УКР
4182 відвідувача онлайн
Пам'ятний знак загиблим десантникам відкрили під Слов'янськом. ВІДЕО
Біля Слов'янська (Донецька область) відбулося відкриття пам'ятного знака десантникам, які загинули під час визволення міста.
Як повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на військове телебачення України, залізний хрест із меморіальною табличкою встановлено на честь Петра Коваленка і Сергія Панасюка - воїнів 95-ї окремої аеромобільної бригади. На церемонії відкриття були присутні батьки загиблих, представники штабу АТО, волонтери та місцеві жителі.
Топ коментарі
Горіть у пеклі, москалі!
В країні «свідомо-ослячої».
Вирішили вибрати собі на «понти»
Єдиного володаря..
Зібрався з гамiром
мосластий набрід
Різних званья та масті.
Інтриги та підступи пущені в хід,
Вирують партійні пристрасті.
Тут «свідомо-осли» вершили долю,
В ослячому своєму комітеті.
Кокарди з тризубом на твердому лобі
Для «коней» батоги є в метi.
А «коні» мали свій жалюгідний вигляд
І тихо стояли без слова:
Вони боялися батогів і копит,
Але бильш - ослячого рева.
Коли ж хтось наважився в голос
«Коня» запропонувати в кандидати,
Перервав його з криком «осел-довгоух»:
«Мовчати, ти сепар проклятий!»
Ні краплі крові з «ослів» в тобі нема.
Ты навіть не ішак, помилуй!
Та ти, як видно, народжений на світ
москальскою їх кобилою!
Чи, мабудь, від зебри рід хитрий твій?
Ти весь у смугах по-зебрейски.
А втім, тебе видає з головою
Твій говір чужий, не жидо-єврейський.
А якщо це не «зрада», то, прямо сказати,
Хитрий ти, «коняк», та не дуже.
Ослячої душі тобі чи вгамувати,
З придуркуватим розумом?
Ось я пізнав, нехай з вигляду і простий,
з "осло-душі" містичний голос.
Осел я сам, ослячий мій хвіст,
Ослиний в ньому є кожен волос.
Я не з римлян, та і не слов'янин,
«Осел» я свідомо-укрiпний!
Я «украм» подібний, де всі, як один,
що злі, тупі та дороднi.
Укри не тішилися з покiн.
Альковными гребінцями,
З оселедцями бадьоро крокували вони,
Навантажені мішками.
Тіла їх у могилі, але дух не зник,
Безсмертний ослиний дух!
Зворушливо дивляться вони з небес
На онуків своїх довговухих. О, славні предки в німбі святого!Нам слідувати до вас без утоми
І ми ні на йоту з шляху не зійдемо,
Який ви протоптали знайомо.
Яке це щастя бути родом з ослів,
Народитися в ослячому станi!
Я з кожної клуні ревіти готовий:
«Дивіться, осел iз ослів я!» Батько мій покійний, що всім знайомий,
Осел був свідомий, впертий.
Ослино-бандеровським своїм молоком
Вигодувала мене моя мама.
Осел я і син свого батька,
Осел, а не сивий мерин!
І я заповітам ослів до кінця
І всієї ослятинi вірний.
Я вам пропоную без зайвих слів
Осла підсадити на престолі.
І ми створимо державу ослів,
Де буде ослам роздолля.
Ми всі тут віслюки! І-а! І-а!
Досить терзали нас коні!
Хай живе нині і прісно - ура!
Осел на ослячім троні!»
Оратор скінчив. І гримнув зал,
Як грім, при останній фразі,
І кожен осел копитом стукав
У національному екстазі. Його увінчали дубовим вінкомПід загальне радощi.
А він, очкастый тихо махаючи хвостом,
Дякував всiх присутніх.
Посмотрите, девчата,
Память лица поставила в ряд.
Это парни, которым
Будет вечно по двадцать,
Это те, кто прославил десант!
https://www.youtube.com/watch?v=KJJwFMVOn24 Голубые береты - Память