Чому економіку України потрібно терміново ставити на військові рейки

Ведення збройної боротьби з агресором викликало суттєві зміни у обсягах і пропорціях бюджетних агрегатів, перш за все, колосальне зростання військових видатків. Але матеріально-технічне забезпечення ЗСУ все ще є недостатнім, а країна-агресорка вкладає гігантські ресурси у нарощування власного бойового потенціалу. Які фіскальні інструменти має застосувати Уряд України для протидії ворогу і посилення воєнної економіки?

У січні-жовтні поточного року відносно попереднього доходи і видатки бюджету збільшувалися як номінально, так і у відсотках до ВВП. Відносно 2021 р. їх зростання було ще більш суттєвим. Так, доходи Зведеного бюджету України збільшилися з 30,4% ВВП у 2021 р. до 42,3% у 2022 р. і до 48,6% ВВП за 10 місяців 2023 р. При цьому без урахування іноземних грантів доходи бюджету зросли з 30,4% ВВП у 2021 р. до 33% у 2022 р. і до 40,9% ВВП у 2023 р (див. рис.1).

Відносна величина видатків Зведеного бюджету під час війни зросла майже удвічі – з 33,8% ВВП у 2021 р. до 58,6% у 2022 р. і до 63,8% за 10 місяців 2023 р. Але таке зростання не говорить нам про двократне збільшення частки держави в економіці. Адже, трактування відношення державних витрат до ВВП під час війни змінюється. Воно відображає не стільки перерозподільчі процеси в економіці, скільки співвідношення потреб воюючої держави (частково фінансованих з іноземних джерел) та обсягів внутрішнього виробництва.

Рис. 1. Порівняння доходів, видатків і дефіциту Зведеного бюджету в 2021, 2022 і січні-жовтні 2023 р. у % до ВВП

Джерело: складено автором за даними Мінфіну, Держстату України, веб-порталу бюджету для громадян.

Відносно ВВП видатки бюджету без урахування витрат на оборону, безпеку і громадський порядок у 2022 р. перебували на рівні 2021 р. – близько 28% ВВП. Однак у поточному році вони знизилися до 25% ВВП. Такі процеси при скороченні реального ВВП майже на 30% у 2022 р. і повільному відновленні ВВП у 2023 р. відображали суттєве зниження видатків держави на соціально-економічні програми.

Дефіцит Зведеного бюджету в перший рік війни збільшився уп’ятеро, порівняно з 2021 р. (до 16,3% ВВП), а в січні-жовтні 2023 р. – трохи зменшився (до 15,1% ВВП). Сумарні видатки бюджету лише на 63% фінансувалися з податкових і неподаткових джерел наповнення бюджету. Решта 37% видатків було проведено завдяки залученню іноземних грантів (405,2 млрд грн) і чистих зовнішніх позик (845,2 млрд). Емісійне фінансування бюджету в 2023 р. не застосовувалося.

Рис.2 відображає відносну величину бюджетних видатків за функціями держави в 2021, 2022 і 2023 роках. У відсотках до ВВП найпомітніше зросли видатки на оборону – з 2,3% до 22% і 30,7% ВВП, на громадський порядок і безпеку – з 3,2% до 8,1-8,8% ВВП, на обслуговування державного боргу – з 2,9% ВВП до 3,1% і 3,6%. У той же час суттєво зменшилися видатки на економічну діяльність – з 5,4% ВВП у 2021 р. до 3,1% у 2023 р. і на освіту – з 5,7% ВВП у 2021 р. до 4,4% у 2023 р.

Рис. 2. Видатки Зведеного бюджету України в 2021, 2022 і січні-жовтні 2023 р. у % до ВВП

Джерело: авторська розробка за даними Мінфіну, Держстату України, веб-порталу бюджету для громадян.

Видатки на соціальний захист і забезпечення в січні-жовтні 2023 р. було профінансовано на рівні 7,8% ВВП, що дещо перевищує показник 2021 р. (6,7% ВВП), але не дотягує до рівня 2022 р. (8,8% ВВП). Видатки на програми соціального захисту під час війни збільшувалися за рахунок виплат внутрішньо-переміщеним особам, допомог по інвалідності та при втраті годувальника.

Видатки бюджету на сплату відсотків за внутрішнім боргом номінально мають зрости із 103,7 млрд грн у 2021 р. та 123,5 млрд у 2022 р. до 219,1 млрд (річний план) у 2023 р. Середньозважена ставка дохідності при первинному розміщенні ОВДП у 2023 р. істотно перевищувала ставки у попередніх роках. Так, вона становила 11,4% річних у 2021 р., 12,7% у 2022 р. і 18,8% у січні-листопаді 2023 р. Вагомими причинами такої ситуації є утримання на високому рівні облікової ставки НБУ та пропонування банкам високодохідних депозитних сертифікатів НБУ, що є прямими конкурентами для короткострокових ОВДП Уряду.

У результаті - приріст бюджетних видатків на обслуговування внутрішнього боргу в 2023 р. становив 96 млрд грн відносно 2022 р., що, безумовно, звужувало можливості держави фінансувати як військові, так і соціально-гуманітарні програми.

Від початку війни Уряд вимушено скорочує реальні обсяги фінансування освіти, охорони здоров’я, економічної діяльності. Зокрема, видатки на охорону здоров’я зменшилися з 3,7% ВВП у 2021 р. до 3,1% у 2023 р. Такі зміни видаються нам небезпечними й антигуманними. Адже, при мінімальному рівні бюджетного фінансування державні заклади охорони здоров’я стають неспроможними надавати належну медичну допомогу бійцям, ветеранам і цивільному населенню.

Загальні обсяги бюджетних видатків на оборону та їх складові наведено на рисунку 3. Як бачимо, найбільш значущою складовою є виплати грошового забезпечення військовим, підготовка військ і медичне забезпечення. Видатки за цим напрямком зросли з 1,7% ВВП у 2021 р. до 16,5% у 2022 р. і до 17,7% ВВП у 2023 р.

Рис. 3. Бюджетне фінансування оборони та його основні компоненти в 2021, 2022 і січні-жовтні 2023 р. у % до ВВП

Джерело: складено автором за даними Мінфіну, Держстату України, веб-порталу бюджету для громадян.

Закупівлі, модернізація, розробка і ремонт озброєння, обладнання і військової техніки є другою за обсягом частиною оборонних видатків. Рівень її фінансування зріс від 0,5% ВВП у 2021 р. до 4,7% у 2022 р. і до 12,3% ВВП у 2023 р. Абсолютні обсяги фінансування збільшилися з 26 млрд грн у 2021 р. до 656 млрд у січні-жовтні 2023 р. Основне місце у структурі видатків цього виду займає оборонне замовлення.

Не зважаючи на кратне збільшення абсолютних обсягів державного оборонного замовлення, воно все ще фінансується на неприйнятно низькому рівні. На фронті не вистачає всього, що має вражати ворога і тримати лінію оборони: від боєприпасів, мінометів і бронетехніки до бойової авіації. В той же час закладені у бюджеті кошти забезпечують контрактування і оплату лише ½ продукції, яку потенційно можуть виробляти вітчизняні підприємства оборонно-промислового комплексу (ОПК).

Очевидно, що держава і суспільство, володіючи певним обсягом матеріальних, фінансових і людських ресурсів, маючи національну промисловість, транспорт, науку, сфери зв’язку і комп’ютерних послуг повинні були б брати активнішу участь у забезпеченні економічних потреб Сил Оборони України.

При оцінці військової спроможності України не останню роль відіграє співставлення військового бюджету України з бюджетом її противника. Бюджет України на ведення військових дій у 2024 році заплановано в сумі 40,7 млрд доларів США, а бюджет росії - 115 млрд доларів США (перевищення у 2,5 разу).

При цьому слід врахувати, що військова допомога Україні від держав-союзниць за рік із серпня 2022 до серпня 2023 р. становила 65,4 млрд євро або 70,5 млрд дол. млрд дол. Якщо допустити що в 2024 р. союзники виділять Україні військової допомоги на рівні 2/3 від попередніх обсягів (47 млрд дол.), тоді сумарний військовий бюджет України в 2024 р. становитиме 40,7+47 = 87,7 млрд дол.

У такому разі національний бюджет росії на ведення війни з Україною в 1,3 рази перевищуватиме сумарний бюджет України та її союзників.

І лише за над-оптимістичного сценарію, коли обсяги військової допомоги Україні не зменшуватимуться і досягнуть 70 млрд дол у 2024 р. витрати України на військову кампанію 2024 р. (110,7 млрд дол.) приблизно зрівняються з російськими.

Але за обох сценаріїв - реалістичного і над-оптимістичного – становище України залишатиметься більш вразливим унаслідок дії такого чинника. Недоімперія продовжує використовувати гігантські запаси радянського озброєння і техніки шляхом їх розконсервації, при тому що вартість таких операцій майже не на відбивається на поточному військовому бюджеті росії.

Щодо матеріально-фізичних показників військової промисловості агресора, то за повідомленнями офіційних осіб, в 2023 році порівняно з 2022-м виробництво бронетехніки в росії збільшилося втричі, безпілотників – удвічі, засобів ураження – втричі. За даними Міноборони рф кількість закуповуваної зброї в рамках державного оборонного замовлення у 2023 році відносно попереднього зросла вп’ятеро.

Зокрема, кількість закуплених БПЛА "Орлан" збільшилася в 52 рази; танків Т-90 і Т-72 - у 3,6 рази, БМП-3 - у 2,1 рази, БТР-82А - учетверо. Крім того, з 2022 р. налагоджено серійне виробництво реактивних систем залпового вогню "Торнадо-С", станцій контрбатарейної боротьби "Зоопарк" та "Пеніцилін".

Показово, що в 2022-2023 рр. росія збільшила виробництво боєприпасів у рази та отримала 1 млн снарядів від Північної Кореї. В той же час ЄС у 2023 р. збільшив обсяги виробництва боєприпасів на 20-30% і до грудня передав Україні менше половини з обіцяних 1 млн боєприпасів.

Тобто одне з ключових завдань, яке нині стоїть перед українською державою – це переведення частини національної економіки на військові рейки та максимально повне спрямування внутрішніх ресурсів на цілі боротьби з ворогом. При цьому важливо досягти гармонійного поєднання акумуляції й використання матеріально-фінансових ресурсів державою з ринковими принципами.

Розвиток українського ОПК має спиратися на застосування комплексу економіко-управлінських важелів, домінуючим серед яких є державне оборонне замовлення. Важливою є й реалізація масштабних державних інвестицій у створення нових виробничих потужностей військового призначення (Див.: Перехід до воєнної економіки: чотири головні кроки, які має зробити держава).

Для активізації участі приватних інвесторів у розбудові ОПК України та формування спільних виробництв з партнерами з НАТО доцільно було б запропонувати інвесторам такі стимули:

• державні гарантії та компенсація кредитних процентних ставок за кредитами, залученими з метою налагодження виробництва сучасних видів озброєння (включаючи закупівлі основних фондів);

• надання пільг з податку на прибуток підприємств і податку на землю для нових підприємств ОПК, що діятимуть 2-5 років з моменту відкриття підприємств;

• надання податкових субсидій підприємствам ОПК на величину інвестиційних витрат і податкових преференцій інвестиційному імпорту;

• поширення дії системи страхування від військово-політичних ризиків в Україні на прямі іноземні інвестиції та спільні підприємства у секторі ОПК.

У макроекономічній площині перерозподіл ресурсів від приватного споживання до пріоритетного забезпечення потреб ЗСУ має спиратися, серед іншого, і на податкові важелі. Для збільшення обсягуресурсів у розпорядженні української держави слід розглянути питання підвищення з ІІ півріччя 2024 р. ставок таких податків (як тимчасового антикризового заходу до кінця дії воєнного стану):

• підняття ставки військового збору до 5%;

• ведення підвищеної ставки ПДФО (25-30%) для доходів, що перевищують 3 мінімальні заробітні плати;

• підвищення ставки ПДВ з 20% до 22%;

• попередження зловживань спрощеною системою оподаткування (як передбачено Меморандумом з МВФ);

• підвищення ставки єдиного податку для спрощенців ІІІ групи до 6-7%.

Ефективні заходи з мобілізації фінансових ресурсів державою та їх пріоритетне спрямування на покриття потреб ЗСУ (при підтримці дипломатичних зусиль із залучення міжнародної допомоги) дозволили б нам посилити свою державу та вистояти у екзистенційній боротьбі з ворогом.