Один проти чотирьох: подвиг танкіста Миколи Тишика 24 серпня 2014 року

Автор: Ю.Бутусов, Д.Путята

Уранці 24 серпня 2014-го на День Незалежності України, коли Київ готувався до параду, загони найманців зі складу бригад "Оплот" і "Кальміус" "ДНР" атакували українські позиції в районі села Оленівка під Донецьком.

После боя экипаж фотографируется с трофейным знаком бригады "Оплот", извлеченным из захваченного танка: Александр Пугач, Андей Мудрик, Николай Тишик.

Еленовка имела стратегическое значение, она находилась южнее Донецка, на трассе Донецк-Докучаевск. Если бы группировка наемников выбила украинские подразделения из Еленовки, то они бы быстро вышли на Докучаевск и создали бы угрозу флангу украинских войск и ключевому коммуникационному узлу в Волновахе, что могло привести к быстрому крушению украинского фронта в этом районе, где на тот момент не было никаких резервов. Вероятно, что наступление на Еленовку произошло по приказу российского командования – одновременно с наступлением российской регулярной армии под Кутейниково и Иловайском. Согласно имеющимся на данный момент данным, Еленовку прикрывали три блокпоста, на которых размещались подразделения 51-й механизированной бригады, а также подразделения добровольческих батальонов МВД "Днепр" и "Шахтерск".

Их атаковали подразделения бригад наемников "Оплот" и "Кальмиус". У нас есть интересный материал – рассказ наемников бригады "Оплот", которые атаковали позицию танкового экипажа Николая Тишика. Война глазами противника - как это было с той стороны. 

Рассказывает наемник Сергей, позывной БТР, оператор-наводчик 2-го отельного механизированного батальона "Дизель", в августе 14-го входил в состав бригады "Оплот":



"24 августа мы зашли в село Луганское под Еленовкой в 23 минуты 7-го утра (то есть в 6.23 он хочет сказать. – Ю.Б.)… Мы ушли в правую сторону – шесть единиц спалили. Было попадание в правую сторону меня (то есть в танк. – Ю.Б.) кумулятивным снарядом. Танк загорелся очень сильно, спасся я один. Не знаю, как я вылез. Горел. Полшлемофона сгорело танкового, камуфляж горел еще минуты. Экипаж… Саша (фамилия неразборчива ) командир… Шахтер - позывной механика-водителя… Сгорели заживо, даже пыли не осталось".

А вот рассказ еще одного наемника, который стрелял по танку Николая Тишика. Матвеенко Анатолий - старший лейтенант 2-го отдельного механизированного батальона наемников "ДНР" "Дизель", позывной Лимон:



"Мы заходили, наша группа заходила со стороны села Луганского, на блокпост Сигнальный. Вошли с поворота… Так получилось, шла у нас головная машина - которому давали всю информацию, который должен был руководить боем. Он связывается со мной, кричит: "У меня пушка стала на гидростопор, что мне делать?" Я понимаю, что на ходу он ее не сделает. "Езжай в поле, снимай с стопора, делай шо угодно". В итоге остаюсь головной машиной и за мной две "семьдесятдвойки". Как позже выяснилось, у Т-72 со мной вообще связи не было. Вышел с поворота, мне наводчик кричит: "Там блокпост какой-то! Украинский флаг! Куда стрелять?"

Дистанция 100-150 между машинами, веером по полю, даю команду "огонь без предупреждения". То есть лупим. Наводчику говорю: "Бей ниже флага, сто процентов какое-то железо стоит". Ну, влупили. Выяснилось – "бэха" (БМП). Ну, выстрелил, выстрелом сразу раздело "Гвоздику". Вторым выстрелом бьем "Гвоздику". Начинаем работать по "зеленкам", по капонирам. ЗУшки влупили нас… Развернули башню… Потом с "Утеса" (танковый пулемет). Хорошо попали, что заткнулась она. Тут начал же следить за своей стороной, смотрю - танк приходит. (В результате боя под Еленовкой 24 августа украинские подразделения согласно наличным фотографиям на сайте Lostarmour потеряли одну БМП-2 и одну МТЛБ, очевидно, информация про поражение "Гвоздики" недостоверна, они не находились на передовой, никаких свидетельств о поражении "Гвоздики" танками в Еленовке нет. – Ю.Б.)
Тут начал следить за своей стороной – смотрю танк выходит. Честно, сразу меньжанулся. Говорю наводчику: "Бей!" Он: "У меня "осколок" (т.е. заряжен осколочно-фугасный снаряд) "Бей "осколком" в башню все равно!"

Ну, и в итоге на доли секунды мы опоздали. Танк противника произвел выстрел. Судя по направлению – от нас правее. Ну и мы в него. Смотрю, механик того танка – тикает, ну понятно с ним все. Еще две штуки вложили в него. Полез перезаряжать НСВТ – стоит наша машина одна – Сани БТРа - позывной.

Горит уже – и он с танка выпадает. Если честно, первый раз видел, как на глазах горит танк и человек выпадает. Жутко стало. Хотел подъехать ближе к машине, чтоб "трехсотого" забрать, БТРа, который выпал с машины. Назад поворачиваюсь – там оросительный канал. Этим по шлемам по рации кричу: "Туда нельзя, там оросительные каналы!" Ну, пока туда-сюда объяснил, подъехали к горящей машине, головы поворачиваем – "семьдесятдвоек" нету! Одна- жопой встряла, вторая – мордой встряла. И пацаны уже стоят на меня смотрят. Постояли – че делать, погрузили всех на броню и задним ходом начали все отходить.
Едем назад, и если честно мы опешили – когда никого нету. Все потикали…"



Вот как описывает события того дня украинский исследователь войны и автор "Цензор.НЕТ" Дмитро Путята: "Була сформована бронегрупа НЗФ у вигляді близько танкової роти (від 6 до 10 танків) та піхотної підтримки. Для цієї операції було задіяно підрозділи НЗФ "Оплот" та "Кальміус". Варто зазначити, що станом на кінець серпня "Оплот" мав найбільшу кількість бронетехніки зі всіх існуючих формувань сепаратистів у Донецькій області. В них були десятки танків. "Кальміус" мав у своєму розпорядженні батарею САУ 2С1, гаубичну батарею Д-30 та мінометні батареї.

Так, близько 3:40 ранку в село Луганське з Донецька прибувають танки "Оплоту", а в село Доля – піхотинці "Кальміусу", де останні розташовують свою батарею 120-мм мінометів. В 4:00 по тривозі були підняті підрозділи НЗФ. Прийшов сигнал іти в атаку. Практично одразу рух техніки (окрім бронетехніки бойовики масово використовували цивільні автомобілі аби діставатися до точки А з точки Б) помітили українські військовослужбовці на БП в Оленівці. Відкрили вогонь з мінометів. У бойовиків з'явилися перші загиблі та поранені. Поранення отримав командир роти "Кальміуса". Оборона в Оленівці складалася з декількох БП та бронетехніки на них. У самому селі знаходилася мінометна батарея бійців 51 ОМБр ЗСУ. Знаходилося також два танки та дві БМП. Була присутня одна МТ-ЛБ із встановленою на неї Зу-23-2.

Піхота "Кальміуса" під мінометним вогнем наших бійців займає оборону на відстані приблизно 600 метрів від лінії оборони захисників Оленівки. Починається перестрілка. В цей момент танки "Оплоту" починають свою атаку. Зі сторони Луганського рухаються три танки (Т-64БВ та два Т-72Б). Танки доїжджають до села Сигнальне. Ворожа 64-ка знищує українську БМП-2. На щастя, ніхто не загинув".


Российский танк Т-64, уничтоженный экипажем Николая Тишика 24 августа 2014-го в бою у селя Еленовка. Два наемника в этом танке сгорели, одному удалось с тяжелыми ожогами уцелеть.

А вот рассказ о бое командира экипажа Т-64БВ, младшего сержанта 51-й механизированной бригады Николая Тишика, который уничтожил танк наемников и заставил отступить и бросить два других танка противника:

"Танкістом я став під час строкової служби в армії, до війни працював торговим агентом у Ковелі. Був мобілізований, був в АТО, було багато обстрілів, але в танкових боях ми участі не брали. 21 серпня я повернувся з короткої відпустки, мій танк знаходився у Маріуполі, в аеропорту. Звідти нас одразу направили на один з наших блокпостів біля Оленівки під Донецьком. На нашому блокпості знаходилось 2 чи 3 БМП нашої 51-ї бригади, одна МТЛБ, та наш танк. В моєму екіпажі усі були так як і я мобілізовані – Андрій Мудрик, навідник, та Олександр Пугач, мехвод. Командиром блокпосту був офіцер з позивним "Кеп", більше нічого не пам'ятаю про нього. Здавалось, там спокійно, бо нас не обстрілювали. Проте десь приблизно о 4-й ранку 24-го почала бити артилерія. Били не точно. А ось приблизно біля 7-8 години почули гуркіт танків на сусідньому блокпосту, і Кеп дав команду до бою. Був туман, видимість обмежена. Мій танк стояв у засаді, ми довернули гармату на той напрямок, звідки йшли танки. Завантажили бронебійний снаряд, дивимось.

І ось з того напрямку де був бій із туману виходить танк. Він їхав, але його гармата була направлена в сторону противника. Ми були від цього танка приблизно в 400-500 метрах, він наближався, в триплексі через туман не дуже добре було все видно, і ось бачу, він почав розгортати на нас башту, можливо помітив, тож треба приймати рішення!

Було близько 8 ранку, коли я надав наказ: "Вогонь!" Наш снаряд влучив у башту, прямо в те місце де знаходиться командир. Ми побачили вибух, та як хтось випав з танку. Хтось з них побіг у поле. У нас ніхто не стріляв, не добивав, ми теж не стали.

(Точный выстрел сделал наводчик Андрей Мудрык - сын заместителя начальника Волынского областного военного комиссара)

Я почув гуркіт двигунів з права, там був бугор та посадка, це заважало огляду. Треба було тепер з'ясувати обстановку – тож я прийняв рішення вийти з засади. Ми виїхали буквально 10 метрів – як в нас влучає снаряд! Снаряд осколковий, влучив наді мною, прямо в кулемет НСВТ! Танк загорівся, горів динамічний захист "Контакт".

Я одразу дав команду здати назад та покинути танк. Танк рухався, залишився робочим. Вистрибнули – всі здорові! Танк горить, тож кажу "давай тушити", бо якщо вибухне боєкомплект, то поруч бліндаж з нашими. У Сані була пластикова пляшка води, а я шлемофоном з Андрієм землю насипали та тушили. Все швидко сталось.

На наше щастя, по нам більше не було пострілів з гармати. Тільки кулемет бив. Але ми все одне затушили. Дивлюсь – а нам розбили триплекс та стабілізатор гармати. Тож наш танк втратив боєздатність. Ми більше не могли стріляти – на наше щастя, противник про це не міг знати.
Повезло нам конкретно. Противник мабуть, не зрозумів, що ми потушилися, ми трохи відкатилися назад. Вони були у 500 метрах, але вперед іти не ризикнули, хоча по них більше не стріляли. Мали можливість перебити у нас геть усе без проблем. Але вони почали відступати!
При цьому на наших очах два танки звалилися в ровчик, застрягли, та вони їх кинули! Четвертий просто втік. Чого вони психанули не знаю. Можливо так подіяв підбитий нами танк, який швидко згорів.

После боя 24 августа 2014 года украинские воины Николай Тишик (на земле) и Андрей Мудрик (на танке) достали флаг СССР из брошенного экипажем бригады наемников "Оплот" российского Т-72.

В цьому бою противник знищив на нашому блокпосту БМП-2. Але на щастя, ніхто не загинув, усі вціліли.

Пішли дивитись трофеї. Танки були російські Т-72, абсолютно справні, все працювало окрім акумуляторів, які розрядилися. Чесно кажучи, ми роти повідкривали, коли побачили обладнання, ми такого не бачили. Повний комплект ЗІПів, всі деталі якісні, все працює! Повне озброєння – навіть автомати, гранати, гранатомети "Муха". На танках були емблеми "Оплоту".

Через день поставили акумулятор на один танк – то він завівся одразу, витягли, ми його забрали собі. А другий танк вже не було можливості витягти. Він дуже глибоко застряг, у нас не було такої техніки, тож ми просто витягли з нього все що нам потрібно, повністю розібрали та підпалили що залишилось.

Тож фактично противник у цьому бою втратив три танки. Один знищений, один – захоплений – його добровольчому батальону передали, а третій був виведений з ладу та так там і залишився у ямі.
Через день нас змінили – під'їхав інший танк, а ми поїхали ремонтувати гармату. Була думка забрати новий Т-72, але звідки на нього діставати запчастини, коли у нас в бригаді тільки Т-64? Ми собі свій танк залишили, бо в ньому все зрозуміло.

Мені за цей бій дали нагороду – 20 днів відпустки! Пізніше я отримав орден "За мужність" 3 ступеня.
А нашу 51-шу бригаду чомусь направили на переформування, звинуватили у поразках. Це було образливо та, чесно кажучи, не мало ніякого сенсу. Усю частину вивели в тил, і замість війни ми стояли на переформуванні, хоча все те саме залишилось, поміняли тільки назву з 51-ї на 14-ту. Тож на фронт я повернувся тільки у грудні.

Зараз я служу у Луцьку в батальоні Національної гвардії. Перевівся через сімейні обставини, бо багато часу був без родини, тепер ми поруч. Навчаю молодих, несу службу, регулярно їздимо в АТО, але службу я тепер несу не в танку на передовій, а на блокпостах на 2-3 лінії, бо на передову Нацгварію, на жаль, не допускають, незважаючи на досвід".


Герой-танкист Николай Тишик, сейчас - военнослужащий батальона Национальной гвардии в Луцке.

Всего в бою 24 августа 2014 года в Еленовке на нескольких блокпостах украинские потери составили 1 танк Т-64БВ, 1 БМП-2, 1 – МТЛБ. Потери наемников – 2 танка уничтожены, 2 – захвачены, также уничтожено и захвачено несколько грузовых машин, в том числе защищенных бронелистами. Противник понес тяжелые потери – только по их собственным открытым данным – не менее 20 наемников уничтожено, 2 – взяты в плен.



В бою себя блестяще проявили добровольцы батальонов МВД "Днепр" и "Шахтерск", причем их участие заслуживает специального описания, так как они сумели провести успешную контратаку и выбить врага с одного из захваченных блокпостов 51-й бригады.
Захваченный танк Т-72 номер "37" был передан бойцами "Днепра" 20-му мотопехотному батальону территориальной обороны ВСУ из Днепропетровской области, в котором он воевал уже в составе украинской армии.

Второй танк номер "38" получил широкую популярность в интернете - потому что утопленный танк очень эффектно выглядел. Но мало кто знает, при каких драматичных обстоятельствах он там утонул.

Российский танк Т-72 номер "37" бригады наемников "Оплот", утонувший в болоте в ходе панического бегства с поля боя с танком 51-й мехбригады Николая Тишика под Еленовкой 24 августа 2014 года.



Геройский экипаж на фоне своей боевой машины уже в составе 14-й механизированной бригады

Сражение за Еленовку заслуживает дополнительного описания, "Цензор.НЕТ" обращается к участникам боя с просьбой выйти на связь.

Юрий Бутусов, "Цензор.НЕТ"