Дмитро Ткачук: "БПЛА перетворюється не просто на засіб розвідки чи ураження, а й на спосіб доставки хімічних речовин"
Війна давно перестала бути лише протистоянням артилерії, танків і піхоти. Сьогодні над полем бою - тисячі БПЛА, на землі працюють роботизовані комплекси, а технології дедалі більше визначають те, як виявляють, атакують і захищають позиції. Однак ворог все одно шукає дедалі складніші способи побачити, дістати або змусити військового залишити укриття.
Хімічні речовини скидають із безпілотників, позиції відстежують у різних спектрах, а звичайна димова завіса вже достеменно не гарантує невидимості. У цій війні навіть повітря навколо позиції може стати зброєю. Саме тому робота військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту часто залишається непомітною для тих, хто перебуває далеко від фронту. Їхнє завдання - побачити небезпеку раніше, ніж вона стане очевидною для інших, оцінити її, захистити військових і дати можливість продовжувати виконувати бойове завдання.
15 вересня в Україні відзначають День фахівців військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту. Ця дата - нагода привернути увагу до тих, хто щодня протистоїть невидимим загрозам і забезпечує захист наших бійців у найскладніших умовах. Командир батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту 704-ї окремої бригади РХБ захисту Сил підтримки ЗСУ Дмитро Ткачук на позивний Лівша описує цю роботу без зайвої романтизації. За приладами, алгоритмами, димовими завісами, мобільними групами та новітніми технологіями він бачить передусім людей. Адже РХБ-захист - це не лише про радіацію, хімію чи біологічні загрози. Це про те, щоб військовослужбовець залишився живим, а підрозділ не втратив боєздатності.
- Для початку пояснімо читачам, що таке РХБ-захист і в чому полягає специфіка роботи вашого підрозділу?
- РХБ захист - це радіаційний, хімічний і біологічний захист військ. Війська РХБ-захисту є спеціальним родом військ Збройних Сил України. Сьогодні цей напрям розглядається у ширшій логіці - ХБРЯ. Це хімічний, біологічний, радіаційний та ядерний захист відповідно до підходів та стандартів НАТО.
Специфіка нашої роботи полягає у виявленні та оцінюванні ХБРЯ-небезпек, захисті особового складу, проведенні спеціальної обробки та виконанні завдань із маскування й забезпечення живучості підрозділів.
- Що про вашу роботу цивільні зазвичай не розуміють?
- Те, що це не лише робота з умовним зараженням, а цілий комплекс заходів для збереження життя та боєздатності військ.
Наш підрозділ виконує завдання РХБ-захисту. Це складова підтримки військ і сил ЗСУ. Він реалізується шляхом виконання ними комплексу завдань та заходів щодо запобігання ураженню, захисту та відновлення, які плануються та здійснюються для недопущення або мінімізації можливих втрат військ і сил до, під час та після застосування зброї масового знищення або руйнування об’єктів підвищеної небезпеки. А також посилення захисту військ і застосування аерозолів та вогневого ураження противника, зброї термобаричної дії. Відповідно, зараз, під час захисту нашої держави, наші війська виконують з усім угрупованням ці завдання для того, щоб узагальнити, мінімізувати і унеможливити втрати військ і сил. Для мене, як для командира окремого батальйону, найважливіше тут - люди. За всіма нормативами, алгоритмами і технікою стоїть конкретний військовослужбовець, який має виконувати своє завдання. Тому РХБ-захист - це, зрештою, про збереження життів людей і боєздатності війська. Ми працюємо для того, щоб навіть у найскладнішій обстановці наші підрозділи не зупинялися, а продовжували виконувати своє завдання. Це і є наша робота.
- Яку роль відіграють війська РХБ-захисту у сучасній війні? Як взагалі змінилася їхня робота після початку повномасштабного вторгнення?
- Передусім, хочу зауважити, що 704-та окрема бригада РХБ-захисту - це структурний підрозділ Сил підтримки Збройних Сил України. Ми постійно контролюємо радіаційну та хімічну обстановку, виявляємо і оцінюємо загрози, забезпечуємо захист особового складу, проводимо спеціальну обробку техніки та майна, виконуємо завдання з розвідування та застосовуємо інші спеціальні засоби для зниження ефективності противника. Повномасштабна війна змінила сам характер цієї роботи. Ми діємо безпосередньо в районах бойових дій, де обстановка швидко змінюється, а рішення часто доводиться приймати під вогнем і в умовах постійного спостереження противника. Тому, насамперед, недостатньо просто знати алгоритми. Треба вміти застосовувати їх у реальній бойовій обстановці. Змінилася і технологічність роботи.
Безпілотні та дистанційні системи дають змогу отримувати інформацію і виконувати окремі завдання без зайвого ризику для людей. Ми постійно адаптуємося до нових засобів розвідки й ураження противника та шукаємо ефективніші способи роботи. Але основа не змінюється: прилади радіаційно-хімічної розвідки, засоби захисту, спеціальна обробка, аерозольне маскування, термобарична зброя.
Нові технології лише розширюють наші можливості. Повномасштабна війна показала: професійність - це не тільки добре знати свою спеціальність, а й вміти змінюватися разом із війною і залишатися ефективним у найскладніших умовах.
- Як сьогодні виявляється хімічна загроза на полі бою? Що допомагає визначити, що це не просто підозра, а факт застосування конкретної речовини?
- Для первинного виявлення хімічної загрози використовуємо засоби ХБРЯ-розвідки, зокрема ChemProX, LCD, AP4C та інше спеціальне обладнання. Вони допомагають виявляти небезпечну речовину, а залежно від приладу - визначати її тип. Але показників приладу для доповіді недостатньо. Щоб остаточно підтвердити застосування конкретної речовини, працюють мобільні групи відбору проб. Вони виїжджають у район застосування і відбирають ґрунт, елементи боєприпасів, одяг чи інші матеріали, які могли контактувати з речовиною. Далі відібрані зразки проходять аналіз. Саме сукупність результатів розвідки, відбору та аналізу проб дозволяє підтвердити факт хімічного застосування й ідентифікувати речовину. Тут важлива кожна ланка: правильно виявити – відібрати - проаналізувати. Від цього залежить, наскільки швидко командування отримує достовірну інформацію. Прилад - це лише інструмент. За ним завжди стоїть фахівець, від точності роботи якого може залежати безпека людей і боєздатність підрозділу.
- Як за час повномасштабної війни змінився характер застосування Росією хімічних речовин?
- Спочатку повномасштабного вторгнення застосування хімічних речовин, яке починалося з окремих випадків, перетворилося на системну практику. Станом на сьогодні підрозділ військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту Сил підтримки зафіксував майже 14 000 випадків застосування небезпечних хімічних речовин проти Сил Оборони України. Лише у червні 2026 року відбулося майже 200 таких випадків. У травні - майже 250.
Противник застосовує газові гранати К-51, ГВО та саморобні контейнери із речовинами CS та CN, переважно скидаючи їх із безпілотників. Мета цієї дії - змусити військовослужбовців залишити укриття, дезорганізувати їх і отримати локальну тактичну перевагу. Тобто хімічні речовини стали для противника постійним тактичним інструментом.
- Чи змінилася разом із цим тактика протидії?
- Звісно! РХБ-розвідка постійно контролює обстановку. Кожен випадок фіксується. Мобільні групи відбирають проби для подальшого дослідження. Паралельно вдосконалюємо підготовку особового складу, засоби захисту та порядок реагування. Постійно здійснюємо чергування і тримаємо це питання на контролі. Це серйозний і постійний виклик. Навіть подразнювальні речовини можуть спричинити сльозотечу, подразнення очей і дихальних шляхів, кашель, задуху, дезорієнтацію і тимчасово позбавити військовослужбовця можливості виконувати завдання. Тому основа протидії - постійна готовність і дисципліна. Під рукою завжди має бути протигаз, а військовий повинен знати, як діяти без зволікання.
Хімічна атака розрахована не тільки на ураження, а й на те, щоб змусити тебе діяти так, як цього хоче противник. Наше завдання - не дати йому цього зробити.
- Наприкінці минулого року повідомлялося про випадки виявлення у російських БПЛА капсул із отруйною речовиною CS. Чи створює використання таких засобів із дронів нові виклики для РХБ- захисту?
- Так, БПЛА перетворюється не просто на засіб розвідки чи ураження, а й на спосіб доставки хімічних речовин безпосередньо до потрібної противнику точки.
Він може підлетіти до позиції, укриття чи іншого об’єкта, куди традиційними засобами доставити таку речовину значно складніше. Для фахівців ХБРЯ-захисту збитий або пошкоджений БПЛА - це потенційно небезпечний об’єкт. Його потрібно правильно ідентифікувати, оцінити ризики, зафіксувати обстановку та, якщо є підстави, відібрати матеріали для дослідження.
Війна постійно змушує нас вчитися. Противник шукає нові способи доставити небезпеку. А ми шукаємо способи швидше її виявити, правильно оцінити і не дати їй вивести з бою наших людей.
- Наскільки складніше проводити розвідку, коли противник постійно контролює повітря дронами?
- Безпілотники зробили РХБ-розвідку значно ризикованішою. Противник постійно здійснює контроль за місцевістю і відстежує будь-яку активність. Тому наше завдання - отримати необхідну інформацію, максимально зменшуючи ризик для людей. Там, де це можливо, застосовуємо дистанційні засоби розвідки, безпілотні платформи та прилади дистанційного контролю, але технології не заміняють фахівця. Він має правильно оцінити отримані дані, визначити рівень загрози, організувати відбір проб і підтвердити результати.
- Як масове використання дронів змінило вимоги до маскування та приховування роботи підрозділів РХБ-захисту?
- Дрони змінили сам підхід до маскування. Сьогодні недостатньо просто приховувати позицію чи техніку. Потрібно враховувати, як противник спостерігає, що може видати нашу присутність, і які закономірності може відстежити. Тому маскування - це комплекс: правильне розміщення та використання місцевості, дисципліна, контроль демаскувальних ознак, маневр і час роботи. Мета проста: не дати противнику вчасно виявити підрозділ, зрозуміти його задум і спрогнозувати наступний крок.
- Чи стали традиційні засоби маскування та димові завіси менш ефективними через сучасні системи спостереження?
- Починаючи з повномасштабного вторгнення, я дуже довго працював із підрозділами розвідувального маскування. Умови змінилися. Дим вже не буде універсальним захистом від усіх засобів спостереження. Те, що добре приховує об’єкт у видимому спектрі, не обов’язково так само працює проти тепловізійних та інших спектрів. Але димові завіси не втратили значення. Навпаки, стали більш тактичним інструментом. Я розглядаю їх не окремо, а в комплексі з маскуванням, місцевістю, маневром і часом виконання завдань. Дим може закрити противнику огляд, ускладнити спостереження, дати підрозділу необхідний час для переміщення або виконання роботи. Тому питання сьогодні не в тому, чи працює дим. А в тому, коли, де і для чого його застосовувати? Командир підрозділу має розуміти можливості й обмеження кожного засобу, будувати завдання так, щоб вони доповнювали один одного.
Для мене, як фахівця з розвідувального маскування, це принципово. Тобто дим не замінює маскування і маневр, а створює для них можливості.
- Чи можливо сьогодні створити димову завісу, яка результативно приховуватиме дії підрозділу від засобів розвідки противника?
- Так. Але універсальної завіси, яка повністю приховує підрозділ від усіх сучасних засобів розвідки, не існує. Димову завісу створюють під конкретне завдання, враховуючи від яких засобів спостереження потрібно приховати підрозділ, особливості місцевості, напрямок і тривалість завіси та характер маневру. Тому ефективність диму - це не лише властивість самого засобу, а правильний розрахунок і грамотне застосування, яке дає підрозділу час та простір для виконання завдань або маневру. У сучасній війні дим не робить нас невидимими. Він має зробити наші дії невигідними для спостереження противника.
- А як змінилася роль аерозольного маскування на сучасному полі бою? Це досі передусім спосіб приховати підрозділ чи вже значно ширший інструмент?
- Сьогодні розвідувальне маскування стало частиною загальної системи захисту підрозділу від спостереження та ураження противника. Він використовує різні засоби розвідки, зокрема безпілотники з оптико-електронними та іншими сенсорами. Тому просто прикрити видимість недостатньо. Для мене, як фахівця з розвідувального маскування, важливо розуміти, що саме ми хочемо отримати від завіси. Вона може приховати переміщення, ускладнити противнику спостереження, здійснити демонстраційні дії, зменшити його можливість для прицільного застосування засобів ураження або створити умови для виконання завдань. Тому дим сьогодні - це не окремий елемент. Він комплексно працює разом із місцевістю, маневром, часом і загальним маскуванням. Якщо завдяки цьому противник втрачає можливість швидко зрозуміти, що ми робимо і де саме ми перебуваємо, завдання виконано.
- Наскільки сучасні технології змінюють роботу підрозділів аерозольного маскування? Що вони дають командиру порівняно з традиційними засобами?
- Найперше - можливість керувати процесом дистанційно і точніше. Раніше значно більше залежало від безпосередньої роботи особового складу для засобів димопуску. Зараз частину цих дій можна віддати на дистанційне управління.
Хороший приклад - впровадження систем дистанційного управління димопуском. Вони дозволяють на дистанції керувати створенням аерозольної завіси, аерозольної хмари та узгоджувати роботу окремих засобів у заданій послідовності. Для командира це важливо не тільки з точки зору зручності. Менше військовослужбовців потрібно залучати безпосередньо до небезпечної роботи, а саме маскування можна краще синхронізувати із завданням підрозділу. Технологія тут дає додаткові можливості. Головне - дозволяє менше ризикувати життям людей.
- Сьогодні війська РХБ-захисту виконують і завдання з вогневого ураження противника. Як за роки війни змінилися термобаричні засоби, які використовують ваші підрозділи?
- Термобаричні боєприпаси дають змогу ефективно працювати по противнику, який перебуває в укриттях та інженерних спорудах. Однак змінилися не лише самі засоби, а й підхід до їх застосування. Раніше ми використовували реактивний піхотний вогнемет РПВ-16, а сьогодні ми маємо значно ширший спектр можливостей.
РПВ-16 став одним із перших сучасних українських зразків такого озброєння ще до повномасштабної війни. Наступним етапом були мобільні системи. Наприклад, Сівалка-ВМ8. Це компактна мобільна система залпового вогню під термобаричні боєприпаси. Її головна перевага для підрозділу - можливість швидко створити потужний вогневий вплив і так само швидко змінити позицію. 704-ма окрема бригада РХБ-захисту застосувала її, як приданий вогневий засіб у взаємодії з іншими підрозділами Сил Оборони. А зараз цей розвиток пішов ще далі. Термобаричні боєприпаси інтегруються із безпілотними системами. Це принципово важлива зміна. Ми отримуємо можливість завдавати вогневого ураження дистанційно, зменшуючи ризик для особового складу. Тому сьогодні термобаричні засоби - це вже не одна конкретна зброя, а ціла система, яка розвивається від переносного вогнеметного через мобільні установки до безпілотних платформ. Я думаю, що саме поєднання спеціальних боєприпасів із роботизованими та безпілотними системами буде одним із головних напрямків подальшого розвитку.
- До речі, ви вже почали використовувати наземні роботизовані комплекси. Які завдання вони виконують і як полегшують вам роботу?
- Наземні роботизовані комплекси дають змогу дистанційно виконувати завдання, для яких раніше доводилося залучати людей. У нашому підрозділі насамперед використовуємо їх для доставки на позиції матеріалів, їжі, води та медикаментів. Для командира це передусім можливість не ризикувати людьми там, де їхня присутність не є необхідною. Машина бере на себе рутинну роботу, а військовослужбовці зосереджуються на завданнях, де потрібні їхні знання та рішення.
- Наскільки роботизація може змінити роботу фахівця РХБ-захисту у найближчі роки?
- Роботизація суттєво змінить роботу фахівця РХБ-захисту. Частину небезпечних, рутинних і трудомістких завдань можна буде виконувати дистанційно. Водночас роль самого фахівця зростатиме. Він має не лише знати РХБ-захист, а й уміти працювати з роботизованими платформами, сенсорами та отриманими від них даними. Майбутній фахівець з РХБ-захисту - це не просто військовий із приладом, а спеціаліст, який вміє поєднати професійні знання із технологіями, щоб виконати завдання і берегти життя людей.
- Якщо говорити про найближче майбутнє, як змінюватиметься робота військ РХБ-захисту в умовах стрімкого розвитку дронів, роботизованих систем та інших технологій?
- РХБ-захист буде дедалі більш перехідний від роботи людини безпосередньо в небезпечній зоні до дистанційних систем. Дрони, наземні роботизовані комплекси, автоматизовані сенсори дозволятимуть розвідати обстановку, виявити загрози, провести вимірювання чи виконати частину небезпечної роботи без переваги ризику для військової служби. Це вже не питання далекого майбутнього. Такі технології активно розвиваються і впроваджуються у військах.
Окремий напрямок - штучний інтелект. Він може допомагати обробляти великий масив даних із різних джерел, швидше виявляти зміни в обстановці та підказувати командиру, на що звернути увагу, але остаточне рішення залишається за людиною. Тому змінюватиметься і сам фахівець РХБ-захисту. Він має бути одночасно спеціалістом своєї галузі, оператором технологічних систем і людиною, яка вміє працювати з інформацією та приймати рішення.
Думаю, майбутнє РХБ-захисту – це коли людина максимально віддалена від небезпеки, але максимально наближена до інформації. Машина бачить, вимірює і передає дані. Фахівець оцінює їх і вирішує, що робити далі. Саме за такою моделлю, на мою думку, розвиватиметься РХБ-захист.
- Яку головну зміну у підходах до РХБ-захисту ця війна вже принесла, і який урок, на вашу думку, буде найважливішим для майбутнього?
- РХБ-захист став мобільнішим та більш технологічним. Ми швидко адаптуємося до нових загроз і використовуємо технології там, де вони дозволяють ефективніше виконувати завдання. І найголовніше - зберігати життя людей.
Але війна - це не тільки технології. За кожним рішенням стоять люди - їхнє життя, родини, їхнє право просто жити у своїй країні. Для мене головний урок цієї війни полягає в тому, що треба зробити все, щоб таких воєн більше не було. Для того Україна має бути могутньою державою із сильною армією, здатною захистити свою землю і своїх людей. Ми маємо перемогти у цій війні, а надалі мати такі сили і засоби, щоб жоден противник навіть не розглядав можливість нападу на Україну. Найкраща підтримка до війни - зробити все, щоб її не допустити. Але якщо ворог приходить на нашу землю, маємо бути готові її захистити.
- Наостанок ще одне важливе питання. За час повномасштабної війни Росія неодноразово використовувала ядерну риторику, як інструмент тиску на Україну. Наскільки реальним, з професійної точки зору, ви вважаєте сценарій застосування ядерної зброї?
- Я вважаю, що Росія постійно використовує ядерну тему як інструмент тиску. Наскільки це реальна загроза, я не став би прогнозувати. Ми маємо бути готовими до різних варіантів розвитку ситуації. Якщо виникне ядерна загроза, діяти треба за визначеним алгоритмом: виявити, оцінити обстановку, доповісти і організувати необхідні заходи захисту. Ми не можемо знати, що вирішить противник, однак маємо завжди бути готовими до цього. І ми знаємо, як це зробити.
Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"
