"Патріотизм не тільки у вишиванках, а в діях": Артем Жаворонков про російські корені та український фронт. ВIДЕО

Артем Жаворонков - український військовослужбовець, волонтер, засновник музичного гурту "Вундеркінди" та байкер. Народився в Москві, сформувався як особистість в Криму, а зараз перебуває у Києві. Попри своє походження ідентифікує себе українцем.

Як повідомляє Цензор.НЕТ, в інтерв’ю Суспільне Крим Артем розповів про свою боротьбу за громадянство, волонтерські будні, службу в армії та шлях від кримського хлопця до українського військового.

Артем Жаворонков народився в Москві. У 1998 році він переїхав до Криму, де сформувався як особистість, познайомився з українськими націоналістами та вивчив українську мову.

"Саме в Криму я зустрів українських націоналістів, які мені вправили мозок і пояснили взагалі історію відносин України і Росії. І саме в Криму в мені зародився український націоналізм жорсткий, тобто який повністю почав скасовувати всі російські наративи. Я почав в цьому розбиратися. Я саме в Криму вивчив українську мову", - розповів Жаворонков.

Він уточнив, що ситуація змінилася після Помаранчевої революції. На півострові з'явилося засилля російської пропаганди.

"До 2004-го у Криму були ще всі шанси бути проукраїнським. Багато людей розмовляли українською і вчили її. І себе ідентифікували як частина України. Тобто на першому місці в Криму "Океан Ельзи" і Кузьма стояли завжди, а не якесь там "Любе", - зауважив Артем.

Він зрозумів, що не готовий миритися зі зросійщенням Криму. У 2006 році перебрався до Києва. Багато знайомих, каже, теж тоді виїхали.

Коли почалася повномасштабна війна, Артем став волонтером. За рік він здійснив 29 поїздок на фронт і доправив 140 тонн допомоги.

А у 2023 році пішов до війська, попри всі бюрократичні перепони. 

Для військових та їхніх сімей Артем з дружиною в Києві організовують музичні вечори. Він зізнався, що пишається готовністю українців допомагати один одному.

Свій заклад чоловік називає укриттям, де можна сховатися в повітряну тривогу і завжди знайти підтримку.

Автор: Леся Карпенко