Смілянський – на вихід. Про що цей урок?

Чому взагалі могло так статися, що топменеджера "Укрпошти" жорстко запросили на вихід? Про що цей сигнал? Думаю про те, що до якості корпоративного управління в держкомпанії мають бути навіть більші вимоги, ніж у приватній. Бо там ризики більші – ось про що кейс Ігоря Смілянського, на мою думку.

На мій погляд, ця гучна історія навряд чи могла відбуватись у приватній компанії, де власники прискіпливо спостерігають за СЕО. Але вона майже невідворотньо мала б статись у державній компанії, де СЕО забув про те, що він керує не своїм власним активом і що він має бути відповідальним за стан цього активу. Це, насправді, дуже вартісний урок для держави як акціонера – а тому цей урок має бути вивчений та засвоєний.

Нагадаю про що ж саме йдеться.

23 червня Нацбанк оголосив, що він "ухвалив рішення про невідповідність генерального директора АТ "Укрпошта" Смілянського Ігоря Юхимовича вимогам щодо професійної придатності, встановленим до керівника надавача фінансових платіжних послуг". Далі були роз’яснення про причини такого рішення та про те, що Ігор Смілянський має бути відсторонений від посади упродовж п’яти робочих днів, а далі упродовж двох місяців має бути призначений новий керівник, який відповідає вимогам щодо професійної придатності.

Це дуже гучна подія, проте не неочікувана. Хоча б тому, що з лютого 2024 року до червня 2026 року до "Укрпошти" НБУ застосував 6 (!) заходів впливу, зокрема 4 штрафи та два письмових застереження, причому частина цих заходів застосовувались послідовно через схожі порушення. Тобто, здається, що "Укрпошта" під проводом Ігоря Смілянського майже демонстративно не виправляла виявлені важкі порушення по фінмоніторингу й управлінню ризиками.

Як для компанії, яка вчергове отримала у 2023 році ліцензію на надання фінансових послуг, поведінка видається дещо зухвалою, чи не так?

До речі, приватні компанії із притомними власниками нічого такого у схожих обставинах не демонструють. Тому що власники приватних компаній "гуляють на свої" і відповідають грубими власними грошима за порушення законодавства та за нехтування вимогами регулятора. Наприклад, коли у червні 2025 року штраф у 90,7 млн грн застосували до Nova Pay, там поміняли СЕО та розпочали зміни у системі фінмоніторингу. Тому що хотіли виправити порушення, очевидно.

І щоб розставити крапки над "Ї" варто відповісти на три питання:

• Чому претензії до "Укрпошти" почали висловлюватись саме з лютого 2024 року?
• Чому державній компанії не вистачало двох-трьох штрафів та/або попереджень, щоб виправити виявлені грубі порушення, хоча у схожих випадках приватним компаніям зазвичай вистачає й одного?
• Чому для наведення ладу в "Укрпошті" все ж доведеться геть усе змінити із системою управління?

Чому саме з 2024 року?

Відповідь на це запитання, достатньо проста: тому що до 2023 року НБУ не мав можливості глибоко "зазирати під капот" до цієї держкомпанії. А тепер про обставини всього цього більш детально.

Згадаємо дві події:

• З 28 квітня 2020 року почав діяти новий закон про фінансовий моніторинг – Закон України № 361-IX від 6 грудня 2019 року "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Але усі перевірки за тим законом розпочались значно пізніше через пандемію ковіду.
• З 1 серпня 2022 року почав у повній мірі діяти Закон України № 1591-IX від 30 червня 2021 року "Про платіжні послуги". Відповідно саме до цього закону "Укрпошта" отримала нову ліцензію на надання фінансових платіжних послуг наприкінці квітня 2023 року.

Тобто, з квітня 2023 року "Укрпошта" отримала статус оператора поштового зв'язку – надавача фінансових платіжних послуг та була включена до Реєстру платіжної інфраструктури НБУ. Це була вимога нового закону – до кінця квітня 2023 року отримати ліцензію, або припинити надання платіжних послуг. До того моменту держкомпанія працювала за ліцензією ще від 2018 року та мала право на переказ коштів без відкриття рахунків, приймання платежів, роботу з платіжними картками та участь у платіжних системах. І до ліквідації Нацкомісії з фінансових послуг і передачі нагляду за фінкомпаніями до НБУ у липні 2020 року Нацбанк не був регуляторним органом для "Укрпошти".

Нові правила фінмоніторингу почали діяти з квітня 2020 року, але фінансові установи й оператори поштового зв’язку отримали час на налаштування та автоматизацію необхідних процесів – вони мали це зробити не пізніше 30 червня 2021 року. Крім того, виїзні перевірки були обмежені через пандемію COVID-19, а до середини 2023 року діяли обмеження на перевірки, що були запроваджені через повномасштабне вторгнення. З тих же причин виїзні перевірки щодо виконання законодавства про платіжні послуги розпочались також у середині 2023 року.

А оскільки "Укрпошта" є одним з найбільших операторів на ринку платіжних послуг, то логічно, що вона мала бути у перших рядках черги на виїзні перевірки після кількох років їх фактично відсутності.

І перша ж перевірка щодо виконання вимог фінансового моніторингу виявила колосальні порушення. Джерела в НБУ кажуть, що були виявлені вкрай підозрілі операції із готівкою на суму близько 12 млрд гривень – і ними після того розпочали займатись правоохоронні органи. Такий масштаб порушень не міг бути абсолютно випадковим чи якимось надзвичайним – він явно свідчив про відсутність в держкомпанії системи фінансового моніторингу як такої. Власне, через це "Укрпошта" в лютому 2024 року отримала доволі великий штраф – на 17,387 млн грн.

Майже одночасно із перевірками по фінмону почались перевірки "Укрпошти" щодо виконання вимог до платіжних послуг – і тому, що компанія є одним з ключових гравців на цьому ринку, і, очевидно, через "червоний прапорець", яким був кейс із системним порушеннями правил фінмону. Внаслідок цих перевірок також були знайдені суттєві порушення.

Чому одного разу виявилось замало?

Здавалося б, кілька жорстких висновків по підсумках перевірок мали б змусити керівництво "Укрпошти" розпочати зміни в корпоративному управлінні, системі фінмоніторингу й інших компонентах.

Але сподівання були марними – судячи з публічних виступів Ігоря Смілянського, він обрав іншу тактику. Замість розбудови якісної системи управління ризиками та фінмону він вдався до звинувачень у суб’єктивному ставленні до себе особисто та вимагав якогось особливого статусу для держкомпанії – за межами чинного в Україні законодавства про фінмон та платіжні послуги. Не виправивши системні, як виявилось, недоліки, він, схоже, почав діяти на випередження – оголосив про претензії на отримання банківської ліцензії, а згодом – на отримання контролю над одним з націоналізованих банків.

Тим часом НБУ під час повторних та наступних перевірок знаходив нові порушення, зокрема через те, що не були виправлені раніше виявлені "знахідки". Наприклад, у липні 2025 року НБУ видав письмове застереження за порушення щодо фінмону – це після штрафу у лютому 2024-го. А в березні, травні та червні 2026 року були заходи впливу щодо виконання законодавства про платіжні послуги після першого письмового застереження за порушення з тієї ж сфери, що було надано у грудні 2025 року.

Тобто тактика НБУ полягала в регулярному нагадуванні Ігорю Смілянському про належне виконання вимог законодавства про фінмоніторинг та платіжні послуги. Але він, схоже, просто ігнорував це – або свідомо, або через відсутність відповідних професійних знань, то вже не знаю.

Більше того, судячи із кейсу з колишнім незалежним членом наглядової ради "Укрпошти" Рінатом Абдрасіловим, там взагалі з корпоративним управлінням було вкрай погано. Абдрасілов пішов з посади 8 вересня 2025 року – і згідно з наявної в медіа інформації, це сталось через те, що він фактично був позбавлений можливості виконувати свої повноваження внаслідок агресивної лінії, яку запровадив Смілянський. Хоча офіційно ця версія не оголошувалась, але вихід з наглядової ради інших членів непрямо це підтверджує. Ситуація ззовні має такий вигляд, ніби СЕО ізолював наглядову раду від корпоративної інформації та можливості виконувати її обов’язки

Тож рішення про відсторонення Ігоря Смілянського 23 червня 2026 року видається радше результатом довготривалого компромісу та очікування, що СЕО все ж повернеться до реальності. Тобто, в НБУ, схоже, бажали якось просунути СЕО "Укрпошти" до більш реалістичної та продуктивної позиції, а коли після численних спроб не отримали бажаного результату, то вдались до "останнього доводу"

Перегорнути сторінку, або ці граблі варто викинути

Імовірно, керівництво в "Укрпошті" буде змінено найближчим часом. Також очікується, що, нарешті, заново сформують наглядову раду – дієздатну та зубасту. І тоді з’являться надії на те, що компанія, нарешті, почне трансформуватись із збиткової у прибуткову та з архаїчної у сучасну й ефективно керовану.

Для наведення ладу в "Укрпошті" все ж доведеться геть усе змінити із системою управління – тому що фантастичні розміри порушень з фінмону, які дали підстави для першого найжорсткішого штрафу, могли статись переважно через відсутність там системи як такої. Центнери паперових документів замість сучасної бази даних – це глибоке болото, в якому легко сховати будь-які порушення та, можливо, навіть зловживання.

Величезна та громіздка компанія на тлі відсутності реальних трансформацій у системі управління навіть після 10 років щедрих обіцянок видається надто ризикованою – і для потенційних інвесторів, зокрема. А без таких кваліфікованих інвестицій навряд чи там щось реально зрушить з місця. Ось таким бачу урок з кейсу "Укрпошти".