Не чергою єдиною: як інші країни забезпечують своїх військових житлом

Автор: І.Джанашія

Житлове питання української армії не має простої відповіді. Застаріле законодавство, яке спричинило появу 40-тисяної квартирної черги, невідповідність наявного житлового фонду сучасним вимогам якості, неефективне використання бюджету та ряд інших проблем вимагають серйозних змін.

Насамперед, у системі соціального забезпечення наших військових.

Розробляючи проект житлової реформи для Міністерства оборони України, команда Проектного офісу реформ провела детальний аналіз того, як інші країни підходять до соціального забезпечення своїх військовослужбовців та надання житла. До порівняльного аналізу увійшли як світові лідери в галузі забезпечення армії на кшталт США та Великобританії, так і інші країни світу, чий досвід може бути корисним для України. Зокрема, до порівняння увійшли країни СНД та Російська Федерація, що, як мілітаристська держава, завжди виділяла на забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей значні кошти.

Нижче ми пропонуємо основні висновки, до яких ми дійшли за результатами порівняння.

Соціальне забезпечення – гроші замість пільг

Міжнародний досвід демонструє, що держави обирають переводити якомога більше елементів соціального забезпечення в суто монетарні відносини – наприклад, оплачувати страхування солдатів замість того, щоб обслуговувати їх у відомчих лікарнях. Такий підхід значно спрощує систему та дозволяє армії фокусуватись на профільній роботі, тоді як невластиві функції віддаються підрядним організаціям.

Цей підхід в розвинутих країнах розповсюджується і на житло. У Британії армія взагалі не володіє земельним або житловим фондом – все віддано на зовнішній профільний ринок, що виконує ці роботи набагато ефективніше та більш професійно, а в підсумку й дешевше.

Практика передачі житла у власність військовослужбовцю також не розповсюджена. Під час служби армія надає військовим лише службове житло, або компенсує витрати на оренду. Після звільнення зі служби військовий отримує грошову винагороду і сам вирішує, на що її витратити – придбати житло, отримати нову освіту, подорожувати, або розподілити її на десятки років і отримувати як надбавку до пенсії.

Саме така система діє в Британії: тут після звільнення до 50% пенсії за деякий період можна взяти авансом, а тому перед військовослужбовцем постає вибір – взяти всю вихідну допомогу і частину пенсії ($30 000–$170 000) і витратити її, наприклад, на придбання житла (зазвичай цієї суми вистачає на придбання житла в невеликих містечках), чи отримати на ці гроші якісну освіту та влаштуватись на високооплачувану роботу в цивільному секторі. Ще один варіант – не витрачати вихідну допомогу і частину пенсії, а розподілити їх видачу від держави як щомісячну надбавку до пенсії, оскільки військові пенсії в Британії порівняно невисокі. Таким чином держава не обмежує військовослужбовця в тому, що він може витратити гроші тільки на житло, а дає можливість самому прийняти рішення, куди інвестувати гроші – в себе і свій розвиток, у відпочинок, освіту дітей та інше.

Квартирна черга – система, яка більше не працює

Пострадянські країни, яким у спадок залишилася квартирна черга, вирішують питання з нею різними шляхами. В Польщі, наприклад, обрали найбільш прямолінійний спосіб – скасували чергу, але попередньо компенсували вартість квартир всім військовим в черзі. Україна могла б піти таким самим шляхом, однак в поточних умовах повне фінансування черги є непосильним тягарем для бюджету. Крім цього, величезні грошові вливання не вирішать системних проблем із забезпеченням соціального захисту українських військових.

Росія зупинила чергу лише нещодавно – у 2016 році. За новим законом, всі військовослужбовці, які стали в чергу до 2005 року, зможуть отримати субсидії на придбання житла, всі ж інші позбуваються права вступу в чергу і можуть взяти участь в державній іпотечній програмі.

У Туреччині ж, наприклад, військовослужбовці часто беруть іпотеку на купівлю житла в курортних містечках. Оскільки на час служби військовий все одно отримує службове житло, він може виплачувати кредит за рахунок орендної плати від туристів, а після звільнення переїхати вже у власну квартиру та проводити пенсію на курорті.

Інші країни, такі як Киргизстан, Казахстан, Узбекистан, Молдова та Білорусь, використовують два основних механізм забезпечення житлом: можливість отримати у постійну власність службове житло або ділянку землі після досягнення служби в середньому 20 років, або кредитно-іпотечні програми для житла.

Однак, залишаються й пострадянські країни, наприклад, Туркменістан та Таджикистан, що досі не ліквідували чергу.

На жаль, Україна також продовжує чіплятися за практику безоплатної видачі постійного житла військовослужбовцям. Втім, як ми бачимо, країни одна за одною поступово відмовляються від цього методу через економічну недоцільність, а отже й Україні треба шукати альтернативні механізми соціального захисту військовослужбовців.

Вихідна винагорода – спосіб управління військовою кар’єрою

Одним з потужних засобів такого соціального захисту виступає механізм вихідної винагороди, тобто виплата певної суми військовослужбовцю після завершення служби. В США така сума може сягати $160 000.

Цікаво, що для військовослужбовця це одна з причин піти в армію, а для американського Міністерства оборони – це ще й тонкий інструмент формування кар’єрної поведінки військовослужбовця. За допомогою винагороди командування мотивує військового служити саме той час, протягом якого він є ефективним для армії, і підштовхує його звільнитись, якщо він перестав приносити необхідну користь армії за ті гроші, що виплачуються на його утримання. Все це здійснюється через складний, але прозорий механізм нарахування вихідної винагороди.

В Україні ж саме отримання квартири є тим фактором, що часто утримує військового на службі, незважаючи на його ефективність, розмір витрат держави на його утримання та інше.

Службове житло – нові стандарти знизять ціну, але збільшать якість

Важливою складовою соціального захисту військовослужбовців розвинутих країн світу є якісне службове житло. Зараз достатнього пулу службового житла в ЗС України немає, а компенсація за винаймання житла військовослужбовцями в Україні в рази нижча за середньоринкову – $77 на місяць, в той час як середня ринкова ціна оренди квартири становить $108, а у великих містах сягає $245. Ті ж, хто отримує службове житло від Міноборони, стикаються з тим, що його якість дуже низька, бо як таких стандартів службового житла у нас не існує.

Водночас, нариклад, в США існує спеціалізований сайт для військовослужбовців, де авторизовані орендодавці пропонують свої квартири – військовий може вибрати розташування квартири, подивитися її фотографії та домовитися про ціну. Вартість такої оренди для військового нижча від ринкової, оскільки військові для орендодавців – це стабільний ринок: вони вчасно сплачують оренду, небагато часу проводять дома, не псують меблі та гідно поводяться.

Для розвинутого ІТ-сектору України створити таку послугу нескладно. Важливо, щоб МОУ створило сприятливі умови для максимального залучення бізнесу до непрофільних для армії функцій.

Порівняльний аналіз житлових програм різних країн світу





Україна залишається в компанії небагатьох держав, які досі не позбулися квартирної черги в збройних силах. Інші країни обирають заохочувати військових іншими шляхами – наданням субсидій, вигідними умовам кредитування, високою вихідною допомогою.

Цей короткий огляд міжнародного досвіду однозначно свідчить, що Україні треба міняти підхід до соціального забезпечення військових. У світі існує достатньо прикладів того, як це зробити з найбільшою ефективністю та користю для збройних сил. Для початку достатньо зосередитись на двох найбільш важливих напрямах – створенні системи забезпечення військовослужбовців якісним службовим житлом та відмові від черги на користь прозорих монетарних механізмів винагороди. У наступних статтях ми детально розповімо, як ці проблеми будуть вирішуватись у проекті реформи житлового забезпечення.

Іраклій Джанашія, експерт з національної безпеки та оборони Українського інституту майбутнього