Міністр юстиції Павло Петренко: "Навколо НАЗК забагато ажіотажу. Українцям набридло спостерігати скандали в цьому органі"

Автор: Ольга Москалюк

"Цензор.НЕТ" поговорив із міністром юстиції Павлом Петренком про вибір керівника Координаційного центру правової допомоги, ситуацію в НАЗК, можливі зміни в уряді та конфлікт із екс-губернатором Одеської області Міхеілом Саакашвілі.

Ми зустрілися із міністром юстиції Павлом Петренком у понеділок. Хотіли поговорити про протистояння, які так чи інакше пов’язані із його відомством. Зокрема розібратися, чому "розгорілися такі пристрасті" навколо обрання керівника Координаційного центру з надання правової допомоги. На момент підготовки інтерв’ю до друку колишній керівник цієї структури, а нині заступник міністра юстиції Андрій Вишневський подав у відставку.



"КОНФЛІКТУ МІЖ МІН’ЮСТОМ ТА КОРЦЕНТРОМ БПД НЕМАЄ І БІЛЬШЕ НЕ БУДЕ"

- Нещодавно представники Відкритої громадської платформи розвитку української системи безоплатної правової допомоги звинуватили Мін’юст у перевищенні повноважень під час обрання керівника Координаційного центру правової допомоги. Ясно, що ви будете заперечувати. Але ж, як відомо, "диму без вогню" не буває.

- Роз’ясню ситуацію: згідно з законом і постановою Кабінету Міністрів, керівництво Міністерства юстиції (раніше міністр, а зараз державний секретар) має дискретне право обрати на посаду керівника Координаційного центру з надання правової допомоги особу, яка відповідає професійним критеріям, без будь-яких конкурсів. Попередній керівник цієї структури й голови регіональних осередків завжди призначалися таким чином. Але позиція нашої команди полягає в тому, що будь-який конкурс – це змагання, яке виявляє сильніших кандидатів. Тому ми сформували конкурсну комісію, яка повинна була його провести та рекомендувати держсекретарю та міністру одного-двох чи трьох кандидатів, які вийшли у фінал. Ми запросили до роботи в комісії представників поважних громадських організацій. Тут працювали голова Transparency International Ukraine, співробітники Української Гельсінської групи, керівник Європейського комітету із питань запобігання катуванням, представники Мін’юсту. Під час підготовки та проведення конкурсу не було жодних застережень. Заяви з’явилися після того, як були оголошені результати. Мені дуже прикро, що виникли спроби маніпулювати системою безоплатної правової допомоги та людьми, які там працюють. Напевно, хтось хотів, щоб був обраний чийсь кандидат.

Ми протягом двох тижнів мали багато відвертих розмов із рядовими співробітниками системи безоплатної правової допомоги. Я зустрічався із колективом. Ті міфи, які розповсюджувалися про те, що усі будуть звільнені, а система не буде працювати, не відповідають дійсності. Хочу нагадати: коли ми прийшли у Міністерство юстиції, система безоплатної правової допомоги складалася із 26 (центрів по всій країні), які допомагали лише у кримінальних справах. Сьогодні їх – 550. Ми передали туди і фінасування, і повноваження. Це моя принципова позиція: система повинна розвиватися та бути інституційно сильною і незалежною.

Зараз спільно із донорами, представниками американського, канадського посольства, Ради Європи, Фонду "Відродження", ми прийняли рішення провести повторний конкурс. Ми оголосили про створення експертної ради із представників Міністерства юстиції та даних міжнародних донорів для напрацювання критеріїв відбору та порядку його проведення. Ті, хто намагалися якимось чином розбурхати ситуацію, якраз показали: їхні дії та намагання якось вплинути на систему провалилися.

Повторюю: система безоплатної правової допомоги буде розвиватись та ставатиме сильнішою. Тисячі людей, які тут працюють і роблять щодня вкрай важливу справу, точно будуть захищені від будь-яких маніпуляцій з боку осіб, які раніше керували Центром. Ми зробимо все, щоб наша система була однією із найефективніших у Європі.

- Але ви пішли назустріч тим, хто висловив сумніви щодо проведення конкурсу – оголошуєте новий. Виходить, вони свого домоглися?

- Знаєте, окремі особи розповсюдили низку міфів і почали лякати та шантажувати людей, які працюють у системі на місцях. Потрібно бути вищим від цього. Незважаючи на те, що конкурс пройшов відповідно до стандартів, я вирішив: окей, як керівник міністерства я готовий оголосити повторний, щоб зняти будь-які питання. На період проведення відбору призначений тимчасово виконуючий обов’язки керівника, нейтральна та професійна людина, задача якої буде забезпечення нормального функціонування системи на період проведення конкурсу. З колективом Координаційного центру ми також досягли порозуміння, всі гострі питання знято, сторінку перегорнуто, працюємо. Я думаю, на цьому конфлікт завершено.

- Хто буде тимчасово виконувати обов’язки керівника? Павло Мороз, який переміг у минулому конкурсі?

- Ні, призначено Олексія Бонюка, який не працював ані в структурах Мін’юсту, ані в системі безоплатної правової допомоги. Він - адвокат та правозахисник.

- Ще у своїй заяві представники платформи нарікали на те, що у кандидатів на конкурсі були нерівні умови. Наприклад, від Мін’юсту в комісії було 5 членів, від громадськості – 3...

- Хочу нагадати, що це консультативний конкурс. У керівництва Міністерства є право призначати будь-яку особу без проведення відбору. Але ми пішли на його проведення.

Зараз ми розробляємо критерії разом із донорами – з тими організаціями, які, як і Мін’юст, зацікавлені у розвитку системи безоплатної правової допомоги. Понад те, у понеділок ми мали зустріч із представниками урядів та посольств Канади і США, Фонду "Відродження" і Ради Європи. Прийняли рішення, що експертна група, яка зараз розробляє критерії та порядок проведення конкурсу, буде спільно із Міністерством юстиції напрацьовувати концепцію подальшого розвитку системи безоплатної правової допомоги, щоб вона стала інституційно сильнішою, незалежнішою і максимально виконувала ту функцію, яка є пріоритетом дій уряду – надання безоплатної правової допомоги майже 8 мільйонам українців, які не мають фінансової можливості залучення адвокатів.

Крім того, спільно із USAID ми запустили великий національний проект "Я МАЮ ПРАВО!", який буде мати дві функції. Перше, це роз’яснення. Тому що українці, на жаль, не знають своїх правах, що є предметом для маніпуляцій серед чиновників. Друге, надання механізмів захисту прав. Це наша стратегічна мета. Ми її досягнемо у рамках подальшого розвитку роботи системи безоплатної правової допомоги та Міністерства юстиції.

- Чому Центр став таким "яблуком розбрату"?

- Для мене це поки питання, на яке я не маю відповіді. Можливо, попередній керівник Андрій Вишневський мав побоювання щодо приходу сильного менеджера ззовні, чи власні амбіції, чи є якісь інші причини.

Минулого тижня я мав зустріч із колективом Центру, де сказав: "Якщо це були просто емоції, то перегорнули сторінку і спільно працюємо на загальну мету – забезпечення нормального функціонування системи безоплатної правової допомоги та надання консультацій громадянам. Якщо є бажання просто створювати штучні конфлікти, галас і робити заручниками тисячі людей, які тут працюють, вибачте, це зовсім інша ситуація". Я зараз напряму спілкуюся із колективами регіональних центрів. Запрошую їх на публічні селекторні наради, даю статус щодо того, що відбувається в Києві. Минулої п’ятниці була зустріч у Хмельницькому із співробітниками шести областей. Вони налаштовані на результат, хочуть працювати та мати стабільний розвиток. Це мета, яка абсолютно збігається із стратегічним баченням Мін’юсту.



- Але немає гарантії, що після проведення нового конкурсу знову не буде хвилі невдоволення та критики.

- Я думаю, люди, які працюють у системі безоплатної правової допомоги, є дуже мудрими. Вони бачать, де правда, а де – маніпуляція.

Більше подібного не повинно повторитися. Ми зробимо все можливе, щоб цього не сталося. Жодних непорозумінь та конфліктів між Мін’юстом, системою БПД та громадськістю більше не буде. Незважаючи на намагання однієї окремої особи штучно розхитати ситуацію навколо цього питання.

- Ви маєте на увазі Андрія Вишневського?

- Так, Андрія. Я не буду коментувати його поведінку та мотиви, це не етично. Хоча інформації в мене більш ніж достатньо. На мій погляд, сприяння загостренню конфлікту через власний інтерес контролювати систему, яку він раніше очолював, та маніпулювати настроями людей всередині колективів є не допустимим не тільки як для людини на позиції заступника міністра, а і просто для порядного чоловіка та громадянина. Повторюю: конфлікту між Мін’юстом та КорЦентром БПД немає і більше не буде. Лише конструктив, співпраця та подальший розвиток. Якщо Андрію вигідний цей конфлікт для самопіару (а зараз скидається на таке) – це інша справа. Тоді прохання не заважати працювати.

За словами Андрія, на регіональні центри БПД чинився тиск з боку органів юстиції. Відверта брехня! Запрошення на селекторну нараду з міністром колег з регіонів щодо роз’яснення людям на місцях, що саме відбувається в Києві, не є тиском. Це комунікація, яка транслювалась в режимі онлайн на моїй сторінці у Фейсбук. Можна переглянути запис. Про який тиск говорить Андрій?! Чергова маніпуляція.

Більше того, зараз – бюджетний процес. Закладено близька 50 мільйонів гривень на дофінансування системи БПД в цьому році, які треба отримати. Будь-які конфлікти навколо неї нині неприпустимі. І Андрій це знає. Називає це "революцією" в системі. Постає питання: а які підстави для революцій? Навіщо ця дестабілізація, коли абсолютно всі висунуті вимоги з боку колективу КорЦентру виконані ще тиждень тому?

І насправді я дуже радий, що дана ситуація сталась. Вона показала низку існуючих проблем та можливостей для вдосконалення в системі. Тому попереду – багато спільної роботи разом з колективом системи БПД, партнерами та донорами проекту, громадським сектором. Це 100 відсотків.

"НАВКОЛО НАЗК ЗАБАГАТО АЖІОТАЖУ. УКРАЇНЦЯМ НАБРИДЛО СПОСТЕРІГАТИ СКАНДАЛИ НАВКОЛО ЦЬОГО ОРГАНУ"

- Із НАЗК також склалася досить скандальна ситуація. Ви неодноразово критикували керівника структури, пропонували Наталії Корчак подати у відставку. Так само чинив і прем’єр. Судячи із заяв, вона у відставку не збирається. Чому відбувається таке протистояння?

- Знаєте, навколо НАЗК забагато ажіотажу. Це новий незалежний орган, який був створений на підставі відповідних законодавчих ініціатив уряду, щоб займатися контролем подачі декларацій, запобіганням корупції та моніторингом способу життя державних службовців. Керівництво структури повинно забезпечити її нормальне функціонування. Коли інші міністерства, уряд, парламент, Президент змушені робити все, щоб НАЗК працювало, значить, є проблеми. Думаю, українцям набридло спостерігати чергові скандали навколо цього антикорупційного органу.

Я розраховую, що Верховна Рада прийме відповідні зміни до закону, щоб цю ситуацію вивести із "глухого кута", або керівництво НАЗК почне нормально працювати, або ж піде у відставку, щоб можна було провести конкурс та призначити ефективних менеджерів. Ми, як уряд, подали відповідні законопроекти. Громадська рада при НАЗК запропонувала альтернативу, щоб ті особи, які винні у провалі перевірки декларацій, написали заяви про звільнення. Ви ж бачите, що досі не можуть перевірити декларації членів Кабміну за 2015 рік. Я вже не говорю про перших сто тисяч, які подавалися позаминулого року й майже мільйон у 2016-му. Сподіваюся, що це питання вирішиться і не буде предметом спілкування із пресою.

Міністерство юстиції не має жодних важелів впливу на НАЗК. Такою була філософія закону – вони повинні бути незалежними. Але незалежність не означає безвідповідальність. Йдеться про те, що агентство повинно виконувати свої повноваження у межах закону та бути ефективним. Бо українські платники податків витрачають дуже багато коштів на функціонування цього нового агентства – набагато більше, аніж на ті ж міністерства чи інші центральні органи виконавчої влади.

- У керівництві не вистачало одного члена. Зараз ще Руслан Рябошапка подав у відставку. Там постійні скандали. Як на мене, варіант, що цей склад НАЗК нормально запрацює, малоймовірний.

- Надія помирає останньою. Я теж бачу, що цей варіант є малоймовірним, виходячи з того, як вони працюють останні кілька місяців. Малоймовірно, але все ж можливо, що "зійдуться зірки" - відбудеться якесь просвітління (посміхається. – О.М.) у чинних керівників НАЗК, і вони почнуть працювати ефективно.



- Ви зібрали голоси під зміни до закону про НАЗК? Депутати говорять, що їх немає.

- Це той законопроект, який повинен мобілізовувати Верховну Раду. Тому що вона приймала багато антикорупційних законів і брала на себе публічні зобов’язання, що нові антикорупційні органи будуть працювати ефективно. Кожен депутат, який входить до кола демократичних сил, повинен усвідомити свою частину відповідальності, коли виділяються сотні мільйонів гривень на той чи інший антикорупційний орган, а ефекту від його роботи немає. Як із мільйона декларацій не спромогтися перевірити навіть 25-30?! Це точно не та модель роботи, на яку очікували законодавці, коли приймали закон "Про запобігання корупції".

- Натомість керівництво агентства виписує собі хороші премії – по 200 тисяч. Саме через гроші ще й сварилися між собою.

- Абсолютно. Для того, щоб виписувати премії, потрібно показувати ефективний результат роботи. Такі винагороди - це окреме питання не тільки правового, але й морально-етичного характеру. Коли мінімальна зарплата 3200 гривень, то премія у 200 тисяч гривень дуже сильно дисонує із здоровим глуздом і очікуванням від державних органів. Таке не сприймається українцями.

- На створення НАЗК було витрачено чимало зусиль і коштів, покладалися надії та сподівання. Чому ми, зрештою, отримали таку ситуацію?

- Можна довго аналізувати, чому так сталося. Я вважаю, що якщо проблема виникає, то її потрібно вирішувати. Як я казав, вирішення знаходиться у площині – або перезавантаження на підставі закону, або відставки і новий склад, або ефективна робота нинішнього керівництва.

Проблема була у колегіальності, яка показала свою слабкість – перетворення у колегіальну безвідповідальність. Певне, керівництво НАЗК не було готове до такої роботи. Плюс, ми побачили особисті амбіції окремих керівників, які заважають ефективно працювати. Звичайно, аналіз ситуації є вкрай необхідним. Але найважливіше – її вирішення.

- У кулуарах говорять, що у вас склалися такі стосунки із Корчак, бо вона була вашою викладачкою, і ви тепер їй "мстите".

- Я дізнався, що Корчак – колишній викладач уже після оголошення результатів конкурсу. Коли я закінчував юридичний факультет, вона працювала асистентом. Викладачів було дуже багато. Наскільки я пам’ятаю, в університеті ми навіть не перетиналися у питаннях навчання. Тому це черговий міф, який я можу розвіяти.



"Я Б НЕ РАДИВ ШУКАТИ ПІДТЕКСТ У ВІДСТАВКАХ КУТОВОГО І СТЕЦЯ"

- Питання відставок актуальне і для уряду. Тарас Кутовий та Юрій Стець написали заяви про звільнення. Є питання до Ігоря Насалика та Олександра Данилюка. Чи можливе переформатування складу Кабміну?

- Наскільки мені відомо, оголошені відставки колег не є політичними. Кутовий зазначив, що це пов’язано із його бажанням повернутися у приватний сектор. Стець прийняв рішення за станом здоров’я. Я б не радив тут шукати підтекст чи вдаватися до конспірології. Цього тут немає. Ми в уряді завжди працюємо, як одна команда. Спілкуємося між собою. Не думаю, що колеги мали інші мотиви, аніж ті, що нам озвучили ще до того, як вийти із заявами у публічну площину.

Що стосується того, чи може парламент ініціювати певне переформатування уряду, ми – парламентсько-президентська республіка, якщо будуть такі рішення коаліції та проведуть консультації із прем’єр-міністром, таке можливо. Але ми поки не обговорювали жодних прізвищ міністрів, під якими "хитається крісло". Принаймні, мені про це нічого не відомо, хоча ми з колегами постійно спілкуємося.

Сьогодні уряд працює в штатному режимі. Зараз є дуже багато завдань, які стоять на порядку денному. Це п’ять ключових реформ: пенсійна, медична, земельна, освіти та приватизація. Всі члени Кабміну у рамках своєї компетенції працюють на спільний результат – покращення економічного становища в країні та життя українців. Це основне завдання уряду. Потрібно бути чесними із громадянами і робити все, щоб Україна була комфортною для життя, для ведення бізнесу та гідної старості – те, що не здійснювалося протягом 25 років, коли людей обманювали, а перед виборами давали, вибачте, подачки у вигляді якихось одноразових виплат. Ми маємо абсолютно інший формат роботи та візію. Якщо йдеться про пенсійну реформу, то вона має повертати справедливість та збільшувати пенсію людині, яка все життя пропрацювала, осучаснює виплати 9 мільйонам пенсіонерів та вводить механізм їхнього підвищення, який не буде залежати від конкретного прізвища прем’єр-міністра чи міністра соцполітики. Про це йдеться у тому законопроекті, який був напрацьований урядом. Ми хочемо перервати те порочне коло, коли політики намагалися на горі людей, на їхній немічності та бідності заробляти собі пусті політичні дивіденди. Наш уряд пропонує, щоб пенсія українців збільшувалася автоматично, виходячи із зростання індексу цін та інфляції. Уже не буде ситуації, коли якийсь прем’єр буде розповідати: "Я вам збільшу пенсію, але ви за мене проголосуйте". Ми повертаємо пенсійній системі справедливість, яка дасть можливість наповнити Пенсійний фонд та заплатити тим людям, які все життя своєю працею заробляли пенсію.

Те саме стосується медичної реформи. Вона теж передбачає повернення справедливості в оплаті праці лікарям та наданні якісної медичної послуги українцям. Всі прекрасно розуміють, що безплатна медицина – це міф, який лише записаний на папері. А якості, м’яко кажучи, немає! Тому мають бути повернуті цивілізовані правила у відносини "пацієнт-лікар". Той професіонал, до якого будуть приходити люди лікуватися та матимуть результат, буде отримувати набагато більше. Умовно кажучи, кожен пацієнт своїми "ногами" буде приносити цьому лікарю кошти. Якщо ж медик погано вчився і отримав місце в лікарні по зв’язках, то до нього не будуть ходити, і він не буде отримувати достойну зарплату. Тоді в рамках цієї конкуренції за пацієнта буде змушений або вчитися та підвищувати кваліфікацію, або просто піти із медичної системи. Також наводиться лад у закупівлях та фінансовому забезпеченні лікарень.

По приватизації: три тисячі підприємств тільки на папері є державними, а насправді знаходяться на різних рівнях та під впливом конкретних груп політиків, місцевих "царьків". Це точно не має нічого спільного із державною власністю та ефективним управлінням нею. Тому уряд ініціює масштабну приватизацію, коли збиткові підприємства, які дотуються із бюджету (із кишені кожного українця) повинні бути продані та отримати ефективного власника, який буде забезпечувати робочі місця та платити податки.

По земельній реформі – та сама історія: українців 25 років дурять, що вони мають землю. Насправді, це тільки уявлення. Земельні ділянки знаходяться поза цивільним оборотом, і навіть за офіційною статистикою ми маємо понад два мільйони землі, яка знаходиться у відумерлій спадщині. Що це означає? Люди, які мали право на цю землю, але не дожили до оформлення права власності, тому їхні спадкоємці не можуть тут ні на що претендувати. Два мільйони! Йдеться про сотні тисяч людей, яким розповідали: "Ми захищаємо вашу землю, щоб її ніхто не купив чи не продав". Зрештою, виходить, що її просто відібрали. Треба бути чесними і відвертими: земельна реформа вкрай потрібна, тому що ми повернемо справедливість селянам. Вони матимуть землю, як свою власність. Уряд чітко сказав, що не збирається допускати, щоб латифундисти чи іноземці скупили землю. Ні! Земельна реформа повинна бути зваженою. Ми дамо можливість українцям як фізичним особам вільно купувати та продавати певні земельні ділянки (тут можна вести дискусію – 100 чи 300 гектарів). Ми розуміємо, що це дасть можливість середньому фермерству зробити серйозний крок уперед та ривок. Ми говоримо про такі фундаментальні речі, які дають можливість перезаснувати країну і зробити ті зміни, які мали відбутися ще 25 років тому.

Щодо сфери юстиції, то у нас Міністерство юстиції всі роки незалежності займалося усім, чим завгодно, тільки не тим, чим повинно було б – забезпеченням знання українців про їхні права та їхній захист. Добре, що за останні три роки громадяни хоч дізналися, що Мін’юст надає безоплатну правову допомогу. Але раніше уявлення було таке: відомство займається судами чи правоохоронними органами, які взагалі не в нашій компетенції. Тому ми визначили як один із пріоритетних національний проект "Я МАЮ ПРАВО!", про який я вам уже сказав. Я вважаю, що це світоглядне завдання – дати українцям інструмент, "зброю" у вигляді знання їхніх прав, щоб будь-який чиновник не маніпулював людиною, яка до нього приходить. Закон є один для всіх – чи ти пенсіонер, підприємець, прокурор, суддя, депутат, міністр чи Президент. Ми точно зможемо запустити ці базові речі. Тоді ніхто не буде хотіти виїжджати з країни. Тут буде комфортно жити. Матимемо територію успіху для бізнесу та справедливості для людей похилого віку. У нас такий потенціал, що ми можемо бути лідерами у світі чи то в економічній сфері, чи то у безпековій. Україна - 40-мільйонна країна з такими ресурсами, можливостями та високоосвіченим народом. Щоб за таких умов не бути успішними, потрібно мати маленьку удачу...



- І низьку самооцінку.

- Так, і низьку самооцінку. Тому треба повертати людям віру в себе. А це можна зробити тільки спільними зусиллями, коли втілюються великі зміни, які стосуються кожного.

- Але зміни неможливо провести без парламенту. Якими б прекрасними не були ініціативи уряду, їх депутати в залі можуть просто не підтримати. По земельній, як і по медичній та пенсійній реформах, є супротив. Як за таких умов проводити рішення?

- Українці все бачать. Якщо ти людям пояснюєш, що ти хочеш зробити (а члени нашого уряду та прем’єр-міністр Гройсман максимально дотримуються цього принципу), а парламент не голосує за ті речі, які є розумними та зваженими і дають результат для кожного, тоді громадяни починають самоорганізовуватися. Ви бачили, яка була хвиля громадського волевиявлення по медичній реформі – по всій країні відбувся такий неорганізований флешмоб. Українці вимагають її прийняття. Те саме стосується пенсійної. Які є контраргументи, щоб не підвищити 9 мільйонам громадян пенсію?

- Ваші опоненти говорять, що не хочуть підвищення пенсійного віку, яке закладене у збільшенні страхового стажу.

- Це один із міфів, які розповсюджують популісти. Йдеться про трудову пенсію. Якщо ти її отримуєш, то повинен мати стаж. Чому жінка, яка пропрацювала на заводі 40 років, має отримувати мінімальну пенсію, так само, як її сусідка, яка має тільки 10 років стажу?! Це несправедливо! Навіть наші з вами однолітки мають десь по 20 років трудового стажу. А серед наших батьків – ще більше. Ці люди у більшості випадків працювали все життя, тому 25 років стажу – це взагалі норма. Чому вони повинні отримувати мінімальну пенсію, якої ледь вистачає на продукти харчування?!

Я думаю, ми знайдемо тих конструктивних депутатів, які хочуть діяти не за принципом: "Чим гірше, тим краще", а бажають увійти в історію країни, як члени парламенту, які провели зміни, яких не було протягом 25 років. Я є оптимістом і відчуваю, що ця Верховна Рада ще має потенціал – прийняти законопроекти по тих реформах, які я озвучив. Цей парламент якісно відрізняється від попереднього. Тут є дуже багато людей, які прийшли в політику вперше. Так, до декого можуть бути питання. Але все одно нинішній склад – більш проукраїнський, аніж минулий. Можливо, наступні будуть ще більш проукраїнські.

- Чому ж ви тоді не йдете звітувати перед парламентом?

- Всю процедуру звітування ми пройшли.

- Але публічного звіту із парламентської трибуни не було. Вам же немає, чого боятися.

- Абсолютно. Наш уряд взагалі не боїться жодних звітів. Ми можемо показати ту роботу, яку ми зробили, і те, що плануємо втілити спільно із парламентом. Тому це питання до депутатів. Ми готові у будь-який момент втретє чи вдесяте відзвітувати.

Але головне – конкретні результати та бажання почути один одного. Звіт потрібен для того, щоб "звірити годинники" та вказати подальший напрямок нашого спільного консолідованого руху. Думаю, тут питання не у звіті, а в політиці та прагненнях окремих політичних діячів підняти на порядок денний тему дострокових виборів. Але їх дуже мало. Більшість все ж налаштовані на конструктив.

- Минулого тижня зустрічалася із Геннадієм Зубком. Теж обговорювали питання змін в уряді. Запитувала його, за яких умов він може піти у відставку? Таке ж питання хочу поставити і вам. Що має статися, щоб ви написали заяву про звільнення?

- Немає сенсу перебувати на посаді, коли ті ініціативи, які ти вважаєш стратегічними у реформі тієї сфери, за яку несеш відповідальність, не мають підтримки. Якщо міністр відчуває, що в парламенті він не може зібрати голоси за зміни у сфері своєї діяльності, йому не потрібно витрачати свій час. Якщо я відчую, що займаюся функцією статиста і людини, яка розписує пошту, одразу подам у відставку й буду займатися іншими справами. Це чесно. Думаю, так вважають більшість колег по уряду.

- Наостанок запитаю вас про ту ситуацію, яка нещодавно склалася у вашому кабінеті, де ми зараз з вами перебуваємо. 30 травня сюди приходив Міхеіл Саакашвілі із двома депутатами. Причиною стала проблема із реєстрацією партії. Відомо, що її члени самі не подали до Мін’юсту усі необхідні документи. Як ви сприйняли всю цю ситуацію постфактум, коли емоції вляглися?

- Міністерство юстиції і наша команда є відкритими до діалогу. Ми спілкуємося як з представниками громадянського суспільства, так і з політичними діячами. На моє переконання, має існувати відповідний рівень і планка етичності в поведінці людини, яка претендує бути громадським діячем чи політиком. Те, що тут відбулося, показало приклад вуличної неприпустимої поведінки відвідувачів. До речі, для мене це теж було розчарування, коли людина, яка очолювала сусідню країну, опустилася до такого рівня спілкування. Що стосується народних депутатів... Якщо хтось таким чином бажає стати зіркою новин на один день, це говорить про те, що іншого порядку денного у них немає.

Я без емоцій кажу, що опускатися до такого рівня не можна, які б слова не звучали. Якщо ти так чиниш, виходить, нічим не відрізняєшся від тієї людини, яка непристойно себе поводить. Команда Міністерства юстиції показала, що інтелігентна толерантна поведінка - це манера спілкування політика майбутнього. Базар, склоки, нецензурна лайка – це минуле, яке точно відійде в історію.



- Це була провокація?

- Я не виключаю, що це могла бути провокація, щоб привернути до себе увагу. Але це точно не відповідає стандартам спілкування, які повинні бути в цивілізованій країні між особами, які претендують на позицію політичного діяча.

- Після того ви спілкувалися із Саакашвілі?

- Ні, я більше із ним не мав контактів.

Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"
Фото: Наталя Шаромова, "Цензор.НЕТ"