Як порахувати туристів?
Фото: eurowine.com.ua
Умовно туристів можна охарактеризувати як "ресурс". Чому ресурс? Вони не є самоціллю для громади, тобто з їх допомогою досягаються інші завдання. Туристи – "переносники" грошей, які з їх допомогою з одного регіону перетікають в інший.
Громада ці ресурси витрачає на свій розвиток – мережу соціальних закладів, диверсифікацію економіки, а не лише на подальший розвиток туристичної привабливості.
Туристи, як і інші ресурси, є обмеженими. Нажаль, цю проблему часто не розуміють. При плануванні розвитку регіону / міста / села вписування туризму відбувається за принципом "у нас був N, значить на його будинок усі поїдуть дивитися".
На туризм переноситься принцип виробництва кросівок: якщо побудувати дві фабрики, то кількість кросівок збільшиться удвічі, однак побудова двох готелів не означає автоматичного збільшення туристів у два рази. Тут діє принцип туристичної привабливості, інфраструктура гостинності є лише одним з елементів.
З цим пов’язана проблема відсутності стратегічного планування розвитку туризму і очікування повернення капіталовкладень у короткій перспективі за кілька років.
Кількість туристів прямо залежить від витрат домогосподарств на відпочинок. Якщо взяти середнє українське домогосподарство, то в 2015 році на ресторани і готелі витрачалося 2% від річного бюджету, на відпочинок і культуру – 1,5%.
Середнє домогосподарство США на розваги витрачає 5% річного бюджету. Невелика різниця насправді є маніпулятивною, оскільки річний бюджет у грошовому вимірі є неспівставним – для України це 2300 доларів, для США 56 тисячі долари.
Кількість туристів у громаді можна збільшити двома способами: збільшити дохід громадян або переманити туристів з інших місць.
Перший підхід – більше державного значення, для місцевої влади та бізнесу. Це означає створити кращі умови або зіграти на незадоволених бажаннях. Турист повинен зрозуміти чому він повинен поїхати до Чернігова, а не до Львова. Оскільки кількість туристів обмежена, то необхідно формування лояльності, коли турист повертається і рекомендує друзям. Навряд чи більшість туристів рекомендуватимуть усім знайомим відвідати садибу N у віддаленому селі, де екскурсія займає від сили дві години з перервою на обід.
Стратегічною метою розвитку туризму у громаді / регіоні є не просто привернути туристів, а змусити їх повернутися. Це важливо як для місцевої влади, яка збільшує надходження до бюджету, так і для бізнесу, який збільшує дохід.
Гарним прикладом є Львів, де привабливість створюється місцевою владою та бізнесом. Всі, хто бував тут назвуть по кілька закладів, куди хочеться повернутися.
Туристи бувають абсолютно різними. Є специфічні види туризму – наприклад, релігійний, медичний, освітній, культурний і т.д. Але туристи теж різні і їх "привабливість", тобто кількість витрачених коштів, різна.
Наприклад, "радянські туристи" - з рюкзаком і в кросівках – малопривабливі для бізнесу, оскільки залишають менше коштів на місцях. Вони не живуть у готелях, не харчуються у дорогих ресторанах і переміщуються, розсіюючи свій економічний вплив.
Вигоду від туристів можна порахувати за допомогою формули:
Р = Qt * St – C,
де Qt – загальна кількість туристів,
St – середні трати одного туриста в громаді,
C – витрати на інфраструктуру гостинності.
Витрати на інфраструктуру гостинності є індивідуальними, включаючи будівництво готелів, організацію подій тощо.
Порахувати кількість туристів та їх середні трати проблематично. В Україні найбільш точними джерелами є інформація готелів та закладів харчування. Існує практика відкриття сателітних рахунків, лише для відпочинку. Сюди включаються всі трати, в т.ч. на сувеніри і розваги. Однак в Україні такі рахунки не практикуються.
Кількість туристів можна порахувати за допомогою туристичного збору. Місцеві ради самостійно приймають рішення про встановлення туристичного збору. Він справляється з громадян, які отримують послуги з тимчасового проживання (ночівлі), простіше кажучи поселилися у готелі / мотелі / квартирі на ніч офіційно. Збір не справляється з осіб у відрядженні та постійно проживаючих у даній місцевості.
Туристичний збір дозволяє порахувати кількість туристів, які зупинилися у населеному пункті за певний період. Сюди не враховуються особи, які приїхали на один день, витратили кошти, але не заселилися.
Для прикладу візьмемо три міста – Львів, Полтава, Чернівці та виконання ними дохідної частини бюджету за перші місяці 2017 року у частині туристичного збору. Львів є одним з найбільших отримувачів туристичного збору. Нажаль, періоди виконання дохідної частини дещо відрізняються.
Таблиця 1. Дохідна частина бюджету за перші місяці 2017 року у частині туристичного збору
| План на 2017 рік | План на вказаний період (окремо для кожного міста) | Фактично отримано на вказаний період | |
| Львів (1 квартал 2017) | 4,100 млн. грн. | 932,3 тис. грн. | 1043,2 тис. грн. |
| Полтава (на 18.04.17) | 225 тис. грн. | 48 тис. грн. | 77,7 тис. грн. |
| Чернівці (на 13.03.17) | 170 тис. грн. | 39 тис. грн. | 51,7 тис. грн. |
Дані: Офіційні сайти Львівської міської ради, Полтавської міської ради, Чернівецької міської ради
Туристичний збір становить 1% від вартості проживання, тому легко встановити загальні трати туристів на проживання у вказаних містах, помноживши вказані цифри на 100.
Для обчислення кількості туристів за рік необхідно взяти середню вартість проживання у містах. Взято показник в 500 гривень для спрощення обрахунків, хоча вартість відрізняється від міста до міста.
Будемо рахувати, що в одних містах туристи за ту ж плату живуть з більшим комфортом, ніж у інших. Середня тривалість перебування туриста в закладах України складає 6,7 днів, а саме: у готелях – 2,4 дні, у санаторіях – 13,4 дні.
В такому разі, за рік передбачається у Львові – 820 тисяч ночівель, у Полтаві – 45 тисяч, у Чернівцях – 34 тисячі. Поділивши на середню тривалість перебування, ми отримаємо кількість туристів – Львів – 76 тисяч, Полтава – 6 700, Чернівці – 5 тисяч.
Ці дані є зменшеними, оскільки кількість туристів у готелях перевищує кількість у санаторіях. Враховуючи лише перебування у готелях, отримуємо наступні дані: Львів – 341,7 тисяч осіб, Полтава – 18 750 осіб, Чернівці – 14 167 осіб.
Різниця показує туристичну привабливість кожного міста у розрізі кількості туристів, що поселилися у готелях.
Цікаві дані Державної служби статистики щодо туристичної діяльності в Україні (дані за 2015 рік). Всього в державі нараховується 3182 суб’єкти туристичної діяльності. Сюди включені туроператори, турагенти та суб’єкти, що здійснюють екскурсійну діяльність. В межах території України ними обслуговувалося 357 тисяч туристів – громадян України.
Врахуймо, що це особи, які звернулися за путівками чи іншими послугами. Сюди включений не лише регіональний туризм, але загалом туристичні послуги, в т.ч. відпочинок за кордоном. Ця цифра показує розмір внутрішнього туристичного ринку України.
Таблиця 2. Обслуговування туристів суб’єктами туристичної діяльності, осіб, 2015 рік
| усього | іноземці | виїзні туристи | внутрішні | |
| Львівська область | 113 тисяч | 3057 | 60,5 тисяч | 48,5 тисяч |
| Полтавська область | 8897 | 95 | 8811 | 591 |
| Чернівецька область | 15 тисяч | 106 | 13,7 тисяч | 1828 |
Дані Статистичного бюлетеня "Туристична діяльність в Україні" Державної служби статистики
Таблиця характеризує туристичний потенціал регіонів на даний момент.
Варто відмітити, що жителі Полтавської та Чернівецької областей зорієнтовані на відпочинок за кордоном (кількість виїзних туристів). В той же час у Львівській області кількість внутрішніх туристів є зрівняною з кількістю виїзних.
Середні трати одного туриста складаються з витрат на проживання, транспортне обслуговування, харчування, екскурсійне обслуговування, медичне обслуговування, послуги культурно-дозвільного характеру та інші послуги. Визначення їх пов’язане з труднощами споживання товарів та послуг туристами в середньому.
Можна спробувати знайти середні трати на одного туриста суб’єктами туристичної діяльності. У 2015 році на послуги сторонніх організацій з обслуговування туристів витрачено 8,68 млрд. грн. Враховуючи 357 тисяч внутрішніх туристів, отримуємо 24 тисячі витрат на одного туриста. Ця цифра не є коректною для внутрішнього туризму, оскільки враховує виїзних туристів, що значно збільшує розмір суми в порівнянні з місцевими витратами.
Чи зможуть місцеві громади вижити за рахунок туристів? Частина звичайно зможе. Однак Україна надто велика для створення туристичної зони в шістсот тисяч кілометрів квадратних. Створення та розвиток туристичних центрів повинно вітатися, однак не потрібно забувати про реалістичність планів.
Турист може вибирати відпочинок не лише в Україні, але й за кордоном. Тому переманювати туристів потрібно вже сьогодні. Але створення туристичних зон завдання не лише влади, але й бізнесу. А оскільки ринок сам регулює себе, то відсутність туристів у туристичних центрах означає одне – відсутність попиту і пропозиції.
