Справа Без’язикова: роман у листах
У суді над Іваном Без’язиковим прокурор зачитав листування "Вконтакте", в якому український полковник-розвідник начебто запрошував дружину в "ДНР", обіцяючи їй "царські покої". Жінка таких розмов не визнає. У прокуратурі ж переконують, що листування справжнє.
24 жовтня Шевченківський суд продовжив досліджувати докази по справі полковника розвідки ЗСУ Івана Без’язикова, якого обвинувачують у держзраді та участі у терористичній організації. За інформацією слідства, полковник нібито працював у розвідці "ДНР".
В останньому засіданні йшлося про такі докази, як публікації в мережі Інтернет і навіть коментарі читачів під ними. Так, при обшуку в помешканні сім’ї Без’язикова в Житомирі було виявлено роздруківку листування у вигляді коментарів під статтею "Ополченцы ДНР захватили полковника украинской разведки". У переписці Basile Budik повідомляє користувачці з ніком Лєнка Станкієвич (представилась подругою дружини полоненого полковника), що Без’язиков перейшов на бік "ДНР".
"Он три раза отказался встретиться с нами. Наша работа – вытащить людей из плена. И если есть случай, когда люди этого не хотят… Мы трижды пытались с ним встретиться. Он лично отказался. Плюс у нас есть показания людей из плена, и они подтвердили наши предположения. Есть также ряд фактов, что это так", - написав Basile Budik у серпні 2015.
Basile Budik або Василь Будик у 2014-2016 був радником заступника міністра оборони і займався звільненням військовополонених. Прокурор сказав, що Будик уже допитувався слідчими і підтвердив інформацію, вказану у листуванні, а також виступить як свідок у суді.
Але ще більш цікавим виявилося листування "Вконтакте", яке, за версією слідства, вели сам обвинувачений Без’язиков та його дружина. Вони начебто використовували інші імена, але, як підкреслює прокурор, із контексту розмови зрозуміло, що йдеться саме про них. Те, що акаунти належать їм, слідство встановило за номерами мобільних телефонів, використаних при реєстрації.

У суді прозвучали найкрасномовніші фрагменти цієї переписки. Віктор – за версією слідства, це Без’язиков, а Віка – його дружина. Далі мовою оригіналу.
22.09.2014
Вика: Послушай (називає номер телефону, – ред.). Это владыка Александр. Просил перезвонить по этому номеру твоих друзей, у которых ты гостишь сейчас. Это все по поводу здоровья, это самое главное, ты же знаешь. Это духовный наставник. Он от Московского патриархата. Наш друг. Он поможет встать мне на ноги и встретиться нам.
Виктор: Я понимаю. Но ты упрямая, опять за свое. Я же тебя просил. Чтобы нам встретиться не нужно никаких наставников. Только твое и только твое желание. Я все жду, когда ты наконец-то примешь решение. Остальные проблемы я решаю сам. Без посторонних, без всех друзей и родственников. Мне важно, чтобы ты сама была готова. Если ты боишься, поставлю тебе охрану. Если ты по каким-то причинам не можешь сама сесть в автобус, то за тобой заедут и отвезут. Но это крайний случай. Главное, чтобы ты созрела для этого.
Вика: Я не могу уехать не только физически. Я просто не могу. Есть ряд проблем. У нас угол дома отваливается.
Виктор: Тем более, что придется возить передачки в места не столь удаленные, если я вернусь в Ж. (Житомир – ред.)
23.09.2014
Виктор: Золотце, вдруг у тебя будет возможность. Мне нужны мои фотографии на документы, начиная со школы. У мамы должны быть, прихвати.
Вика: Ты что? Зачем еще со школы? Ты же не позволял никакие манипуляции с фотографиями. Я их никому не давала даже.
Виктор: Правильно. Никаких манипуляций. Никому не разрешай, не давай, держи у себя. Когда я пошел гулять со своими друзьями, все бумаги оставил. Так что теперь нужно все восстановить.
Вика: Что срочно надо восстанавливать? Что фото не можешь сделать?
Виктор: Срочно не срочно, а надо. Сейчас я сделаю. А предыдущие хотелось бы оригинальные. Нужны строгие, только для документов. Что-то ты задумалась… Я имел ввиду, что при определенных обстоятельствах мы тоже сможем вернуться, если захочешь.
Вика: Начинать жизнь с нуля?! Боюсь, мы уже не в том возрасте. И вообще, ты никак не мог расстаться с прошлым и сколько нервов ты мне истрепал, и теперь просто все бросить… Сможем вернуться. Я даже вообще не понимаю, почему мы должны куда-то ехать. По-че-му? Что мы сделали? Мы убегаем? И если всех выведут на чистую воду, и все станет на свои места, тогда зачем весь этот детектив, психологический триллер или что это?
25.09.2014
Виктор: Может что-то нужно? Может деньги нужны? Кстати, мне зарплату платят?
Вика: Ну, конечно, платят. А за что я живу, по-твоему?
Виктор: Ты же нам нужна здоровая и бодрая.
Вика: Кому это вам, интересно?
Виктор: Мне и моему сыну, и еще теща будет рада. А документы мои не пришли в подарок или ноутбук?
Вика: Все, кроме телефона. Но его обещали вернуть.
Виктор: А кто возвращает?
Вика: Тебе пофамильно? Коломийчук и Апонюк (працював в українській розвідці разом із Без’язиковим – ред.)
Виктор: Хорошо. Спасибо им, конечно. Передавать благодарности не нужно.
29.09.2014
Вика: Я хочу тебя вернуть.
Виктор: Куда ты хочешь меня вернуть? Я же уже тебе все объяснил.
Вика: Ты на родине моей мамы? (дружина Без’язикова – уродженка Росії, – ред.) Себе вернуть.
Виктор: Зачем ты задаешь все эти вопросы? Себе ты не сможешь это сделать. Во всяком случае на той территории. Как ты не поймешь?! Я весь алгоритм тебе рассказал раньше. Так как было раньше, уже не будет никогда! Прими, пожалуйста, какое-нибудь решение.
Вика: На своей территории ты будешь ждать меня долго.
Виктор: Ты и так привлекла внимание всех спецслужб к моей персоне. И продолжаешь это настойчиво делать, несмотря на мои просьбы.
Вика: Я спецслужбы? Ты в своем уме? Это ты нарыл свои персоны на меня это все. Это, можно подумать, без меня не узнали, кто ты такой. А если хочешь знать вообще, много из интернета узнала о тебе. А то что я сразу тебя искала, так это, извините, я ж думала у тебя неприятности крупные. Ты вспомни, когда ты о себе дал знать. Я думала, тебя в живых нет. Ты мне не оставил ни одного телефона.
Виктор: Надеюсь, еще не все знают, где меня нужно искать. Если, конечно, ты не растрепала, не сливаешь информацию о нашей переписке, телефоне и так далее, чтобы можно было что-то отследить.
Вика: Никто ничего не знает. Можешь не беспокоится. И не узнает! От меня точно. Можешь смело начинать новую жизнь. Тебе не впервой.
Виктор: Извини, что заставил тебя нервничать. Но я тебя прошу, оставь эту бурную деятельность. Ты-то хочешь носить передачки вместо сравнительно нормальной жизни. Точно знаю, что нас прослушивают по телефону. Может и тут уже следят.
Вика: По какому телефону? Номер, по которому ты звонил, никто не знает.
Виктор: Есть две даты: 19 и 26. Нас подслушивают. Не знаю кто точно. Уже все знают, что ты у меня слабое звено и что через тебя можно попытаться выйти на меня.
01.10.2014
Вика: Мне задают вопросы, я ничего не знаю и, логично, прошу найти мне любимого мужа. Ибо он не за пивом пошел, а по дебильному приказу с белым флагом. А его били на всех блокпостах. Не честно, правда?! И все это понимают, и обещают, что вернут. А что им еще делать. Я, конечно, могу сказать: "Ребята, у моего мужа все хорошо и не надо его искать". Ты так предлагаешь?! Ты помнишь, кто ты? В моих интересах тебя вернуть. Я прежде, чем слечь, тебя со всех тылов прикрыла. Я же не знала, что тебе это не надо.
02.10.2014
Виктор: Я не молчу. Иногда отлучаюсь по работе.
Вика: Работа физическая?
Виктор: Нет. По специальности, чуть другой профиль.
Вика: Почему ты не звонишь?
Виктор: Поменяю телефон и тогда позвоню тебе. Может быть завтра. Может ты можешь выйти на Skype.
Вика: Я в больнице. Сомневаюсь, что здесь есть Skype. А если есть, то не про мою честь.
Прокурор у засіданні сказав, що є дані медичної картки дружини Без’язикова, що на момент цієї розмови вона була у лікарні.
Виктор: Ну так нужно выходить из больницы.
Вика: Не могу. Я же тебе писала. Ты меня в Донецк приглашал. А там, говорят, пленных держат в подвале… Рассказывали тебя нет.
Виктор: Вы же не пленные, а гости. А гостям – царские покои… Я думаю, пора сменить контакт. Завтра найдешь меня под именем родственника, который уже в лучшем мире, недавно ушел. Хороший был человек. Мастер на все руки.
Вика: А где искать? Или ты сам? Ой это что теперь всю жизнь вот так?
Виктор: Лучше поменять. Это не на всю жизнь.
Вика: Хорошо. Кем мне стать?
Виктор: Как тебе фамилия командира твоего бывшего и имя твоего кума?
Вика: Это я мужчиной буду?
Виктор: Л.Л. Я сам тебя зарегистрирую. А пароль – номер твоего дома, плюс номер квартиры, плюс один цветок, что ты выращивала с прошлой осени, все латинскими буквами. А что тут такого? Тебя же никто не видит. Всего 6 знаков в пароле.
Вика: Я уже распуталась, наверное. Ты, Витя, скажи когда можно заходить. А логин?
Виктор: Завтра скажу.
22.05.2015
Леня Любецкий (дружина): Где ты? Я жду тебя.
Яна Солдатова (полковник): Я был в бане. Потом ужинал.
Любецкий (дружина): Ладно. Давай до завтра. Отдыхай. Спокойной ночи!
23.05.2015
Солдатова (полковник): Никита с вами?
Любецкий (дружина): Да запускал голубя. Сейчас идет и зевает. Ты где как твой день прошел?
Солдатова (полковник): Нормально прошел. Купил рыбы, пива. Душевно получилось
Любецкий (дружина): Ты смотри мне там. Не спейся. Пиво с рыбой.
Солдатова (полковник): Так что-то захотелось.
Любецкий (дружина): А у нас тут Рома принес три букета ромашек. Подарил нам. Что-то у старших Безъязыковых сегодня цветочный день.
***
"Роман в письмах", - так відреагував полковник, коли йому передали роздруківки цієї переписки і, усміхнувшись, подивився на дружину, яка сиділа в залі.
"Коли я був у полоні, у мене були можливості спілкуватися зі своєю дружиною. Але про цей документ я нічого не можу сказати. Наскільки достовірний, треба розбиратися", - сказав Без’язиков.
Адвокат Олег Веремієнко заявив, що насправді, учасником цієї розмови міг бути хтось із найманців "ДНР".
"Я особисто опитував біля сотні людей, які повернулись з полону. Ми стикались неодноразово з практикою, коли якісь шахраї або бойовики, щоб вимагати кошти чи примусити страждати родичів, починають писати з акаунтів, які належать нібито полоненим… Мали б бути якісь лінгвістичні експертизи. Цього зроблено не було", - сказав Веремієнко.

"Питання щодо неналежності та недопустимості вказаного доказу… вирішити під час оцінки у нарадчій кімнаті, під час ухвалення судового рішення", – сказала суддя вже звичну фразу.
Після засідання ми поцікавились думкою дружини Без’язикова, яку суд ще не допитував.
"Я доповідала в СБУ, навіть передала телефони, з яких зі мною зв’язувалися. Я сподівалася, що зможуть вирахувати, де він знаходиться і відбити мого чоловіка. Я ще тоді вірила в силу спецслужб. І переписувалася, і чоловік мій не приховує, що була переписка. Але щодо цієї переписки, там є речі, які мене взагалі дивують. Мені смішно навіть. Про те, що я лежала в лікарні, то я не лежала… Я не знаю, які в них там документи є. Я військовослужбовець. В мене військова медична картка. В мене є військовий госпіталь, я там лікуюся. Ця картка знаходиться у військовій частині. Яка в них картка є – це взагалі дивно. І в лікарні я не лежала.. Мені писали бойовики, вони не приховували: "Приезжай, тебя здесь встретят". Зараз це подається, що це мені чоловік писав", - сказала Маргарита Без’язикова.
Які ще докази є у справі, стане відомо у наступному судовому засіданні 30 жовтня. Втім, як запевнив журналістів прокурор, найважливішими аргументами обвинувачення будуть показання свідків. Серед них особи, які намагались визволити полковника, а також колишні військовополонені і екс-найманці "ДНР".
Ірина Салій, Цензор.НЕТ
розвідник???в званні поковника таку хрень пише ВК?!
в цій ситуації не бачу ніякого позитиву((
або в нас прокурорські недоумки (як мінімум з його сторінки міг хтось писати щоб заманити його дружину +1 заручник)
або в нас полковниками-розвідниками стають реальні імбіцили які ВК ведуть таку переписку...
будуть показання свідків. Серед них особи, які намагались визволити полковника, а також колишні військовополонені і екс-найманці "ДНР". Джерело:https://censor.net/r460371
ну звичайно гамадрідли з плінтусним рівнем інтелекту, бібізяни з автоматами - найкращі й найчесніші свідки!!! - браво прокуратура!!!
Они там совсем *********?