Як Україна уникне сольової кризи

Росія нищить усе українське. Ціль окупантів – геноцид української нації. Ешелонами вивозиться українське зерно, як і минулого століття за часів голодоморів, противник гатить по наших продовольчих складах, елеваторах та промислових підприємствах.

Так, днями влучив у наземні будівлі найбільшого в Європі заводу з виробництва солі "Артемсіль". У зв’язку з чим українці почали масово скуповувати продукцію, а ціни на одиницю товарної продукції, там, де ще її можна віднайти, зросли вдесятеро – від довоєнних 9 грн до 90 грн за кг.

До слова, обстріли підприємства почалися ще в березні. Видобуток солі припинився у квітні. Отже, наразі у торгових мережах – лише залишки.

Ситуація дійсно складна. Проте панікувати не варто. Харчової солі вистачить усім. Ми зможемо замістити нестачу. Допоможе Захід. Не лише закордонний, але і український.

Альтернатива "Артемсолі". Україна володіє величезними запасами кам’яної солі, які зосереджені в чотирьох соленосних басейнах: Дніпровсько-Донецькій западині, Карпатській складчастий області, Донецькій складчастій споруді та Кримській складчастій області.

Існує 3 промислові генетичні типи родовищ, з яких отримується кухонна сіль: власне поклади кам‘яної, природних розсолів і ропи соляних озер.

Наразі ми можемо говорити лише про запаси солі в Західній Україні, бо Донбас та Крим - під окупацією. Із загальної кількості запасів у майже 394 тис. тонн майже 292 тисячі припадає на Львівщину та трохи більше 92 тис. тонн – на Івано-Франківщину.

Проте у даній ситуації важливою є не тільки наявність запасів солі як такої, а кількість запасів, які можна швидко залучити до розробки і підприємств з їх видобутку і переробки.

Після зупинки "Артемсолі" єдиним підприємством, що виробляє кухонну сіль в Україні є Дрогобицька солеварня. Сіль тут видобувають іншим способом.

На заводі з надр землі спеціальними машинами викачують соляну ропу. Згодом її виварюють на дровах у панвах. Цей виробничий процес складніший і дорожчий, що обумовлює більш дорожчу кінцеву вартість продукції ніж у "Артемсолі".

Сіль зі Львівщини зможе частково замістити дефіцит. Якщо раніше підприємство виробляло 31-32 тонни продукту на місяць, то наразі кількість планують збільшити до 55 тонн.

Для цього встановили додаткову панву (ванну для виварювання солі). Питання – у ціні. Вона буде вищою, ніж довоєнна ціна "Артемсолі".

Перш за все через відмінний спосіб виробництва, що обумовлює значне використання енергоносіїв, логістику, ціни на паливо та витрати на розширення потужностей – проведення газу, закупівлю нових ванн транспортерів тощо.

У світлі зупинки "Артемсолі" знову заговорили про поновлення видобутку у с. Солотвино. Тут почали добувати сіль ще у 1-2 столітті до н. е.

Солотвинське родовище стало промисловим об’єктом у 18-19 столітті. Запаси родовища оцінювалися у 450 млн тонн.

На жаль, після руйнівних повеней 2000-х років соляні поклади зазнали розмиву, що призвело до просідання земної поверхні і забруднення грунтових вод.

У 2013 році Солотвинський рудник був визнаний зоною надзвичайної ситуації державного значення, а проблему його розв`язання законсервовано до кращих часів. То, можливо, вони настали?

Україна просто мусить використовувати власні ресурси, у тому числі соляні. Ми маємо показати росії і всьому світу, що здатні замістити нестачу власними силами, без імпортозаміщення. Якщо не прямо зараз, то якомога швидше.

Україна має продемонструвати всьому світу,зокрема, країнам, які днями почали схиляти нашу державу пристати на вимоги Путіна і поступитися частиною тимчасово окупованих територій, що ми сильні і непохитні у своєму прагненні до незалежності і свободи.

Лише вільна та незалежна Україна.

Але повернімося до солі

Ми маємо ще одне родовище харчової солі – на Івано-Франківщині, яке потенційно може забезпечити Україну продукцією. Але є дві проблеми: воно ще не розробляється. І скандальне. Власне, через це розробка і не розпочалася.

Що не так з франківською сіллю?

5 січня поточного року відбувся аукціон з продажу дозволу на користування надрами на ділянці Верхньострутинського родовища.

За 2,96 млн грн лот придбало ТОВ "Міжнародний інститут проблем управління та фінансових ризиків" з метою геологічного вивчення, зокрема дослідно-промислової розробки ділянки протягом 5 років.

І майже відразу розгорівся скандал. Місцеві жителі були проти видобутку солі на ділянці. Мовляв, це спричинить осушування криниць та засолювання річок і озер. Однак такі заяви мешканців є щонайменше необґрунтованими.

Довідково: Ділянка сягає приблизно 139 га (між селами Верхній Струтинь та Нижній Струтинь. Також вона сягає села Ясеновець Дубівської громади й частково охоплює територію ще однієї сусідньої Спаської громади).

Адже видобутку солі передує декілька етапів, кожен з яких включає оцінку екологічних ризиків провадження планованої діяльності. Це саме геологічне вивчення ділянки, що передбачає проведення геолого-екологічних досліджень, власне дослідно-промислова розробка, перед початком проведення якої складається Проєкт з дослідно-промислової розробки, який включає заходи з оцінки впливу на навколишнє середовище.

І найважливіше – підприємством проводитиметься процедура з оцінки впливу на довкілля (ОВД), яка включає всебічну і комплексну оцінку планованої діяльності підприємства з оцінкою екологічних ризиків і встановленням безпечних умов проведення такої діяльності.

Весь процес – від отримання спеціального дозволу до видобутку може зайняти орієнтовно 6 років, з яких 5 років – це геологічне вивчення, зокрема дослідно-промислова розробка і 1 рік – отримання спеціального дозволу на видобування.

Скільки потрібно солі українцям та як її отримати?.

Артемсіль на рік виробляв приблизно 2 млн тонн солі для внутрішнього споживання, тоді як на 1 українця в середньому потрібно трохи більше 3 кг солі на рік. Звісно, йдеться про харчову.

Відповідно, наявних запасів солі в Україні цілком достатньо. Нам не доведеться на законодавчому рівні, як у Фінляндії, обмежувати використання солі у готовій продукції. Залишилось ці запаси видобути.

Проте левова частка солі використовується в хімічній промисловості у процесі виготовлення соди, хлору, гідроксиду натрію, соляної кислоти, лакофарбової продукції, хлор-лужних хімікатів (каустична сіль та карбонат натрію), які відповідно застосовуються для виробництва паперу і скла, добрив.

І хоча вітчизняного виробництва соди наразі немає (до цього теж доклала руку Росія. Лисичанський содовий завод припинив своє існування, частини обладнання порізана і вивезена в Росію. Кримський содовий завод – у тимчасовій окупації), наша хімічна промисловість потребує багато солі, навіть в умовах війни.

І ось тут уже держава має думати про заміщення дефіциту. З-за кордону. Бодай на час, поки вітчизняних потужностей не вистачатиме. На початку тижня Офіс президента збирався стосовно цього питання, але остаточного рішення наразі немає.

Україна зможе імпортувати сіль з Німеччини. Компанія K+S виробляє 30 млн тонн солі на рік. Вже найближчим часом найбільші торгівельні мережі планують перекрити нестачу вітчизняної харчової солі на своїх прилавках імпортом. Зокрема, із Туреччини.

Головне, віднайти баланс між імпортом та виробленням власної продукції, аби не утворилася діра у держбюджеті і не виник критичний дефіцит.