Закон про ветеранський бізнес: урядова підтримка колишніх дружин
Відсутність політичного лідерства Уряду в ключових питаннях напружує.
Окей, тема мобілізації – це потенційне падіння політичних рейтингів, це мільйони незадоволених, це привід щоб ухилитися від лідерства. Але інші напрямки мали б стати компенсатором цих втрат. Приводом вийти і сказати: ось, тут ми маємо чітку позицію і будемо формувати державну політику.
І так як із закону щодо мобілізації якось випало питання демобілізації, то очевидним претендентом на роль напрямка-компенсатора мав би стати ветеранський напрямок. Держава в особі президента чи премʼєр-міністра мала б сказати чинним і майбутнім ветеранам: так, повоювати ще прийдеться, але ваше майбутнє буде зрозумілим і забезпеченим , ми маємо картину майбутнього і дорожню карту.
Але цього не сталося. Навпаки, ситуація зараз виглядає паскудно. Повноцінного міністра ветеранів немає, є тимчасово виконуючий обовʼязки. Про саме міністерство регулярно ходять чутки, що його знищать і приєднають до Міноборони, де воно звичайно буде десь, мʼяко кажучи, не в приорітеті. В парламенті немає навіть комітета у справах ветеранів, є тільки підкомітет, чого, зрозуміло, недостатньо. Інакше кажучи, немає лідерства й ініціативи. І кожен ветеран може зрозуміти, що держава окрім патча "необмеженно придатний" пропонує йому ще і патч "необмеженно нецікавий". Це, звичайно, дуже мотивує як чинних військовослужбовців, так і потенційних мобілізованих. І так, це сарказм.
Провалюються навіть потенційно виграшні теми. Наприклад, закон про ветеранський бізнес. Цей закон (у нормальному вигляді, звичайно) підтримали б ветерани і військовослужбовці, значна частина з яких хотіла б відкрити власний бізнес і після років наказів і рапортів стати собі хазяїном. З іншого боку, це підтримали б і на Заході. З третього боку, нові бізнеси – це нові кошти у бюджет, яких критично не вистачає.
Але маємо ми законопроект 10258, в якому пільги для ведення ветеранського бізнесу надаються всім без розбору, навіть колишнім дружинам ветеранів. Це, звичайно, напівміра, і пільги для ветеранського бізнесу варто роздавати тим, хто знайомий мінімум з одним ветераном, тим, хто колись проходив повз ветерана, і врешті-решт, тим, хто колись бачив ветерана хоча б по телевізору. Це дійсно буде оцінене ветеранами позитивно, особливо якщо кількість розданих пільг та кредитів призведе до закриття програми якраз тоді, коли основна маса військовослужбовців піде не дембель. І так, це знову сарказм.
Замість лідерства і закону з чіткими рамками, kpi і підходом як до потенційного драйвера економіки ми отримаємо черговий законопроект, в якому назва не відповідає наповненню. Складається враження, що і в уряді, і в офісі президента, і в парламенті всі питання із грифом "ветеранське" викликають бажання взяти шестифутову палку і відсунути якнайдалі.
Проблема полягає лише в тому, що так не буде.
