В нас тепер НБУ відповідає за підвищення цін на електрику?

Національний Банк прогнозує, що на нас чекає підвищення тарифів на електрику. Не лише для бізнесу, але й для населення.

Зверну вашу увагу на те, що це - прогноз. Так, прогноз від державного органу, але це прогноз. Це не анонсування урядового рішення.

Колись ще в ті часи, коли ми більше переймалися цінами на айфони, ніж на ППО, була така не зовсім зрозуміла широкому загалу дискусія про незалежність НБУ. Не буду нагадувати її в деталях, але суть у тому, що НБУ знаходиться осторонь Кабміну та урядових рішень. У даному випадку це роль уряду регулювати ціни на електрику (через комісію з регулювання ринку енергетики, але це може зробити й сам Кабмін), а не роль НБУ.

Нацбанк навіть поради тут давати особливо не може, бо не має політичного мандату втручатись в енергетику. Він може лише реагувати на інфляційні тренди, які продукує енергетика. В разі потреби може створити стимули для кредитування енергетики. Але не більше.

Та й із самим прогнозом я не дуже згоден. Думаю, уряд спершу підніматиме тариф для бізнесу, а якщо вже й після цього буде шалений дефіцит у фінансуванні енергетики - то тоді тільки почнеться мова про підйом тарифів для населення. Відповідно, постане задача формування фонду енергетичних субсидій, а враховуючи поширену матеріальну скруту серед людей, по котрих вдарила війна, попит на субсидії може бути неочікувано великим, що може, в гіршому разі, паралізувати саму систему соціальної підтримки.

Уряд часто любить показувати справи в економіці кращими, ніж вони є насправді. Мабуть, сподівається таким чином підвищити інвестиційну привабливість України, ризикуючи втратити довіру до урядової статистики. Так, Міністерство економіки побачило 3,6% зростання ВВП за перші чотири місяці 2024-го. А тепер спитайте себе, чи конкретно у вас пішли справи краще в матеріальному плані? І зробіть власні висновки про те, чи маємо ми економічне зростання і яким воно є.

В свою чергу, НБУ в нашій країні традиційно лобіює інтереси бізнесу, а не громадян та громадянок. Своїм прогнозом він прозоро натякає уряду, яке рішення він хоче бачити. НБУ якось нормально живеться з думкою, що варто підвищити тарифи для людей, щоб менше підвищувати їх для бізнесу. Багато хто в цій країні посперечався би з таким підходом.

Потім, НБУ вважає, що МВФ змусить уряд підвищувати тарифи, інакше під загрозою буде фінансування від цього Фонду. Дійсно, МВФ може зажадати більш високих тарифів, але український уряд цілком може домовитися, щоб спершу подорожчала електрика для промисловості, пояснивши це тим, що одночасне підвищення всіх тарифів викличе набагато ширшу інфляцію. Щодо інфляції МВФ дуже сентиментальний: щойно він чує, що ви щиро хочете побороти інфляцію - дозволяє практично все.

У цій історії є ще такий "підводний камінь", як відбудова приватної електричної генерації державним коштом. Це коли Рінат Ахметов відбудовує свою теплову електростанцію, а платить за це державний бюджет. Або хай це буде не Рінат Ахметов, а брати Суркіси. Або власник МХП Юрій Косюк скаже, що хоче побудувати власну гідроелектростанцію. Чи ще хтось. Вони всі претендуватимуть на державні субсидії для відбудови енергетики.

Уважні громадяни та громадянки вже могли побачити, як дюжина експертів (часто це досить поважні та компетентні люди, але зі своїми інтересами) саме й кажуть, що приватний сектор має отримати гроші від держави на відбудову енергетики.

Мабуть, бізнес пропонуватиме уряду щось типу підвищення тарифів на електрику, де будуть закладені кошти на те, щоб їх отримав бізнес і побудував нові електростанції чи відродив старі. По-своєму, приватний сектор хоче отримати в уряду благословення здійснити черговий Роттердам+, але на законних підставах. Коротше кажучи, Роттердам 2.0.

Давайте визначимося хоча б із тим, що нам не потрібно ускладнювати проблему з тарифами на енергетику. В кінцевому рахунку, країні просто потрібна доступна електрика. Традиційно, в громадян менше грошей, ніж у бізнесу. Тому хто має платити вищий тариф - доволі очевидно.

Якщо вам казатимуть, що ціни мають бути ринковими - це дуже старий, дуже відомий аргумент пролобіювати ті ціни, які вигідні для бізнесу насамперед. Аргумент, від якого відходить сам Захід. Поступово, політично виважено, але відходить.

Британія, що має консервативний уряд з цінностями Маргарет Тетчер, поспішає знижувати різноманітні тарифи для населення, роблячи це за рахунок бізнесу. Наприклад, прем’єр Ріші Сунак вирішив знизити ставку соціального внеску для самозайнятих громадян, розуміючи, що пенсійну систему в разі чого може профінансувати корпоративний сектор.

Те саме робить США, де президент Джо Байден бореться то з Великою Фармою, то з авіакомпаніями - теж за відповідні тарифи. Байден встановив граничні ціни на інсулін, хоча виробники інсуліну теж постійно говорять про ринкові ціни. Байден врегулював й інші ціни на медичні послуги, де медичні компанії так само ниють-виють про ринкові ціни.

Тому це той випадок, де й Україні не слід робити вигляд, що вона лишилася на рівні дискусій 2016-2021 років і намагається бути більшим МВФ, ніж сам МВФ. Ми вже живемо в інакшому світі. Змінилася політика, змінилося наше життя. Тому й з енерготарифами слід діяти, пам’ятаючи про ці зміни.