннадієм Кривошеєю