Закон про державну мову: посилення України чи загроза правам особистості?

Автор: Євген Кузьменко, Ольга Москалюк

Як держава збирається вирішувати мовне питання? Чи не загрожує жителям України українізація? Що стоїть за депутатською ініціативою ухвалення закону про державну мову? Відповіді на ці запитання у матеріалі "Цензор.НЕТ".

33 народні депутати із різних фракцій підготували для розгляду парламенту законопроект про державну мову № 5670. Ним встановлюється, що володіння державною мовою є обов’язковим для набуття українського громадянства та для осіб, які виконують державні функції. Українська має стати мовою засідань, заходів, робочого спілкування, нормативно-правових актів та правових актів індивідуальної дії, внутрішніх актів, всіх органів влади. Російська матиме статус мов національних меншин. Фільми та вистави повинні будуть дублюватися державною. Преса також повинна стати здебільшого україномовною. За належним дотриманням закону у разі його ухвалення наглядатимуть Уповноважений із захисту державної мови  та мовні інспектори.

"Цензор.НЕТ" поспілкувався із прихильником та противником мовної ініціативи: співавтором законопроекту, народним депутатом від БПП Олександром Бригинцем та журналістом, літературним оглядачем Юрієм Володарським.

ОЛЕКСАНДР БРИГИНЕЦЬ: "Я ПОЗИТИВНО СТАВЛЮСЯ ДО ТОГО, ЩОБ ГРОМАДЯНИ ДОНОСИЛИ ДЕРЖАВІ ПРО АНТИЗАКОННІ ДІЇ"

- Чи не стане закон про державну мову у разі його ухвалення Верховною Радою насильною українізацією, про що зараз говорять у суспільстві?

- Я впевнений, що громадяни України повинні дотримуватися такого принципу: у питанні, які стосуються держави, кожен має вільно володіти та знати мову, яка поєднує їх між собою. Інші мови можуть вільно використовуватися. Людина в побуті може спілкуватися тією, якою захоче. Але коли вона є представником держави, повинна використовувати державну.

У жодній країні світу немає заборони на використання будь-якої мови на побутовому рівні. Але ми ж говоримо про інше. Припустимо, приїжджає людина, яка говорить на суахілі та хоче стати громадянином України. Вона повинна вивчити українську мову. Бо держава не може рівноцінно подавати інформацію всіма мовами світу. Це називають українізацією? Виходить, те, що громадянин (який хоче жити в Україні) повинен розуміти, що робить його держава – українізація?! Ми вже побачили, що відбувається із країнами, які не дотримуються певних принципів і дають можливість керувати людям, які не розуміють державної мови. Це, наприклад, Україна донедавна. До чого це призвело - ми з вами знаємо.

Я говорю про те, що спілкування держави із народом не може відбуватися усіма мовами одночасно. Хіба та ж Верховна Рада може ухвалювати на 160 мовах, щоб кожен із варіантів був чинним та затвердженим? Це нереально.

- Давайте на конкретних прикладах. У 19-й статті законопроекту № 5670 йдеться про таке: "Театральна вистава іноземною мовою у державному чи комунальному театрі супроводжується субтитрами державною мовою". Як це забезпечувати? Чи не буде це абсурдом?

- Якщо ви звернетеся у Театр юного глядача на Липках, то побачите, як привезену виставу іншою мовою транслюють українською. Це не є взагалі сенсацією. У всьому світі це питання вирішено. Тому тут не може бути ніякої дискусії. Багато вистав є навіть екзотичними мовами. Є різні форми, як забезпечити переклад, в тому числі синхронний. Це в світі давно відпрацьовано. Ніякого ноу-хау відкривати не треба.

- Ще одна норма: "Кожен може звернутися до Уповноваженого із захисту державної мови зі скаргою про порушення права на отримання державною мовою інформації і послуг в усіх сферах суспільного життя на всій території України та щодо усунення перешкод і обмежень у користуванні державною мовою". Чи не змусимо ми таким чином громадян доносити один на одного?

- Я дуже позитивно ставлюся до того, щоб громадяни доносили державі про всі антизаконні дії, які відбуваються на території України. Якщо ви не донесете про те, що у вас поруч живе людина, яка робить вибухівку, завдасте шкоди і допустите теракт. Як на мене, ми всі сьогодні повинні дбати про державу і усвідомлювати, що є її членами. Якщо хтось порушує закон, повинні реагувати. Наприклад, податки. Народні депутати вже заповнили електронні декларації. Зараз це робитимуть ще мільйон людей. Потім і ви. Наприклад, у вас в декларації буде записано, що ви маєте тисячу доларів, а живете на 50 тисяч доларів. Якщо ваш сусід це побачить і звернеться до податкової, щоб вона провела перевірку, то принесете користь державі. Чому? Бо знайдеться той, хто не сплачує належним чином податки. В цьому немає нічого поганого. За вами, як за журналістом, теж уважно стежать. Якщо будете порушувати законодавство, про це напишуть у відповідні органи. Нічого не зробиш. Ми живемо у публічному світі. Всі цього хотіли та прагнули до цього. Тому в даному випадку теж нічого такого надзвичайного немає.

- Кажуть, мовні інспектори стануть такими собі поліцаями.

- А не кажуть про те, що поліцаями є ті, хто проводять конкурси на посади державних службовців? Або про викладачів, які приймають екзамени у вищих навчальних закладах? Насправді ми всі живемо у відкритому суспільстві, яке дуже змінилося за останні два-три роки. Так, бувають випадки, коли в ті ж комісії попадають непрофесійні люди. Ми про це публічно говоримо. Їх виключають, беруть інших. Так само, як потрапляють некваліфіковані люди й в інші структури. І депутати такі бувають. Від цього нікуди не подінешся.

А якщо наперед казати, хто і де буде поганим, то давайте тоді взагалі розпустимо державу, кожен буде жити в самотності та насолоджуватися тим, що все робить правильно.

- Чи знаєте ви приклади утисків громадян, які спілкуються недержавною мовою? А навпаки - україномовних?

- Я не знаю випадків, коли б утискали тих, хто розмовляє недержавною мовою. Я постійно проводжу час на Донбасі. Точно вам скажу: ті, хто там говорять російською, такого не відчувають. Ще нещодавно мені довелося побувати на Закарпатті в регіонах, де в побуті дуже активно спілкуються угорською. У них я також у цьому питанні не побачив ніяких проблем.

А от протилежні приклади знаю. Коли ти хочеш, щоб твоя дитина навчалася українською, ти в певних мікрорайонах не можеш знайти такої школи. Це неправильно. У нас є спеціалізовані (як-от фізико-математична чи з поглибленим вивченням англійської мови). Якщо ви хочете створити особливу російськомовну школу, де будуть глибоко вивчати російську, немає питань, робіть це. Але житель кожного району та кожного села має право ходити в школу, де повноцінно викладають українську. На жаль, навіть це в українській державі зараз повністю не реалізується.

- Чи не здається вам, що мовне питання використовують у політичних цілях?

- На сьогоднішній день є дуже багато людей, які б хотіли, щоб Україна, як держава, не склалася, а була аморфним утворенням. Тому вбачають в українській мові ворога для себе особисто, і намагаються це використати у будь-який спосіб. На жаль, чимало політиків вдають, що вони за українську мову та за те, щоб у нас була українська держава, але насправді роблять все можливе, щоб цього не сталося. Якщо раніше відверта проросійська політика була модною, то сьогодні вона набуває більш тонких форм.




ЮРИЙ ВОЛОДАРСКИЙ: "ПОЗИТИВНОЕ И ОКОНЧАТЕЛЬНОЕ РЕШЕНИЕ ЯЗЫКОВОЙ ПРОБЛЕМЫ В УКРАИНЕ НЕВОЗМОЖНО"

- Народные депутаты подготовили проект закона о государственном языке №5670, который уже вызывает споры в обществе. Некоторые называют его насильственной украинизацией. А как бы назвали его вы?

- Можно назвать его законом об искоренении русского языка в Украине, законом об упразднении в Украине демократии, законом о лишении половины граждан Украины базовых прав и свобод. Масса вариантов один другого лучше.

- Какие положения законопроекта тревожат вас в наибольшей степени?

- Ст. 1 п. 7, являющаяся верхом цинизма, поскольку раскол в обществе может быть спровоцирован никак не признанием реального двуязычия страны, а попытками насильственной украинизации. Что характерно, гораздо более жесткие, чем меры по русификации в XX веке.

Ст. 19 п.п. 2, 4, требующая субтитрования или синхронного перевода культурных мероприятий, проводимых на русском языке.

Ст. 19, п. 7, запрещающая проведение экскурсий на русском языке.

Ст. 20, предусматривающая радикальную украинизацию теле- и радиоэфира, что абсолютно не соответствует потребностям русскоязычных граждан, к числу которых принадлежит не менее 20 миллионов человек.

Ст. 25, представляющая собой посягательство на свободу публичных собраний.

Ст. 51 с ее институтом языковых инспекторов, который уже вызвал массу язвительных шуток, отлично характеризующих ее фискальную суть.

Самые вопиющие положения содержатся в ст. 21 и 22, устанавливающих квоты на русскоязычные печатные СМИ и русскоязычное книгоиздание. Фактически они требуют публиковать на украинском языке как минимум половину тиража газет, журналов и книг вне зависимости от спроса, по разнарядке, то есть стимулируют производство макулатуры, точь-в-точь, как в советское время. В огромном количестве случаев это сделает русскоязычную печать нерентабельной и приведет к ее уничтожению. Подобные положения являются грубейшим вмешательством государства в бизнес. Ни в одной демократической стране мира таких законов нет.

- Какие силы в обществе стоят за принятием этого закона?

- Националистические, ксенофобские, популистские, реваншистские, руководствующиеся ресентиментом, исповедующие архаические взгляды, предпочитающие общественному согласию навязывание своей воли, пренебрегающие правами и свободами своих иноязычных сограждан.

- Насколько серьезным, по-вашему, будет сопротивление в обществе принятию этого закона? Ожидаете ли сколько-нибудь заметное противостояние? В чем это сопротивление будет выражаться?

- Надеюсь, максимально серьезным в рамках существующего законодательства, но сильно опасаюсь, что антигосударственным. Вполне возможно, что при обострении военных действий на Востоке, продолжении падения уровня жизни и негативных изменениях в политике ведущих западных стран по отношению к Украине языковой закон станет одним из факторов дестабилизации ситуации в стране и возникновения новых очагов сепаратизма. Если мы хотим Харьковскую, Одесскую и Запорожскую "народные республики", можем продолжать в том же духе.

- Опираясь на опыт других стран, можете ли вы предложить позитивный вариант решения языковой проблемы в схожей ситуации?

- Схожей ситуации нигде в мире, кроме как на постсоветском пространстве, нет. Единственной страной, где половина населения говорит на языке, не имеющем официального статуса, по-видимому, является Латвия, но даже в тамошнем законодательстве нет таких драконовских мер, которые предусмотрены в законопроекте №5670. Отсылки к языковым законам национальных государств Европы, которые так любят сторонники насильственной украинизации, являются грубой манипуляцией – ни во Франции, ни в Германии, ни в Польше полстраны на другом языке не говорит.

Позитивное и окончательное решение языковой проблемы в Украине невозможно. Возможны решения более и менее недемократичные, более и менее травматичные, с более и менее непредсказуемыми последствиями. Инициаторы языковых законопроектов выбрали вариант "более". При этом никакой насущной необходимости в принятии такого закона нет. Украинский язык и без того становится все более престижным и употребительным. Языковая проблема к числу основных проблем в Украине не принадлежит и скоропалительных мер не требует. Активность власти в языковой сфере – очевидная компенсация ее пассивности в проведении реформ, противостоянии коррупции и других жизненно важных вопросах.

- Как лично ваша жизнь изменится в том случае, если такой закон будет принят?

- Принятие языкового закона в его нынешнем виде ставит под угрозу существование русскоязычной прессы. В худшем случае это может означать для меня де-факто запрет на профессию.

В целом законопроект №5670 представляет собой утопический план введения моноязычия в фактически двуязычной стране, утверждает примат интересов государства над правами личности, ведет к сильнейшим потрясениям в общественной жизни и провоцирует внутреннюю конфронтацию в испытывающей огромные трудности стране.

Ольга Москалюк, Євген Кузьменко "Цензор.НЕТ"