"На ланцюгу, пісяєте в бутилку, какаєте в тарілку". Тарас Боровський, адвокат бійця РДК Каплунова

Автор: Ірина Ромалійська

У нас в гостях Тарас Боровський, адвокат. Ми будемо говорити про все найважливіше, що сталося останніми днями, бо Тарас представляє інтереси Каплунова, того самого представника спецпідрозділу РДК, який у складі "Тимура", який, за версією якраз Тараса, був викрадений есбеушниками для того, щоб змусити його працювати на СБУ.

Ви на каналі Бутусов плюс. Мене звати Ірина Ромалійська.

Тарасе, вітаю вас.

— Добрий день.

— Дякую, що ви знайшли все ж таки можливість доєднатися до нас. Дуже вас чекали. Скажіть, будь ласка, давайте розберемося одразу: вчора кому обрали запобіжний захід і який?

— Вчора було обрано запобіжний захід офіцеру Головного управління розвідки Сергію, який прибув на місце події, коли викраденого десять днів тому Степана Каплунова працівники Служби безпеки України привезли до нього додому для проведення невідкладного нібито обшуку.

— І Сергій стріляв вночі?

— Сергій не стріляв. Сергій прибіг на місце події, показав посвідчення офіцера Головного управління розвідки. Йому почали стріляти під ноги і давати наказ лягати на землю, який він довгий час не виконував.

— Як цікаво, розкажіть, як це було. Це, я так розумію, ми говоримо про нічні події.

Ми говоримо про події, які були зняті на відео: там хтось із матюками знімає з високого вікна і каже, що у нас тут щось відбувається. Стрілянина на Березняках. Перша її серія була близько 23:20 1 вересня.

У нас повний розбір того, що відбулося, на каналі вийшов вчора. Хто не дивився — дивіться, будь ласка. Так, Тарасе, давайте тоді розкажіть про цю стрілянину, бо я знаю про дві. Та, яка зранку, де співробітники СБУ стріляють по співробітниках ГУР. Знаю про те, що була ввечері ще одна, коли співробітники СБУ виходили якраз із під'їзду. Тоді вогонь відкрив представник ГУР. А ви зараз кажете ще про третю?

— Будь ласка, ви так довго мене чекали і тепер ви вносите смуту таку. Мені аж неприємно зараз було це чути.

— Вибачте, розкажіть.

— Представники ГУР не стріляли жодного разу. Вони не ідіоти, щоб стріляти у спальному районі міста Києва, де вони виросли.

23 серпня Каплунова викрали представники департаменту контррозвідки СБУ. Катували його, погрожували вбивством і змушували зізнаватись в усіх смертних гріхах, записуючи на відео. Скоро ми станемо свідками, очевидно, ще якихось відео, де він зізнається у вбивстві Кеннеді, можливо, отруєнні Адольфа Гітлера, у ще якихось неймовірних злочинах.

Відповідно, Служба безпеки України, відповідаючи на мій адвокатський запит, зазначила, що вона жодних процесуальних дій щодо Каплунова з 23 серпня не проводила, затримання не проводила.

На квартирі, де він мешкав, перебували співробітники Головного управління розвідки. Вони там жили. У ніч із 1 на 2 вересня спецназ ДКР СБУ прийшов і виламав двері на квартиру.

Була піднята тривога у "спецпідрозділі Тимура" ГУР. По цій тривозі першим, одним із перших, а, певно, першим на місце події прибіг у шортах і футболці Сергій, якого вчора судили. З табельним пістолетом прибіг.

Добігши ближче до під'їзду, він побачив, що на нього направляють зброю і вже в цей момент затримують під погрозою розстрілу якихось людей, які там приїхали на машині у цей двір і кладуть їх на землю.

Він сказав: "Спокійно, я з Головного управління розвідки" і показав посвідчення офіцера. Йому сказали лягати на землю, він відмовився. Йому почали стріляти під ноги багато разів.

— Хто?

— Ось і все, що було. Працівники Служби безпеки України, конкретно департаменту контррозвідки.

 Тому що "Альфа" не стріляла по людях. В "Альфі", мабуть, підготовка набагато краща і по нервах теж.

— А що тоді йому закидають, бо суд був закритий? Ми не можемо цього достеменно знати.  Бо стаття в нього ж — замах на вбивство правоохоронців.

— Бо вночі лунали постріли, багато пострілів, звуки пострілів лунали. От йому закидають, що він десь здалеку, а серед ночі розгледів, що там знаходяться правоохоронці, що вони перебувають саме при виконанні своїх службових обов'язків.

І він, переконавшись у цьому, нібито захотів їм перешкодити виконувати свої службові обов'язки. І через це відкрив вогонь із пістолета з дистанції десь більше ста метрів. От так написано. Але не влучив, бо було темно. Але не сходиться тут те. А гільзи не знайшли від пістолета на місці події, хоча шукали.

— Давайте зафіксуємо. Тобто йому вміняють, що він стріляв, все ж таки посягання?Тобто ви почали з того, що я тут брешу, а я хочу  довести.

— Так брешете не тільки ви, а ще й правоохоронці. Розумієте? Дуже багато брехні в цій історії.

Вміняють йому посягання на життя працівника правоохоронного органу. От із фабули підозри, яку я озвучив, насправді декілька питань виникає.

По-перше, ефективна дистанція для стрільби з пістолета — це максимум метрів двадцять. Ідіот тільки буде стріляти зі ста метрів із короткоствольної зброї — влучити неможливо.

Потім питання: якщо він не влучив, бо було темно, то яким чином він переконався, коли було темно, що там саме правоохоронці і вони саме при виконанні своїх службових обов'язків?

Як він міг у цьому переконатися, коли всі правоохоронні органи в Україні відмовились брати на себе відповідальність за викрадення Степана Каплунова і в уяві кожного військовослужбовця ГУР і тих, хто виїхав на підтримку в цей вечір, було одне: викрали бандити або представники ворожої розвідки.

Відповідно, їдучи на тривогу туди, кожен очікував зустріти там злочинців, аж ніяк не правоохоронців. Тим паче при виконанні службових обов'язків. Тим паче Служба безпеки України, яка письмово мені написала, що це не ми, нас там не було, ми його не викрадали і ніяких слідчих дій не ведемо.

Прибувши на місце, Сергій очікував зустріти там виключно злочинців. І разом із тим, маючи лише пістолет, він би не стріляв у них здалеку. Він не стріляв, гільзи не знайшли.

Експертиза пістолета ще не була проведена, але очевидно, вона не покаже, що з цього пістолета він стріляв у цей день.

І все це дійсно повна брехня. Вибачте, що я трошечки перебив вас. Я хотів бути коректним. Я декілька днів не спав і розповідаю цю історію вже багато разів. І просто чути знову якусь коломийку, яку вигадали, я не знаю хто, якісь відставні генерали СБУ, які сьогодні коментують події зі свого дивану, які там не були.

— Я просто говорила з людьми, які там були, тому стверджую.

— Хто там був?

— Ну, я вам не скажу це.

— Якісь люди в масках, анонімні. От я — Тарас Боровський, адвокат. Ви знаєте, всі знають мій номер телефону, де я живу, мою сім'ю, мою машину. Я з відкритим обличчям говорю правду.

А люди в масках, які розповідають якісь неймовірні історії, щоб себе виправдати і сьогодні не сісти за розстріл беззбройних людей...

 Чому беззбойних?

— Працівники Головного управління розвідки не використовували зброю в момент, коли…

— Але вони були зі зброєю. Ви кажете "беззбройні люди".

— Конкретно я був у групі людей, яка піддавалась розстрілам зранку. У нас було близько десяти людей. На всіх десять людей було пару нагородних пістолетів, у когось у кобурах сховані.

А один хлопець після перших пострілів по нас від ДКР СБУ пістолет дістав. Одразу ж отримав найтяжче поранення. Йому вистрілили, цілились у пах. Це смертельне поранення було б. Влучили вище.

— Це ви вже говорите про стрілянину зранку?

— Так, бо стрілянина була виключно для затримання Сергія застосована. Більше її не було.

— За вашою версією, за версією СБУ, він стріляв. Зрозуміло. Так, ви кажете,  вашого клієнта катували. Сам він в інтерв'ю НВ каже, що фізичну силу до нього не застосовували. Хто правий у цій ситуації, ви чи він?

— Катуванням можна вважати не тільки застосування фізичної сили. Коли його затримали, йому…

Уявімо, можна закрити очі, розслабитись і уявити себе на місці Степана Каплунова.

Ви сидите десять днів чи до десяти днів там. Ви сидите в невідомому місці. У вас на голові постійно якась ганчірка, перемотана скотчем. Ви очима не бачите, що відбувається. У вас одна рука в наручнику, тут метр ланцюга до кільця в стіні і метр назад. І отут у вас друга рука теж у наручнику.

До вас періодично приходять, приносять вам "Мівіну", пісяєте ви в пляшку, какаєте в тарілку. А періодично до вас приходять і змушують записувати якісь відео під погрозами того, що вас просто ліквідують, вас ніхто не шукає, ви не маєте жодного процесуального статусу і ви маєте зізнатись в усіх гріхах, щоб обмовити своїх побратимів і вище командування.

Чи не катування це? Чи катування — це тільки паяльник?

Я посилаюся виключно на його слова. Просто він казав, що фізичної сили до нього не застосовували, але так, він каже, що це була якась таємна тюрма і що він був із ланцюгами.

 Так. Тоді давайте ще уточнення. Ви сказали, що люди приїхали на тривогу. Є у вас розуміння, поясніть нам, за чиїм наказом озброєна воєнна розвідка приїхала в Київ?

— За власною ініціативою, отримавши цю інформацію. У нас просто спільна група в одному з месенджерів. Туди приходить сигнал і ми всі виїжджаємо.

— А ви теж представник цього підрозділу, правильно я розумію?

— Я просто адвокат багатьох із цього підрозділу. Там багато моїх друзів, там багато моїх друзів дитинства.

Ми разом із ними тренувались, виступали на змаганнях, бились на вулицях, ходили на футбол, фанатіли за "Динамо-Київ". Є багато друзів із Березняків, із Русанова.

— Так, звісно. У мене вісім струсів мозку, контузія, перелом кісток склепіння черепа.

— Через футбольні бійки?

— Через футбольні бійки.

— Скажіть, будь ласка, ви, значить, 23-го… Я просто хочу уточнити ці деталі. 23-го вашого клієнта викрадають,   зв'язку з ним немає. 26-го ви пишете: "Викрали мого клієнта". Ви до цього підписали з ним договір чи як це сталося?

— Я підписав із ним договір давно. Про викрадення мені стало відомо 24 серпня від його побратимів. Інформацію про його викрадення ми оприлюднили пізніше, оскільки перевірялись усі можливі сценарії розвитку подій у зв'язку з такою тонкою ситуацією і тим, що він служить у розвідці і так далі.

— А в нього є ще якісь кримінальні справи? Чому ви давно підписали з ним?

— Ні, у нього були питання щодо легальності існування, скажімо, перебування в Україні і так далі.

— Російський паспорт у нього, так? Давайте до суті перейдемо. Версія СБУ і частини ГУР. Тут варто сказати, ми про це вчора говорили, що це були не лише сбушники, а це були і частина ГУР, яка представляє департамент внутрішньої безпеки, чи як це правильно називається?

— Внутрішня безпека.

— Немає оцього "підрозділ" чи "департамент", просто внутрішня безпека?

— Всі складники Головного управління розвідки, вони якби на заборі не написані, і я їх оголошувати не буду, як вони називаються. В тому числі це є таємниця. Внутрішня безпека, називаємо ББ.

— Добре. Тобто це були співробітники Служби безпеки України і внутрішньої безпеки ГУР. А вони приїхали на цей обшук?

— Окей, обшук, не обшук, слідчі дії, не слідчі дії. Там всередині вже були представники ГУР, які представляють РДК і спецпідрозділ "Тимур". Поки правильно я все говорю?

— Неправильно.

Розкажіть.

— Почнемо з дефініцій. РДК — Російський добровольчий корпус — це частинка спецпідрозділу "Тимура". Більш чисельніша одиниця.

Спецпідрозділ "Тимура" вже безпосередньо входить до самого Головного управління розвідки, є його частиною, і в ньому є РДК.

Це там багато людей. Я показую так пальцями просто, щоб показати кількісне порівняння. Відповідно, у квартирі просто проживали і певним чином виконували функції чергування, тривожного бійці спецпідрозділу "Тимура".

На обшук приїхали працівники СБУ, Головного слідчого управління. Слідчі проводять обшук. Взагалі це там інтелігентні люди — в джинсах, у туфлях із гострими носками, лакованих і так далі.

З ними силовою підтримкою приїхали понад кілька десятків… Я так розумію, десь двадцять чи двадцять п'ять було спецназівців СБУ, а саме департаменту контррозвідки і частково спецпідрозділу "Альфа".

У них були окремі пов'язки, такі блискучі чи світловідбиваючі, у "Альфи". І вони виглядали там більш інтелігентно і поводили себе набагато краще.

Відповідно, вони прибули на місце. Однак вони зрозуміли, щоб хоч якось легітимізувати свою присутність на цьому обшуку, щоб зовсім уже не просто в тупу підкидати речі, вони привезли туди і самого Степана Каплунова, який певним чином ,  його присутність нібито мала легітимізувати цю слідчу дію і сказати, що вона законна.

Для додаткової легітимізації можна було б пустити адвоката, але вони цього не зробили. Не допустили мене до проведення слідчих дій, не повідомили, хоча я їм писав письмово, що якщо якісь слідчі дії будуть відбуватись, я — адвокат, я приїду в будь-який час. Ось мій номер телефону.

Для додаткової легітимізації, скажімо, вони запросили в останній момент, за десять чи п'ятнадцять хвилин до прибуття на місце, вони повідомили ВБ Головного управління розвідки — внутрішню безпеку.

І представники внутрішньої безпеки прибули на місце і побачили, що там, виявляється, є Степан Каплунов, який нібито пропав і нібито це не СБУ його викрило.

— Ще раз зафіксую. Тобто одна група людей — це СБУ з вашим підзахисним і внутрішня безпека ГУР. З іншого боку — бійці спецпідрозділу "Тимур" ГУР. Правильно?

— Коли ви говорите про бік, то що ви маєте на увазі?

— Що тут якийсь бік цього протистояння, яке переросло в перестрілки посеред…

— Внутрішня безпека ГУР не перебуває на боці СБУ.

Вони були задіяні на тих слідчих діях...

 Так само як на слідчих діях міг би бути задіяний адвокат, а також ще поняті.

Там дід був такий із бородою рудою, дуже прикольний, і жінка, яку привезли десь серед ночі, якій платять за те, що вона понята по ночах. Ну, вони, мабуть, не були на боці. Вони якусь нейтральну позицію займають.

Чи Степан Каплунов ... Він теж не був на боці ДКР СБУ. Тому так.

— Саме тому була спочатку оця спільна заява СБУ і ГУР, а потім заява ГУР зникла. Не знаєте таких деталей?

— Не знаю. Яка заява?

— ГУР була. Зранку були пресрелізи від СБУ один, а інший був від ГУР. Вони були майже однакові — про те, що це проводиться спеціальна операція разом. Служби проводять її разом по захопленню там терориста і так далі. Ну, як це було?

— Дивіться, що, як я можу це пояснити...

Просто і потім це були спільні заяви, і потім ГУР зняло зі своїх офіційних сторінок без пояснень.

— Я не бачив жодних заяв від ГУР.

Повірю вам, можливо, вони були. Як я це можу пояснити взагалі? Цей інформаційний. Не знаю, новину від СБУ. А я можу пояснити таким чином.

Коли привезли Степана Каплунова вночі, коли затримали Сергія, коли затримали ще декількох людей і поклали там всіх на землю, на місце прибуло багато представників спецпідрозділу "Тимура".

Я думаю, декілька сотень бійців спецпідрозділу "Тимура" приїхало в Київ тоді.

 Декілька сотень?  Це ж ви кажете за власною ініціативою. Це ж хтось має віддати наказ, щоб військові спецпризначенці зі зброєю — кілька сотень — приїхали. Я думала, що там було кілька десятків.

-Вони приїхали в шльопанцях, у шортах, футболках, бо будь-який спецпризначенець — це звичайна людина, наш сусід і такий самий чоловік, як і будь-хто, кого ми можемо зустріти в магазині в черзі за Coca-Cola.

Вони вдома були, наприклад, вони на ротації.

— Хто віддав наказ? Я правильно розумію, що військові не можуть просто так поїхати?

— Ніхто не віддав наказ. За власною ініціативою вільні громадяни вільної держави приїхали підтримати свого побратима.

Кілька сотень людей раптом дізналися і приїхали в один час в одне місце.

— Чому ви смієтесь?Якщо вам не знайоме почуття братерства і взаємовиручки, то мені шкода. Але насправді я приїхав так само за власною ініціативою. Багато хто закидає, що там адвокати працюють за гроші і так далі. Я абсолютно безкоштовно надаю правничу допомогу.

Я знаю, що якщо завтра мене викрадуть і мене катуватимуть, то за мене можуть вписатись сотні моїх друзів. І це дуже велика сила. Для цього не потрібно ніяких наказів.

— Круто. Про братерство — це супер круто. Просто є поняття військової дисципліни, особливо під час війни.

 Вільні люди вільної країни у вільний від роботи і служби час можуть їздити, куди вони хочуть.

— Добре, почула вашу позицію. Ви ще сказали, що ви повідомляли в СБУ, що вони вас мають викликати на слідчі дії. Тобто чи правильно я розумію, що ви все ж таки знали, що це СБУ?

— Правоохоронні органи.Я повідомляв СБУ, я повідомляв ДБР, я повідомляв Національну поліцію. Хіба що Бюро економічної безпеки і НАБУ я не повідомляв.

Я повідомляв Офіс генерального прокурора, який процесуальне керівництво усіма слідчими діями усіх цих правоохоронних органів здійснює.

Я повідомив генерального прокурора про те, що викрадений військовослужбовець ГУР Степан Каплунов є моїм клієнтом. І якщо раптом це якийсь правоохоронний орган і він буде робити слідчу дію, то прокуратура здійснює нагляд у кожному кримінальному провадженні і вона має повідомити про те, що у цієї людини є адвокат Тарас Боровський. Ось його телефон, викличте його.

Тому що ми дзвонили в усі дзвони. Це зараз всі хочуть зі мною поговорити. А коли я тиждень тому писав на Facebook пости про те, що викрали людину, то вони набирали там, не знаю, тридцять лайків від моїх родичів. І це нікому не було цікаво, а тепер всі хочуть про це поговорити.

— Тарасе, давайте до суті перейдемо.Значить, версія СБУ полягає в тому, що ваш підзахисник співпрацював із людьми з Росії чи з ФСБ, називається, бо там звучало по-різному. Вони це формулюють, що було викрито контакти заступника командира Російського добровольчого корпусу ГУР МО із спецслужбами РФ.

Вказана особа мала підготувати замах проти одного з лідерів російського опозиційного руху, який у цей час мав прибути в Україну.

Потім СБУ публікує переписки, які начебто мають підтвердити це. І зізнання вашого клієнта, якщо ми можемо, чи так звані зізнання тут, як залежить від того, на чиєму ви боці.

Сам ваш клієнт в інтерв'ю розповідає, що переписки дійсно були, і він каже: "Я переключил эту коммуникацию на своего непосредственного начальника Дмитрия Иванова".

Розкажіть, бо я тут не зрозуміла, що це означає, що означає "переключив комунікацію" і так далі.

— Мені, як адвокату, невідомі деталі  оперативної роботи, яка ведеться Головним управлінням розвідки, в тому числі щодо спілкування з ворожими спецслужбами, спеціальних операцій, які ведуться там, інформаційних, у тому числі і, скажімо, таких шпигунських дій, розвідувальних дій.

Мені ця інформація невідома. Наскільки я розумію цю дефініцію зі слів Степана, коли з ним вийшли на зв'язок працівники ФСБ, нібито він доповів про це своєму безпосередньому командиру.

Його командир, певно, контролював це для того, щоб дістати якусь вигоду для оборони України у цій комунікації. Розумієте, про що я?

— Так. Але це було чи було це юридично оформлено?

— Мені це невідомо. І розкажіть мені, будь ласка, в якому законі і в якому порядку зазначено, як це правильно юридично оформлювати?

Наприклад, робота під прикриттям якогось правоохоронця, який там, як в американських фільмах, проникає в банду, знаєте, і поводить себе там певним чином для того, щоб йому повірили. Це юридично оформлюється?

— Юридично це не оформлюється, але в разі вчинення злочинів такою людиною вона може бути звільнена від відповідальності. Це передбачено в Кримінальному кодексі. І встановлюється це в суді через покази свідків і відповідне встановлення хронології подій.

Необов'язково йому видається довідка про те, що або наказ начальника Головного управління розвідки про те, що ми тобі наказуємо спілкуватись у Telegram із ФСБ, приймати замовлення на ліквідацію російських опозиціонерів, брати за це гроші і так далі.

Коли була спеціальна операція з ліквідації Дениса Капустіна, White Rex, перед Новим роком, із 2025-го на 2026 рік, як ви думаєте, наскільки вона була задокументована тоді від імені нібито кілерів? ГУРівці спілкувались із замовниками з ФСБ, отримали від них пів мільйона доларів за виконання цієї задачі з ліквідації Дениса.

Змонтували відео, нібито він ліквідований, отримали гроші, потримали інтригу і потім оголосили суспільству, що він живий.

Як документується? Записується в журнал бойових дій чи куди? Чи нам із вами покажуть ці документи коли-небудь?Я думаю, ні.

— Добре, я не буду тут сперечатися. Тому що в мене немає такого юридичного досвіду, як у вас. Повірю вам на слово, що такі штуки не треба документувати.

Чи правильно я тоді зрозуміла вашу позицію? Вона полягає в тому, що так, на нього виходили якісь люди з Росії, він із ними переписувався і він доповів своєму керівнику про це. Але далі його спілкування з цими людьми відбувалося під наглядом його керівника.

Але підтверджень документальних у цьому ніяких немає. Що це було?

— Я розумію цю версію приблизно так. Разом із тим ще раз підкреслюю, що мені деталі оперативної роботи Головного управління розвідки невідомі.

— Ну, у вас там стільки друзів, ви ж кажете, що ви там давно вже дружите і таке братерство.

— Я не буду розголошувати це і приклеювати на заборі оголошення про те, як це було. Ще раз скажу. Наприклад, є таке розуміння, як контрольна закупка в правоохоронних органах, коли вони, наприклад, хочуть задокументувати продаж наркотичних речовин або зброї. Закупка документується.

Вони купують це і вже після цього хапають на гарячому за руку і так далі. Або передача хабаря з коштами, які мічені чорнилом і так далі. Це все відбувається. Але на етапі підготовки до цього жодних документів про це немає.

— Не буду тут сперечатися.І чи дійсно тоді ці люди, які зв'язувалися з ним із Росії, замовляли йому Закаєва?

— Я не розвідник Головного управління розвідки. Мені ця інформація невідома.

Це ж ваш клієнт. Це ж суть самої справи.

— Є адвокатська таємниця і на ці питання я відповідати не можу, не буду. Це непрофесійно, неетично, тупо і погано для ситуації.

— Тобто його звинувачують у тому, що він отримував замовлення на вбивство Закаєва, але ви це не коментуєте.

— Я вам зараз напишу в месенджері замовлення на вбивство ще когось, і ви його отримаєте, прочитаєте. Це є злочином? Готування до вбивства, можливо, є злочином. І то не завжди, на певних етапах. Замах на вбивство є злочином, вбивство є злочином. Але коли я вас про щось попрошу, наприклад, про вбивство, і ви отримаєте це замовлення, то, певно, вас не потрібно катувати десять днів за отримання такого замовлення, правда?

— Так що не скажете, чи було таке замовлення, чи ні?

— Просто я не можу того сказати — ні підтвердити, ні спростувати.

— До речі, проанонсую нашим глядачам. Сьогодні обіцяє мені Закаєв дати з цього приводу коментар. Цікаво, що скаже він.

Зв'язалися ми з ним також. Я знаю, до речі, що в той день він був реально на День незалежності в Києві. Теж про це вчора багато говорили, тому що я давно просто проходив у нього інтерв'ю і 23-го його помічник зв'язався зі мною, сказав, що 24-го можемо це зробити, але в нас не вийшло. Але він точно був. Добре, значить, йдемо далі.

— А ви знаєте, що він нещодавно викладав фотографію, де Ахмед Закаєв і Кирило Буданов тиснуть руки там, у кабінеті на Банковій, один одному?

І ви знаєте, що Кирило Буданов і Головне управління розвідки здійснює надзвичайну допомогу в легалізації чеченських хлопців, які воюють за незалежність Чеченської Республіки Ічкерія.

Кирило Буданов і Ахмед Закаєв добре знайомі, і вони один одного поважають. Тимур є хорошим другом теж Кирила Буданова. А Каплунов є підлеглим і побратимом Тимура. І це просто смішно виходить.

— Ну, якби я була ФСБшником, я б саме такого… О, саме ту людину і знайшла, яка є от прямий доступ до Закаєва.

— Прямий доступ до Закаєва ви можете як журналіст отримати, запросивши його на інтерв'ю. Однак є певна служба безпеки у нього, і вона займається там питаннями, в тому числі його переміщення, фізичної охорони і так далі.

Фізичний доступ — це взагалі не питання сьогодні. Фізичний доступ до будь-якої особи — це не питання, крім деяких буквально охоронюваних осіб.

— Тарасе, а от ви до чого це сказали, що от Закаєв тиснув руку Буданову?

— Я кажу до того, що це товариство побратимів і всі, хто переживає за вільну Україну, за вільний український народ, в тому числі Ахмед Закаєв, в тому числі Степан Каплунов, Тимур, Кирило Буданов і працівники СБУ теж переживають за вільну Україну.

— Але як це мені якось має довести те, що ФСБшники не могли вашому клієнту його замовити, чи що? Я просто не розумію, до чого ви це ведете.

— Я вам розкажу принцип презумпції невинуватості, якщо вам він невідомий. Він нам говорить про те, що будь-яка особа вважається невинуватою, поки це не встановив суд.

І є зворотна частина цього принципу: жоден не повинен доводити власну невинуватість. Жоден. Я не повинен вам тут доводити невинуватість мого клієнта.

— Так я не прошу вас доводити. Я вас прошу просто по фактах говорити: так чи ні.

— Я вам пояснюю, що з моральної точки зору Ахмед Закаєв і Степан Каплунов, за великим рахунком, це однодумці, соратники, і вони мають спільних друзів та спільно поважають і орієнтуються на одних і тих же самих людей та стоять пліч-о-пліч за вільну Україну.

— Знаєте, а слухайте, ну, а ви взагалі можете припустити, що Каплунов дійсно хотів вбити Закаєва і може він вам бреше?

— Я багато років працюю адвокатом. Бувають клієнти, які можуть щось не договорювати мені. Бувають клієнти, які приходять і розповідають історію, як вони нікого не чіпали, а їх хочуть посадити в тюрму. Таке буває.

Але проаналізуйте життєвий шлях Степана Каплунова. Спецназівець ГРУ з 2014 року воює за Україну.

Я вам зараз, скину фотографії, як його в м'ясо рознесли в селі Лук'янівка під Броварами російські війська, як його просто по шматках збирали там, чи не в пакет, і потім зшивали наново, і як він реабілітовувався, як він довго страждав від Росії і так далі.

І чи не доводить це своїми діями, а не словами, пустих людей, любов до вільної України, вільного українського народу і ненависть до наших ворогів?

— Тарасе, в жодному разі не хочу якось…

— А я не буду з вами обговорювати припущення про те, що мені клієнт, можливо, говорить неправду. Це неетично.

— Добре. Просто якщо ми говоримо про факти, то так само, якщо що, він воював і за Росію в Сирії.

 Саме тому я кажу, що в нього непростий життєвий шлях. І тому я не знаю в цій ситуації, кому вірити. Тому питаю у вас, чи можуть у вас бути сумніви.

 Ви кажете, що це неетично, звісно, приймаю абсолютно. Давайте.

— У мене немає сумнівів.

— А він із Закаєвим знайомий взагалі чи ні?

— Мені невідомо.

— А тепер хочу проговорити якісь такі розбіжності, які мені впадали в очі.

Він в інтерв'ю каже, що його в цій таємній тюрмі, куди його привезли в перший день після захоплення, прикували ланцюгами, що його допитували два дні, на третій вже ні, і не каже там про генерала Поклада. А на відео потім, яке вже публікує РДК чи пресслужба РДК у цьому Telegram-каналі, він уже каже про три дні і каже, що безпосередньо Поклад… Якось я таки не зрозуміла, що робив особисто Поклад. Проясніть, будь ласка.

— Важко говорити. Ви дивились відео РДК? Він казав, що його тримали, скажімо, в неволі. І перші три дні, перші три дні він сказав: "Зі мною працював такий-то генерал".Перші три дні з великої кількості днів. Це зрозуміла лінгвістична конструкція?

— Як працював Поклад?

— Мені невідомо. Я там не був. Зі мною він не працював.

— І вам ваш клієнт не розповів? Ну, це ж головне.

— Ні, головне для мене — захистити мого клієнта від кримінального провадження.

— Кримінального провадження по ньому, наскільки мені відомо, немає. Підозра йому не вручена, обвинувального акту немає.

Всі інші події мене не цікавлять у контексті захисту інтересів мого клієнта.

Скажу, що Державне бюро розслідувань зареєструвало кримінальне провадження за фактом його викрадення, катування, змушування там до відповідних зізнань і так далі.

І в контексті цієї справи ведеться досудове слідство. Повідомляти таємницю досудового розслідування, яка мені відома, я не можу.

Однак навіть у цих обставинах наявність або відсутність на подіях конкретного генерала, який і так є керівником цього органу, який це все здійснював, і чи він був там присутній, чи не присутній, мені процесуально не цікаво.

— А не процесуально? Ну, мені було б дуже цікаво. Ну, як можна про це не дізнатися? Сам Поклад приходить і щось хоче. Вам не цікаво було дізнатися про це?

— Зі слів Степана, він працював, так.

— А що робив?

— Розмовляв, працював.

— Що хотів?

— Мені невідомо, що він хотів, але ми бачимо відео, де під катуваннями Степан зізнається у певних там смертних гріхах. Ну, я не знаю, що він хотів викласти.

— Що від нього, від Степана, хотіли дізнатися — про Буданова чи про що? Я просто не розумію. От ви коли кажете чи Степан це каже, що хотіли там, щоб дискредитував якось чи якусь інформацію про Буданова, про командирів?

— Що саме про те, що Степан каже, ви спитайте у Степана, будь ласка.

— Я б залюбки. Він не зміг прийти.

— Він не зміг прийти, тому що, очевидно, забезпечується його безпека після його незаконного викрадення. І він сьогодні є знову мішенню і ціллю. Очевидно, як і певним чином кожен із нас. Для тих, хто хоче, щоб він не розповідав правду.

— Хто ці люди?

— Його викрадачі.

— Ну, ми ж вже знаємо, що це були не викрадачі, а співробітники СБУ і внутрішньої безпеки ГУР.

— Співробітники якої внутрішньої безпеки?

— Ну, ми ж вже прийшли на самому початку, що на слідчих діях чи обшуку були представники ГУР.

— Ще раз вам кажу: 23 серпня його викрали невідомі особи. Потім його…

Ну, вже ж вони відомі. Я до того, що вони вже відомі.

— Причому тут внутрішня безпека ГУР? Внутрішня безпека ГУР через десять днів, за десять хвилин до привезення його на обшук, дізналась взагалі, де він, що він і так далі.

— Так, я ж говорю. Люди вже відомі.

— Так, внутрішня безпека ГУР. Чому ви їх називаєте викрадачами? Чому ви їх причисляєте до цього числа?

— Тому що вони були разом із сбушниками.

 Коли? Останні десять хвилин, коли на обшук привезли його?

І саме тому, як я розумію, був пресреліз від ГУР про те, що це спільна операція.

— Пресреліз від ГУР був -  я вам зараз поясню ще раз. Принаймні спробую, якщо ви не будете мене перебивати, бо минулого разу я так і не договорив.

Після підняття тривоги 1 вересня приблизно о 23-й годині на місце прибули декілька сотень військовослужбовців ГУР. Тут у вас очі округлились тоді і ви почали переводити тему. Слухайте далі.

Прибули на місце і заблокували автомобіль, на якому були люди, у яких були нашивки СБУ. На той момент ще невідомі.

На місце прибув особисто командир Тимур, якому була відома ця ситуація від початку.

Він як свідомий командир, на відміну від начальника Головного управління розвідки, зверніть увагу, переживає за своїх бійців і в тому числі за Степана Каплунова.

Він приїхав на місце і домовився, щоб не було стрільби, не було жертв, не було поранених, не було оцієї всієї, в принципі, ганебної ситуації, яку спостерігали там жителі цього району.

Він домовився про те, що Головне управління розвідки, його представники перестануть блокувати двір, машини і так далі, розійдуться по домах, дадуть слідчим СБУ доробити там свої слідчі дії і потім Степана відпустять.

І потім відпустять Сергія, якому вчора обирали запобіжний захід, і потім відпустять інших людей, затриманих тоді.

Потиснули руки. Ця домовленість на високому рівні була досягнута.

І тоді військовослужбовці ГУР роз'їжджались уже по домах, тривали слідчі дії. Я, як адвокат, залишався там.

І у дворі зі мною було близько десяти друзів мого дитинства, які теж є військовослужбовцями спецпідрозділу "Тимура".

І от коли завершувались слідчі дії, ми отримали в новинах інформацію, що СБУ публікує таку заяву, що була спільна операція нібито по запобіганню ліквідації самого заступника командира РДК.

І вона була, значить, успішно зроблена спільними зусиллями СБУ та ГУР. І СБУ, та ГУР — друзі і все таке. І все добре.

Після цього, ну, якби це просто в рамках домовленостей для того, щоб заспокоїти суспільство, я так розумію, було. Але буквально через пів години після цього співробітники ДКР СБУ здійснили спробу затримати деяких гурівців, тягнули їх до автомобіля.

Їм намагались завадити працівники ГУР.

І ДКР СБУ відкрила вогонь по людям, які були з голими руками і тягнули своїх побратимів назад.

Я от обійшов і стояв і штовхав навпаки в бік своєї команди, скажімо. Ми любимо грати в регбі і це такий регбійний прийом абсолютно без застосування зброї.

У когось із ДКР СБУ слабкі нерви, у когось, мабуть, не треба давати зброю і служити там, бо він зробив перший постріл. Він не витримав.

Йому здалось, що він може тут зараз проявити себе як більш сильний учасник.

І після першого пострілу друга людина зробила постріл, третя людина зробила постріл. Тому що коли починається, скажімо, така заварушка і лунають перші постріли, то вони як перша кістка доміно або скринька Пандори відкривається — і починається кров.

І почали це працівники ДКР СБУ.

— Ви вкотре говорите, що були беззбройні люди.

Я вкотре кажу, що Вайтрекс, наприклад, в інтерв'ю "Українській правді" каже, що люди були озброєні з обох боків. Він, зокрема, був зі зброєю і що навіть була легка бронезброя. Я просто не знала, що це сотні людей воєнної розвідки, тому так округлилися очі.

Уточнити я хочу. Ви сказали, що Тимур, на відміну від голови ГУР,  переживає за своїх людей.

Поясніть, як ви оцінюєте тоді дії голови ГУР Олега Іващенка в цій ситуації?

— Повна бездіяльність. Він жодним чином не включився в допомогу у цій ситуації. Я собі не уявляю, щоб при часах керівництва ГУР Кирилом Олексійовичем Будановим таке взагалі можливо було.

Я думаю, якби Кирило Олексійович Буданов був начальником ГУР, він би з нами був на Березняках з голими руками проти стволів.Де був Іващенко?

— Чи керує зараз Кирило Олексійович підрозділом "Тимур"?

— Кирило Олексійович сьогодні обіймає іншу посаду, яка всім відома.

Чи може він впливати на дії "Тимура"?

— Він не може впливати на дії "Тимура".

— А чому, ви думаєте, Олег Іващенко зайняв таку позицію?

— Мені невідомо.

- Проваджень по вашому підзахисному ніяких зараз немає? 

Мені як адвокату, а також моєму підзахисному, просто клієнту, він не є навіть підзахисним, бо нема провадження, не повідомлено ні про підозру, ні жодного разу не викликали на допит. Я не бачив протокол обшуку його квартири, в якому зазвичай зазначається номер кримінального провадження. Нічого невідомо.

Відповідно, робимо висновок за принципом презумпції невинуватості, що немає провадження.

— Ну, це питання до СБУ. Якщо вони говорять, що тут був терорист, то як же ж тепер, а потім відпускають?

Знаєте, що мене найбільше в усій цій історії турбує? Що виявляється, у нас стає можливим, коли дві спецслужби в Києві на спальному районі — це сотні людей, виходить бронетехніка, озброєні люди, військові, які, ну, теоретично ж не мають бути в спальних районах зі зброєю просто так, без якогось наказу, по власній ініціативі виходять і отаке стається.

Мене це лякає безмежно. А вас?

— Мене це не лякає, тому що сьогодні небезпечний час. А сьогодні війна ведеться не тільки на фронті, вона ведеться і… Війна розвідок, війна в тилових містах.

Вам не доповідають часто, простим людям, скажімо, і журналістам не стає відомо про те, що в мирних містах постійно здійснюються замахи на працівників спецслужб України найманими ФСБ кілерами.

І інколи вони успішні, інколи вони недолугі. От відповідно треба бути в безпеці.

А товариство друзів спецпідрозділу "Тимура" — це доволі чисельна організація. Товариство друзів, я думаю, спецпідрозділу "Альфа" — це ще більш чисельна організація. Товариство друзів будь-якого іншого військового підрозділу — це просто товариство друзів і товариство взаємодопомоги.

Якщо треба, то, як ми бачимо, друзі військовослужбовці спецпідрозділу "Тимура" готові вставати під автоматний вогонь для того, щоб захистити свободу своїх побратимів, своїх однодумців, своїх соратників.

У кого є такі друзі?

— Чи можна це розцінювати як протистояння Поклада і Буданова?

— Мені невідомо це. Я просто звичайний хлопець, який інколи буває на Березняках. Я політику не коментую.

Єдине, що я можу сказати: засоби масової інформації оцінюють це як певну боротьбу між ГУР та СБУ. В жодному разі так говорити не можна.

Ми і працівники, представники Головного управління розвідки поважаємо своїх колег зі Служби безпеки України, високо цінуємо їній внесок в оборону України.

Навіть трошечки, можливо, є певна заздрість тим успіхам, які демонструє Служба безпеки України. Ми всі любимо Службу безпеки України.

І цей прикрий інцидент стався виключно через недолугі, непрофесійні дії деяких працівників саме департаменту контррозвідки СБУ.

Розумієте, нема поганих народів, є погані люди.

— Ну, ми, до речі, саме тому говорили про те, що це скоріше протистояння не ГУР і СБУ, а протистояння Поклада і Буданова.

— Мені невідомо нічого про протистояння Поклада і Буданова. Для мене це достойні генерали, які кожен на своєму місці виконує свою задачу.

— А Каплунов зараз говорить, що знаходиться під охороною. А чия це охорона?

— Мені невідомо, чи це охорона. Очевидно, йому безпеку забезпечує Головне управління розвідки.

— А що по справі про його викрадення? Бо генеральний прокурор вчора писав, мені здається, що вчора було так, що є одне провадження, яке розслідує ті події, які були з першого на друге, а є інше провадження про викрадення саме вашого клієнта, хоча генеральний прокурор це назвав іншим словом. Там не викрадення, якесь інше він застосував слово.

— Зникнення, мені здається.

— Зникнення, так. Насильницьке позбавлення свободи, позбавлення волі. Що з цієї справи?

— ДБР розслідує цю справу. В цій справі Степан Каплунов дає свої покази.

ДБР намагається зрозуміти, в якому місці його утримували за його показами, хто були ці люди. Конкретно встановити осіб фізичних.

Адже до кримінальної відповідальності можна притягнути не якусь умовну організацію, а конкретних людей, які це робили.

Відповідно, слідство триває. Підтримуємо і уповаємо на Державне бюро розслідувань, яке якраз і повинно розслідувати злочини, вчинені, в тому числі, військовослужбовцями і службовцями Служби безпеки України.

Перевіряються факти.

— Тарасе, останнє питання, будь ласка. 

Один із командирів "Тимура" Руслан Каганець у своєму Facebook пише, що, процитую: "ДБР затримала трьох спецпризначенців п'ятого управління ДКР СБУ. Один із них Олександр Бова. Сьогодні він стріляв уночі по гурівцях. І саме він міг вбити Дениса Кіреєва у 2022 році".

Розкажіть про роль цього Бови і де він зараз, якщо вам відомо.

— Наскільки мені відомо, це один із таких авторитетних керівників якраз оцього спецназу ДКР СБУ.

Відповідно, я так розумію, що він був серед тих, хто починав стріляти або віддавав команду на вогонь по нас, коли ми там були.

З приводу причетності його до будь-яких інших там вбивств, в тому числі і Кіреєва, інформацію я таку чув, але якимось чином перевірити її не можу.

Щоправда, чув я її від людей авторитетних, яким довіряю.

— Бова затриманий?

— Мені невідомо.

— Тарасе, я вам безмежно дякую, що ви змогли знайти час і, на відміну від всіх інших учасників цих подій, наважилися відповідати на непрості питання, які виникають.

Нагадаю, що ані ДБР не хоче це робити, ані СБУ, бо до СБУ в мене теж купа питань.

— Вони, розумієте, вони ж всі скуті своїм начальством і вони на службі, а я людина вільна, я можу говорити, як я вважаю за потрібне.

Дякую вам, що запросили. Я старався відповісти максимально повно. Вибачте за некоректність у певних моментах.

 Вибачте, прошу вибачення у глядачів. Я декілька днів нормально не сплю і тут погоні, перестрілки, викрадення. Вибачте.

 Дякую вам дуже, Тарасе. До побачення.

— До побачення.

Ну що ж, давайте фіналізуємо.

Це був Тарас Боровський, адвокат людини, яку, за його словами, викрали сбушники, через що оце сталися стрілянини в ніч з першого на друге і 2 вересня, через що в столицю з'їхалися кілька сотень, тепер, як ми знаємо, воєнних розвідників, озброєних. Була навіть бронетехніка.

І це була така сутичка зі стрілянинами між співробітниками СБУ і співробітниками ГУР або між людьми Поклада і людьми Буданова. Розбір про це дивіться у нас на каналі, виклали вчора вдень.

Мене звати Ірина Ромалійська. Це канал "Бутусов плюс".

Побачимось.