Ексклюзивні кадри полювання на 205-ту бригаду ЗС РФ на островах Дніпра
У серпні 2023 року 205-та бригада ЗС РФ намагалася захопити острови в дельті Дніпра на лівому березі Херсонщини. Тоді про великі втрати росіян писали навіть відомі Z-пропагандисти. Ми не могли розповісти цю історію раніше, щоб не розкривати оперативну інформацію.
Унікальні кадри, радіоперехоплення противника та історія про те, як два мінометні розрахунки й група бійців "Бузького Гарду" спільно з 8-м полком ССО зупинили російську бригаду. Необхідно також зазначити, що саме 205 бригада ЗС РФ, як вважається, була виконавцем підриву Каховської ГЕС.
Отримані перехоплення про те, що 205-та бригада всю ніч буде здійснювати "ужин". Так вони називали перевезення свого десанту.
Ілля Зелінський, командир зведеного загону "Бузький Гард":
Літо 2023 року. Противник вирішує зайняти острова в дельті Дніпра навпроти населених пунктів Миколаївка, Одрадокам'янка. Що собою являють ці острови?
Це великий архіпелаг, який займає площу приблизно як три населені пункти. Противник накопичив особовий склад в населених пунктах Дніпряни, Нова Каховка. Тоді в зоні цих островів оперували 10-та бригада ГРУ, 25-й полк ГРУ. Ми, власне, на них і очікували.
Тут вже у нас була інформація, отримані перехоплення про те, що 205-та бригада всю ніч буде здійснювати "ужин". Так вони називали перевезення свого десанту.
"Махно, лично для тебя передаю. Ужин будут возить всю ночь.Зайка попрыгал домой"
У перехопленні сказали, що ужин буде проходити всю ніч. "Зайка" буде йти додому. Це човен, який буде повертатись назад в населений пункт. 15 числа противник здійснює сім ходок човна. У цей час нами було прийнято рішення дочекатись, поки противник буде в найуразливішому для себе місці саме на островах і здійснити вже вогневий вплив за допомогою 120- та 82-мм мінометів. Противник накопичився в районі зосередження на одному з островів цього архіпелагу.
Власне, мінометним вогнем ми здійснили вплив такий, що вся група втратила боєздатність, з приблизно взводу посиленої розвідувальної роти 205-ї бригади. Побачили результат, оцінили ураження. Оцінили ураження за допомогою інформації, здобутої з радіоперехоплення. Ну, і продовжили завдавати вогневий вплив до самого ранку.
Ну, щоб противник не зміг здійснити евакуацію, яку він намагався здійснити, і щоб бригада, чия смуга відповідальності була, встигла зреагувати, тому що вся раптовість дій противника була зведена нанівець якраз двома мінометними розрахунками. Наступного дня, 16 серпня противник не полишає намірів забрати поранених. Уже відповідно наша розвідувальна група просувається тим маршрутом, який був прокладений. Хоча короткі терміни були, був складений план дій, синхронізований задум якраз і вогневих груп, і розвідувальної групи спільно з 8-м полком.
Какс, оператор 8 полку ССО:
Уже виявили цей човен, все якби розробляли для себе, для групи план. І нам потрібно було, щоб нам дали бойове розпорядження з загону. І я кажу тоді Сигмі кажу: "Поїхали зі мною до командира загону, будемо пробивати, щоб, він нас відпустив". Ми приїжджаємо туди на КП.
Ми заходимо, сидить командир загону. І це було дуже цікаво. Я такий розказую, йому, кажу, що от лодка отут, вона пливе. Ну, гарантія: зробимо, усе буде добре.
І комбат такий: "Так, можемо хлопцям виписати БР-ку?" І цей начальник: Ну дивіться, пане командире, ми не знаємо, але там щось таке планується, але не випускають". І Сігма розвертається до нього і каже: "Друг, смотри, вот это, что они планируют, это то, что мы сейчас принесли". А вони ж не знають, хто він, що це просто старший солдат.
Я потім кажу: "Це капітан СБУ". І вони такі: "Що тут відбувається?" І командир загону каже: "Ну що, рєбята, не попробуєш, не узнаєш". І він якби дав добро, ми почали готуватися, але потім нам кажуть, що беерки нема, але ми вже все домовились.
Я подзвонив тоді командиру загону, кажу: "Нам треба на СТО в Миколаїв на кілька днів, машини не їздять". Він такий: "Та короче, займайтеся".
"Ужин, ужин, не трогаем, сопровождайте ужин"
На одному кулеметі був тепловізійний приціл, на одному був голографічний приціл для того, щоб працювати з ПНВ.
Отже, човен розпочав рух. Ми відкрили вогонь, один кулемет відразу заклинив той, який був з тепловізійним і міг би краще уразити. Там поки вночі це усувалась та затримка, це був капєц, інший працював.
Боб, військовослужбовець загону "Бузький Гард":
Паралельно з тим, в 400 м від нас був вже противник на острові, який не підозрював, що ми будемо знаходитись біля нього і здійснювати цю засідку. У них в голові був friendly fire, а на ділі човен пішов на дно.
"Они, мимо меня прох#ярили, потом нах#й крутанулись, я не знаю, что они там делали, и обратно, нах#й. Потом нах#й, чуть от берега, ну чуть дальше прямо, ну практически к середине черная вот эта лабуда и начала тонуть".
Какс: Якби щось з нами там трапилось, було би проблем багато у всіх, але він оцінив вчинок. Ми це все зробили, він такий: "Ну все, хлопці, добре". Тоді перенесли весь загін саме в цей район.
Зелінський: Група противника змінила точку висадки через те, що на попередній вони зазнали великих втрат і вогневий вплив засобами старшого начальника вже здійснювався весь цей день. 22 серпня, човен противника висадив особовий склад на тому ж місці, де була попередня засідка. Було прийнято рішення стримати човен, не дати йому повернутись назад, тому що, по нашій інформації, у противника був брак плавзасобів.
Вони не могли собі дозволити зробити одночасну висадку десанту. Противник намагався, наказував своєму особовому складу, що треба повертатись до ранку, треба форсувати події, але ми не давали це зробити постійним вогневим впливом. Після чого ми дізнались, що у них є там поранені — "трьохсоті", і продовжували вогневий вплив в район зосередження. У цей час уже наша розвідувальна група, знову ж таки спільно з 8-м полком спецпризначення, вона перекинулась на острів.
Какс: Нашим завданням було дійти до лінії того місця, де ми робили засідку. Це приблизно було в районі кілометра від острова Козацький. Там є два болота і одна така горловина. І от на цій горловині якраз і розташовувався 26-й спостережний пост, який потрібно було переставити далі до місця, де ми робили точку засідки.
Пам'ятаю, ми підходимо до позиції, старший на позиції - такий здоровий мужик в підтяжках. і я бачу, що по ньому, що щось щось не так. Щось він веде себе дуже дивно. Потім підходить, каже: "Ребята, у меня очень болела спина, мне вкололи три дозы налбуфина". Я такий: Хорошо, добре. І ми такі сидимо, просто така тиша, а гусінь їсть листя. І це такий постійний хрускіт.
Він в один момент розвертається і каже: "Ты тоже слышишь, как крокодилы едят эти деревья?" І я такий: "О, хорош, клас". От. І він стоїть просто каже: "Да, тут у нас был контакт. Пару мы подорвали, я подорвал МОНку, вот они лежат ребята".
І ми такі: "Де?" І він такий: "Ходіть, я покажу". Ми проходимо, а їх просто через те, що не можна було копати нормально заглиблюватися, бо воно все підтоплювало, їх просто понакривали корою.
Він нам показав коротке відео, де він там такий, ну, йому там десь під 50, він такий здоровий і просто ці там хлоп’ята там реально, ну там, ну хлопцям було 19–20 років, може.
"У вас ротация была? -Нет, Именно зашли две группы, до сих пор находятся уже дней пять. И вот мы ещё две группы вчера зашли. -Ага. На том острове? - Нет, тоже здесь где-то на этом острове. -Ага".
Боб:На позиції ми отримали інформацію, що десь в районі ще є розвідувальна група, яка намагається просочитися в тил. Ми побачили цю групу впродовж дня і у нас з нею був вогневий контакт.
Какс:Тоді я пам'ятаю нашу розмову з начальником штабу. Я кажу: "Ну, дивись, два кулемети працюють, в нас два кулемети, значить, наші живі". Коли по радіостанції передали команду "Стоп вогонь", противник відійшов, - відійшли до спостережного посту, зібрались і пішли на рекогностування того місця, де відбувся контакт. Буквально просунулися на 60 м.
І тут виявляється, що біля нашої позиції вони перебували там досить довгий період часу, там встигли вже накопатися і, ну, сиділи, жили собі хлопці і нічого їх не турбувало.
Боб: Противник, якого ми зустріли на спостережному пості, не мав ніякої броні, касок. Він був нормально екіпірований.Були оптичні прилади на різноманітних моделях АК, панамки — усе в старому стилі розвідки.
Зелінський: Знову ж таки, вночі, отримавши радіоперехоплення того ж дня, 22 серпня, ми звернули увагу на намагання противника здійснити евакуацію особового складу, який зазнав втрат в цю ніч. Човен не встиг навіть підійти до точки, як ми вже уразили ту групу, яку він мав евакувати. Човен о п’ятій ранку, це вже 23 серпня, здійснює повторну спробу, повторно противник має втрати і все це в одному місці.
Потім у пабліках там багато хто писав про це.
"А сейчас на этих островах ложат очень много людей.
На данный момент в этом очень преуспевает 205-я бригада. "Я вчера полдня провёл за таким интересным мероприятием. смотрел монитор, звонил по телефону, говорил людям, что, ну, куда стрелять, наводил координаты, давал цели, спасал парней. 6 двухсотых в 205-й бригаде вчера там на островах попали парни в там молотилово, у них, чтоб вы понимали, людям на квадрокоптере сигареты и еду закидывали. Ну, потому что у них нечего, и воду из Днепра пили. Ну, нечего пить. Они там в окружении."
Зелінський: Всі жалілись на те, що міномет Сил оборони України працює постійно і ніхто не може його заглушити. Навіть потім вони викладали, не знаю, мотиваційні, може, якісь пости, що вони все ж таки вбили цей розрахунок.
Розрахунок живий. Розрахунок продовжив свою роботу.
Какс: Ми перебували на патрулюванні десь в районі чотирьох днів. Ну і зрозуміло було, що ми хотіли типу якось виявити противника, наздогнати того противника, з яким у нас був контакт, бо якось так ми розійшлись з ним. Ну ніхто нікого не вбив. Щось не дуже цікаво. Стало зрозуміло, що противник десь тут, бо було купа сміття. Тобто там були пляшки "Кримської води" і, як зараз пам’ятаю, шоколад "Альонка". Зібрались всі такі: "Що ми будемо робити, якщо в нас буде контакт".
Я кажу, що дивіться, нас не штовхає командування вперед. Ми можемо щось тут ще потім далі працювати. Ми не знаємо скільки противника, в якій він кількості. В нас нічого невідомо, тільки голоси.
Давайте так. Тут ми вибудовуємо елемент вогневого прикриття і троє людей будуть рухатись до контакту. Просто якщо в нас є грудний або ростовий силует, ми відкриваємо вогонь по грудному або ростовому силуету, відходимо до елементу вогневого прикриття і далі діємо типа вже по факту. І вже одразу тоді знову ж таки НШ тоді з нами виходив. Він тоді красава, бо він одразу передав для мінометів то місце точки, де ми чуємо голоси. Я просто йду йду йду і в один момент розумію, що там за 40-50 м стоїть людина у РПСці, бере пляшку води і в мене от перше мислення, він без броні просто. От він без броні, тільки у РПСці він починає пити воду. Його побачили всі.
Вибрав трошки кращий сектор, виставив автомат просто на підпору, на нормальну гілку. Здійснив постріл, як зараз пам’ятаю, бо я думав, що я здійснив два постріли на адреналіні. Тобто там я відбив прям спусковий гачок разів п'ять там навіть на відео, а я просто думав, що я, ну, здійсню спокійно два постріли. Адреналін так бив.
І добре, що ми тоді не пішли всі разом, бо тоді був підрив двох мін. Це стандартний протокол, коли розвідувальна група залишається на дньовку, вона зашиває себе, тобто там мінами, клейморами, МОН-50 для того, щоб в найбільш небезпечному напрямку типу убезпечити себе.
Був підрив двох МОН-50, починався вогонь хаотичний і тоді зіграло роль те, що НШ викликав міномети на цю позицію, почав працювати міномет.
Ми розуміємо, що нам або йти туди, або далі. І оперативний черговий, він за нас дуже переживав. Він постійно нам казав: "Вас шукає вже вся Росія на тому острові. Ви там бігаєте просто як дикі". І ми такі: тут у нас контакт відбувся там два дні тому, тут ми кудись уже дійшли, тут нас ще хтось шукає. Ну давайте відійдемо на патрульку і будемо очікувати подальших вказівок.
"Картина на острове развернулась следующим образом, что неподготовленный молодой командир взвода, прибывший к нам две недели назад, погибает от пулевых ранений. От минометных обстрелов двое 300. Хотя всего этого можно было бы избежать, если бы каждый выполнял свои обязанности".
25.08.2023 года, Херсонская область, 205-я бригада. Прямо сейчас на острове крошат наших пацанов всем чем можно.
Парни дают цели. Видео цели, никто не работает. Парни выявляют цели, ведут, шлют координаты, но дальше начальника разведки информация не уходит. Командир роты с бойцами попытались выдвинуться на эвакуацию парней.
Их остановили. Командира роты в психушку отправили силой под предлогом там никого нет. Вся рота встала за командира роты, и теперь им угрожают уголовкой. Ещё двоих командиров, кто поддержал, закрыли.
На остров парней заводили вчера днём прямо под наблюдением противника. Командир бригады о сложившейся ситуации наверх докладывать боится"
Зелінський: Стан противника був повністю деморалізований. Противник в радіоефір казав, що після вогневого контакту з розвідувальними групами їх підтискають, вони потрапляють в оточення і що якщо не буде нічого змінено або не буде якихось подальших дій, противник буде покидати на наступну добу цей острів, цей клаптик, який був відданий в зону відповідальності якраз 8-ки і нашої розвідувальної групи.
"Сибирь, Сибирь, я Кот". - "Сибирь на приёме кто выходит?"
"Мы что, тут должны сдохнуть? Завтра уходим, если ничего. Скажи начальству утром уходим". - "Принял тебя".
Але ми вже побачили, виявили противника, який будує плоти. І вже по стану дій противника ми розуміли, що він не хоче продовжувати війну. Він вже думає тільки, як просто покинути це місце, переправитись на сусідній клаптик, не нашої, скажімо так, зони відповідальності вже. Проте, виявивши ці наміри, ми завдали ще низку вогневих уражень 82-м мінометом.
З наших даних, противник повністю втратив боєздатність. Його рота глибинної розвідки, яка у них є по штату, вона повністю втратила боєздатність і була повернена на відновлення. З того, що ми підтверджували об'єктивним контролем, двохсотих було до взводу точно, але дані противника говорили про більшу кількість. Ну, ми будемо говорити тільки тими даними, які ми можемо власне самі підтвердити, якщо їх було більше - нас це теж влаштовує.
