Загибель 49-ти в Іл-76: як викрили брехню генерала Назарова. ВIДЕО

Документальний фільм "49" - це історія 49 обірваних життів українських бійців, які загинули в небі над Луганськом у збитому російськими терористами транспортнику Іл-76. Цей фільм - історія боротьби їхніх родичів у пошуках правди.

Автор і режисер фільму, який вийшов на UA:Перший - Сніжана Потапчук.

Пошуки правди затягнулися надовго, а справа про збитий Іл-76 стала гучним судовим процесом.

Редакція Цензор.НЕТ пропонує для перегляду фільм і його повну текстову розшифровку.

Влітку 2014-го терористи збили військово-транспортний літак Іл-76 над Луганським аеропортом. Після трагедії військова прокуратура звинуватила начальника штабу АТО генерал-майора Віктора Назарова у службовій недбалості і майже рік намагалася притягнути його до кримінальної відповідальності. Справа переросла у гучний судовий процес.

Все, про що сказали і про що змовчали свідки під присягою, про що знали луганські патріоти, українська розвідка і що не визнавали генерали у штабах - у фільмі "49".

Фільм:

14 квітня 2014 року на Сході України розпочалося проведення масштабної антитерористичної операції.

За 2 місяці, 14 червня 2014 року о 00 годин 51 хвилину, виконуючи бойове завдання, військово-транспортний літак Іл-76 був збитий терористами при заході на посадку в оточений аеропорт міста Луганська.

Загинуло 49 українських військовослужбовців.

Трагедія стала однією з найбільших одночасних втрат за період проведення АТО.

25 грудня 2015 року в місті Павлограді Дніпропетровської області розпочалося безпрецедентне засідання суду над начальником штабу АТО генерал-майором Віктором Назаровим.

Головна військова прокуратура звинуватила генерала Назарова у службовій недбалості за ч.3 ст.425 КК України.

Аудіозаписи, використані у фільмі, є достовірними.

Останні переговори екіпажу збитого літака Іл-76 777

Мимріков, командир екіпажу першого літака: "Радар - Москвичу!"

Суд:

Мати загиблого: "Мама, мы летим. Куда летим? Я не знаю"



Бєлий, командир екіпажу другого літака: "Я вас слышу с перебоями. Москвич-Радару!"

Мимріков, командир екіпажу першого літака: "Я принял. А вы не ждете больше? Броников не надо ждать?"

Бєлий, командир екіпажу другого літака: "Команда: не ждать. Москвич,принял? "

Мимріков, командир екіпажу першого літака: Принял. Прошу запуск.

Диспетчер, аеропорт "Дніпропетровськ": 6683, минуточку!

Суд, родич загиблого: "Если б думали, что он погибнет через 2 часа, может быть, больше спросили бы"


Диспетчер, аеропорт "Дніпропетровськ": А подскажите, в сторону выхода, куда летите и поподробнее.

Мимріков, командир екіпажу першого літака: Эта информация конфиденциальная. В сторону Востока будем уходить.

Суд, батько загиблого: Я кажу, сину, давай може сад посадимо. А він глянув так: "Якщо не вб ' ють".

Мимріков, командир екіпажу першого літака: Я прошу запуск. Я должен по "нолям" уйти.

Диспетчер, аеропорт "Дніпропетровськ": Запуск разрешаю.

- Крайняя команда у меня: идем втроем.

Мимріков, командир екіпажу першого літака: Слышали, нет, штурманы?

- Да

Мимріков, командир екіпажу першого літака: Взлетаем.

Переговори екіпажу:

- Какие-то спалахи там идут. Под Донецком. Видите, нет?

- Вон там вот! Вперед смотрите!

- Да, да.

- Где-то на 11-30.

- Бомбят что-то.

- Что-то мы близко к ней приближаемся. Давайте чуть лево возьмем 5 градусов.

- Давайте.

- Влево там надо брать, а не вправо.

- Слева там же эти.

- Ну я не знаю, что нам делать дальше.

-Стрельба идет!

- А вон справа видно ее. Лупят.

- Визуально.

- Скорость не теряй! Скорость не теряй, родной!

Суд, жінка загиблого: Мне приснился сон, в час ночи, что я в черном платье стою.


Переговори екіпажу:

Мимріков, командир екіпажу першого літака: Радар, ваше удаление?

Бєлий, командир екіпажу другого літака: 2,7 км от торца.

Мимріков, командир екіпажу першого літака: Полоса включена.

Бєлий, командир екіпажу другого літака: Принял.


Суд, генерал Коваль: "Товариш міністр оборони, в нас збитий Іл-76 з десантом на борту". Я спитав: "де? яка кількість?" і спитав "що вони там робили?".

Суд, родич загиблого: "Бабы еще нарожают, у них, у генералов, солдаты как фишечки".

Суд, родич ка загиблого: "Как могли послать три единственных самолета?"

Суд, родич ка загиблого: "Це злочин проти народу України!"

Андрій Моруга, 1-а танкова бригада ЗСУ у 2014 році (показує на телефоні):

- Це Луганськ. Все горить. А це в аеропорту вид з мого вікна. Ми потім ушли з цього гостінічного номера, тому що його розвалили. Ось аеропорт. Горить ангар з двігатєлями авіаціонними. Оце "Град" зажигатєльними. Все в диму. Такими точками, це зажигалками, фосфор з магнієм. Такі от вороночкиі, все з "Градів".

Це пряме попадання в БМД 25-ки, но живий остався. Все надо забить. Оце пайка така. Якесь варево з галєтами. І вода закрашена сушкою. Оце їда. На парашутах зкидували їду, патрони.

Мешканець Луганщини. Обличчя і голос приховані з метою безпеки:

- 25-ка садилась где-то часа в 2-3 ночи. Мне устный приказ пришел, сделай все, чтобы только самолеты не сели. Потому что есть указание начальника аэропорта Татаринова - самолеты не сажать.

Андрій Моруга, 1-а танкова бригада ЗСУ у 2014 році:

- Єфремов сказав заблокировать взльотно-посадочную полосу. І нікого не пускати, нікого не садить.

Андрій Гишпаль, 1-а танкова бригада ЗСУ у 2014 році:

- Ми кружляли над аеропортом, мінут 15 нарізали круги.

Андрій Моруга, 1-а танкова бригада ЗСУ у 2014 році:

- 25-ка вилови ла цього начальника аеропорта. Ствол в вухо: або ти зараз помреш, або пацани. Він дав наказ, включили взльотку, включили посадочну навігацію. Пацани БТРми постягували ті машини, шо на взльот ц і стояли. І ми сіли.

Мешканець Луганщини. Обличчя і голос приховані з метою безпеки:

- После того поняли, наверно, и военные, что сдают их. Сдают менты, ВОХР. И оттуда начали убирать гражданских.

Військовослужбовець, 25-та бригада транспортної авіації ЗСУ:

- Прошла информация, что диспетчерская служба покинула аэропорт. Обесточили его.

Микола Бумаженко, військовослужбовець 25- ої О П ДБР ЗСУ:

- Подстанция, которая питала аэропорт, осталась очень далеко. Сказали, что главный инженер там пророссийский и недолго она у вас будет. Она за много километров от аэропорта была и питала по подземным линиям.

Андрій Моруга, 1-а танкова бригада ЗСУ у 2014 році:

- Вони взірвали одну підстанцію - єсть свєт, взірвали другу - єсть, взірвали третю. Взривали, поки в нас свєт не виключився.

Микола Бумаженко, військовослужбовець 25- ої ОПДБР ВСУ:

- Команд иру доложили, что есть возможность запустить взлетку без внешнего источника энергии. Можем попробовать запустить от внутренних генераторов.

Мешканець Луганщини. Обличчя і голос приховані з метою безпеки:

- Я им объяснил, показал, где вода, где дизеля. Как запускать, как можно запитать. Дал ключи от объекта.

Суд, родичка загиблого:

"Он даже прощения у родственников не попросил. Сказал - это война, это так положено".

Суд, генерал-майор Віктор Назаров:

- Ключове питання було - це питання часу. А в нас залишалось його дуже мало. Місяць тривала Антитерористична операція, керував нею АТЦ, виявилися абсолютно неспроможними з цим питанням впоратись. І тоді це питання лягло на плечі військових. І далі вже не було часу чекати. Тому що вже не тільки Луганська і Донецька області, а і Харківська почала становитись зоною діяльності терористичних груп.

Андрій Моруга, 1-а танкова бригада ЗСУ у 2014 році:

- Случайно включили ту взльотку. Кнопка така витерта і там простим олівцем на алюмінієвій поверхні було написано "ВПП". Ми її і нажали.

Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ЗСУ, командир першого Іл-76: - Мы туда стали летать очень часто, практически каждый день.

Військовослужбовець, 25-та бригада транспортної авіації ЗСУ:

- В день по 2-3 рейса бывало. Было 6-7. Было, трое суток не спали.

Суд, генерал-майор Віктор Назаров:

- У чому була важливість цих об'єктів? Ми розуміли, і така інформація у нас була по лінії розвідки, що захоплення бойовиками цих об'єктів давало їм змогу здійснювати перекидання військ, ресурсів, боєприпасів повітряним шляхом.

Ірина Грозь, сестра загиблого десантника Юрія Ковальчука:

-Везде Болотов заявлял, что м ы будем сбивать. Почему я об этом знала, а вы, который командовал человеческими жизнями на тот момент, почему-то не знали?

Військовослужбовець, 25-та бригада транспортної авіації ЗСУ:

- 5 и 6 июня два наших самолета осуществляли посадку в аэропорту Луганск, и непосредственно Саши Белого самолет был обстрелян из стрелкового оружия, и еще один наш Ил-76 был обстрелян Ил-76.

Голос військового в каб іні літака:

- Все, что есть из защиты, - это бронированные стекла. Всего-навсего три стеклышка, боковые уже нет. Прочность от поражения практически нулевая.

Суд, ж іночий голос: Нужно ли было проверять информацию, что уже был обстрел?

Суд, генерал-полковник Віктор Муженко, командувач АТО в 2014 році, з Печерського суда Києва по скайпу:

- Что касается обстрелов. Я не готов сейчас сказать и подтвердить, были ли такие обстрелы. Это подтверждают летчики, да. Из стрелкового оружия. Как летчик с высоты даже 500 метров, 1000 метров может определить, что идет обстрел? Это нереально.

Генерал Назаров був моїм заступником. Я був визначений як керівник Антитерористичної операції.

Кадри пошкоджень на літаку:

Літак Іл-76МД бортовий номер 76732, 5 червня 2014 року, маршрут: Ніжин-Луганськ-Бориспіль. Пошкодження: кульовий наскрізний отвір діаметром 0,8 см, вихідний отвір діаметр 2,0 см. Літак підлягає відновленню військовим ремонтом.

Військовослужбовець, 25-та бригада транспортної авіації ЗСУ:


- Это звонок. Это звоночек был такой.





Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ЗСУ, командир першого Іл-76:

- Ми сами приняли решение, мы сами установили все необходимые средства на самолетах: тепловые ловушки, отражатели. В любом случае, если по нам будет производиться пуск, всегда нужно быть готовым.

Військовослужбовець, 25-та бригада транспортної авіації ЗСУ:

- Максимально, даже невозможное было сделано. Сами себя обезопасивали, как могли.

Голос в і йськового в каб іні літака:

- Были получены со склада бронежилеты, которые не одевали на себя, а были положены на панели, на пол, на стекла, которые не нужны во время полета.

Микола Бумаженко, військовослужбовець 25- ої О П ДБР ЗСУ:

- Сигналы устанавливались, причем командир каждый раз разные сигналы устанавливал.

Андрій Моруга, 1-а танкова бригада ЗСУ у 2014 році:


- Нам казали "Включаем дорожку".

Суд, Тетяна Чимиркова, дружина загиблого командира літака полковника Олександра Бєлого:

- Мій чоловік казав: "Летаем на авось. Но когда-то это аукнется"

Андрій Моруга, 1-а танкова бригада ЗСУ у 2014 році:

- Нам по рації команда, ми генератор завели, взльоточку клац - посадочні огні загорілись, ми самольот садимо, взльоточку виключили. Ще десь неділю самольоти садили.


Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ЗСУ, командир першого Іл-76:

- Ми даже дома не были. Мы не спали и не ели. Мы носились постоянно туда-сюда. Был полный хаос, вы лучше меня это знаете.

Суд, Віктор Савечко, завідувач кафедрою військової експертизи КНДІСЕ:


- Літаки літали, але з порушенням всього і вся. Бл а годаря героїзму льотчиків.

Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ЗСУ, командир першого Іл-76:


- Сам аэропорт в Луганске из себя уже представлял зону отчуждения. Это было одно только название - аэродром.





Військовослужбовець, 25-та бригада транспортної авіації ЗСУ:


- Не работало не одно из радиотехнических средств на аэродроме, не работает полоса.

Микола Бумаженко, військовослужбовець 25- ої О П ДБР ЗСУ:


- Полное окружение. Давно уже полное окружение.




З вироку суду:

"11 червня 2014 року військовослужбовцями штабу АТО під керівництвом Назарова В.М. розроблений замисел застосування сил та засобів ВСУ та інших військових формувань для прикриття державного кордону і для розширення зони ізоляції навколо аеродрому "Луганськ". Того ж дня замисел підписав керівник АТО Муженко В.М."

Суд, генерал-майор Віктор Назаров:

- Ми почали підготовку до другого етапу антитероритстичної операції, який передбачав певні активні дії наших військ. Що це означало на практиці?

Суд, Віктор Савечко, завідувач кафедрою військової експертизи КНДІСЕ:

- Спочатку був замисел керівника бувшого АТО, який доповідався президенту України і копія направлялася міністру оборони. Створення пошуково-ударного угруповання військ для забезпечення безпечної зони ізоляції аеродрому, 20 км планувалось, і прикриття визначеної ділянки кордону, сумісно з оперативною групою прикордонних військ.

Суд, полковник Ігор Прохоренко, начальник групи загального планування при штабі АТО в 2014 році:

- Хочу зазначити, що на той час, коли ми разробили цей замисел, на території ніяких бойових дій не велося.

Суддя: То есть в то время граница была еще под контролем нашої держави?

Прохоренко: Так.

Суддя: ми з експертами досліджували, і там сказано, що мета була надіслати літаки і відновити контроль за кордоном. Так где же правда?

Прохоренко: Юридично державний кордон був під нашим контролем.

Суд, Валентина Ковальчук, мати загиблого десантника Юрия Коваьчука до Прохоренка:

- Ви кажете - невідомо, а чому ж хлопці в аеропорту без води були, з калюж пили? А ви кажете, що він був не окружонний. Тоже не знали? Не стидно про це балакать? Ви у формі, у вас її надо зідрать, не тільки знять. Совісті нема, діти погибали уже. 5 вертушок було вже збито, АН-30 було збито.

Суд, підполковник Андрій Кравченко, начальник першої служби штабу АТЦ при СБУ (2014р.):

- У нас постійно проходила інформация про наявність у представників НЗФ зенітних ракетних комплексів і про постійні напади на підрозділи ЗСУ. Це вже була не АТО, це вже була фактично війна.

Суд, Віктор Савечко, завідувач кафедрою військової експертизи КНДІСЕ:

- Військ там було більше, чим наших, на порядка два. Мобільні групи, заїжджали-виїжджали.

Суд, генерал-майор В іктор Назаров:

- Включно по 17 лютого літаки міжнародних авіаліній, в тому числі MH -17 малайзійськіх авіаліній, могли літати над цією територією, яка за версією слідства є територією противника, де діє бойова обстановка. Жодна країна ніколи не дозволить літакам міжнародних цивільних авіаліній літати над територією, де є бойова обстановка. Україна цього не робила, значить, вона вважала, що бойової обстановки на цій території на той час не було.

Суд, полковник Ігор Прохоренко, начальник групи загального планування при штабі АТО в 2014 році:

- Це ж наші люди були, українці, але які були незадоволені владою і виступали проти, які в руках тримали зброю.

Суддя до Прохоренка:

- Назаров Віктор Миколайович на даний момент вашим прямим начальником являється?

Прохоренко: на даний момент прямим начальником являється.

З вироку суду:

"У зазначений період військослужбовці ЗСУ та інших військових формувань знаходились в умовах безпосереднього зіткнення з противником: учасниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які контролювалися та координувалися представниками влади Російської Федерації.

Перебували у стані наступального, оборонного та загальновійськового бою. Тобто перебували у бойовій обстановці".

Генерал-полковник Михайло Коваль, в.о. міністра оборони в 2014 р.:

- Фактично, коридора сухопутного до цього аеродрома не було. Це був фактично острівець в гнізді сепаратистів.

Андрій Моруга, 1-а танкова бригада ЗСУ у 2014 році:

- По всьому периметру аеропорту, кожні 100 метрів була огнєва точка, по кругу.

Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ЗСУ, командир першого Іл-76:

- Та тактическая группа, которая находилась на аэродроме Луганска, в секторах захода на посадку с обоих сторон вела постоянный обстрел, за 5 и 7 минут до нашего подлета они начинали обстрел из стрелкового вооружения.

Генерал-полковник Михайло Коваль, в.о. міністра оборони в 2014 р.:

- Я мав інформацію, що на цей аеродром літає тільки один екіпаж, яким керує полковник Мимріков. І його екіпаж має допуск до так званого афганського заходу на посадку, це заход по вертикалі, щоб уникнути обстрілу з ПЗРК.

Микола Бумаженко, військовослужбовець 25-ої ОПДБР ЗСУ:

- Я не помню ни одного дня, чтобы приземлился один самолет.

Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригада транспортної авіації ЗСУ, командир першого Іл-76:

- Черное пятно и визуальный контакт с землей. Вот и все. Ночью даже в Афганистане "афганский заход" не применялся.

Суд, Тетяна Котова, дружина загиблого десантника Олександра Котова:


- Я думаю, когда отдается приказ, человек, который его отдает, он обязан просто сделать этот перелет таким, чтобы он был безопасным для его подчиненных.





Суд, С ергій Ніконов, батько загиблого десантника Павла Ніконова:


- Коваль, б ы л министром обороны, "афганец", и товарищ генерал Назаров, мой ровесник, 1962 года, могли в армии с ним служить. Никогда не думал, что просто таких ребят, которые были хоть как-то в этой армии подготовлены, можно тупо послать под ракеты.

Генерал-полковник Михайло Коваль, в.о. міністра оборони в 2014 р.:

- Я вимагав від начальника Генерального штабу, щоб була виконана перша заповідь солдата, щоб всі живі повернулись додому.

Аеродром Луганськ знаходився в повній ізоляції ворога. Якщо туди летить військово-транспортний літак, то це вже називається десантування. Якщо взяти всі постулати десантування, то там є елементи, які повинні були бути забезпечені.

Суд, генерал-полковник Віктор Муженко, командувач АТО в 2014 році, з Печерського суду Києва по скайпу:

- Была поставлена задача обеспечить в радиусе 7,5 км безопасную зону для посадки этих самолетов.

Суд, Віктор Савечко, завідувач кафедрою військової експертизи КНДІСЕ:

- Тод і замкомандувача сухопутними військами вхідну шифротелеграму направив главкому сухопутних військ такого змісту: "Прошу підтвердити безпеку посадки Іл-76 - 10 км з торців і 6 км вліво і вправо від посадочного курсу". Це запитав генерал Дроздов, йому потрібно було 10 і 6 км. На шо йому сухопутні війська відповіли, виконуючий обов'язки начальника штаба сухопутних військ Нікітєнко: ми можем тільки 7,5 км на торцах і 7 км по ширині забезпечити. А на самом дєлє, знаючи ТТХ озброєння, яке було у групи Мал е нко, вони максимум могли забезпечити 2,5 км. А в нічний час це ще зменшувалось.

Суд, генерал-полковник Віктор Муженко, командувач АТО в 2014 році, з Печерського суда Києва по скайпу:

- Когда я слушал доклад о готовности - проблем особых не было.

Із вироку суду:

"На 13-14 червня 2014 року територія аеропорту була оточена групами бойовиків. Забезпечити безпеку літакам, які прибували у той період до аеропорту, можливості не було. Для забезпечення посадки були наявні два резервні генератори", - Маленко С.А., командир групи "Славутич" по обороні Луганського аеропорту.

Суд, Анатолій Горда, батько загиблого десантника Анатолія Горди:


- Спрашуєм ми у Муженка, а він каже - все було ідеально, все було відмінно, все було на 5 зроблено. А шо тут такого, убили екіпаж, ну і чорт з ним. Ну получається так.

Суд, Віктор Савечко, завідувач кафедрою військової експертизи КНДІСЕ:


- Ви, як начальник штаба, краще мене знали, щ о в них не було ні сил, ні засобів. Тому що ні полоси прольота, ні повітря.

Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ЗСУ, командир першого Іл-76:


- Лучшим способо м обеспечить безопасность полетов б ыло отказаться от них. Опрос среди командиров, который я провел, никто от выполнения не отказался, потому что прекрасно понимали, в каком положении находятся там пацаны. Дошло до того, что Пасиченко говорил, оставайтесь, я один полечу. Я говорю, никто не остается, и Белый говорит, я тоже полечу.





Військовослужбовець, 25-та бригада транспортної авіації ЗСУ:


- Мы все равно бы полетели, потому что ребята там сидят, и они нас ждут, как манну небесную. Знают, что придут ИЛы, привезут боекомплект, питание. Любой член экипажа подтвердит, что так бы и было бы.

Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ЗСУ, командир першого Іл-76:


- Генерал Черепенько заверил, что нас прикроют. Непосредственно на приеме аэропорта Луганск будет огневое прикрытие, в зоне проходов наших.

Суд, генерал-майор Ігор Черепенько, заступник начальника авіації командування ПС ЗСУ:

- Про існування загрози з землі мені відомо не було.

З вироку суду:

"Оцінка обстановки в районі аеродрому "Луганськ" перед прийняттям рішення щодо застосуваня транспортної авіації здійснювалася штабом АТО під час відпрацювання замислу щодо прикриття державного корону. Керівництвом АТО у розробленому замислі не було передбачено застережень щодо можливості застосування незаконними збройними формуваннями засобів зенітного ракетного та зенітного артилерійського вогню".


Військовослужбовець, 25-а бригада транспортної авіації ЗСУ:

- В ночь с 12 на 13 июня, в начале первого 13 числа, мы с личным составом 80-ой бригады и с техникой взлетели в сторону аэропорта Луганск. Были ведущими, на первом борту. Сзади на десятиминутном интервале каждый самолет шел. И мы попытались зайти на аэродром Луганск.

Микола Бумаженко, військовослужбовець 25-ої О П ДБР ЗСУ:


- В тот день не смогли три борта приземлиться, потому что дизель не хотел работать, никак мы не могли его запустить. Запускаем, а он гаснет. Не смогли обеспечить его стабильную работу.





Військовослужбовець, 25-та бригада транспортної авіації ЗСУ:


- Попытка не удалась, ушли на второй круг.

Андрій Моруга, 1-а танкова бригада ЗСУ у 2014 році:


- Причина була у тому, що нам дали команду за годину. Ми його завели, він у нас два раза перегрівся.

Микола Бумаженко, військовослужбовець 25-ої О П ДБР ЗСУ:


- Система там вся была новая, а дизель стоял старый.








Військовослужбовець, 25-та бригада транспортної авіації ЗСУ:


- Командир принял решение уходить на второй круг. И дал команду в эфир уходить всей группе домой. Где-то в 5-6 утра пошла команда на вылет на Луганск.

Андрій Моруга, 1-а танкова бригада ЗСУ у 2014 році:


- Вони сіли утром.

Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ЗСУ, командир першого Іл-76:


- Мы уже знали информацию, что с севера от аэропорта Луганск есть большое количество групп сепаратистов и боевой техники. Поэтому было рекомендовано авианаводчиком выполнить заход южнее от российской границы, с запада на восток, используя посадочную полосу 28.





Перемовини бойовиків.


Плотницький, "голова "ЛНР": - Да, Ген, слушаю.


Ципкалов, "голова ради міністрів "ЛНР": - Доброе утро, Игорь Венедиктович! Как там здоровье, поправляетесь?


Плотницький: - Что нужно? Говори,Ген.


Ципкалов: - Говорю то, что есть на аэропорту люди. Потому что там сейчас заходят самолеты на посадку.


Плотницький: - Они, честно говоря, слегка озадачили. Они не с той стороны пошли. Уже вторая группа вышла. Сейчас будут сбивать тех, кто взлетает и тех, кто садится. Они зашли со стороны Красного, нас там никогда не было. А теперь будем.


Ципкалов: - То есть вы в курсе событий, готовы принять?


Плотницький: - Да,да. Не просто готовы. Уже выехали.


Ципкалов: - Я понял. Хорошо. Все.


Плотницький: - А здесь они нас слегка надули, ничего не скажу. Ну война есть война.

Суд, Тетяна Котова, дружина загиблого десантника Олександра Котова:


- Генералу Назарову были на стол положены доклады о том, что выдвинулись две группировки с ПЗРК, что цель - сбивать самолеты.

Суд, Тетяна Чимиркова, дружина загиблого командира літака полковника Олександра Бєлого:


- І він віддає наказ, всі м тр ьом, знаючи про обстріли, летіти на аеродром і ще з собою везти кучу народу.

Суд, генерал-майор В іктор Назаров:


- Якби з АТЦ у Ки єві вся та інформація про Красне, про напрямок заходу літаків, в такому вигляді, як вона прозвучала, була б доведена до будь- кого в штабі АТО, я вас запевняю, вона би була однозначно відреагована. У Назарова був телефон мобільний, "Обрій" називається, у Муженка був телефон мобільний, були інші засоби зв'язку. Чомусь не одна службова особа не підняла трубку і не сказала: "Пане генерале, тільки що отримали цікаву інформацію. Що ви про неї думаєте?"





Суд, майор Дмитро Овсянн іков, старший уповноважений з особливо важливих справ СБУ (2014р.):


- Эта информация была получена около 7 часов утра 13 июня.

Суд, підполковник Андрій Кравченко, начальник першої служби штабу АТЦ при СБУ (2014р.):


- Інформацію я передав Віктору Миколайовичу Назарову.

Суд, генерал-майор В іктор Назаров:


- 13 числа, впродовж всього дня, від Служби безпеки я ніякої інформації не отримував.





Суддя до Назарова:


- Тобто зараз він вас оговарює?


Назаров: - Я вважаю, що так.


Суддя: А для чого?


Назаров: Не знаю.


Суддя до Кравченка: - Ви наполягаєте на цьому свідченні? Що ви йому вручили?


Кравченко: Так.


Суддя: А де це відбулось?


Кравченко: Біля палатки, де відбувалися наради.


Назаров до Кравченка: Я хочу знать, куди дівся оригінал тої довідки, яку ви мені начебто давали?


Кравченко: Я не знаю.

Суд, генерал-полковник Віктор Муженко, командувач АТО в 2014 році, з Печерського суду Києва по скайпу:


- Военная разведка нам такой информации не давала.

Суд, Віктор Савечко, завідувач кафедрою військової експертизи КНДІСЕ:


- В 7-40 поступила інформація, перехват наших РЕБовців, де вказано: "Выехали на аэродром, будем сбивать кто взлетает и кто садится". Написано в журнале боевых действий, который был изъят военной прокуратурой. Яку ще надо підтвердить інформацію, РЕБовці говорять, СБУ говорить?





Із вироку суду:


"13 червня 2014 року о 16 годині 25 хвилин та о 20 годині 05 хвилин до штабу АТЦ при СБУ надійшла оперативна інформація з оперативної обстановки, про те, що дві групи бойовиків вирушили до луганського аеропорту озброєні ПЗРК та мають намір збивати всі літаки при посадці чи зльоті.


Зазначені довідки про підготовку до вчинення терористичного акту до 21 години того ж дня надані особисто Назарову В.М. "





Суд, Анатолій Горда, батько загиблого десантника Анатолія Горди:


- Всі ми запитуєм, откуда ця зведена рота і хто за це отвічає? Ніхто за це не отвічає. Нам шо, треба було лягать під колеса того літака?





Суд, Олег Дмитренко, батько загиблого десантника Андрія Дмитренка:


- Кто задумал операцию по переброске солдат на Луганский аэропорт? Вы, непосредственно, дали эту команду?

Суд, генерал-полковник Віктор Муженко, командувач АТО в 2014 році, з Печерського суду Києва по скайпу:


- В том числе и я, да.

Суд, генерал-майор В іктор Назаров:


- Тр инадцятого числа, близько дев 'я тої години ранку, може десь 9-30, я був на нараді у керівника АТО генерала Муженка. В ході цієї наради був телефонний дзвінок від виконувача обов ' язки міністра оборони України на той час, генерал-полковника Коваля. Із цієї розмови мені стало відомо, що нам додатково для виконання завдань антитерористичної операції, а саме нарощування сил і засобів тактичної групи "Славутич", виділяється зведена рота 25-ої повітряно-десантної бригади.





Суд, Генерал-полковник Михайло Коваль, в.о. міністра оборони в 2014 р.:


- Такої розмови не було. Я скажу більше, з моменту катастрофи Іл-76 до сьогоднішнього дня я з уст генерала Муженка жодного пояснення не отримав.

Суд, генерал-майор Віктор Назаров:

- Мої свідчення залишаються незмінними. Я був свідком цієї розмови.

Чомусь мені прокуратурою інкримінується недбалість в період з 11 по 14 число. Як я міг бути службово недбалим до зведеної роти 11 червня, якщо про існування такої роти я не знав?


Суд, Генерал-полковник Михайло Коваль, в.о. міністра оборони в 2014 р.:

-Ви приймали рішення виходячи із наявності сил і засобів, які були у вашому підпорядкуванні. Так чи ні?

Назаров: Я рішення не приймав. Я був начальник штабу.

Коваль: А хто приймав рішення? А що, начальник штабу рішення не приймає? А пропозиції командуючому в рішення хто дає?

Якщо отримав начальник штабу чи керівник інформацію, що там небезпека, він не мав права туди посилати. Я говорю як десантник, який 22 роки від солдата до полковника прослужив, до командира бригади ВДВ. І в мене 8 бойових десантувань.

Суд, Віктор Савечко, завідувач кафедрою військової експертизи КНДІСЕ:


- Там в штабі сидів ще командир бригади, Юра Соболєв. І він о т туда написав бойовий приказ своєму заступнику, який організовував переміщення.

Суд, генерал-майор Віктор Назаров:


-Де-факто він не мав права направляти такий бойовий наказ, тому що він ставив завдання підрозділам, які не були в складі сил і засобів АТО.





Із вироку суду:


" 13 червня 2014 року о 10 годині 15 хвилин Назаров В.М. направив першому заступнику начальника Генерального штабу ЗСУ запит щодо включення додатково до сил і засобів АТО зведеного підрозділу - роти з озброєнням., я ку того ж дня перевезти повітряним транспортом з аеродрому м. Дніпропетровськ на аеродром м. Луганськ ".





Суд, Анатолій Горда, батько загиблого десантника Анатолія Горди:


- Може, це новий український бізнес, продавать людей отак. Я не счітаю це халатность. Таку халатность може єфрейтор допустить, а не людина з високим чином.

Суд, Віктор Савечко, завідувач кафедрою військової експертизи КНДІСЕ:


- Віктором Миколайовичем був поданий запит на переміщення зведеної парашутно-десантної роти 25 бригади з аеропорту Дніпропетровська до аеропорту Луганська.

Суд, генерал-майор Віктор Назаров:


- Не можу пояснити, чому було визначено саме аеропорт Дніпропетровська. Мабуть з міркувань близькості до пункту постійної дислокації 25-ої бригади. До цього часу всі перельоти літаків транспортної авіації здійснювались з військових аеродромів.





Суд, Анатолій Горда, батько загиблого десантника Анатолія Горди:


- Полковник Мимріков сказав, що якби десант перевезли в Мелітополь і з Мелітополя вирушили туди, шансів набагато більше було б остаться їм живими. Через весь город везли військо, телефонних звонків нємєряно було, по всій Україні.

Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ВСУ, командир першого Іл-76:

- С гражданского аэродрома это ясно и понятно, что там миллион глаз, миллион ушей и зрителей. Которые видят, куда выходит самолет, на какой временной дистанции и приблизительно в каком направлении.

Із вироку суду:

"Назаров В.М. достовірно знав про те, що аеродром міста Луганськ перебуває в оточенні сил противника, які регулярно здійснюють його обстріли, а також те, що противник має на озброєння ПЗРК та інші засоби ураження літаків із землі. Та усвідомлював, що політ літаків на вказаний аеродром буде здійснюватися, в тому числі над територією противника. Експерти дійшли висновку про те, що заходи щодо захисту літаків від ураження їх наземними вогневими засобами забов ' язаний був організувати та здійснити начальник штабу АТО генерал-майор Назаров В.М."

Суд, запитання до Назарова:


- Хто пропонував здійснити доставку роти саме повітряним транспортом?

Назаров: Генеральний штаб


- Тобто ще і Генштаб брав участь у розробці замислу?

Назаров: Генеральний штаб не брав участь у розробці замислу. Генеральний штаб відповідає за перекидання сил і засобів в особливий період, він відповідає за повітряні перевезення.


Суд, Генерал-полковник Михайло Коваль, в.о. міністра оборони в 2014 р.:


- Всіми перевезеннями займався начальник Генерального штабу, головнокомандувач Збройних сил генерал-лейтенант Куций Михайло Миколайович. У нього для цієї мети військова служба спеціальна була.

Суд, запитання до Прохоренка:


- Хто надав наказ на перекидання особового складу підрозділу з Гвардійського до Дніпропетровська?

Прохоренко: Розпорядження командувача Сухопутних військ, генерал-лейтенант Пушнякова. Його виконував командувач оперативного командування "Південь" Хомчак.

Суд, Валентина Ковальчук, мати загиблого десантника Юрія Ковальчука до Прохоренка:


- Ви сказали, що готувались до відправки десанта. Чому хлопці полетіли без бронежилетів, без парашутів? Як ви їх готовили?





Голос військового в кабіні літака:


- Вот аварийная шахта покидания. Если у нас находится хоть один человек на борту, у которого нет средств спасения, то никто не даст команду покинуть самолет.





З вироку суду:


"Завдань про заходи щодо подолання засобів протиповітряної оборони противники перед Генеральним штабом не ставилося. Про наявність у незаконних збройних формувань ПЗРК Генеральний штаб не інформувався. За наявності такої інформації, зльоту літаків Іл-76 не було б", - генерал-полковник Воробйов Г.П., т.в.о начальника ГШ - Головнокомандувача ЗСУ.





Військовослужбовець, 25-та бригада транспортної авіації ВСУ:


- Пришла команда лететь на Днепропетровск. Тройкой ушли на Днепропетровск. Там уже ребята были, техника была. На "Камазах", на "Уралах" ребята были. Загрузились, и пришла команда быть готовыми в районе полуночи уходить опять на Луганск, везти 25-ку.





Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ВСУ, командир першого Іл-76:


- Вообще при проведении таких операций полосу прожигают полностью бомбардировщики, потом штурмовики отбивают и в сопровождении истребителей идут уже транспортники. Транспортники не должны погибать, это те, кто обеспечивает. Это истребители и штурмовики должны подставлять свою грудь, чтобы выполнить боевую задачу, чтобы транспорт дошел туда. Мы там были одни. Хотя мы не знали, что все будет так плохо.





Суд, Іляна Гайдук, сестра загиблого десантника Іллі Гайдука:


- Чи так само легко в ін віддав би цей наказ, якби в цьому літаку знаходився його син? Я дуже в цьому сумніваюсь.





Суд, генерал-майор Віктор Назаров:


- Да, у мене не було досвіду ведення бойових дій. Був певний досвід участі в миротворчих операціях у керівника антитерористичної операції. Був досвід ведення бойових дій в Афганістані, у миротворчих контингентах у деяких офіцерів, які входили до складу цього штабу. Але це різний досвід, його неможливо порівняти. Те, що було в Косово чи Сараєво, і те, що мало місце на Донбасі, - це різні речі. Це різний досвід. І всі набували цей досвід з самого початку. Ви навіть не уявляєте, які були складні умови для виконання тих завдань, в які потрапили Збройні сили України. Починаючи від штабів і закінчуючи підрозділами високомобільних десантних військ. Ми всі були в однакових умовах.





Питання до Назарова:


- Чи не вважали ви завдання, які перед вами ставилися, непосильними? Що ви не зможете їх виконати?





Назаров: - Не вважав.





З вироку суду:


"Недбало ставлячись до служби, Назаров В.М. передбачав можливість настання тяжких наслідків, але легковажно розраховував на її відвернення, чим допустив злочинну самовпевненість, тобто діяв з необережності.


Дії обвинувачуваного класифікуються ч.3 ст.425 КК України, як недбале ставлення військової службової особи до служби, що спричинило тяжкі наслідки".





Мешканець Луганщини. Обличчя і голос приховані з метою безпеки:


- Он заходил со стороны Краснодона. С восточного направления. Там уже были сепаратисты.





Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ВСУ, командир першого Іл-76:


- Погода была безоблачная, полная луна, самолеты были хорошо видны.

Микола Бумаженко, військовослужбовець 25-ої О П ДБР ВСУ:


- Все смотрят в сторону приземляющегося самолета. Была группа, которая должна была зажечь фары, если бы не получилось зажечь полосу. На крышах были наблюдающие.





Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ВСУ, командир першого Іл-76:


- На расстоянии 15-20 километров самолет можно было в чистом небе увидеть. Это реально.

Микола Бумаженко, військовослужбовець 25-ої О П ДБР ВСУ:


- Я побежал смотреть, взлетку зажгли, первый борт вот-вот приземлится.





Військовослужбовець, 25-та бригада транспортної авіації ВСУ:


- Командир уже буквально перед подходом к порогу взлетной полосы дал команду технику "Свет!" Он включил фары посадочные на секунду. Чтобы командир определился, что мы четко идем по осевой линии.





Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ВСУ, командир першого Іл-76:


- На этой скорости невозможно посадить самолет в полной темноте. Это как ехать на машине со скоростью 250 км/ч. с выключенными фарами и не видеть дороги. Только машина управляется в одной плоскости, а самолет управляется в трех плоскостях.





Військовослужбовець, 25-та бригада транспортної авіації ВСУ:


- В тот момент, когда мы заходили на посадку, шел бой. Мы это видели, трассера. Ребята прикрывали всеми возможными силами и средствами. По всем 360 градусам вели огонь.





Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ВСУ, командир першого Іл-76:


- В эти врата ада мы и вошли. Я был в Донецке, видел, как там все осуществляется. Но в Луганске все было намного хуже.

Андрій Моруга, 1-а танкова бригада ЗСУ у 2014 році:


- Генератор работав стабільно, але коли почав сідати борт Саши Бєлого, він заглох. Ми світим зажигалками, я включаю стартєр, він загудів і почав працювати.





Військовослужбовець, 25-та бригада транспортної авіації ВСУ:


- Ему пришлось из-за э того затянуть немно го заход. Он б ы зашел ближе и сел бы. А так он протянул дальше, время на прицеливание у сепаров увеличилось.





Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ВСУ, командир першого Іл-76:


- Где-то с удаления 11-12 километров он говорит: "Я полосу наблюдаю". То есть визуальный контакт с полосой он установил. Это были последние слова, которые я от него услышал.

Андрій Гишпаль, 1-а танкова бригада ЗСУ у 2014 році:


- Взльотно -посадочні вогні вони включились, секунд 20 воно горить. Ждем борт. И тут все, борта немає.








Військовослужбовець, 25-та бригада транспортної авіації ВСУ:


- Был первый пуск ПЗРК, и скорее всего, наш стрелок, Саша Ковалец, он увидел этот пуск ракеты и применил ложные тепловые цели. Первая ракета ушла в ложные цели и сдетонировала. После нее был мгновенно второй пуск ПЗРК, она ушла в двигатель. Скорее всего, во второй двигатель.





Пошло разрушение двигателя, начало гореть. Скорее всего, был разрушен закрылок, самолет становится неуправляемым. В темном небе горящий факел летит, и тут в силу вступила ЗУшка. "Шилка" или ЗУ-23 на "газоне" была, потому что нашли там следы от машины и гильзы. Самолет было видно в небе, особо труда этим уродам не составило попасть.





Микола Бумаженко, військовослужбовець 25-ої ОПДБР ВСУ:


- Птица сбита, птица упала, вижу огонь со стороны птицы. Подтверждаю.





Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ЗСУ, командир першого Іл-76:


- Они его просто зарезали, как свинью. Со всех сторон, он просто был там один в поле.





Військовослужбовець, 25-та бригада транспортної авіації ЗСУ:


-Дорезать, просто по кабине начали бить, наверно, перебили элементы управления.





Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіаціі ЗСУ, командир першого ІЛ-76:


- Силы на одном крыле стало меньше, чем на другом. Его развернуло, он просто был не в состоянии удержать самолет.





Військовослужбовець, 25-та бригада транспортної авіації ЗСУ:


- Самолет развернулся на спину, и они упали.





Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ЗСУ, командир першого Іл-76:


- Не с одного направления ждали. Направления все были перекрыты, еще раз подтверждаю. Что с одной стороны был пуск ракеты, что с другой. Они перекрывали зону, там все было грамотно спланировано. Там наверняка или полковник, или подполковник ими управлял. Я думаю, там без России не обошлось.





Військовослужбовець, 25-та бригада транспортної авіації ЗСУ:


- Попытка обвинить экипаж - это просто гнилость.





Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ЗСУ, командир першого Іл-76:


- Он шел не как обычный самолет по глиссаде, он шел с повышенной вертикальной скоростью, он уже доворачивал на посадку. В это время он и был сбит. Он уже выводил самолет на посадочный курс.





Із вироку суду:


"Під час судового слідства будь-яких достовірних і достатніх доказів, які б свідчили про помилку пілотів екіпажу літака Іл-76 бортовий номер 76 777, ні в період досудового слідства, ні під час судового розгляду кримінального провадження, судом не встановлено".





Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ЗСУ, командир першого Іл-76:


- Сейчас уже новый боевой устав. Там уже предусмотрено, что в таких боевых условиях такой самолет идет только в сопровождении истребителей. В старом боевом уставе этого не было.


В ночное время, я понимаю, что ни штурмовики, ни вертолетчики нас, наверно, прикрыть бы не смогли. Хотя если бы такая задача была поставлена, ребята бы справились.





Мешканець Луганщини. Обличчя і голос приховані з метою безпеки:


- Смотрю, колонна пошла. То ли наступление, то ли куда. Позвонил, говорят "ребят собирать".

Андрій Моруга, 1-а танкова бригада ЗСУ у 2014 році:


- Ми вс і 120-ті міни згрузили окремо. Вийшло 50 ящиків.





Микола Бумаженко, військовослужбовець 25-ої ОПДБР ЗСУ:


- Выставили охрану. Потихоньку начали передвигаться в середину, собирать пацанов. Когда мы все это увидели, последние надежды, что кто-то жив, ушли.





Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ЗСУ, командир першого Іл-76:


- До нас уже были там люди. Я предполагаю, это те, которые сбивали. Взяли ящик, простой человек не знает, как его открывать. С радиообменом экипажа. Мы бы знали, о чем идет речь. Хотя времени там уже не было разговаривать.





Військовослужбовець, 25-та бригада транспортної авіації ЗСУ:


- Высота, где обрывается запись "черного ящика", - 470 метров.

Суд, Тетяна Котова, мати загиблого десантника Олександра Котова:

- Где-то часов в 5 вечера привезли похоронку.

Суд, Ірина Грозь, сестра загиблого десантника Юрия Ковальчука:

- Я узнала запах смерти, вкус горя, я узнала, что такое вой матери.

Суд, Тетяна Іл ь їна, сестра загиблого десантника Артема Санжаровця:

- Мама и папа вообще не двигались, они не понимали, что происходит. Не знаю, как я их не похоронила рядом. Вы знаете, каково это, когда сходит с ума твоя мать?

Микола Бумаженко, військовослужбовець 25-ої ОПДБР ЗСУ:

- Я, наверно, никогда не забуду этого поля, везде одни тельняшки. Везде пацаны наши лежат.


Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ЗСУ, командир першого Іл-76:

- Я руку его нашел, он до последнего за штурвал держался, на руках аж жилы закипели. Рука летчика, держала штурвал до последнего. Жилы аж порваны, он до последнего тянул.

- Есть ощущение, что ребята не зря погибли?

Військовослужбовець, 25-та бригада транспортної авіації ЗСУ:

- Я не хочу отвечать на этот вопрос.

Військовослужбовець, 25-та бригада транспортної авіації ЗСУ:

- Если я что-то и знаю, то тоже не могу сказать сейчас.


Мешканець Луганщини. Обличчя і голос приховані з метою безпеки:

- Я считаю, что это предательство, конечно.

Микола Бумаженко, військовослужбовець 25-ої ОПДБР ЗСУ:

- Злость, агрессия. Желание отомстить.


Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ЗСУ, командир першого Іл-76:

- Оттуда надо было выводить и все взрывать, это мое мнение. Может, там была другая тактическая обстановка, я не знаю. В итоге мы и получили полностью разбитый аэродром.

Військовослужбовець, 25-та бригада транспортної авіації ЗСУ:

- Кто виноват? Буквально в следующую секунду, после того, как погиб экипаж, было все ясно. Надо наказывать человека, который отдал приказ и не обеспечил безопасность его выполнения.

Все должно по-военному делаться. Я должен выполнить приказ и потом его обжаловать. В данном случае обжаловать некому, кроме как родственникам. А родственники не военные, и с ними общаются, как с невоенными людьми.


Суд, полковник Дмитро Мимріков, комбриг 25-ої бригади транспортної авіації ЗСУ, командир першого Іл-76:

- Там же все четко в уставе сказано. Кто разрабатывает меры безопасности и кто обеспечивает, когда принимается самолет. Тот, кто непосредственно находится там, и непосредственно тот, кто посылает.

Суд, питання до Прохоренка:


- Хто в штабі Антитерористичної операції станом на 11-14 червня був зобов ' язаний організовувати виконання прийнятих керівником АТО рішень?





Прохоренко: Начальник штабу.





- Хто був начальником штабу?





Прохоренко: генерал Назаров.

Із вироку суду:

"Назаров В.М., будучи військовою службовою особою - начальником штабу - першим заступником керівника АТО, всупереч вимогам ст.68 Конституції України, військовій присязі на вірність народу України, порушив ст.5 Закону України "Про боротьбу з терроризмом", ст.ст. 11, 16, 58 і 59 внутрішньої служби ЗСУ та п.2-4 Положення про штаб АТО.

Маючи спеціальні військові звання та практичні навики з оперативно-стратегічного планування й управління військовими підрозділами різного рівня, Назаров В.М. не забезпечив жодних заходів безпеки особового складу під час виконання військових обов' язків".

Суд, Іляна Гайдук, сестра загиблого десантника Іллі Гайдука:


- Президент Порошенко нагороджує медаллю 3-го ступеня Богдана Хмельницького "За мужність". Мабуть він вважав, що цю операцію проведено успішно. Наші хлопці, які загинули, вони отримали ту саму медаль 3-го ступеня "За мужність". Як і чим це можна пояснити, мені незрозуміло. Тільки тим, що це вигідно ворогу. Значить, ці вороги знаходяться посеред нас.

Суд, Валентина Ковальчук, мати загиблого десантника Юрія Ковальчука:


- О какой морали мо жно говорить, если они детей вот так вот сдают-продают.





Суд, Ганна Кива, мати загиблого десантника Владислава Киви:


- Я хочу до Назарова звернуться. Нічого я у тебе не прошу. Одне, шоб ти дітей так ховав, як ми ховаєм, матері. Де ж ваші діти, скажіть? Чого ж наші йдуть, а ваші де? По Германіях скрізь учаться, а наші йдуть. За шо, за ваші міліони? Як вам не стидно. Я знаю, що ти оправдаєшся, тебе Бог накаже.

Суд, Іляна Гайдук, сестра загиблого десантника Іллі Гайдука:


- Я вірю, що Україна переможе. Я вірю, що суд буде справедливий. Тому що з нами Бог і за нами правда.





Суд, генерал-майор Віктор Назаров, останнє слово:


- Думки та переживання не відносяться до джерел доказів. На жаль, як не прикро це визнавати, в тих умовах, в яких знаходиться зараз країна і бореться за своє виживання, саме на емоціях і на переживаннях були побудовані всі докази, які ми досліджували протягом року.


Перший літак сів, про що прописано в безлічі доказів в матеріалах слідства, а другий літак через 10-12 хвилин був збитий. Як може бути така недбалість - один сів, недбалості нема. Жодних заходів не вчинив, вказівок и розпоряджень не віддав, але літак сів.


Другий через 10 хвилин збили, це вже службова недбалість. Це маніпулювання не просто фактами, а здоровим глуздом.


Справа з самого початку була упереджена. Спочатку визначили крайнього, козла отпущєнія нашли, а потім почали збирати докази. Для того, щоб підвести обвинувачення під цю особу.


Я щиро і відверто співчуваю тим жертвам, тим загиблим бійцям, хлопцям, які виступили на захист нашої держави. І я розумію їхнє горе, але я розумію, що вони мене ніколи не пробачать. Тому що я став уособленням всього того, що накопилося. І став тим громоотводом, на який все це було направлено.


Сторона обвинувачення не довела моєї вини. За будь-яким сумнівом, вона не довела моєї вини. Факт кримінального правопорушення з моєї сторони не встановлено.


Тому прошу, ваша честь, прийняти правосудне рішення, і оскільки в моїх діях не було кримінального правопорушення, винести виправдовувальний вирок.








27 березня 2017 року суддя Павлоградського міськрайонного суду Наталія Самоткан винесла начальнику штабу АТО генерал-майору Назарову В.М. обвинувальний вирок, та призначила покарання за ч.3 ст. 425 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 7 років.