Гроші, техніка, рахунки: Як бізнес втрачає майно у справах БЕБ
Після відкриття кримінального провадження у справах БЕБ наступним кроком зазвичай стає обшук. Слідчий за погодженням з прокурором, або прокурор самостійно звертається до слідчого судді по дозвіл, а під час обшуку вилучають готівку, офісну техніку, мобільні телефони, документи. Далі це майно визнають речовим доказом і просять слідчого суддю накласти на нього арешт.
Зазвичай арешт пояснюють потребою зберегти речові докази. Та вилучене майно не стає таким автоматично, для цього воно має відповідати критеріям КПК: бути знаряддям злочину, зберегти на собі його сліди, містити важливі для провадження відомості або набутим протиправним шляхом.
У справах БЕБ ця межа нерідко стирається. Вирішальним часто стає не змістовний зв’язок майна зі справою, а постанова слідчого чи прокурора про визнання його речовим доказом. З’явилася постанова – з’являється формальний привід для арешту. Навіть коли йдеться про речі, які не мають очевидного стосунку до предмета розслідування.
У таких випадках процесуальна назва підміняє зміст. Якщо річ назвали речовим доказом, власник на місяці втрачає можливість нею користуватися. Особливо показова історія з готівкою: під час обшуків у бізнесу часто вилучають гроші, знайдені в офісі. Далі в суді ситуація нерідко перевертається: замість того, щоб прокурор доводив злочинне походження коштів, бізнес змушений пояснювати, звідки ці гроші і чому вони законні.
Не прокурор доводить, що гроші набуті злочинним шляхом, а захист змушений пояснювати їхнє законне походження.
Вирішальною для суду часто стає не бухгалтерія компанії, не касові документи і не пояснення походження коштів, а постанова про визнання грошей речовим доказом. Якщо така постанова є, аргументи захисту ризикують залишитися на другому плані.
Тому клопотання про арешт майна часто задовольняються. Можливість скасувати арешт з’являється пізніше: після огляду майна, проведення експертиз або навіть після закриття кримінального провадження через відсутність складу злочину. Однак "пізніше" для компанії – це місяці без техніки, вилучених коштів, частини документів і звичного операційного процесу.
Окрема історія – арешт коштів на банківських рахунках, за наслідками він часто навіть болючіший за вилучення майна під час обшуку. Коли рахунки заблоковані, компанія не може виконувати зобов’язання перед контрагентами, оплачувати поставки й закривати поточні платежі. Особливо критично це для бізнесу із зовнішньоекономічними контрактами: передоплата, валютні розрахунки, митні платежі й довгі строки постачання не залишають багато простору для пауз. Для імпортера чи експортера арешт коштів ламає весь контрактний цикл.
Речовий доказ чи спосіб тиску: як БЕБ арештовує майно бізнесу
У справах про ухилення від сплати податків за ст. 212 КК України це особливо відчутно. Якщо досудове розслідування розпочинається з рапорту детектива після опрацювання аналітичної довідки БЕБ, а потім під час обшуку вилучають готівку чи блокують рахунки, кошти фактично починають сприйматися як проблемні ще до доведення наявності складу злочину.
Логіка має бути іншою: саме сторона обвинувачення повинна довести зв’язок конкретного майна з кримінальним правопорушенням. Компанія не має з нуля відвойовувати право користуватися своїми коштами лише тому, що їх назвали речовим доказом.
Досудове розслідування може тривати місяцями. Увесь цей час бізнес несе прямі втрати: фінансові, операційні, репутаційні. І часто ще до того, як суд взагалі оцінить, чи був у діянні, чи бездіяльності склад кримінального правопорушення.
Проблема не зводиться до дій конкретного слідчого чи прокурора. Вона у формальному підході до арешту майна. Постанова про визнання майна речовим доказом не повинна автоматично відкривати шлях до арешту. Слідчий суддя має перевіряти не лише наявність такої постанови, а й її зміст: який зв’язок між майном і розслідуванням, чим він підтверджений, чи справді це майно відповідає критеріям речового доказу.
Інакше будь-яку вилучену річ можна спершу назвати речовим доказом, а потім місяцями тримати під арештом. Тому суди мають не формально перевіряти наявність постанови слідчого, а оцінювати її зміст: який зв’язок між майном і розслідуванням, чим він підтверджений і чи не перетворюється арешт на спосіб тиску.
