Пацієнтів у лікарнях привчають до ліків економкласу. Чому це суперечить їхнім інтересам?

Кінець грудня 2025 року був насиченим на регуляторні новації у фармацевтичній сфері. Окрім резонансного рішення Кабінету Міністрів про надання дозволу відпускати препарати на АЗС, уряд штучно обмежив доступ пацієнтів до лікарських засобів (постанова №1802), які відпускаються у так званих лікарняних аптеках (тобто тих, що розміщені в приміщеннях лікувально-профілактичних закладів).

На думку Кабміну, фінансову доступність ліків слід забезпечити не через окремі преференції та інші механізми, розширення програми "Доступні ліки", диверсифікований підхід до ціноутворення та звільнення ліків від оподаткування, а через обмеження права вибору ліків у таких лікарняних аптеках.

Тож аптеки зможуть реалізовувати лише препарати з Національного каталогу цін виключно за трьома найнижчими цінами, всі інші (навіть необхідні пацієнту) – будуть під забороною вже з початку березня 2026 року.

План і факт

Згадаймо, як до цього виглядала архітектура взаємодії медиків, пацієнтів та фармацевтів у лікарнях.

Перші під час лікування призначають хворим необхідний перелік препаратів, які найчастіше купували (коштом програми "Доступні ліки" або за власний кошт) у найближчій аптеці – досить часто саме в лікарняній аптеці.

Такий підхід мав очевидні переваги: пацієнту не потрібно було додатково шукати альтернативні аптеки, адже в лікарняному пункті відпускалося все потрібне для одужання. Так забезпечувалася безперервність та своєчасність лікування.

Але з грудня минулого року ситуація змінилась: у лікарняних аптеках відпускатимуться лише три найдешевші препарати з Нацкаталогу серед аналогів із тим самим складом/дозуванням/формою.

Які наслідки для пацієнтів? Найголовніше – це ризики для безперервності лікування. Не знайшовши в лікарняному пункті препарати, що їх прописав лікар, або рекомендовані безрецептурні ліки хворому, особливо "на стаціонарі", доведеться шукати та знаходити їх деінде.

Особливо це важливо при терапії важких станів, де якість і право вибору для застосування препарату з конкретною діючою речовиною має критичне значення.

Відсутність якісних оригінальних ліків переважно імпортного виробництва може відчутно вплинути на прогрес у лікуванні та швидкості одужання пацієнтів, які змушені будуть вживати переважно генеричні найдешевші лікарські засоби.

"Так навіщо платити більше, якщо діюча речовина однакова", – запитують представники влади.

Однак фармакологія як прикладна наука працює за іншими правилами: дешевий препарат може мати гірший ступінь очищення, іншу механіку вивільнення або індивідуальну непереносимість пацієнта. Іншими словами, доступний генерик – це далеко не оригінал.

За словами директорки Громадської спілки "Аптечної професійної асоціації України" (АПАУ) Ірини Суворової, ніде в країнах Європи пацієнт після спілкування з медиками не зіштовхується з вимогами покинути лікарняний заклад через "обмежений асортимент" аптеки.

"У країнах ЄС громадські аптеки забезпечують безперервність терапії, а не створюють бар'єри для доступу до призначеного лікування", – прокоментувала нещодавно вона.

Вибір був і залишається

Аптечне підприємництво – надзвичайно зарегульоване державою через ліцензійні умови. Дотримуючись їх, аптеки в медичних закладах гарантують наявність трьох найдешевших препаратів із Нацкаталогу.

Але новації від Кабміну йдуть ще далі й створюють "вибір без вибору": відтепер препарати обирає не лікар чи пацієнт, а формальний алгоритм Нацкаталогу.

А що станеться, якщо в ньому раптом підвищиться ціна на доступний до того препарат? Він стане недоступним для відпуску в лікарняній аптеці. Як можна це по-іншому інтерпретувати, ніж як ризик переривання лікування та зниження якості фармацевтичної допомоги?

Ще є час

Постанова Кабміну №1802 стане чинною за два місяці після її опублікування (тобто на початку березня).

АПАУ з посиланням на звіти Фармацевтичної групи Європейського Союзу (PGEU) та Європейської асоціації госпітальних фармацевтів (EAHP) зазначає, що "надмірна орієнтація виключно на найнижчу ціну є одним із чинників формування хронічного дефіциту лікарських засобів. Європейські рекомендації, навпаки, наголошують на необхідності балансу між ціною, надійністю постачання та клінічною доцільністю".

Отже, судячи з європейської практики, українські пацієнти (особливо ті, які проходять стаціонарне лікування) невдовзі зіштовхнуться з відсутністю оригінальних препаратів у лікарняних аптеках і будуть обмежені у виборі лише найдешевших генеричних.

У довгостроковій перспективі, стикнувшись зі штучним адміністративним звуженням пропозиції ліків, аптеки в лікарнях поступово зачинятимуться.

Зрештою бюджет недоотримуватиме податки, а місцеві бюджети – чималі кошти за оренду площ. Із іншого боку – станеться сплеск ускладнень через несвоєчасне лікування низьковартісними препаратами.

Можна підсумувати, що рішення уряду відпускати ліки в лікарняних аптеках лише з "топ-3 найдешевших" у Нацкаталозі ґрунтовно суперечить інтересам самого пацієнта, обмежує його право вибору й доступ до лікування.

І аптечні мережі, і профільні асоціації виступають за підвищення економічної доступності ліків для населення. Тут їхні інтереси та інтереси уряду збігаються.

Але саме європейський підхід полягає не в механічному диктаті цін, а в імплементації систем відшкодування, страхових моделей і підтримці сталого функціонування аптек.