Як експортні мита створюють нові можливості для промисловості?

Ухвалення Верховною Радою 10% експортного мита на соєві боби та насіння ріпаку – подія, яка може стати відправною точкою для нової індустріалізації України. Це рішення важливе не лише як фіскальний інструмент. У правильній архітектурі воно може стати точкою росту для переробної промисловості та агропереробки – так само, як це вже колись сталося із соняшником.

Що ухвалили?

Новий Закон передбачає:

• 10% експортне мито на соєві боби та насіння ріпаку;
• починаючи з 2030 року – щорічне зниження ставки на 1% до 5%;
• звільнення від сплати мита для сільгоспвиробників та кооперативів, які експортують власну вирощену продукцію.

Це означає, що податкове навантаження лягає насамперед на трейдерів, а не на виробників.

Чому це сталося саме зараз?

Експорт сої та ріпаку з України після 2022 року демонструє надзвичайно стрімке відновлення і навіть встановлює історичні рекорди. Але за фасадом цих цифр – та сама сировинна економіка.

Соя

У 2019 році Україна експортувала 3,6 млн тонн сої на $1,17 млрд. Але вже у 2020-2021 роках обсяги просіли більш ніж утричі – до 1,1 млн тонн ($621 млн). Причини – нестабільна податкова політика, логістичні обмеження та внутрішні спроби наростити переробку.

Після початку повномасштабної війни експорт раптово пішов угору – і в 2024 році соя стала лідером зростання в агроекспорті: 4,2 млн тонн на $1,69 млрд. Це абсолютний рекорд. Але знову – практично вся продукція експортується у вигляді сировини.

Основні напрямки експорту сої у 2024 році:

• Єгипет – 22,1%;
• Туреччина – 19,1%;
• Нідерланди – 12,2%;
• Пакистан – 10,6%;
• Німеччина – 8,1%.

Це свідчить про те, що українська соя активно використовується як кормова сировина або для подальшої переробки в третіх країнах, зокрема в Південній Азії, Північній Африці та ЄС.

Ріпак

Схожа історія. У 2019 році експорт сягнув 3,2 млн тонн ($1,28 млрд), а вже у 2020-2021 роках обсяги знизились до 2,3 млн тонн, хоча в грошовому вираженні спостерігалося зростання до $1,36 млрд, завдяки високим цінам.

Із 2022 року експорт почав стрімко зростати, і у 2024 році досягнув рекордних 4,4 млн тонн на суму $2,13 млрд. Це означає, що ріпак став другим за вартістю експортним олійним продуктом України після соняшника, при цьому майже весь обсяг іде в країни ЄС і Британії.

Основні покупці українського ріпаку:

• Німеччина – 32,6%;
• Бельгія – 25,8%;
• Нідерланди – 13,1%;
• Велика Британія – 11%;
• Франція – 8,6%.

Ці країни мають розвинені потужності для переробки ріпаку на біодизель, технічні масла, олію, гліцерин тощо.

Соняшниковий кейс: чому це вже працювало

Нагадаю, свого часу саме такий механізм забезпечив появу в Україні вертикально інтегрованої олійно-екстракційної галузі. Так, перше експортне мито обмежувального характеру (30%) на соняшник було запроваджене у 1993 році. Вдруге обмежувати вивіз соняшнику взялись у жовтні 1999 року – тоді ввели 23% експортне мито. Завдяки цьому, починаючи з 2000 року, переробні потужності олійно-екстракційних заводів збільшились більш ніж у 5 разів. Так Україна з експортера насіння соняшника стала найбільшим в світі експортером олії, займаючи в різні періоди понад 55% світового ринку.

Скільки заробить бюджет?

За попередніми оцінками, запровадження експортного мита на соєві боби та насіння ріпаку матиме фіскальний ефект і може забезпечити близько $267 млн (близько 10,7 млрд грн) додаткових щорічних надходжень до бюджету в середньостроковій перспективі (до 2030 року).

Водночас, у разі активного розвитку внутрішньої переробки цих культур, обсяги експортного мита будуть поступово скорочуватися. Але це не означатиме втрату для держави – навпаки, економіка загалом виграє завдяки зростанню доданої вартості, експорту готової продукції, збільшенню зайнятості та зростанню частки переробної промисловості у ВВП.

Як ефективно використати надходження?

На сьогодні сформовано Програму "Зроблено в Україні", в рамках якої вже працює низка інструментів стимулювання переробної промисловості. Тож отримані кошти можна спрямувати на:

• компенсацію відсоткових ставок за кредитами на інвестиційні цілі в сфері переробної промисловості;
• співфінансування інженерно-транспортної та енергетичної інфраструктури, придбання виробничого обладнання;
• фінансування страхування інвестпроєктів від воєнних ризиків через ЕКА;

Що може з'явитися в Україні завдяки новим експортним митам?

Переробка сої дає змогу виробляти:

• олію, шрот для комбікормів;
• соєві ізоляти, білкові концентрати;
• соєве молоко, тофу, біодизель, лецитин;
• фармацевтичні компоненти, біопластики.

З насіння ріпаку отримують:

• технічну та харчову олію, шрот;
• біодизель, гліцерин, мастила;
• компоненти для фармпрому, косметики, лакофарбової промисловості.

Що потрібно зробити далі?

Мито на експорт сої та насіння ріпаку – це впевнений крок у вірному напрямку. На мою думку, надалі доцільно:

1. удосконалити модель експортного мита на сою і рапс – запровадити специфічну ставку, яка еквівалентна 25% митної вартості;
2. забезпечити цільове використання коштів, отриманих від експортного мита – виключно на програми стимулювання інвестицій у переробку;
3. запровадити аналогічні заходи і підходи щодо експорту іншої сировини.

Наразі Україна має унікальний шанс запустити нову хвилю модернізації економіки через індустріалізацію та ефективну інтеграцію у глобальні ланцюги вартості.