Хаос та корупція у закупівлі боєприпасів. Путін не йде на перемир’я | Юрій Бутусов. ВIДЕО

Звільнено першого заступника міністра оборони Івана Гаврилюка, який відповідав за закупівлі озброєння і боєприпасів. Також є серйозні проблеми на фронті. І також гучна подія – призначення нового голови Сумської військово-цивільної адміністрації Олега Григорова - людини, яка напряму пов'язана з російським сенатором Андрієм Деркачем, щодо якої в Сумах велика кількість звинувачень, а також на Луганщині в тому, що він кинув своїх підлеглих, озвучуються конкретні звинувачення в медіа.

Однак Володимир Зеленський все одно призначає таку чергову сумнівну людину. Очевидно, йому приносять на підпис. І Зеленський вже, як заручник Єрмака з Татаровим, змушений підписувати все, що йому принесуть. Він, очевидно, і не дивиться вже - кого. Почнімо з обстановки на фронті.

Обстановка на Курщині-Сумщині

Ми бачимо на території Курської області українські воїни контролюють вздовж кордону два плацдарми, дві невеликі санітарні зони. Це в районі селищ Гуєво, Горналь і Олешня. Ми бачимо, що одночасно сіра зона вже не тільки вздовж російському кордону, сіра зона вже і на території України. Ворог також захопив невеличкий виступ в бік російської федерації. Отже, бойові дії зараз і на самій Сумщині ведуться. Ворог постійно доповідає, ніби він вибив українські війська, але українські воїни в районі Олешні, Гуєво, Горналь ведуть дуже важкі бої і знищують великі кількості російських окупантів. Ворог проводить безперервні атаки, але втрати там у них просто шалені.

Сьогодні хотів би сказати стосовно просто видатних операцій, які проводить 82 десантно-штурмова бригада в районі селища Горналь: те, як фактично розгромили підрозділи і 810-ї морської піхоти штурмовій, і 30-й мотострілецький полк разом зі штабом цього полку, - заслуговує великої поваги і це дійсно видатні бойові заслуги.

Ситуація в районі Куп’янська

Ворог продовжує просуватись, розширює свій плацдарм через річку в районі Дворічної, намагається охопити наші сили і на Куп’янськ вийти і з півночі, і з півдня розширити. Там ідуть важкі бої і швидкого просування нема. І ситуація тут дуже важка. Як видно за конфігурацією, на жаль, обстановка в районі Куп’янська продовжує погіршуватись. Втримати Куп’янськ, якщо таке просування з півночі не буде зупинено, буде вкрай складно.

Хочу сказати, що і на нашій стороні є серйозні тактичні переваги. Ворогу доводиться пересуватись через річку, без техніки атакувати. Тим не менше, у нас також є проблеми. І там російські війська, які поки що ми не можемо відкинути, продовжують просування і з півночі нависає серйозна загроза над Куп’янськом.

Наступ в районі Терни-Ямполівка

І зараз основні зусилля ворог перекинув через річку. Їм вдається, вони просуваються з метою захопити село Нове і Катеринівка. Катеринівка практично ворогам захоплена.

Нове – це фактично панівна висота, яка дозволяє контролювати підходи і комунікації на всьому фактично Оскольському фронті. Тут зараз дуже гостра ситуація. І також, ніби ворог без техніки просувається, виключно піхота з щільним перекриттям артилерії і дронів. Однак досі ворога надійно не вдається зупинити і розгромити. Зараз наші війська також докладають усіх зусиль для того, щоб ворога розбити в цьому районі. Якщо напрямок цей не зупинити, це призведе фактично до падіння всього Оскольського фронту в найближчі місяці. Тим не менше, ситуація небезнадійна, і наші воїни роблять все можливе для того, щоб зупинити і розгромити російське ударне угруповання в районі Катеринівка-Нове на Лиманському фронті.

Обстановка в районі Сіверська

Ворог продовжує усіма силами атакувати Сіверський балкон. І в лоб атаки і йдуть, і встик в районі села Білогорівка, який досі ворог не може захопити. І з півдня вони намагаються, і на село Спірне. Безперервно вже 2,5 року продовжуються атаки на ці позиції в районі Сіверська. Тим не менше, панівна гряда висот, яка дозволяє нам обороняти успішно Сіверськ, надійно втримується українськими воїнами. Те, що роблять тут воїни 81-ї десантно-штурмової бригади, 54-ї механізованої, 10-ї гірсько-штурмової, 4-ї бригади Нацгвардії Рубіж, це просто видатний подвиг, це майстерна професійна робота. І такого тижня не буває, щоб там не був потужний штурм і кілька піхотних атак. Проте все це відбивається, знищується - просто шалені втрати ворога.

Але ситуація в Сіверську дуже важка. Через те, що там наші рубежі стабільні, так відбувається, що туди немає поповнень в такій кількості, оскільки, очевидно, в деяких керівників таке враження виникає, що якщо утримаються рубежі 2,5 року, то можуть триматись нескінченну кількість часу. А там потрібне посилення людьми і боєприпасами, дуже серйозне посилення. Тому що це позиція вигідна і наші війська здатні перемелювати тут будь-яку кількість ворогів. Але тим не менше, у нас також є втрати. Якщо ці втрати не відновлювати, неможливо втримувати такий принципово важливий напрямок. А його втримувати важливо. Сіверськ – це дуже важливий вузол, дуже важливий логістичний вузол і панівний. Панівна гряда висот, яка прикриває весь Лиманський фронт і підступи до Слов'янська.

Обстановка у Часовому Ярі

Ворог продовжує атакувати, зазнає великих втрат, продовжуються малі атаки. Зараз через великі втрати ворога вони призупинені останніми днями, але зараз вони скоро знов підуть вперед. Тут безперервно також ворог атакує. Тут перемелюються елітні російські війська, російські підрозділи, повітряно-десантних військ. Однак ситуація залишається дуже важкою. Наші воїни б'ються за кожен будинок у вкрай важких умовах. Тут також потрібно посилення. Часів Яр прикриває підступи до Костянтинівки. Тому зрозуміло, що навіть попри втрату більшої частини таких капітальних споруд у місті, наші війська б'ються просто до останньої можливості за кожен будинок. Бої йдуть дуже важкі, ворог просувається. Але це просування мізерне, це просування ціною величезних втрат. Однак воно не припиняється.

Ситуація в Торецьку

Ворог докладає зусиль, всі резерви перекидає, щоб повністю захопити район Торецька. Йдуть важкі бої у місті. Тут просто неймовірні зусилля докладають українські воїни. Треба відмітити героїчні бої, які ведуть всі наші боєздатні підрозділи. Тут і сили спецпризначення, і спецоперації, і поліція українська. Ведуть бої підрозділи Збройних сил, в тому числі підрозділи 101-ї бригади охорони Генерального штабу себе показали найкращим чином піхота. 100-та бригада механізована також б'ється поруч з Торецьком і Нью-Йорком. Бригада Нацгвардії Азов, 12-та бригада.

Величезні втрати ворога, просування тут мізерне. Однак ворог перекидає резерви для того, щоб повністю захопити Торецьк, про взяття якого вони вже доповідали раз 10 чи 15, навіть важко порахувати. У Торецьку є наші воїни, вони тримаються, вони б'ються за кожен будинок. Виконати свої завдання як і на інших напрямках, ворогу не вдається.

Ситуація Покровськ-Мирноград

Фактично на цій ділянці ворог намагається наступати. Однак атаки ворога в цій смузі відбиваються. Буквально позавчора був просто величезний штурм. Він був східніше Покровська на позиції 117-ї важкої механізованої бригади і 14-ї бригади Національної гвардії. Був величезний накат і ворог був розгромлений.

Вперше 96 мотоциклів брали участь у цьому штурмі. Росіяни посадили цілу роту, фактично навіть не цілу, на деякі мотоцикли у них по два бійці. Півтори роти, як мінімум, було мотоциклістів, які намагались штурмувати на мотоциклах. Ну і все це знищено разом з бронетехнікою. Величезні втрати російських військ. Командувач Нацгвардії оприлюднив відео. Це вражаючі результати роботи.

По самому Покровську - на що варто звернути увагу. Периметр тут фактично залишається той самий. Ворогу просунутися не вдається. Вони просуваються південніше Покровська, намагаються зробити, але під самим Покровськом фронт не рухається з початку лютого взагалі. Він рухається тільки в бік ворога. Наші воїни провели низку контратак. Вибити наших воїнів, просунутись під Покровськ російське командування не здатне. І це вже майже три місяці. Тому тут героїчні зусилля українських воїнів, штабу безпілотних систем, який тут працює, всіх підрозділів безпілотників, вони видатні. І ворогу тут вдалося не тільки зупинити наступ, але тут, що важливо, ворогу вдається завдавати втрати, знищувати все поповнення, і не тільки не давати їм просуватись, але ще й ефективно проводити контратаки. Дуже повчальна історія, на яку варто всім звернути увагу у керівництві. Це питання якості управління.

Але ворог намагається південніше, тобто значно нижче Покровська, все одно зайти в Дніпропетровську область і зробити більш глибоке охоплення.

В районі Богатиря, Розлива, Костянтинополя ворог продовжує безперервні атаки, намагається просунутись далі, тим не менше повністю захопити оцей район Дніпроенергія, Розлив, Богатир ворогу не вдається. Тут йдуть важкі бої з великими втратами російських військ, у ворога просування нема. А інколи є просування там на пару сот метрів, на кілька сот метрів, не більше. Також тут такі втрати, які не дозволяють ворогу просуватися, штурмувати далі.

Мала Токмачка

Нещодавно відбувся масований штурм російських військ: мотоциклісти, бронетехніка, такі великі колони - по цій відкритій місцевості атакували і мали ціль захопити Малу Токмачку. Ця атака не призвела до жодних змін, ворог намагається просунутися, однак захопити Малу Токмачку вони не змогли. В Малу Токмачку доїхало вісім мотоциклістів і яких там дуже швидко знищили. Тому цей масований штурм також був повністю відбитий і ворог був знищений, незважаючи на те, що вони намагались так масово прорватися.

Тим не менше тут також ситуація дуже важка, ворог трохи посилює свої війська на Запорізькому напрямку. Тут також дуже гостра проблема посилення людьми і боєприпасами наших військ. Втрати ворога в багато разів вищі, однак втрати є і у нас.

Кам'янське

Тут також йдуть важкі бої. Ворог намагається повністю захопити населений пункт. Великі втрати. Ворог намагається дронами фактично блокувати поле бою. Тим не менше наші воїни досі просто героїчно відбивають ці атаки, тримають, захищають таким чином Запорізький напрямок, не дають ворогу пройти вперед.

Отже, загалом на всіх ділянках ситуація, я не можу сказати, що це стабільність. Всюди те, що ворог не може ніде просунутись глибоко, все, що ворогу вдається там десь доповзати, те, що ворог заявляє про захоплення міст, сил, а насправді цього не відбувається в більшості випадків, те, що ворог зазнає величезних втрат, наші війська не відступають. Це все героїзм, це майстерність, це якість організації управління, яка, я не кажу, що це досконало, там, де це відбувається, там, де ворогу не вдається пройти, там наша якість організації управління краща, і там наші воїни, звичайно, докладають значно більше зусиль, ніж ворог.

Також йдуть всюди важкі бої, високоінтенсивні бойові дії продовжуються, і підтримка, забезпечення дронами, забезпечення боєприпасами, якісне поповнення навченими людьми, це залишається гострою проблемою по всьому фронту. Тим не менше, обстановка показує, що наші воїни здатні зупиняти ворога, громити ударні угруповання, і якби у нас вивчався успішний бойовий досвід, робились висновки, ми можемо реально надійно стабілізувати фронт всюди, по всій довжині, і ми здатні розгромити усі російські ударні угруповання. А саме це і призводить до політичних змін і покращує фонд для перемовин.

ЗАПИТАННЯ ВІД ГЛЯДАЧІВ

Ваша думка щодо першого зведеного стрілецькому батальйону Повітряних сил, прикомандированого до 225-го окремого штурмового полку.

Так, я знаю про ситуацію. Вони ведуть важкі бої, воїни Повітряних сил, прикомандировані до штурмового полку, на кордоні Сумщини, Бєлгородської області. На жаль, ситуація дуже важка, тому що в цей батальйон Повітряних сил зарахували військовослужбовців, щодо яких написано, що вони там пройшли підготовку. Насправді, підготовки до піхотного бою не відбулось, терміни підготовки просто мізерні. І основна проблема в тому, що люди не підготовлені системно до контактних боїв, до бойових дій, як піхотинці в складних умовах, у діях самостійно або у складі малих груп, кинуті для виконання дуже важких бойових завдань. І в тому числі на території Бєлгородської області РФ. Ми розуміємо, що це дуже складна ситуація, і це прорахунок, на жаль, військового керівництва українського, яке продовжує навіть в 2025-му році, вже на 4-му році війни, посилати непідготовлених людей в піхоту, тільки тому, що у них запис пройшов і там кілька місяців служив в армії. Або навіть 2 роки є такі, що служив в армії, але ця людина не отримала повноцінної бойової підготовки. Треба людей оцінювати за їх фактичними знаннями. Цим ніхто не займається, все, папірець є, вперед. Це призводить до втрат, до деяких проблем, до запитань родичів, до падіння моралі. А чому? Хороші, якісні люди, бійці першого зведеного батальйону б'ються просто героїчно. І роблять все можливе, щоб виконати бойові накази, завдають ворогу втрати. Тим не менше, те, що не достатня підготовка, не дає можливості цим людям повністю розкрити всі свої можливості. І це призводить до зайвих втрат, яких цілком можливо було уникнути. Якби люди, які тривалий час служили в Повітряних силах, їх передали на полігон того самого 225-го штурмового полку місяці за три, і вони пройшли кількамісячну якісну бойову підготовку, злагодженість у складі підрозділів, взаємодії. Відстрілялись би з усіх видів зброї, відпрацювали би дії. Це була б абсолютно інша історія. Чому так не робиться? Чому таке формальне ставлення до життя? Це знов таки відповідальність до керівництва Збройних Сил, яке не приділяє увагу якісній бойовій підготовці піхоти. Ставка Верховного Головнокомандувача не приділяє увагу таким зверненням, бо це не журналістам треба тільки відповідати. Де Верховний Головнокомандувач зі своїми вечірніми відео? Де міністр оборони Умєров? Чи існує він? Відповіді нема.

Скільки часу треба Європі, щоб взяти допомогу Україні на себе?

У повному обсязі Європа не зможе взяти всю допомогу Україні на себе. В якому обсязі Європа нам зможе чим допомогти, ми не знаємо. Насправді вірити треба фактичним рішенням. Якщо Європа буде фінансувати нашу армію, то основна проблема, наприклад, виробництва дронів – це нестача коштів. Якщо Європа виділить, я неодноразово казав на ефірі, хоча б 5 мільярдів євро-доларів буде виділено напряму нашим підрозділам, які виробляють і застосовують дрони, нашим військовим частинам, то українські оператори БПЛА і частини зможуть зупинити і розгромити російський наступ навіть без втручання ставки міністра оборони і Генерального штабу. Своїми зусиллями їм ніхто не зможе завадити. На жаль, такі кошти українським військам не надходять, і ми поки що від Європи не бачимо таких кроків, які могли б повністю компенсувати, скажімо, призупинку американських постачань. Насправді, якби Європа хотіла миру, то єдиний шанс зробити мир – це зупинити російську армію, а для цього треба кошти. І якби російська армія була зупинена на пів року, то, повірте, тоді перемовини були б значно більш жваві. Якби втрати росіян були десь за 40 тисяч знищених на місяць, підтверджених на відео, то, повірте, російська армія просто б зникла в Україні. Вони б не могли проводити ніякі атаки. Все це результат розрахунку.

Поки що Європа нас не може забезпечити цими ресурсами, а сама Україна не здатна, на жаль, досі спланувати виготовлення зброї та боєприпасів в необхідній кількості.

Як вважаєте, чи піде Путін на крайнощі, якщо гра не за його правилами?

Друзі, Путін і так робить все можливе, щоб просто всі сили застосовував, які тільки можливі, щоб тільки захопити Україну і знищити.

Як ви бачите закінчення війни?

Закінчення війни - це зупинка російського наступу на фронті. Стабільний фронт, де російські війська знищуються по 40 тисяч в місяць. Це стабільний фронт. 40 тисяч російських трупів на відео, 40 тисяч уражень, і повірте, ніякого просування росіяни зробити не зможуть. Те, що я бачив на відео, у нас було максимально до 20 тисяч на місяць. Довести цю цифру до 40, і російський наступ зупиниться. Росія не може мобілізовувати більше 30 тисяч на місяць, збирати там, ну, тому 30-35 тисяч, це їх повний максимум, який вони зараз можуть мобілізовувати. І якщо ми знищуємо більше, то російська армія скоро виснажиться, і буде питання, вони просто стануть пасивні, вони не зможуть нічого робити. Таким чином фронт буде стабілізований, і будуть ефективні перемовини.

Чим більше ми знищуємо ворога, чим більше весь світ бачить, що Путін не здатен пройти ні на крок, тим краще у нас умови для перемовин. Умови для перемовин – це стабільна лінія фронту. Де вона буде проходити, ніхто не знає.

Чи відправить Китай своїх військових на війну в Україну?

Ні, не думаю.

Пане Юрію, як Ви оцінюєте роботу нашого МЗС в контексті…

У нас немає МЗС, у нас є Офіс Президента, і всім керує Андрій Єрмак. А МЗС – це просто канцелярія при Єрмаку. Ну, я не знаю, не суб'єктно, як і Верховна Рада в цьому плані.

Чи будете порушувати питання боїв у Бєлгороді, 225-й штурмовий полк?

Там ідуть дуже важкі бої на Бєлгородщині. Втрати є як у 225-го штурмового полку і першого зведеного батальйону Повітряних сил, так і у ворога. І вони також у ворога дуже великі. Я особисто вважаю, що після того, як прорив ворога, після того, як була досягнута раптовість, було завдано ворогу великих втрат на цьому напрямку. І ворог підтягнув сили, фактично там зараз вибудував стабільну лінію фронту, намагаються зараз застосовувати велику кількість боєприпасів, перевагу створити в боєприпасах і вибити на з плацдарму, який ми створили на Бєлгородщині. Ну, я думаю, що ця операція, яка була спланована як рейд, вона зараз вже своїх цілей повністю досягнула. І якби зараз було рішення на відхід звідти, мене б це не здивувало, я б вважав, що це розумний, логічний крок. Сподіваюсь, що ми не будемо повторювати досвіди у цих розмінах Кринки №2 і продовжувати впиратись на малому плацдармі, де дуже обмежені лінії комунікації.

Який рід військ вважаєте найважливішим після піхоти?

Ну, в сучасній війні, безумовно, після піхоти - це засоби ураження. Тут комплексно - це дрони плюс артилерія. Вони самі по собі не працюють, що дрони самі по собі не працюють, що артилерія сама по собі зараз не працює. Тому дрони з артилерією – це зараз найважливіше.

Мирний план Трампа

Агенція "Блумберг" повідомила про мирний план Трампа. США представили план мирної угоди у війні Росії проти України. Отже, так само і радник Трампа Віткофф заявив про своє бачення мирної угоди. І тут, в неофіційній інформації від "Блумберга" зазначається, що буде припинення вогню і фіксація діючої лінії фронту. Тобто, основна ідея Трампа – це те, що має відбутися відданий наказ, з якоїсь дати всі – стій, стій, ніхто не стріляє. У Трампа, очевидно, вже зараз нема такого оптимізму. Вчора Трамп сказав, що якщо я зробив все можливе, і скільки часу ми можемо робити ці пропозиції, очевидно, що безперервно їх робити не можна, якщо немає відповіді з іншої сторони. Трамп постійно говорить, але з першого дня його перебування на посаді Путін жодним чином ніяк про формат перемовин і мирної угоди припинення вогню не казав. Навпаки, Росія все робить для продовження наступу і сприймає заяви Трампа як слабкість країн НАТО, як можливість створити розкол між ними, відколоти від Європи Америку, розколоти підтримку Україні від Європи і від Америки. Тому Росія використовує всі ці слова Трампа виключно для одного – для реалізації своєї політичної стратегії, не більше. Ніяких перемовин, ніяких кроків, які б говорили, що Путін готовий до миру, нема, тому ці односторонні заяви Трампа, де він хвалить Путіна і критикує Європу і Україну, і ніяким чином не посилює позиції Америки в переговорному процесі, не працюють.

Це реальна політика, я багато разів казав на ефірі, я не бачу жодних передумов для призупинення бойових дій, не бачу жодних прагматиків у позиціях американців. Зараз ми просто бачимо, що те, що я говорив ще два місяці тому, зараз воно продовжується, ну, виправдувати ситуацію. Тобто, Трамп вже не такий оптимістичний, що йому вдасться замиритись. Він вже говорить, що ось я вам пропонував. Ну, що він запропонував? Ну, це очевидні речі: ми зупиняємо фронт, у нас перемир’я, і що далі? Але як зупиняємо? А мирна угода? А по якій лінії фронту йде зупинка? В обох сторін намальовані свої лінії фронту, які не відповідають одна одній. Росіяни, наприклад, вже на словах захопили Торецьк. Фактично, там українські підрозділи б'ються. Росіяни захопили велику кількість, на словах, населених пунктів, які, насправді, повністю під українським контролем.

Як це зводити і розводити, фактично? Як припиняється вогонь, хто його контролює? Який механізм контролю відсутності вогню? Хто контролює прольоти дронів, хто фіксує ці порушення? Жодних слів нема. Я вже не кажу про ці, знаєте, пусті фрази щодо гарантії безпеки, щодо миротворчих сил. Це, взагалі, далека перспектива, яка нічого не має спільного з такими практичними речами, які треба вирішити одразу, коли говорять про перемир'я, припинення вогню. Всього цього нема.

Тому цей мирний план Трампа – це просто банальні речі, які ніяким чином не підтримані Путіним. І на який Путін жодним чином ще не зреагував і навіть не збирається на це реагувати. А війна продовжується. І ось це єдина реальність, яка зараз існує. І зараз очевидно, що якщо ми хочемо, щоб війна була завершена, щоб ми могли в цій війні перемогти, українське керівництво повинно в першу чергу приділити увагу питанню обороноздатності наших військ і зупинці знищення російських угруповань, стабілізації фронту і знищенню якомога більшої кількості російських окупантів. Чи це робиться? Ну, на жаль, ні.

ЗАПИТАННЯ ВІД ГЛЯДАЧІВ

Деякі експерти вважають, що Росія масовими ракетними атаками може вибити енергетичні потужності нашого ВПК і тим самим його обвалити. Це реалістичний сценарій, чи це ІПСО?

Безумовно, якщо буде знищена енергетика, то постраждають усі, в тому числі і промисловість. Але основне, хто постраждає через знищення енергетики, це просто мирні люди, бо відсутність енергетики буде означати, що знищена інфраструктура, існування міст, агломерацій, населених пунктів. Оце основна проблема. Водопостачання, каналізація, системи живлення, життєзабезпечення, все це вийде з ладу. Оце основна проблема, буде автономною. На промисловості це буде певним чином відбуватись, але промисловість буде забезпечена автономними джерелами живлення. Промисловість, у якої є збут, є прибуток, вона вже на четвертому році війни думає про резервні потужності, про те, як виживати в умовах відключення світла. Тому я впевнений, що промисловість не зникне, не зупиниться, і якраз на нашій обороноздатності це буде відбиватись меншою мірою. Це буде продовження геноциду українського народу, і наслідки просто для людей будуть дуже важкі, для всіх українців.

Якою ви бачите подальшу долю регіональних центрів радіоелектронної розвідки в корпусній системі?

Я думаю, що в кожному корпусі мають бути свої підрозділи радіоелектронної розвідки, що враховуючи, що у нас система ієрархічна, статусна, у нас велика кількість підрозділів радіоелектронної розвідки, кожен захоче тягнути щось своє, і в результаті це буде вирішуватись абсолютно ситуативно. Кожен корпус свої планує створити підрозділи управління радіоелектронною розвідкою. Що буде з регіональними структурами РР, я не знаю, я думаю, що вони будуть збережені, оскільки вони мають центральне підпорядкування, але, можливо, ну зараз координація їх дій буде в основному йти вже через корпуси, і думаю, що будуть посилені, підсилені підрозділи РР в корпусах. Можливо, туди деякі люди будуть переходити, але центри залишаться. У нас структурно ніхто нічого не збирається змінювати, скорочувати, так що тут така історія.

Яким чином можна забезпечити дотримання режиму припинення вогню, чи взагалі це можливо в нинішній ситуації?

Припинення вогню в даній ситуації може бути виключно політичним рішенням, а коли таке політичне рішення виникне у керівництві Росії? Тільки тоді, коли у них не буде ресурсу для продовження війни. Гроші у них є, у них людей не вистачає. Тому я кажу, і багато років кажу вже, не перший рік, знищення 40 тисяч росіян, яке у нас чітко було б зафіксоване на відео в місяць, фактичне знищення, ураження. Знищення та ураження прямо на відео. Це означає, що ворог втрачає, там ще значна кількість була б тих, хто не потрапляє в кадр, знищені в укриттях, в лісах. Але фіксація як мінімум 40 тисяч уражень живої сили ворога - це зупинка російського наступу. І неможливість для Путіна продовжувати війну. Тому для нас єдина можливість примусити Путіна вести перемовини про мир і дотримуватись припинення вогню - це позбавити його інструменту подальшого наступу і продовження війни. Це знищувати оту біомасу, яку Путін набирає і кидає в бій. Коли ці м'ясні штурми будуть завершуватися тільки втратами, а не просуваннями, тоді Путін захоче миру. Скаже, окей, я далі не можу пройти, я не можу це витримати, я готовий домовлятися. Тоді він віддасть наказ, який вони будуть виконувати Конфігурація фронту така, і засоби високоточні ураження зараз такі, що взяти все під контроль "стоп раз-два неможливо".

Тому треба бути реалістами. Має бути політична воля до миру, якої на даний момент у Кремля нема, тому що Путін слухає Трампа, бачить, що підтримка України нестабільна, бачить, що саме керівництво українське вагається і не має стратегії, не може своїми силами зібрати ресурси для стабілізації фронту і змінити управління організацією. І Путін думає, поки буду продовжувати, вони скоро впадуть. Тобто все це треба змінити. Треба зараз, певний час, щоб Трамп відмовився від цих пустих слів і визначив свою позицію чітко. Треба, щоб Європа, якщо вона підтримує Україну, показала бюджет і озброєння, яке вона надає, на найближчий рік. Треба, щоб українське керівництво припинило цю корупцію, безлад, хаос, з грошима бюджету і спрямувало максимально ресурси на пріоритетні ключові програми озброєння. Тоді все зміниться. Це тільки єдиний шлях. Переконати Путіна, що потрібно припинення вогню і що йому потрібен мир. Тільки так.

Війну можна виграти, тільки якщо війну знищити і унеможливити і для ворога. Коли війна буде коштувати для росіян значно дорожче, ніж мир. Гроші у них є, нафта у них є, газ у них є. Тому єдине, що у них закінчується, єдиний ресурс, яким вони проривають фронт, це м'ясо, яке вони кидають на штурми. Як тільки ми не дамо піхоті просуватися, все. Це і буде основа для миру. Так і сталося під час Корейської війни в 1953 році.

Закупівля боєприпасів і озброєння

18 квітня звільнено зі своєї посади першого заступника міністра оборони Івана Гаврилюка. Іван Гаврилюк – відомий військовий, він, мабуть, єдина людина, яка розуміла, що таке потреби Збройних сил, мала якесь бажання не ділити гроші, а якимось чином планувати, формулювати якісь завдання для виробників, для того, щоб потреби, те, що треба Генштабу, було якось прив'язано до можливості промисловості і закупівлі, і до фінансових можливостей Міністерства оборони. Тобто, вирішувати якісь комплексні завдання. На жаль, зараз цю людину прибрали, на його місце призначена людина, теж заступник міністра, який раніше займався міжнародним напрямком, і все. Але нічого не розуміє ні в плануванні, ні в організації, ні в боєприпасах. Взагалі просто людина зі сторони. А що хочу сказати: що є основою у нас рішень, і чому у нас така кадрова чехарда, хаос і постійна нестача боєприпасів, дронів.

Давайте подивимось на причину. На гроші. Отже, давайте подивимось, про які гроші йдеться, які цифри є у нас у бюджеті Міністерства оборони. Про що йдеться? У 2025 році фінансування Міноборони зросте до 1 трлн 530 млрд грн. Збільшиться на 366 млрд грн. На ЗСУ заплановано трохи більше 1 трлн. На закупівлю та модернізацію озброєння і техніки передбачено 455 млрд грн 54,5 млрд грн на розвиток оборонної промисловості. Держава виділить 500 млн грн на підтримку програми доступних кредитів для оборонних підприємств. Там, насправді, є цифри ще додатково. Цифри – це близько 1,2 трлн з цих коштів в Силах оборони. Тобто, воно піде на забезпечення військ безпосередньо.

Приблизно така до 500 млрд – це буде озброєння, бойова техніка. Так от, хочу сказати, за ці гроші йдуть основні суперечки. Що бачить наша влада? Вона бачить десятки, сотні мільярдів. Навколо влади стоять бізнесмени, підприємці, лобісти, у яких купа проєктів, купа бажань, купа лобістів, які кажуть – дайте нам мільярди і ми вам все зробимо. І, на жаль, немає ні експертизи, ні планування, закупівель чіткого. Планування – це коли є план, коли хтось пише на початку року – нам треба така, така, така техніка. Чому? Тому що, не тільки тому, що є потреба Генерального штабу, тому що така техніка добре себе проявила у війні. Є підтвердження, доведена її бойової ефективності. Ось воно, ось відео, ось статистика, ось звіти командирів частин. Ця техніка нам потрібна, це озброєння нам потрібно. Так само це має бути список усіх пріоритетних видів озброєння, де вказується місце в системі оборони, значення, доведена бойовими діями ефективність. І тоді в бюджеті є планування. Потім ми бачимо, що у нас заплановано, підводимо, дивимося, скільки у нас конкретно грошей є, щоб видати одразу аванс, щоб видати гарантії. Ми тоді суміщаємо наші потреби з фінансами. І одночасно дивимося на спроможності. І у нас Міністерство оборони проводить верифікацію. А от те, що ми хочемо, те, що у нас гроші є, наскільки це можливо. Це можливо реалізувати протягом цього року, кількох місяців, чи наступного року? Наскільки це по часу? Чи є це технологічно забезпечено? Чи є забезпечення якості? Тобто все це перевіряється.

От коли всі компоненти є, коли є план визначений, що потрібно, пріоритети закупівлі, є гроші заплановані, які достатні для виконання цього плану, і є спроможності, які верифіковані, перевірені, і ти можеш це зреалізувати, тоді у нас є чітке планування, і у нас на оборону виділяються кошти, обмежені, звичайно, і у нас задовільняються основні потреби на певну кількість відсотків.

Якщо всього цього нема, якщо у тебе є черга виробників, де всі хочуть, всі кажуть – дай гроші, і нема планування з доведеною ефективністю, немає розрахунку, чи відповідають ці потреби грошам, немає верифікації можливості, що відбувається повний хаос, а там, де відбувається хаос, там завжди корупція, тому що як тільки у нас відсутній план, хто отримує гроші? Той, хто забіг до Зеленського, до Єрмака, як правило, ну і інколи ще й до Умєрова. І ця людина, яка забігла туди наверх, яка каже, от дивіться, у мене найкраще зброя, дайте гроші мені. Ця людина, за рахунок того, що в нього є доступ до кабінетів, вона собі підписує, що їй треба. Гроші видають їй, і неважливо, яка ефективність, який брак, чи виконуються умови, це не має ніякого значення. Гроші йдуть сюди. А армія втрачає.

От як це відбувається? Хочу показати приклад. От є у нас те, що відбувається. Тому і такий хаос. Оце причина хаосу, коли нема логіки. Так от я хочу сказати, що Гаврилюк був єдиною людиною в Міністерстві оборони, який тривалий час намагався зробити хоча би блок планування. Планування закупівель, аналізу реальних потреб і доведеної ефективності. Намагався. Я не кажу, що це було досконало, але він одна людина, яка це робила. При Резнікові цього не було в Міністерстві взагалі. При Умєрові замість того, що спочатку працював Гаврилюк, проводив координаційні наради щотижневі, виставляв плани, координував, була якась зрозуміла логіка роботи. Гаврилюка відсторонили, Умєров каже, о, у нас буде агенція оборонних закупівель. Призначили туди хороших людей, антикорупціонерів, які нічого не розуміли в оборонних закупівлях. І почали вивчати, що ж це таке боєприпаси, озброєння, постачальники, як там з ними треба. В результаті у нас агенція оборонних закупівель, вона нібито була незалежною, а фактично все одно, як вона може бути незалежною? Є Міністр оборони, є Офіс президента, планування йде там.

Подивімося фрагмент інтерв'ю звільненої керівниці агенції Марини Безрукової, який показує, де саме було планування. Це інтерв'ю на Цензор.НЕТ було оприлюднене. Тетяна Ніколаєнко зробила чудове інтерв'ю після звільнення Марини Безрукової, директора АОЗ, і їй задали питання:

• Коли ви останнє бачили з Умєровим? Де?
• В Офісі президента.
• Чи проговорювався конфлікт в Офісі?
• Я не знаю, я не в політиці насправді, у мене немає часу збирати чутки. Це була робоча нарада, яка стосувалась контрактування викликів і проблем. Нарада була конструктивною.

Ну, про що це говорить? Що у нас є Міністерство оборони, але контрактування озброєння і боєприпасів у нас робиться в Офісі Президента. І туди ходить міністр, туди ходить голова Агенції оборонних закупівель, ходить в Офіс, ходить-ходить, кілька місяців була на посаді Безрукова, і в кінці року, коли треба нові закупівлі планувати, Безрукову знімають. Тобто і зараз замість Безрукової Арсен Жумаділов, новий керівник, заходить.

Арсен Жумаділов зараз новий, голова Агенції оборонних закупівель. Так от, зараз Жумаділов зайшов, і в той переліт, коли зняли Безрукову і поставили Жумаділова, знов Гаврилюк два місяці фактично проводив наради і намагався знов це планування зробити. В нього були наради, де були прописані, які види озброєнь, в якій кількості треба на рік закупити. Це проговорювалось, чому, як, в якій кількості. На цих нарадах були скандали, туди запрошувалися військові керівники, керівники різних, родів військ, запрошувалися виробники, там була жива дискусія, були розбірки, з'ясування стосунків. Але це було єдине місце, де якимось чином була дискусія, і хтось хотів досягнути, зрозуміти, як планувати закупівлю озброєнь, які пріоритети виділити. І зараз, бах, знову Гаврилюка знімають, і Жумаділов.

Хто такий Арсен Жумаділов? Це людина, яка знов-таки в закупівлі озброєння, боєприпасів не розуміє нічого, нуль. Раніше він був закупівельником, керував закупівлями в Міністерстві охорони здоров'я. Потім його забрали в Департамент оборони в Міністерстві оборони. Закупівля боєприпасів і озброєння має свою специфіку. Це не ринковий товар в широкому сенсі. Це не той товар, який виставляється на Прозоро, не той товар, який виставляється в супермаркеті. Це під час війни, це виробництво, яке потребує постійних змін, вдосконалень, тобто змін в умовах, в угодах, зміну якості продукції, кількості, фінансування. Безперервно, тому що війна змінюється швидко. Хіба може цим займатися складним процесом людина, яка взагалі ніяким чином до цього не має стосунку?

Була одна людина, яка цим займалась, Гаврилюк, і її прибирають взагалі. Чому прибирають? Відповідь тільки одна – гроші. Гроші, гроші, бажання ділити гроші замість того, щоб думати. А до чого призводить оцей хаос, корупція? Зараз тепер будуть бігати посередники навколо Безрукової, Безрукову забули, вже вона ніхто був, вона дійсно не встигла навіть нічого там ні вивчити, в неї не було ні планування, нічого, тому що вона не з цієї сфери, їй треба навчатись було. Планування у Гаврилюка тоді забрали, віддали їй. Потім у неї забрали гроші в Державну прикордонну службу. Потім знов Гаврилюк. Зараз Гаврилюка знов взагалі виганяють. Жумаділов. Ну це буде тепер на цілий фінансовий рік знов чергова людина, нізвідки, з вулиці, яка буде казати, ну вибачте, я ж тільки вчусь. Що з нього спитати? Він же нічого не знає. Зараз він вчиться, ну і влада буде нам розповідати знов, що, ви знаєте, кадрів нема. А причини тільки дві. Гроші діляться в Офісі Президента, що Марина Безрукова відверто сказала в інтерв'ю. Умови контрактів, все це, всі проблеми. Офіс сидить, і там 5-6 менеджерів, які розбираються в усіх проблемах сьогодення. Експерти з усіх питань, знавці, які тільки бачать, де гроші, вони самі краще показують, як їх треба на кого розписати. Оце основна причина. І треба на початку фінансового року на свої фірми, на свої компанії, своє бачення розписати гроші. А до чого ж така політика?

Все це, звичайно, схвалено рішеннями Ставки. Це Зеленський і Єрмак, які всім цим процесом керують. Умєров - це людина Єрмака. І звідти все йде. Оцей безлад, корупція і бажання створювати хаос замість порядку. І прибирати будь-яку людину, як Гаврилюк, які намагались цей хаос впорядкувати. Це абсурд, але це наша практика. А що ж потім, як це працює?

Наочний приклад – це виробництво артилерійських снарядів і мінометних мін в Україні. Давайте для початку подивимось, як у нас планує виробництво боєприпасів уповноважене відомство, а саме міністр стратегічної промисловості Герман Сметанін. Він про це чесно, з комсомольською прямотою розповідає в інтерв'ю. Так, Сметанін висловився за багаторічне контрактування українських виробників. Ви розумієте, що в 2024 році завод зробив в рази більше, ніж в 2023? Моя логіка, щоб давати контракт на два роки, але не давати за кордон, а залишати в Україні, наголосив міністр. Завод каже, умовно, що може виробити 50 тисяч боєприпасів наступного року. А я кажу, а скільки в 2026 році? Ну, можливо, якщо попрацюю, 75-100 тисяч. Тоді я йду до Міноборони і кажу, укладіть контракт на 150 тисяч, і тоді я змушуватиму завод робити не 50 тисяч, а 70. Змушувати. Але робити більше, ніж він може, заявив міністр.

32 роки хлопчині, бачите? Він змушує заводи своїм зусиллям волі робити більше. От просто взяв, наказав. Ну, ти же комуніст, як в анекдоті. І кулемет застрочив. Далі ще закінчимо цитату. "Сметанін заявив, що він змушує заводи робити більше, ніж вони хочуть. У листопаді-грудні представники медіа, громадські діячі неодноразово повідомляли про проблеми, які військові мали через використання мін 122 калібру. Про це, що він примушує заводи, це якраз цитата стосовно мін.

Давайте розглянемо, як наш хаос-бардак в оборонних закупівлях, які влада створила, як він призводить до збитків, і до того, що відбувається на фронті. Тобто, грошей нема, Америка не дає, Європа не дає. А що ж робить українська влада з грошима, які вибивають з українських промисловостей в бюджет? Що ж там відбувається? Так от, відбувається ситуація, я вже робив кілька ефірів, про постачання бракованих мін українського виробництва.

Що сталося? В 2024 році Міністерство стратегічної промисловості, той самий Герман Сметанін і його попередник Олександр Камишін, який наразі є радником президента Володимира Зеленського, вони робили таке рішення вольовим порядком, що одне з державних підприємств Міністерства стратегічної промисловості має виробити артилерійські снаряди 122 мм. Вони прийшли до Марини Безрукової, до Агенції оборонних закупівель. А Агенція оборонних закупівель - Марина Безрукова - звичайно, в цьому процесі не розбирається, експертизи немає, провести аналіз спроможності підприємства не може, і на словах пробили з Безрукової зобов'язання сплатити 10 мільярдів гривень на постачання снарядів 122 мм. І завод, оце про який говорить Сметанін у цьому інтерв'ю, що завод нічого не виробляв в 2023-му, а тут йому сказали – роби. І завод чомусь взяв на себе таке зобов'язання. Насправді, просто так це зробити неможливо. І завод має підписати акт спроможності, тобто, проводиться верифікація, перевірка, чи здатен цей завод взагалі виробляти таку продукцію. Чи є в нього комплектуючі, технології, фахівці, що він може зробити, в яких кількостях. Завод не підписав цей акт. А потім щось з ним переговорили і через пару тижнів підписав. На цей завод міністр стратегпрому отримав від АОЗу, під керівництвом Безрукової, 10 мільярдів гривень. Гроші зайшли. Це було узаконено рішенням керівництва, Ставка і Офіс Президента про це в курсі. Дали добро і вони це лобіювали. Але підпис там тільки Безрукової. І завод приступив нібито до виробництва. Але що сталося? У 2024 році завод, який ніколи не робив ці снаряди, освоїти виробництво не зміг. На всіх випробуваннях ці снаряди не спрацювали. В результаті 10 мільярдів, які були виділені на масове виробництво, до кінця року не були реалізовані.

Тоді Марина Безрукова, вже розуміючи свою відповідальність, підняла питання, що ці гроші треба повернути. І тоді завод, який користувався цілий рік грошима на масове виробництво, яке він не зробив, просто взяв їх і в кінці року віддав знову в Агенцію оборонних закупівель. Тобто, що сталося? Державне підприємство користувалось, на своїх рахунках тримало майже рік 10 мільярдів, які виділені на озброєння для української армії. І вони могли б, якби ці гроші були витрачені на початку року на закупівлю боєприпасів у тих виробників, якого воно є, то тоді б ситуація була інша. Армія б отримала боєприпаси. А так їх не видали. І в кінці року вони знову повернулись в бюджет. Замість того, щоб в цей момент вже замість грошей приїхали снаряди і міни вбивати ворога. Міністр Сметанін каже у своєму інтерв'ю, що таким чином він стимулює виробництво. Але в даному випадку цього не відбулось. Тому що замість того, щоб виділити гроші на дослідницько-конструкторську роботу і спочатку запустити в серію снаряд, були одразу гроші перераховані на рахунок підприємства. Підприємство не мало спроможностей. Це було сфальшовано, їхні спроможності. Сметанін сам в цьому інтерв'ю фактично дає на себе покази. І після того ця програма просто мовчки провалилась.

Що ж робить після цього далі Міністерство стратегічної промисловості і те саме державне підприємство, яке взяло 10 ярдів і не випустило снаряди? Ви не повірите. Знову отримує державний контракт. На ті самі 120-мм і 82-мм міни. І цей завод зобов'язується випустити 1 мільйон 300 тисяч мін за один рік. В тому числі одних 120-х мін випустити 500 тисяч.

Що відбувається з мінами? Я багато разів показував відео, але результат цього скандалу – це друге інтерв'ю Сметаніна, де він говорить про те, що велика частина цих мін браковані. Міністр Сметанін заявив, що на фронті близько 10% бракованих мін вже замінено. У війська потрапило 15 партій таких мін з загальною кількістю 54 тисячі. Їх відкликали і направили на доопрацювання до виробника. Але, каже, також поставлено 32 тисячі відповідно до термінів поставки. Про що це говорить? Ви собі уявіть.

Що ж було поставлено? За нашими даними, це державне підприємство "Мінстратегпрома" поставило у війська 200 тисяч мін. Вони не виконали той план, який їм Сметанін скинув. Вони отримали на це виробництво близько 17 мільярдів гривень. Близько 19 мільярдів гривень це державне підприємство отримало на виробництво всіх цих мін. Замість 500 тисяч 120-міліметрових мін випустили близько 200. І з цих 200, за словами самого міністра, 57 тисяч – це брак. Тобто понад чверть.

Це брак. А хочу сказати, що насправді бракована була більша частина цих мін взагалі. Просто ці 15 партій – це ті партії, на які принципові командири військових частин написали рекламацію. А на більшу частину мін рекламацію не написали, тому що будь-який боєприпас на фронті все ж таки використовується, хоч і не за призначення. Тому ці міни розбирали, ці міни міняли, ці міни підсилювали підривники. І насправді брак був майже повністю.

Це кримінальна справа. Звичайно, у нас на все кримінальні справи відкриваються. Але на цю програму мін в 2024 році на два держпідприємства було виділено 25 мільярдів гривень. Знов таки, були акти спроможності, і спочатку завод, той самий завод, який завалив програму 122-мм снарядів, також не підписав акт спроможності стосовно виробництва такої кількості мін. А потім за два тижні підписав. Знов підписав. Стається просто абсурд. Вони за наполяганням міністра підписують. Міністр це рішення затвердив на Ставці, і за це рішення його підтримав Верховний Головнокомандувач Зеленський. І рішення було ухвалено. Тому Камишін і Сметанін прикрили себе Зеленським.

А насправді відбулося що? Що вони знов злили в завод на той самий, який тільки що прокрутив 10 ярдів. Засунули гроші на міни. Гроші знов не витрачені в повному обсязі. Їх знов треба повертати. Але цей завод і Мінстратегпром, щоб не залишитись без грошей на банківських рахунках, і перекрити ті збитки, які вони завдали державі, а якщо ж їм всі збитки компенсувати, вони ж без грошей залишаться, то треба буде тоді визнати, що ці піонерсько-комсомольські плани Сметаніна – це маячня.

Те, що Сметанін і Камишін зробили – це корупційний злочин. Злочин проти держави. Замість боєприпасів вони поставили брак. І тільки завдяки підтримці Умєрова, Міністерства оборони, насправді всі ці міни, які вони виробили, їх не викинули, їх не посадили в тюрму. Тому що скандалу запобігли і його влада приховувала. Замість того, щоб такі гроші витратити на реальні якісні боєприпаси, а на ці заводи, на те, щоб у них було обладнання, комплектуючі, виділити кошти на дослідно-конструкторську роботу. Ну, зробіть якісні боєприпаси, а потім їх пускайте у виробництво. Спочатку туди обладнання, комплектуючі, підривники, пороху закупіть. А потім давайте їм план. Ні. І мова про інше.

Вони хочуть спочатку гроші злити на потрібне підприємство, прокрутити їх і мати їх постійного обігу, щоб ні за що не відповідати. А результат їм байдуже. Бо ні Сметанін, ні Камишін на фронті не були. Вони цим не займаються. І Умєров також не був. Їм абсолютно плювати, що відбувається із забезпеченням армії боєприпасами. Це абсолютно безвідповідальні люди зі злочинним ставленням, для яких гроші і власний комфорт у кріслах значно важливіше, ніж забезпечення армії боєприпасами. І ця ситуація абсолютно не цікавить і Ставку Верховного Головнокомандувача. Так от, що відбулось.

25 мільярдів, знов таки, хто виділив? Підписала Марина Безрукова. Немає ні міністра оборони підпису, нікого іншого. Ніякої експертної установи. Ніхто на себе не взяв. Просто взяли жінку, сказала їй – підписуй! І тільки її підпис є під цими 25 мільярдами на браковані міни. І вже після того, як пішли рекламації на ці міни, Безрукова відреагувала, чесно відписала, що повертайте гроші, міняйте брак, це погано, ви маєте це зробити. Ну вже пізно, гроші-то туди йшли. І що відбувається, ви не повірите собі, що відбувається зараз.

Після того, як Мінстратегпром і оці комсомольці, які Сметанін, Камишін, які просто злочинно ведуть діяльність про витрати державних коштів, вони не в тюрмі, вони не під слідством, вони не дають показів слідчим, не сидять в ізоляторі за свою злочинну діяльність, а вони знову продовжують планувати закупівлю озброєнь по тій самій схемі. І на те саме підприємство, яке провалило виробництво 122 мм, 120 мм, 182 мм, знову вигнали 10 мільярдів на виробництво вже 155-мм снарядів. Нічого не вчить, ніякі взагалі заперечення. Вони продовжують закачувати гроші туди, де нема спроможності і де всі контракти провалені. І знову це підписується, і Безрукова це погодила, а зараз Жумаділов це виконує.

Це просто божевільні люди. Люди зі злочинними нахилами. Бо це не можна пояснити тим, що Зеленський сам, як артист, він нічого не розуміє. Ну перше, він вже 6 років як артист у владі, а по-друге, всі люди, кого вони призначають, ну вони ж повторюють одні і ті самі помилки абсолютно безкарно. Десятки мільярдів вийдуть не на закупівлю боєприпасів за своїм бюджетним призначенням, а на просто якісь божевільні проекти, які Камишін і Сметанін потім розповідають в ЗМІ. Вони, очевидно, не мають жодного уявлення, що таке планування, що таке виробництво, що не можна так "стій-вперед" виробляти боєприпаси, що це технологічний процес, який залежить від наявності необхідних порохів, підривників, обладнання для заливки і вибухівки корпусу. Це елементарні речі. Конструкція мінометної міни з 1917 року не змінилась за 100 років взагалі. Це простий процес, він відомий, технології всі є.

Це не роблять, тому що є бажання робити всяку дурню, призначати дітей за розумом на державні посади, ставити абсолютно невігласів, які далекі від цієї сфери, не мають ні репутаційної відповідальності, ні моральної, і готові підписати все, на що на них там накричать.

Зараз Жумаділова посадили, і він також, ну просто людина нічого не знає в цьому, що з нього спитати. Він просто нуль. Він сидить, читає елементарні речі, які він мав би знати, будучи на такій посаді, але він їх не знає. Ну і продовжується, що продовжується.

Зараз от другий рік на державне підприємство знов закачали мільярди, і ви побачите, я ж про це буду висвітлювати, результат цього виробництва 155 мм буде такий же нульовий, тому що там, де провалено два контракти, буде провалено і третій. А ці люди, які сидять в Києві і записують відосики, і виступають, і дають інтерв'ю, вони себе почувають безкарно. А чому безкарно? Тому що це схема заробітку.

Це схема освоєння грошей. От саме тому у нас не вистачає боєприпасів. Тому що замість планування відповідальності, контролю, у нас просто люди, які сидять і пальцем тикають, і потім в інтерв'ю вигадують суцільну маячню. Іде війна, у нас є приватні виробники в Україні, кілька підприємств, які виробляють якісні міни. У нас є зарубіжні постачальники, які також постачають якісні міни, які потрібні військам. Замість цього ці хлопчики розповідають, що вони виганяють десятки мільярдів гривень, тому що їм так хочеться. Вони так підтягують виробничі потужності. Вони не розуміють, що таке планування. Ось в чому проблема. Ну і тому, друзі, у нас і виникають такі проблеми.

Я дуже вдячний всім за ефір. Будемо писати більш детально про всі ці історії, всі ці проблеми і висвітлювати це в наступних ефірах. Дякую, що були поруч і слава Україні!