Справа Тимошенко: Що не так із обранням запобіжного заходу у суді?
Ситуація навколо обрання запобіжного заходу Юлії Тимошенко у вигляді застави в 33,28 мільйона гривень – це не просто чергова новина з коридорів ВАКС. Це лакмусовий папірець стану нашої правоохоронної системи, який змушує уважніше придивитися до того, як на практиці дотримуються процесуальні норми. У цій колонці йдеться не про оцінку персон чи політичних позицій, а виключно про аналіз процесуальних рішень і того, наскільки вони відповідають стандартам кримінального процесу.
Аналізуючи хід засідання, стає очевидним: замість повноцінного змагального процесу ми спостерігаємо тривожну тенденцію – ігнорування прав сторони захисту, що об’єктивно співпадає з очікуваннями суспільної думки, підігрітої медійним ефектом.
Першим тривожним сигналом стала позиція суду щодо публічності процесу. Захист просив обмежити розповсюдження фото та відеоматеріалів із зали суду, шляхом винесення окремої ухвали, аби запобігти створенню маніпулятивних "фотожаб" та медіацькуванню. Відмова суду в цьому питанні виглядає як фактичне надання "зеленого світла" для перетворення правосуддя на медійне шоу. Коли судовий процес використовується як інструмент дискредитації ще до винесення рішення, це прямо б’є презумпцію невинуватості та підриває довіру до всієї системи.
Не менш дивною і юридично необґрунтованою виглядає відмова суду викликати ключового свідка – народного депутата Ігоря Копитіна, чиє прізвище в матеріалах було змінено нібито з міркувань безпеки. Згідно з КПК, суд має сприймати показання безпосередньо. Спиратися виключно на протокол допиту, не надавши захисту можливості поставити питання свідку в залі суду – це серйозне обмеження права на захист. Сама Тимошенко назвала оприлюднені НАБУ записи "компіляцією" та "сфальсифікованою аудіодоріжкою", наполягаючи на наданні оригіналів для незалежної експертизи. У цьому їй також відмовили.
Адвокати Juscutum не є учасниками цього судового процесу. Проте суто з точки зору права сторона захисту не просила нічого надмірного чи нереалістичного, а процесуальних строків було більш ніж достатньо. Це абсолютно не виглядає як зловживання процесуальними правами. Більше того, перевірка обґрунтованості підозри є прямим обов’язком суду під час обрання запобіжного заходу.
Найбільш резонансним є те, що обґрунтування підозри спирається на докази, здобуті під час невідкладного обшуку в офісі партії, який на момент засідання так і не був легалізований слідчим суддею. Обшук проводили пізно ввечері 30 озброєних чоловіків без рішення суду, пред’явивши лише витяг з ЄРДР. Використання результатів такого обшуку в клопотанні є грубим порушенням норм закону. Докази, отримані в такий спосіб, не можуть бути покладені в основу судового рішення. Втім, суд цей факт проігнорував.
Суддя Віталій Дубас частково задовольнив клопотання прокуратури, яка наполягала на заставі в 50 млн грн, зупинившись на сумі 33,28 млн грн. Ситуація виглядає так: з одного боку, на Тимошенко покладають обов’язок внести цю суму, з іншого – сама ж обвинувачена заявляє про арешт банківських рахунків, що робить виконання рішення суду фізично неможливим у встановлений строк.
Сукупність цих відмов: відмова у виклику свідка, використання нелегалізованих матеріалів обшуку, ігнорування ризиків репутаційної шкоди та заборона спілкування з понад 60 колегами-депутатами – неминуче породжує питання щодо рівня неупередженості такого процесу.
Замість змагального судочинства, де кожна сторона має рівні можливості для доведення своєї позиції, ми бачимо поспішне прийняття рішень на основі сумнівних доказів. Якщо правосуддя перетворюється на інструмент політичного тиску, де процедурні норми стають лише формальністю, то під загрозою опиняється не конкретне прізвище, а право кожного громадянина на справедливий суд. Тимошенко вже заявила про оскарження цього рішення в апеляції, і це засідання обіцяє стати ще одним серйозним іспитом для української Феміди.
Суд встановив порушення статей 5 (право на свободу та особисту недоторканність) та 18 (межі використання обмежень прав) Європейської конвенції з прав людини, зазначивши, що її досудове затримання було свавільним, а також не було можливості оскаржити його законність чи отримати компенсацію в Україні.
Компенсацію в розмірі 25 000 євро за моральну шкоду та 7 448 євро за судові витрати виплатила держава Україна як відповідач у справі.
Бо люди , які були свідками того часу добре пом"ятають ... Як вже хворий на рак О.Оніщенко виступив в серпні 2005 року . До цього він був в команді саме НУ - тобто Ющенка . Він тоді у корупції звинуватив не Ющенка , а Порошенко . Юлю лише його підтримала -- бо його аргументи були безперечні ... Порошенко й Жванія тоді були за визначення людей з помараньового Майдану -- "шкідливим оточенням" , що погано впливає на реформатора Ющенка ... Саме про це попереджали люди на Хрещатику в 2003-2004 з якими я розмовляв . Ще тоді не було "любих друзів" ... Як потім розповідав Луценко - "любими друзями" ВАЮ рахував не тільки Порошенко й Жванію , Грановського , але й Фірташа , Пінчука й навіть Ахметова . Саме через це Юра тоді схилився до БЮТа ... Тільки відвертий фрік може розповідати про О.Мороза як союзника будь кого , бо ширку Ібукович в 2006 році зклав саме з Морозом . А універсал підписав саме з Ющем ...
В 2007 через це гидотний універсав хворий поранений Ющ через біль й втомленність майже просрав ситуацію зі скупкою ібуковичем депутатів -- якщо Юля не змусила Юща призначити перевибори то десь так до липня хам би ноколядував би 301 мандат й об"явив би ВАЮ імпічмент . Бо разом з Морозом в 2006 році в бандитський калоліції було 231 мандат , а вже в березні 2007 року - 264 й тоді на весні 2007 кожного місяца банда купувала по 10 мандатів . А Ющ сидів й хлопав вухами ... А в 2007 році помаранчьова каоліція виграла вибори . А посварилися ВАЮ з ЮВТ не через якийсь принципа , а через відчайдушну підтримку Ющем газу Фірташа, вишек Бойко . Й це Юрій Луценко підтверджував й тоді й зара в його совість не дозволить це заперечувати . А ініциатором розвалу коаліції в 2008 році знов таки не ЮВТ була , а Ющенко . Бо він а нічого цінного для захисту Сартвела не зробив крім галасу . Хоча в його компітенції було попередити орків , якщо вони поїдуть воювати у Грузію , то в Севастополі їм президент може відрізати постачання . Але Ющ не був президентом дії (на відміну від свого друга Порошенко) -- він був відчайдушний позер . А Юля не підтримала Мішу Са відвкрито , але "якимось чином" там зв"явилася українська зброя й тоді риги завили , але нічого довести не змогла . Міша потів підтвердив це - що це ЮВТ організувала це постачання зброї ... Й саме через це в 2010 році в січні він намагався допомогти Юлі в другому турі не допустити фальсіфікацій . Але цьому завадив саме Ющ який й потім в напівзігнутих бігав на коронацію пахана хфедирдирдирдирча ... Й це підтвердив потім Валентин Наливайченко , що фальсіфікації в 2010 були йще більш маштабнійшими за 2004 рік . Бо не голосувала в 2004 році тритина міста Миколаїв "на дому" . Не програвала ЮВТ вибори в 2010 , так само як й Ющ в 2004 році . Просто тоді в 2004 році Кучма виявився більш принциповим за Юща в 2010 році . Й не заважав може фальсіфікувати , але протистояти фальсіфікаціям . А Ющ майже відкрито підтримав масові фальсіфікації . Депутати НУ допомгли зняти Юрія Луценка з посади . Голосували за "надомників" . Саме через ось цю огиду й отримав Ющ 5% . А після другого туру його рейтинг обвалився майже до 1.5% , бо люди вже відверто побачили, що по суті Ющ підтримав Ібуковича ... Бо були й такі , що щиро вірив в обіцянки Юща й О.Забужко, що нібито Дурбелик Гуцулович Протиусіх це якийсь особистий кандидат й не технічний союзник ібуковича . А вийшо , що хто не пійшов на вибори у другому турі в Галичіні він підтримав відверто бандюків !
Вам за себе не соромно?А мені за вас соромно,і за НАБУ,які причепилися до 40 000 баксів у той час коли інші країну граблять на мільярди.
Найбільше мені подобається в зпобіжному, заборона спілкуватися із усіма депутатами фракції, вОна голова, а керувати не може.
Спочатку про особу колись жильця Дамбасу, відомого як Володимир Бойко. Не буду розповсюджуватись про нього, скажу тільки одне - він дружбан відомої антиукраїнської гниди Таньки Мундян, яка нині ошивається десь чи то в Мааскві, чи то в "республіках" Дамбасу. Вважаю, що цього факту з його біографії достатньо, щоб скласти уявлення про цього типа.
При цьому він сподобився при цьому написати на своїй сторінці доволі пристойний допис
Volodymyr Boiko
Подивився я судове засідання з обрання запобіжного заходу бабці української корупції. Ну, що вам сказати. Такої ганьби від НАБУ та САП навіть я не очікував.
Питання не у винуватості чи невинуватості Юлії Володимирівни. Ми всі знаємо, що ця яскрава жінка здатна на все. Мова про професійну непридатність, якщо не сказати прямо - дебілізм - директора НАБУ Кривоноса, керівника САП Клименка та всієї їхньої антикорупційної братії.
Судіть самі. Кримінальне провадження, в якому повідомлено про підозру пані Тимошенко, зареєстровано 27 листопада 2025 року. На підставі чого? - А немає підстав. У ЄРДР були внесені відомості, що в НАБУ, мовляв, надійшла інформація про утворення у Верховній Раді України якогось злочинного угруповання - ото й вся підстава. Ми не перший день живемо на цьому світі й розуміємо, з якою метою було зареєстровано таке кримінальне провадження - щоби отримати ухвали на проведення НСРД стосовно всіх народних депутатів, які не проявляють належної пошани до Кривоноса й Клименка. Але ніяких гласних слідчий дій у цьому провадженні не проводилось аж до 9 січня 2026 року.
9 січня 2026 року в НАБУ «добровільно приходить» народний депутат Ігор Копитін, який сам є фігурантом кримінального провадження, що розслідується в НАБУ, рве на грудях сорочку й, за версією прокурора САП, каже, що з дитинства мріяв боротись з корупцією. А також просить видати йому диктофон, щоби записати бесіду з Юлією Володимирівною, яка, начебто, три тижні тому зробила йому непристойну пропозицію - запропонувала голосувати в унісон з фракцією «Батьківщина» в обмін на грошову винагороду.
Детективи зраділи, бо, виявляється, вони не тільки за тиждень до того знали, що в Копитіна прокинеться правосвідомість, але вже 7 січня 2026 року отримали ухвалу слідчого судді з дозволом на проведення НСРД стосовно Тимошенко за допомогою Копитіна. Тобто, Копитін ще не знав, що він піде каятись в НАБУ, а Кривонос і Клименко знали.
Але найцікавіше, що ухвалу на проведення НСРД за участю Копитіна детективи отримали в кримінальному провадженні від 27.11.2025 - бо не могли ж вони внести в ЄРДР відомості, які повідомив Копитін, за два дні до його допиту. Але й після допиту Копитіна в НАБУ також не зареєстрували кримінальне провадження.
Якщо хто не зрозумів: як виявилось, кримінального провадження за епізодом підкупу Юлією Тимошенко народного депутата Копитіна не існує. А НСРД та обшук в офісі «Батьківщини» проводилися зовсім в іншому кримінальному провадженні - тому самому, що було зареєстроване ще 27.11.2025 і яке не має жодного відношення до епізоду, що інкримінується Тимошенко. А це означає, що всі докази, здобуті стосовно Тимошенко, є нікчемними.
При цьому, інкримінується Тимошенко лише розмова з Копитіним 12 січня 2026 року - не більш того. Начебто, під час цієї розмови Тимошенко дала зрозуміти, що готова платити Копитіну та ще двом народним депутатам по 10 тисяч доларів на місяць. Зі слів прокурора САП, саме таку суму Тимошенко, начебто, написала на папері під час розмови.
Але передачі грошей не було - скоріше за все, Копитін просто відмовився від подальшої співпраці з НАБУ. І тоді НАБУїни прийшли ввечері 13 січня в офіс «Батьківщини», коли Тимошенко перебувала там сама, провели трус в її кабінеті та кабінеті народного депутата Власенка, де нічого цікавого не знайшли, і витрясли з сумочки Тимошенко 40 тисяч доларів.
Але на цьому фарс не закінчився. Детектив НАБУ звернувся у ВАКС з клопотанням про обрання запобіжного заходу підозрюваній Тимошенко, не подавши жодних доказів скоєння нею бодай якогось правопорушення. Точніше, єдиним «доказом» є уривок розмови Тимошенко з Копитіним невідомо про що. При цьому самого народного депутата Копитіна сторона обвинувачення не тільки не викликала в суд для надання свідчень щодо предмету розмови з Тимошенко, а, взагалі, зашифрувала його в роздруківці розмови під псевдонімом «Мазур».
Але й це не все: за браком доказів до клопотання про обрання запобіжного заходу Тимошенко детектив НАБУ долучив вирок судді Кірєєва від 11 жовтня 2011 року, яким Тимошенко була засуджена до 7 років позбавлення волі. У такий спосіб детектив НАБУ вирішив довести, що підозрювана є закоренілою рецидивісткою й може переховуватись від слідства.
Ухвалу судді Дубаса, який частково задовольнив клопотання про обрання Тимошенко запобіжного заходу, я навіть коментувати не буду - Віталій Михайлович як був податковим інспектором, так ним і залишився.
І наостанку. НАБУ та Верховна Рада України - це різні гілки влади. Якими б не були народні депутати, переслідування представника законодавчої влади представниками виконавчої влади лише за його політичну діяльність (а залучення голосів з іншої фракції та дії, спрямовані на розвалення монобільшості, - це, безсумнівно, політична діяльність Тимошенко) у цивілізованих країнах вважається неприпустимим.
Більш того, залучення членів парламенту як агентів правоохоронних органів у більшості країн прямо забороняється. І в жодній цивілізованій країні жодний правоохоронний орган не став би ганьбитись кримінальним переслідуванням політика лише на підставі записаної розмови (а в даному випадку - ще й записаної незаконно) без реальної передачі грошей.
Єдине, що мене радує - так це те, що в цьому ганебному фарсі не бере участь старший детектив НАБУ Родіон Геннадійович Бірюков. Бо я б цього не пережив.
Суд не зобов'язаний виконувати всі забаганки сторони захисту, бо вони будуть безкінечні. На цьому етапі не вирішується питання винуватості і суд не повинен особисто допитувати свідків.
Чому автор не звернув увагу на:
- присутність натовпу депутатського сміття. Хіба це не тиск на суд?
- пусту промову злодійки, яка оперувала не юридичними фактами, а фальшивим скигленням про "часи Януковича";
- голосування злодійки за ліквідацію НАБУ і САП.