Податкові маневри-2025: Які резерви має Україна?

Державний бюджет України через війну потребує додаткових фінансових ресурсів. Велику дірку в бюджеті покриває зовнішня фінансова допомога на рівні $40 млрд на рік, але проблема полягає у тому, що все більша й більша її частка надається не у формі грантів, а як позики, що заганяє нашу країну в боргову яму.

На додаток до цього, з приходом до офісу у Білому домі нового господаря, США спонукають країни ЄС до заміщення американської фінансової та військової допомоги європейською. Формально, країнам ЄС для цього не так багато й потрібно. Експерти інституту Світової економіки м. Кіль підрахували, що сьогодні в середньому вони витрачають на допомогу Україні лише 0,1% свого щорічного ВВП, а потрібно лише 0,21%. Здається, це невелика ціна за послуги своєї безпеки, але мова не про це.

Як-то кажуть, на ЄС сподівайся та порох тримай сухим. Тому, за цих обставин на порядку денному знов постає проблема пошуку додаткових резервів оподаткування.

За чутками, представники МВФ та Світового банку запропонували Україні розглянути питання підвищення податку на додану вартість і запровадження прогресивної шкали ПДФО для ефективнішого наповнення державного бюджету на 2026 рік. Українські урядовці такі чутки поки спростовують і це, саме по собі, непряма ознака того, що так воно і є.

Рекомендації щодо підвищення ставки ПДВ згадані у звіті експертів ОЕСР по Україні за травень 2025 року. Група провідних світових експертів, до складу якої входять і вітчизняні експерти, пропонуючи Україні "план Б" на випадок скорочення іноземної допомоги, також згадують про необхідність підвищення ставок ПДВ і акцизу.

Отож, давайте спробуємо розібратись з такими пропозиціями. Бо, як-то кажуть, точка зору дуже залежить від місця сидіння. Тому, бажано щоб цей погляд на реальність був не лише з далекого закордону чи високих кабінетів людей з когнітивними упередженнями.

Баланс доходів і видатків бюджету України дійсно не дуже сходиться. Війна вимагає ресурсів. У минулому році витрати склали 34% ВВП. Як відомо, всі податкові надходження витрачаються на потреби безпеки і оборони. Арифметика наступна: 9,4% ВВП – це ПДВ, 3% – акциз, 6,8% – ПДФО, 3,9% – податок на прибуток, 1,6% – екологічний податок та два місцевих (єдиний податок та податок на майно), рентна плата – 0,7% і військовий збір – 0,6% ВВП.

Не важко підрахувати, що в сумі всі податки і збори забезпечують доходи зведеного бюджету (а це означає, що частина їх належить громадам) близько 26% ВВП. Дефіцит видатків на оборону без врахування інших суспільних потреб на рівні, щонайменше, 8‑10% ВВП.

На цьому фоні пропозиції експертів щодо підняття ставок непрямих податків та впровадження прогресивного ПДФО на перший погляд виглядають логічними, але, вибачайте за нахабність, не дуже обґрунтованими.

Тож спробуємо самотужки знайти для себе хоч якість відповіді на важливі для суспільства питання, користуючись не лише загальними фразами на кшталт "the standard VAT rate is below many of Ukraine’s peers" або "they discourage consumption and encourage investment and saving". Адже ці аргументи звучать настільки безапеляційно, що, здається, жодної альтернативи не існує. Насправді вона є, влада просто не хоче цим займатись, шукаючи прості для себе та красиві для електорального загалу рішення.

Так, пропозиція щодо запровадження прогресивної ставки ПДФО за нинішньої ситуації є чистим популізмом. Автор цих рядків є прихильником прогресивного оподаткування, але вже не раз наголошував на тому, що фіскальний ефект для бюджету від застосування прогресії саме зараз буде незначним.

Це зумовлено тим, що більше половини фонду оплати праці в країні становлять виплати бюджетникам – найбільше військовим. Крім них, є досить високі заробітні плати у державному секторі чиновникам, оприлюднення яких шокує суспільство. Проте, їх оподаткування за прогресивною шкалою, яким би справедливим воно не здавалось, – це звичайне перекладання коштів з однієї кишені в іншу. В остаточному підсумку баланс державного бюджету мало зміниться на краще. А для обмеження виплат бюрократам існують інші, більш прості та ефективні, механізми.

Тому, теоретично прогресія в оподаткуванні це про справедливість, а справедливість – це про довіру. Але про яку довіру може йти мова якщо депутати провладної фракції реєструють законопроєкт № 13271-1, яким дозволяють, в першу чергу чиновникам, уникати покарання за корупцію та легалізувати накрадене після звільнення з посади?

Пропозиція підняти ставки податків на споживання здається очевидною. Але завжди існують фактори, які породжують невизначеність та ризики.

Потрібно звернути увагу на те, що купівельна спроможність населення, як і його кількість, падає. Зрештою, саме кінцевий споживач, тобто ми з вами, є носієм податкового тягаря ПДВ і акцизу, як би всіх лукаво не намагались переконати в іншому. Тому, підняття ставки цих податків у моменті дійсно може додати бюджету зайві десятки мільярдів гривень, але стратегічно створює ризик подальшої тінізації торгових оборотів.

Наочним прикладом є ринок підакцизних товарів, зокрема, тютюнових виробів, який, як на гойдалці, то зменшується, то збільшується, ледь контролери відволікаються на щось інше. Бо план приведення рівня ставок у відповідність до європейських директив не має нічого спільного з реаліями України.

За чутками, які, особливо наголошую на цьому, є непідтвердженою інформацією, чергове перезавантаження ДПС є спробою реваншу тіньових ділків з батальйонів Монако, Відень і т.п. задля повернення практики скруту, фіктивного кредиту і отримання незаконного відшкодування ПДВ. Тіньовий ринок підакцизної продукції теж пішов у контрнаступ.

Підняття ставок ПДВ і акцизу, таким чином, лише розширює поле діяльності рєшал, яким влада чогось дотепер не може звернути шию! Тому, на папері все виглядає складно і логічно, але завжди потрібно зважати на реалії життя.

Які існують альтернативи означеним податковим новаціям високочолих експертів?

Доречна пропозиція була сформульована вітчизняними експертами: шукати допоміжні, бажано рентні, джерела доходів для фінансування своїх видатків. Але, судячи з усього, після підписання (славно- чи сумнозвісної? Невідомо, час покаже!) угоди з США ця опція в нас відпала.

Щоправда, колишній голова правління НАК "Нафтогаз" каже, що це "суперугода для України", але очевидно й інше – шлях і час її змістовного наповнення складний і тривалий. Тому, економіка, державний бюджет відчують бодай якісь результати не так скоро, а гроші потрібні тут і зараз.

І незважаючи навіть на це маємо невикористані резерви оподаткування.

Якщо коротко і по суті, то головний маневр у податковій політиці держави має бути у зміщенні тягаря податкового навантаження від пересічних до заможних з акцентом на об’єкти оподаткування, що належать таким платникам. Про мільярдні активи за межами батьківщини, що належать заможним українцям, ми вже писали, але владі, тобто власникам, краще робити вигляд, що їх не існує (див. тут і тут).

Хоча, перша ластівка вже є. Комітет Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики рекомендував прийняти у першому читанні законопроєкт про оподаткування віртуальних активів. Мінцифри оцінює податкові надходженні від прийняття цього нормативно-правового акту на рівні 22 млрд грн на рік.

Щонайменше удвічі може бути збільшено податкові надходження від сплати місцевих податків. При цьому, потенціал такого збільшення криється не тільки у зміні елементів місцевих податків, а також в удосконаленні їх адміністрування.

У складі податку на майно частка транспортного податку становить якусь мізерну величину, хоча, незважаючи на війну, автопарк люксових автомобілів в Україні постійно зростає. Риторичним є питання, чому на четвертий рік повномасштабної агресії ми надаємо податкові пільги на придбання електрокарів, а український споживач де-факто фінансує автомобільне будівництво країни проксі-агресора. Картинку апофеозу абсурдності нашої реальності доповнює той факт, що дотепер громадяни донатять на потреби ЗСУ усім світом по сто гривень для купівлі б/в позашляховиків, а тим часом по Києву роз’їжджають такі самі, але новенькі автомобілі у кількості, здатній забезпечити потреби військових на рік уперед.

Про нонсенс існування пільгових систем оподаткування, особливо під час війни, також писав неодноразово (див. тут і тут). Скасування пільги de minimis це ще додаткові десятки мільярдів гривень до бюджету.

Отже, як виявляється, героями бути простіше, ніж займатись реальним системним будівництвом, а податками займатись потрібно постійно, бо це запорука успіху у війні. Але займатись потрібно так, щоб це породжувало довіру громадян, а не створювало переваги для обраних, які заробляють на війні. У зв’язку з цим потрібно передати вітання усім нашим антикорупційним органам разом узятим, які далі того, що санкціоновано згори нічого не бачать. Навіть на думку аудиторів їхня діяльність чи-то помірно, чи-то достатньо ефективна, не зрозуміло. На мою особисту – ганебна!

Зрештою, якою має бути податкова система країни варто запитати не лише у бізнесу чи експертів, а насамперед – у військового, лікаря, вчителя, науковця.

Бо буде, як у тій приказці: "Війна – дурня, головне – маневри!"